Причини революції та її початок.

 

В XVII ст. в Україні відбулися події, які визначили долю українського народу у наступні віки. Національно-визвольна боротьба українців набула характеру національної революції. Вітчизняні історики В. Смолій і В. Степанков, розвиваючи ідеї М. Грушевського, кваліфікували події середини XVII ст. в Україні як революційні. (Див. В. Смолій, В. Степанков. Українська національна революція XVII ст. (1648 – 1676 рр.) – К., 1999.). Основними її періодами були такі: перший – лютий 1648 р. – серпень 1657 р. – від початку повстання на Запоріжжі до смерті Богдана Хмельницького (Хмельниччина); другий – вересень 1657 р. – червень 1663 рр. – від гетьманування Iвана Виговського до розколу України на Лівобережне і Правобережне гетьманства, та фактичного виділення Запоріжжя (Громадянська війна); третій – липень 1663 – червень 1668 рр. – від Чорної Ради у Ніжині до нетривалого возз’єднання України гетьманом Петром Дорошенком (Руїна); четвертий – липень 1668 р – вересень 1676 р. – від походу П. Дорошенка на Правобережжя до його остаточного зречення і поразки революції. (Криза).

    Дослідники прийшли до обгрунтованого висновку, що революція 1648 – 1676 років була зумовлена комплексом соціально-економічних, політичних і духовних причин, отже, закономірним (детермінованим) і прогресивним явищем в історичному житті українського народу.

    Експансія Польщі на Україну привела в середині XVI ст. до встановлення жорстокого колоніального режиму, який характеризувався соціальним, національним і релігіозним гнітом українців. Третій Литовський Статут 1588 року юридично оформив кріпацький стан селянства України. Різко скоротилося селянське землекористування, натомість значно зросло шляхетське землеволодіння. Фільваркове господарство, яке грунтувалося на примусовій праці селян-кріпаків, привело до збільшення панщини і інших повинностей, які виснажували селянство. Безжальний феодально-кріпосницький визиск селян посилювався і хижацькою діяльністю заможного єврейства, яке після Люблінської унії посунуло на Україну слідом за шляхтою. Євреї, спираючись на підтримку королівської влади, захопили контроль над торгівлею, банківськими і лихварськими операціями і, особливо, арендою панських господарств і промислів. Міське населення України - ремісники і торгівці, було дискріміноване і відсунуте на задній план єврейськими і польськими комерсантами, свавілля королівської адміністрації приводило до його масового зубожіння і розорення. Значно погіршало і становище козацтва. Антагоністичний конфлікт між відсталою фільварковою панщинною системою і новою ринковою моделлю козацького господарства польська влада намагалася вирішити на свою користь, застосовуючи терор і репресії, прагнути знищити козацтво.

    Соціально-економічна експлуатація українців з боку польських панів доповнювалася посиленням національно-релігійного гноблення. Українців усували від участі в самоврядуванні, обмежували їх право займатися ремеслами, промислами і торгівлею, захоплювали козацькі землі, закривали православні церкви і монастирі, вбивали священників і ченців, забороняли братські і світські школи, всіляко принижували і кривдили. Йшлося, таким чином, про саме існування великого і самобутнього європейського народу, який був поставлений перед історичною необхідністю піднятися на боротьбу за визволення заради самозбереження.

    Приводом (претекстом) до революції стала трагічна подія, пов’язана з долею Богдана Хмельницького - видатної людини, яка стала лідером і символом української революції. Богдан Хмельницький народився в 1595 році в родині Михайла Хмельницького, який був власником невеликого маєтку Суботів біля Чигирина. Богдан отримав чудову освіту, служив у реєстровому козацтві, приймав участь у війнах проти татарів і турків та в козацько-селянських повстаннях. Він мав блискучі здібності політика, полководця і дипломата. В 30-ті роки ХУ11 ст. Богдан вже вийшов на перші ролі у козацькому війську, займаючи посаду генерального писаря, але поразка повстання понизила його до сотника.

    Навесні 1647 року сусіда Хмельницького польський шляхтич Даніель Чаплинський вчинив розбійний напад на маєток Хмельницького Суботів, намагаючись силою заволодіти його власністю. Скориставшись відсутністю Богдана, розбійники пограбували маєток, спалили хліб, вбили малолітнього сина і забрали його майбутню дружину. Спроба Хмельницького домогтися у суді, і навіть у короля, справедливості, була марною, натомість він опинився у в’язниці. Завдяки друзям, Хмельницький втік на Запоріжжя, де почав підготовку повстання. Наприкінці січня 1648 року повстанці захопили Січ, і на початку лютого рада обрала Б. Хмельницького гетьманом.