Поняття кримінально-виконавчого права.

Поняття кримінально-виконавчого права.

Кримінально-виконавче право є сукупністю забезпечених силою державного примусу загальнообов'язкових норм, що регламентують діяльність органів та установ виконання покарань, визначають порядок виконання й умови відбування покарань, регулюють правовідносини, що виникають у сфері виконання покарань.

Поняття кримінально-виконавчого права і кримінально-виконав­чого законодавства не збігаються, тому що хоча КВК України і є фор­мою кримінально-виконавчого права, але не єдиною. Норми криміна­льно-виконавчого права містяться не тільки у кримінально-виконавчо­му законодавстві, але й в інших галузях законодавства, наприклад, у законах про вибори, у пенсійному законодавстві і т. ін.

Кримінально-виконавче право являє собою самостійну галузь пра­ва, що характеризується власним предметом і методом правового регу­лювання, а також системою норм. Разом із тим норми кримінально-виконавчого права є похідними від норм кримінального права; визна­чаючи процедуру виконання-відбування покарань, вони виконують допоміжну роль у реалізації інституту покарання, визначену матеріаль­ними кримінально-правовими нормами. Це означає що поняття пока­рання, його цілі, види покарань, які визначені у КК України, мають вирішальне значення для визначення предмета правового регулюван­ня кримінально-виконавчого права.

 

з лекції:

погляди на поняття к/в права

1) – не є самостійною галуззю права. Йоффе, Шаргородський, 60-ті роки.

 проте слід розмежовувати з крим. правом: крим. право визначає систему та види покарань, а к/в – порядок виконання покарань, а також за суб’єктами відносин.

2) – є комплексною галуззю права, що включає норми кр-процес., труд., адмін., крим. галузей права. Алєксєєв, Смірнов, Ременсов, Ной.

3) – регулює специфічну, самостійну групу відносин – має свій предмет правового регулювання – є самостійною галуззю права, що має свій предмет і метод. Бєляєв, Багрій-Шахматов, Сперанський, Шмаров та ін.

 

к/в право – це система пр. норм установлена державою згідно з вимогами к/в політики для регулювання сусп. відносин, що виникають у процесі і з приводу виконання і відбуття всіх видів крим. покар. і застосування ін. заходів крим-правового впливу.

 

Предмет кримінально-виконавчого права.

Предметом регулювання кримінально-виконавчого права й законодав­ства насамперед є діяльність органів і установ виконання покарань. Це випливає з п. 14 ст. 92 Конституції України. Крім того, ч. 1 ст. 1 КВК уточ­нює: «Кримінально-виконавче законодавство України регламентує поря­док і умови виконання та відбування кримінальних покарань».

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КВК кримінально-виконавче законодавст­во України визначає:

- принципи виконання кримінальних покарань;

- правовий статус засуджених;

- гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків;

- порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;

- систему органів і установ виконання покарань, їх функцій та по­рядок діяльності;

- підстави й порядок звільнення від відбування покарання;

- регламентує порядок і умови виконання та відбування криміна­льних покарань;

крім того, вказує на те, хто може здійснювати нагляд і контроль
за виконанням кримінальних покарань; називає форми участі громадсь­
кості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

 

з лекції:

предмет к/в права – суспільні відносини, що виникають при відбуванні та виконанні покарань, зокрема:

- між уст. і орг. виконання покарань і засудженим

- між адмін. п,у,о та засудж., які там працюють з приводу викон. покар.

- між орг. всіх форм власності та орг. і уст. викон. покар. та засудж.

- між структурами суспільства та уст. і орг. викон. покар., а також засудж. при здійсненні гром. контролю.

 

 

Основні права засуджених.

ст.8 КВК

1. Засуджені мають право:

- на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

- на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;
 - звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав
людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян; 

- давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

- на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок
вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань;

- на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій, відповідно до законів України.

2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.

   3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.

 

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засуджені мають право на особисту безпеку.

2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про
забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.
3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.

4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає
заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.

5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим Кодексом і законодавством України.

 

Державна виконавча служба

 

ст.12 КВК

Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.

 

- не є ні органом, ні установою виконання покарання

 

ЗУ "Про державну виконавчу службу"

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Стаття 3. Органи державної виконавчої служби

Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції
України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь
юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні в містах
відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом,
покладається на державних виконавців.

Районні, міські (міст обласного значення), районні в містах
відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають
поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного
казначейства України, гербову печатку.

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції
мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства
України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати
стягувачам.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції
України, відділи державної виконавчої служби Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь
юстиції мають печатку.

 

 

28.Військові частини, гауптвахти

  Стаття 14. Військові частини, гауптвахти

 

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу, службового обмеження для
військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості,
арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють
контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених
від відбування покарання з випробуванням

Арештні доми

Стаття 15. Арештні доми

 

1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.

 

2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також
неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося
шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

 

ЗО.Виправні центри

Стаття 16. Виправні центри

 

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі
стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої
тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено
відповідно до  статей 82, 389 Кримінального кодексу України

 

Дисциплінарні батальйони

Стаття 17. Дисциплінарний батальйон

 

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в
дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців
строкової служби.

 

Виправні колони, їх види

Стаття 18. Виправні колонії

 

1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

 

2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у
виправних колоніях:

 

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -
засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також
особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в
порядку, передбаченому цим Кодексом;

 

мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання -
чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини
невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини
невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також
засуджені,  переведені з виховних колоній у порядку, встановленому
статтею 147 цього Кодексу;

 

середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у
виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді
смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням
волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки,
вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі
злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді
позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину
середньої тяжкості в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

 

максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до
покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким
покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням
волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у
порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні
особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного
тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання
у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

 

3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і
виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених,
які залишені для роботи з господарського обслуговування.

 

З3.Виховні колонії.

Стаття 19. Виховні колонії

 

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі
на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

 

Певними видами діяльності

 

Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати
           дозвіл на заняття певними видами діяльності

 

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними
видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після
одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видом
діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний
документ, який надає даній особі право займатися певним видом
діяльності, і повідомити про виконання вимог вироку суду
кримінально-виконавчу інспекцію.

 

44.Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права

Завдання та функції.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Дер­жавною виконавчою службою за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

 

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу"

(202/98-ВР) примусове виконання рішень здійснюють державні

виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного

управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній

Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських

управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення),

районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних

управлінь юстиції (далі - державні виконавці

 

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або

у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах

державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в

порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу

яких включаються державні виконавці одного або кількох органів

державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції

України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції

України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та

Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи

можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом,

у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст

обласного значення), районних в містах відділів державної

виконавчої служби відповідних управлінь юстиції

 

Інші органи, установи, організації і посадові особи

здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому

числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за

дорученням державного виконавця. 

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і

неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Осіб, засуджених до арешту.

Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне
           обслуговування засуджених до арешту
1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.      2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у
порядку, передбаченому законодавством.

КВК

1. Відповідно до закону в колоніях здійснюється
оперативно-розшукова діяльність, основним завданням якої є пошук і
фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб
та груп з метою:
забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших
осіб;
виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у
колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування
покарання;
вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та
інших правопорушень;
надання правоохоронним органам, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, допомоги в розкритті, припиненні
та попередженні злочинів.
2. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними
підрозділами органів і установ виконання покарань.

 

КВК

1. У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для
життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової
непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози
збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного
чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється
охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові
режимні заходи.
2. Для припинення групових протиправних дій засуджених та
ліквідації їх наслідків за рішенням Голови Державного департаменту
України з питань виконання покарань, начальника управління
(відділу) Державного департаменту України з питань виконання
покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та
Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів
і установ виконання покарань, а в разі потреби з дозволу Міністра
внутрішніх справ України, начальника Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці
Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління
Міністерства внутрішніх справ України в області, місті
Севастополі - органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ
України.

 

107.Підстави застосування заходів фізичного впливу,спеціальних засобів і зброї.
КВК

1. До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір
персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги,
проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті
заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі
з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також
запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі
застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та
зброя.
2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів
і зброї має передувати попередження про намір використання
вказаних заходів і засобів, якщо дозволяють обставини. Без
попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть
застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб.
3. До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не
застосовується. Забороняється застосовувати заходи фізичного
впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками
вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками
інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними
групового або  збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю
персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.
4. Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути
неможливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для
виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають
зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У
разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати
допомогу потерпілим.
5. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та
гамівної сорочки доповідається в рапорті начальникові колонії. Про
кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно
повідомляється прокурор.
6. Використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї
допускається також в інших випадках, передбачених законами України
"Про міліцію" і "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України".

 

КВК

1. Засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення
волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і
нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань:
одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і
порядок виконання покарання у виді позбавлення волі;
користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення
волі, в тому числі додатковими, оплачуваними;
брати участь у трудовій діяльності;
отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні
медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів
рідних та близьких;
розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і
розпоряджатися предметами, речами, виробами;
здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами
колоній, вести з ними телефонні розмови;
одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові
перекази, одержувати передачі;
зустрічатися з родичами та іншими особами;
подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій
формі від свого імені і з питань, що стосуються їх особисто;
брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків
соціально корисної спрямованості, займатися фізичною культурою і
спортом;
придбавати, користуватися і зберігати предмети першої
потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування;
розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком
дня, не порушуючи при цьому правил поведінки;
одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;
одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців
у галузі права, які за законом мають право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
2. Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких
не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та
відбування покарання.

 

КВК

Засуджені зобов'язані:
дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування
покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з
іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами;
утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися
до майна колонії і предметів, якими вони користуються при
виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і
використовувати їх тільки за призначенням;
виконувати всі законні вимоги персоналу колонії;
виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню,
благоустрою колонії;
дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;
дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

 

КВК

1. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних
колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що
відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на
одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох
квадратних метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях,
призначених для тримання жінок, - чотирьох квадратних метрів, у
лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях,
призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у
стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і
постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за
сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних
закладах - спеціальним одягом і взуттям.
3. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються
поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми
харчування.
4. Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп,
жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які
мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим
чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят
п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам,
звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на
активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і
комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
5. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
6. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які
знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і
одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні
послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати
необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

 

КВК

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні
лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які
хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах
лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні
захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні
ізолятори.
2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна
робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться
відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація
колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що
забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення
волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни,
вимоги санітарії.
3. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі,
якщо це загрожує його життю, допускається примусове годування за
медичним висновком.
4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної
допомоги, організації і проведення санітарного нагляду,
використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних
установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього
медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами
Державного департаменту України з питань виконання покарань і
Міністерства охорони здоров'я України.
5. Засуджений має право звертатися за консультацією і
лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата
таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими
або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і
лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах
колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу
медичної частини.

 

КВК

1. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і
на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені
залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних
виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік,
працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені
залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях
колоній, а також на державних або інших форм власності
підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та
ізоляції.
2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам -
понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп,
хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад
чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при
виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з
урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється
використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається
нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань.
4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою
вирішення трудових та інших конфліктів.
5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт
з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також
поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних
робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку
черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

 

КВК

1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення
волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості
робочого часу, встановленого законодавством про працю(40 год на тиждень). Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт
допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб
тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала
нормального числа робочих годин.
3. Праця засуджених організовується з додержанням правил
охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,
встановлених законодавством про працю.
1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується
відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці,
норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами
Державного департаменту України з питань виконання покарань.

КВК

1. Соціально-виховна робота - цілеспрямована діяльність
персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних
інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації
засуджених.
Соціально-виховна робота спрямована на формування та
закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною
діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог
законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки,
підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.
2. Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в
колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення,
а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.
3. Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні
заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.
4. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених
здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного
впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня
соціальної занедбаності.
5. Програми диференційованого виховного впливу на засуджених
повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування
покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання,
заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб,
позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених,
громадських, благодійних і релігійних організацій, а також
залучення засуджених до самовиховання.
1. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове,
естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а
також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву
позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно
корисної діяльності.
2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в
індивідуальних, групових і масових формах на основі
психолого-педагогічних принципів і методів.

 

КВК

1. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі
створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної
ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових
взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці,
навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених,
розвитку корисних соціальних зв'язків.
2. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою
кожного засудженого, його соціально корисна активність
заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні
ступеня його виправлення.
3. У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе
позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень
соціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й
інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не
суперечить порядку і умовам відбування покарання.
4. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій,
не користуються додатковими пільгами і не звільняються від
основної роботи.

КВК

1. Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання
обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених
у колонії, є їх вільним часом.
   2. Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на
власний розсуд, виключаючи виконання тих видів діяльності, які
заборонені цим Кодексом.
3. Вільний час засуджених повинен тривати не менш як дві
години на добу і передбачається розпорядком дня колонії.

 

КВК

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання,
активну участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених
можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
подяка;
нагородження похвальною грамотою;
грошова премія;
нагородження подарунком;
дозвіл на одержання додатково посилки або передачі;
надання додаткового короткострокового або тривалого
побачення;
дозвіл на додаткову телефонну розмову;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів
харчування і предметів першої потреби в сумі до п'ятнадцяти
відсотків мінімального розміру заробітної плати;
збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в
дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу
виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною
поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє
виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку
представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

КВК