Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.

КВК

1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання
засуджені до   позбавлення волі жінки, у разі необхідності
організовуються будинки дитини. Засуджені жінки, крім засуджених
до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та
особливо тяжкі злочини, можуть поміщати в будинки дитини своїх
дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються
умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку
дитини. Засуджені жінки можуть спілкуватися із своїми дітьми у
вільний від роботи час без обмежень.
2. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати
продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які
визначаються медичним висновком.
3. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які
мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них
не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно
до статті 83 Кримінального кодексу України (2341-14),
направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого
відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок
дитини.
4. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися
її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і
піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку
направляються до відповідних дитячих закладів.
5. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку,
невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона
сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в
будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної
колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю
вимог режиму відбування покарання рішення про продовження
перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і
додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії
за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено
проживання за межами виправної колонії на час звільнення від
роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення
дитиною трирічного віку.
2. Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами
виправної колонії:
  оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під
наглядом адміністрації колонії;
можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при
собі гроші та цінні речі;
можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові
перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати
побачення з родичами та іншими особами;
користуються правом вільного пересування по території, межі
якої визначаються начальником виправної колонії;
у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони
можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з
вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації
виправної   колонії, їм нараховується заробіток на загальних
підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у
виправній колонії даного виду.
3. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими
послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для
засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії.
4. У разі систематичного або злісного порушення встановлених
правил поведінки право на проживання за межами колонії
скасовується за постановою начальника виправної колонії,
погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки
повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми.

КВК

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. На сьогодні це 11 виховних колоній, які входять до складу кримінально-виконавчої сис­теми України; 10 з них виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно осіб чоловічої статі, які вчинили злочин у віці від 14 до 18 років (ч. 2 ст. 11, ст. 19 КВК України).

1. У виховних колоніях засуджені мають право:

 

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і
предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста
відсотків мінімального розміру заробітної плати;
одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці
тривале побачення;
одержувати посилки (передачі) і бандеролі.

2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання
після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання
засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути
дозволено:
додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти
відсотків мінімального розміру заробітної плати;
додатково одержувати один раз на три місяці короткострокове
побачення, яке за постановою начальника виховної колонії може
проходити за межами виховної колонії;
додатково одержувати протягом року три посилки (передачі) і
чотири бандеролі.
1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання,
активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних
заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися, крім
передбачених статтею 130 цього Кодексу, такі заходи заохочення:
надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних
заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників
колонії;
надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі
батьків чи інших близьких родичів.
2. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється
начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин.
Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних
заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.
За порушення встановленого порядку і умов відбування
покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі
заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень
і території колонії;
скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтею 143
цього Кодексу;
поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з
виведенням чи без виведення на навчання або роботу.