Кримінально-виюнавчий кодекс України, його система і загальна характеристика.

КВК – прийнятий 11.07.2003, набрав чинності 01.01.2004

Загальна частина:                     

- к/в з-во

- правовий статус засудж.

- органи і установи виконання покар.

- нагляд і контроль за виконанням крим. покар. участь громадськості у виправленні та ресоціаліз. засудж.

У Загальній частині Кодексу більш реально і чітко сформульова­на мета та завдання кримінально-виконавчого законодавства, вра­ховані положення стосовно захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, поваги до честі й гідності засуджених.

 

Особлива частина:

- виконання покарань, не пов’язаних з позбавл. волі

- виконання покар. у вигляді позбавл. волі

- виконання покар. у виді довіч. позбавл. волі

- звільнення від відбування покар. допомога ос., які звільнені від відбування покар., контроль і нагляд за ними.

 

З прийняттям 11 липня 2003 року Кримінально-виконавчого кодексу, вперше на рівні закону отримали визначення загально-правові та галузеві специфічні принципи кримінально-виконавчо­го законодавства. їх закріплення — практичне втілення в життя загальновизнаних концептуальних положень про демократизацію, гуманізацію, диференціацію та індивідуалізацію виконання кри­мінальних покарань з урахуванням досягнень сучасної науки. При розробці Кримінально-виконавчого кодексу було взято за основу пріоритет загальних прав і свобод людини, встановлення системи соціальних і правових гарантій, що забезпечують правовий статус засуджених, приведення порядку й умов відбування покарання у відповідність із загальновизнаними міжнародними стандартами при збереженні тих досягнень системи виконання покарань в Укра­їни, котрі себе позитивно зарекомендували.

 

Важливим є встановлення для засуджених прогресивної систе­ми відбування покарання, поетапне поліпшення чи зміна умов тримання, для чого визначена принципово нова система структур­них відділень колоній. Подальший розвиток одержали положення щодо гуманізації режиму відбування покарання, поліпшення ко­мунально-побутового забезпечення і медичного обслуговування засуджених. Конкретним змістом наповнена організація виховно­го впливу на засуджених, до роботи з якими передбачено залучати громадські, благодійні і релігійні організації. Новим у Кодексі є визначення порядку та умов виконання та відбування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службових обмежень для військово­службовців, громадських робіт, арешту, обмеження волі, довічно­го позбавлення волі.

 

Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі й часі.

ст.3 КВК

1. До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

2. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

 

Викладене у повній мірі відповідає положенням ст. 58 Конституції України, в якій закріплено, що закони та інші норма­тивно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи.

Рішення КСУ про зворот­ну дію кримінального закону в часі: кримінально-виконавче законодавство не вирішує питання про злочинність та караність діяння, у зв'язку з чим на нього і не поширюється правило зворотної дії закону. Питання застосування або незастосування того чи іншого елемента змісту процедури чи умов виконання — відбування покарання повинно вирішуватися у відповідності з законом, який діє в даний момент, а не законом, який діяв під час засудження, початку виконання вироку тощо.