VI . Правила цитування та посилання на використані джерела та літературу

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту, слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланнямна джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювань його результатів, давати відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те й інше знижує рівень наукової праці; надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє − знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє у ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантом таких застережень є:

(курсив наш − А.К.)

(підкреслено мною − А.К.)

(розрядка моя − А.К.)

Посилання на використані джерела є неодмінною рисою правових досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з перших курсових робіт (Додаток В).

Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід. Найпоширеніший спосіб посилань − вказання у квадратних дужках відповідного порядкового номеру зі списку використаних джерел та літератури, потім ставиться кома і зазначаються використані сторінки праці (наприклад: [2, с. 14] або [4, с. 27-28]). Посиланнями має охоплюватися весь перелік використаних джерел та літератури.

 

Мова і стиль робіт

Мовно-стилістична культура дослідження найкраще виявляє загальну культуру її автора. Мова і стиль кваліфікаційної роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкуванні вчених між собою як в усній, так і в писемній формі.

Найхарактернішою ознакою наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Емоційні мовні елементи в наукових роботах не рекомендуються.

Стиль писемної наукової мови − це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість «я» використовувати «ми» та похідні від цього займенника словосполучення, наприклад: «на нашу думку». Проте нагромадження у тексті займенника «ми» справляє малоприємне враження. Тому радимо використовувати конструкції з невизначено-особовими реченнями.  

Варто запам'ятати, що якостями, які визначають культуру наукової мови, є смислова точність, ясність і стислість. Для наукового тексту характерним є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків у цьому розумінні є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки («спочатку», «насамперед», «потім», «по-перше», «по-друге» тощо), заперечення («проте», «тим часом», «але», «у той час як», «аж ніяк», «однак»), причинно-наслідкові зв'язки («таким чином», «завдяки цьому», «тому», «відповідно», «внаслідок цього», «крім того», «до того ж»), перехід від однієї думки до іншої («перш ніж перейти до...», «звернімося до...», «розглянемо», «зупинимося на...», «розглянувши...», «перейдемо до...», «необхідно зупинитися на...», «необхідно розглянути...»), результат, висновок («отже», «значить», «як висновок», «на закінчення зазначимо», «все сказане дає змогу зробити висновок», «підсумовуючи, слід сказати...»).

Отже, обов'язкова вимога високої якості кваліфікацій роботи − її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку.