Основні завдання системи дошкільного виховання

В наукових працях на цю тему ми знаходимо кілька причин  залучення дітей у дошкільні підготовчі заклади;

• постійне зростання участі жінок у суспільному житті і виробництві;

• поширеність неповних сімей (у великих містах розпадається кожна третя сім'я) та зростання небезпеки полишення дітей без нагляду й виховання;

• консенсус щодо необхідності підготовки малюків дошкільного виховання (численні психолого-педагогічні дослідження довели, що раннє дитинство є важливим сензитивним періодом для розвитку інтелектуальних, творчих здібностей особистості);

• зростання вимог до обсягу і якості професійної підготовки довільності у сферах складного сучасного виробництва, що примушує збільшувати тривалість навчання, поширюючи його на дошкільний періоду і вік 18-23 роки.

Аналіз освітніх програм більшості країн світу свідчить про те, що звання інтенсивного розвитку закладів дошкільного виховання були включені у число їх пріоритетів.

Характерним для сучасного розвитку системи дошкільного виховання у світі є різноманіття типів дитячих закладів. Найбільш популярними серед них є дошкільні (підготовчі або "нульові") класи при початкових школах; державні, громадські та приватні дитячі садки з режимом повного дня. Створюються також центри короткострокового нагляду за дітьми (протягом 3-4 годин); дитячі садки при підприємствах, дитячі групи при церквах; дитячі садки для дітей з малозабезпечених та соціальне неблагополучних сімей. Розширюється мережа дошкільних закладів для малюків з фізичними вадами та порушеннями психіки. Створюються (особливо у США та Німеччині) спеціальні навчально-виховні групи для діток із сімей емігрантів.

Провідними тенденціями розвитку системи дошкільного виховання е:

- загальне розширення мережі дошкільних закладів;

- пріоритет у роботі дошкільних закладів на планомірну підготовку до навчання у школі;

- психологічна адаптація дошкільнят до наступного шкільного життя;

розвиток системи психолого-педагогічного та соціально-педагогічного консультування майбутніх та молодих батьків.

Наслідком цих процесів стало подальше зростання кількості дітей у дошкільних закладах; перетворення дошкільного виховання на обов'язковий етап шкільної освіти шляхом створення нульових та пропедевтичних класів при державних школах багатьох країн. Частина розвинених країн (Великобританія, Нідерланди та ін.) пішли шляхом об'єднання старших груп дитсадків з початковими школами - в них шкільний обов'язок розпочинається з віку п'яти років.

Одночасно лишаються певні відміни в орієнтації і програмах діяльності дошкільних закладів різних країн. Проілюструємо це наступною таблицею.

Таблиця 5. Пріоритетні види роботи дошкільних закладів різних країн