Суть та функції фінансів України

ПІДПРИЄМСТВ»

Розробив викладач:

Сахно О.В.

 

 

 

Київ 201 0

Тема 1

Суть та функції фінансів України

1. Виникнення і розвиток науки про фінанси
2. Поняття „Фінанси”та „Фінансова система”
3. Фінансові відносини. Суб’єкти і об’єкти фінансових відносин
4. Фінансова діяльність
5. Функції фінансів

Фінансові відносини

Функціонування фінансів пов’язане з такими поняттями, як фінансові відносини та фінансова діяльність.

Види фінансових відносин

 1. Між державою і юридичними  особами: держава через податки й платежі, відрахування вилучає частину ВВП до державного бюджету та спеціальних фондів. Зворотній напрямок: держава виділ з бюджету бюджетні асигнування, субсидії субвенції, дотації, бюджетне кредитування, основна частина виділяється бюджетним установам.

2. Держава і фізичні особи: населення сплачує податки встановлені законодавством, здійснюються відрахування в спеціальні фонди а також купівля державних цінних паперів. Держава надає фінансову допомогу малозабезпеченим громадянам та окремим категоріям населення.

3. Фін відносини між суб’єктами господарювання держави та недержавні форми власності: коли фінансуються витрати за рахунок об’єднання коштів декількох суб’єктів господарювання,при сплаті штрафних санкції, при орендних відносинах, при лізинг операціях, коли підприємець є власником цінних паперів, процеси реалізацій продукції, закупівлі ТМЦ і ін.

4. Фін. відносини між суб’єктами господарювання та їх працівниками, коли формується фонд з\п, виплачуються виплати.

5. Фін. відносини між підприємством і АТ з приводу купівлі-продажу цінних паперів. При отриманні й поверненні кредиту і сплати процентів на них.

6. Фінансові відносини виникають також між суб`єктами господарювання та страховими компаніями.

7. Також виникають відносини між суб’єктами господарювання та іноземними суб’єктами господарювання з приводу реалізації продукції, робіт, послуг.

8. Фін. відносини між суб’єктами господарювання та населенням, інвестиційними фондами, компаніями.

Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів та суб’єктів.

Об’єктами даних відносин є національне багацтво –вартість нагромаджених в країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас, валютний запас, природні ресурси) і вироблений ВВП - додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році (амортизація, заробітна плата, прибуток, позиковий процент).

Суб’єктами фінансових відносин виступають: держава, підприємці, робітники і службовці, населення.

Роль фінансів:

v Забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб держави;

v Забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

v Здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення;

v Впливають на інтереси суб’єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрями соціально – економічного розвитку;

v Відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

v Утворюють систему економічних показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства.

 

Фінансова діяльність

Фінансова діяльність — це система форм і методів, які викори­стовуються для фінансового забезпечення функціонування підпри­ємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практич­на фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення та­ких основних завдань:

v — фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської ді­яльності;

v — пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

v — виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господа­рювання, бюджетом, банками;

v — мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фі­нансування виробничого й соціального розвитку, збільшення влас­ного капіталу;

v — контроль за ефективним, цільовим розподілом та використан­ням фінансових ресурсів.

v Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ­ними напрямками:

v — фінансове прогнозування та планування;

v — аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

v — оперативна, поточна фінансово-економічна робота. Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливі­ших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансо­вої роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпоря­дженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бю­джет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки ве­ликою мірою залежить також реальність основного джерела надхо­дження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат — визначення можливості най економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важли­вим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собі­вартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продук­ції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює ре­альні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виро­бництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необ­хідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

v — поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню ос­новних фондів;

v — раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

v — зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на осно­ві науково-технічного прогресу;

v — скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удо­сконалення форм її збуту;

v — зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація не­продуктивних витрат;

v —економія в адміністративно-управлінській сфері на основі ра­ціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фі­нансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, опе­ративний — у формі платіжного календаря.

 

Функції фінансів

Фінанси виконують ряд функцій: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

Названі функції взаємопов'язані між собою, їх виконання залежить від чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм власності, стабільного функціонування економічного та правового механізмів.

 

Тема 2

Фінансова система України

1. Поняття фінансової системи. Фінансова система за внутрішньою будовою

2. Фінансова система за організаційною структурою

 

Тема 3

Організація страхування

Страхування розглядається як один із способів відшкодування за рахунок

страхових резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами (страховими подіями, ризиками).

       На сьогодні страхування є важливим атрибутом, елементом ринкових відносин так само, як товар, гроші, власність, кредит та ін. Світова практика не виробила більш економічного, раціонального і доступного механізму захисту інтересів суспільства, ніж страхування.

       Страхування є важливим фактором стимулювання економіки, господарської активності окремих суб’єктів, так як створює для всіх учасників рівні права, можливість отримати вигоду, бажання ризикувати, надає впевненості у розвитку підприємницької діяльності, створює нові стимули зростання продуктивності праці і забезпечення економічного розвитку.

       Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або послуг, не враховуючи можливого ризику втрат авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відповідальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що у разі настання страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

       Перехід до ринкової економіки забезпечує суттєве підвищення ролі страхування в підприємницькій діяльності, значно розширює сферу страхових послуг.

       Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними чинниками, що призводять до великих втрат.

       У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого – видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток.

       Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури – страховики або страхові компанії, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

       Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних коштів в об’єктивиробничої та невиробничої сфер діяльності, акцій підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо.

       Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи.

       Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових коштів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров’я,працездатності тощо).

       Як економічна категорія, страхування – система економічних перерозподільних відносин, що охоплює:

Ø Утворення за рахунок внесків фізичних і юридичних осіб спеціального фонду коштів;

Ø Його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги у різних ситуаціях в їх житті.

 

Офіційне визначення терміну страхування наведено в Законі України

„Про внесення змін до Закону України „Про страхування” (від 4 жовтня 2001 р.), згідно з нормами якого:

       Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій).

Виділяють такі специфічні ознаки страхування:

Ø Наявність у страхових відносинах не менше двох сторін і збіг їх інтересів;

Ø Страхування породжує грошові перерозподільчі відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов’язані солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх;

Ø Страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;

Ø Страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які можуть трапитись в тих чи інших випадках.

При цьому виникає питання про джерело відшкодування втрат.

       Можливі два варіанти джерел відшкодування втрат:

1. збитки можуть покриватись за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб’єкта (юридичної чи фізичної особи);

2. створення спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – страхових фондів, які виступають матеріальним втіленням системи страхового захисту, для створення яких спрямовується частина ВВП.

Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і грошових

засобів, для покриття збитків, що спричинені несприятливими чи ризиковими подіями.

Страховий фонд є невід’ємною частиною, складовим елементом  будь-якого суспільства.

Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий

фонд.

       Суб’єктами власності страхового фонду є:

Ø держава;

Ø суб’єкти господарювання;

Ø страховики.

Існують три основні організаційні форми існування страхового фонду:

Ø Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення – відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв. Резерви формуються в грошовій та натуральній формах.:

натуральні постійно обновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів, які розміщенні на спеціальних базах. Вони стратегічним запасом держави і підпорядковані Державному матеріальному резерву при Кабінеті Міністрів України;

       грошові – це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.

Ø Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) – це організаційно відокремлені фонди суб’єктів господарювання, які створюються в грошовій та натуральній формах. Основне призначення – оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання.

З цією метою, згідно з чинним законодавством України, кожен суб’єкт господарювання створює резервний фонд за рахунок розподілюваного прибутку в розмірі 15-25% від статутного капіталу.

Ø Фонд страховика – створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають в ролі страхувальників. Фонд має лише грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду відбуваються на конкретні цілі – відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали.

2 Принципи страхування

Функції страхування

Найбільш повно суть страхування як економічної категорії проявляється в його функціях. Вони виражають суспільне призначення цієї категорії і є зовнішніми чинниками, що дозволяють виявити особливості цієї категорії та розкрити її зміст.

 

Основні терміни і поняття

       Страхувальник – фізична або юридична особа, що сплачує грошові внески і має право згідно із законом або на основі договору отримати грошову суму при настанні страхового випадку.

       Страховик – юридична особа – страхова компанія, яка діє на основі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування.

       Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

       Страховий випадок – подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої у страховика виникає обов’язок здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

       Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

       Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

       Страхове відшкодування – грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

       Страховий платіж – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором.

       Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

 

Класифікація страхування

       Багатогранність і різноманітність об’єктів страхування різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування.

       У страховій справі виділяють три сфери діяльності:

Ø Співстрахування - означає, що об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором кількома страховиками.

Ø Перестрахування – означає страхування одним страховиком ризику виконання всіх або частини своїх зобов’язань перед страхувальником у іншого страховика. При цьому страховик залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі взятих на себе зобов’язань, а перестраховик укладає договір перестрахування тільки із страховиком

Обов’язкове страхування – встановлює суспільство в особі держави. Воно означає обов’язковість внесення відповідним колом страхувальників фінансових страхових платежів і поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але й суспільні інтереси. В Законі України „Про страхування” передбачено 34 види обов’язкового страхування.

Добровільне страхування – проводиться на основі договору між страховиком та страхувальником.

Обов’язкове і добровільне страхування ґрунтується на таких принципах. (рисунок 2)

 

Рисунок 2

Принципи обов’язкового та добровільного страхування.

Обовязкове	Добровільне
1. Встановлюється законом або витікає із міжнародних угод або норм	1. Встановлюється на договірній основі за згодою страховика і страхувальника
2. Суцільне охоплення об’єктів страхування, зазначених у законі	2. Вибіркове охоплення об’єктів
3. Безстроковість дій страховика	3. Термін страхування обмежується в часі згідно з договором
4. Автоматичність дії страховика	4. Тільки на основі заяви страхувальника (письмової чи усної)
5. Діє незалежно від сплати страхових платежів	5. Діє тільки при внесенні страхових платежів
6. Нормоване страхове забезпечення	6. Не нормоване страхове забезпечення, а за згодоюсторін

 

 

Тема 4

Державні фінанси

1. Суть і зміст державних фінансів
2. Державні доходи
3. Державні видатки

 

1. Суть і зміст державних фінансів

Державні фінанси – складова сфера фінансової системи, яка забезпечує

фінансування загальнодержавних програм.

За економічним змістом державні фінанси – сукупність розподільчо-

перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування та використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій і завдань.

       Суб’єктами вказаних відносин виступають держава, з одного боку, та юридичні особи й домогосподатства – з іншого. При цьому останні можуть виступати як платниками податків і зборів до бюджетів різних рівнів, так і розпорядниками бюджетних коштів, отриманих згідно збюджетними призначеннями.

       За рівнем управління державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Таблиця 1 Система державних фінансів

 

Рівні	Ланки
	Загально державні фінанси	Державний бюджет	Цільові державні фонди	Державний кредит	Фінанси підприємств державного сектора
	Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Цільові фонди місцевого самоврядування	Комунальний (муніципальний) кредит	Фінанси комунальних (муніципальних0 підприємств

       Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують:

1. Формування централізованих фондів грошових коштів (знаходить своє відображення у державних доходах).
2. Використання державних доходів (має практичне втілення у державних видатках).
3. Контроль за розподілом фінансових ресурсів (фінансовий контроль).

 

1. Державні доходи

Державні доходи – першооснова фінансового господарства держави.

Державні доходи – грошові відносини з приводу розподілу та

перерозподілу ВВп, пов’язані з формуванням фінансових фондів держаи.

       За матеріальним змістом державні фінанси – сума коштів, що мобілізується державою для виконання своїх функцій.

Таблиця 2

Система державних доходів

 

Таблиця 3

Державні видатки

       Державні видатки – грошові відносини, що складаються при використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення, задоволення інших суспільних потреб.

       За матеріальним змістом державні видатки – забезпечення раціонального розміщення та ефективного використання державних коштів.

       Завданням державних видатків є – забезпечення раціонального розміщення та ефективного використання державних коштів.

       Склад та напрями використання державних видатків визначається характером функцій держави

Система державних видатків

 

 

Тема 4.1

Бюджетна система України

1. Історія становлення та розвитку державного бюджету
2. Функції державного бюджету
3. Бюджетна система
4. Бюджетна класифікація
5. Сутність та складові бюджетного процесу

 

1. Історія становлення та розвитку державного бюджету

Державний бюджет України має тривалу історію, яка бере свій початок у

ХVI ст., коли Запорізьке козацтво набуло самостійної державності і була сформована загальновійськова казна. Після возз’єднання України з Росією, Україна отримує самостійність фінансового господарства, але на початку 20-х років ХVIІ ст. уряд Царської Росії починає стягувати значні суми у своє розпорядження. В 1918-22 рр. Центральна Рада і більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби не мали успіху. Після створення СРСР Конституцією передбачалося створення єдиного бюджету, до якого включались бюджети союзних республік. Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки в 1992 р. До 2001 р. діяв Закон України „Про бюджетну систему України”, а з 2001 р. діє Закон України „Бюджетний кодекс України”.

       Державний бюджет України – централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України. В організаційному аспекті – це план утворення і використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави.

       Бюджет держави можна розглядати з трьох позицій.

 

Бюджет держави

Система фінансових відносин між державою, з одного боку, та підприємствами та громадянами, з іншого, з приводу формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів і його використання на задоволення соціально-економічних потреб суспільства

 

 

Рис. 1 Суть бюджету держави як соціально-економічної категорії

 

       За функціональною будовою бюджет містить дохідну і видаткову частини (рис 2)

 

    Джерела формування                                          Напрями використання

1	податкові надходження	Державний бюджет	1	економічна діяльність держави
2	неподаткові надходження		2	соціальна сфера і соціальний захист населення
3	доходи від операцій з капіталом		3	державне управління, правоохоронна діяльність
4	бюджетні трансфери		4	національна оборона
5	цільові бюджетні фонди		5	зовнішньоекономічна діяльність
				обслуговування державного боргу

1. Функції державного бюджету

Суть бюджету виражається через функції, які він виконує. Державний

бюджет як складова ланка фінансової системи виконує розподільчу і контрольну функції.

       Завдяки розподільчій функції держава концентрує грошові кошти і використовує їх з метою задоволення загальнодержавних потреб. Її зміст визначається перерозподілом фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

       Особливості розподільчої функції бюджету:

v Основним об’єктом розподілу виступає чистий дохід суспільства – національний дохід;

v Одна й та ж частина національного доходу може багаторазово проходити через бюджетний розподільчий механізм (наприклад, прибуток, заробітна плата);

v Багатоканальність грошових потоків.

Контрольна функція – дозволяє знати наскільки ефективно і

повнофінансові ресурси поступають у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції з розпорядниками бюджетних коштів і наскільки ефективно вони використовуються. Суть функції полягає в тому, що бюджет об’єктивно, через формування і використання фонду грошових коштів держави відтворює економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки. Основу цієї функції складає рух бюджетних ресурсів.

       В умовах сьогодення суттєво зростає роль бюджету як фінансового важеля. Бюджетна політика має забезпечувати вирішення таких важливих завдань:

v Забезпечення фінансової стабілізації;

v Стимулювання інвестиційної активності;

v Скорочення непродуктивних виплат з бюджету;

v Зміцнення дохідної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування;

v Створення системи фінансового контролю за ефективним використанням державних видатків;

v Посилення контролю за величиною державного боргу.

 

Бюджетна система

       Бюджетна система – це сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин держави і адміністративно-територіальних устроїв і регулюється нормами права.

       Бюджетна система – це об’єднання всіх ланок бюджету на єдиних принципах.

       Принципи побудови бюджетної системи України визначені Бюджетним Кодексом.

       Єдність – забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів та ведення бюджетного обліку та звітності.

       Збалансованість – повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету за відповідний бюджетний період.

       Самостійність – забезпечується закріпленням за місцевим самоврядуванням відповідних доходів; правом місцевих органів визначати напрями використання власних, закріплених, регульованих доходів; правом місцевих рад незалежно одна від одної розглядати та затверджувати місцеві бюджети.

       Повнота – до складу бюджетів належать всі надходження та видатки, передбачені нормативно-правовими документами; у звіті про виконання бюджету відображаються кінцеві касові операції за розрахунками Державного казначейства.

       Обґрунтованість – бюджет формується на основі реальних макропоказників економічного і соціального розвитку та розрахунків доходів та видатків за встановленими правилами й методиками.

       Ефективність – досягнення усіма учасниками бюджетного процесу поставлених завдань при мінімальному залученні бюджетних коштів.

       Субсидіарність – розподіл видатків між ланками бюджетної системи на засадах максимального наближення суспільних послуг до їх безпосередніх споживачів

       Цільове використання коштів – бюджетні асигнування використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями та закріплені бюджетним розписом.

       Справедливість та неупередженість – бюджетна система будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багацтва між галузями соціальної сфери, громадянами країни, територіями.

       Публічність і прозорість – прийняття через парламент Закону „Про державний бюджет”, затвердження звіту про його виконання; прийняття рішень місцевих органів влади щодо місцевих бюджетів; висвітлення в ЗМІ показників бюджетів і звітів про їх виконання.

       Відповідальність – кожний учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

 

Бюджетна класифікація

       Бюджетна класифікація – групування доходів та видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення і присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.

       Бюджетна класифікація містить такі розділи:

v Доходи бюджету;

v Видатки бюджету;

v Фінансування бюджету;

v Державний борг.

Доходи бюджету класифікуються за восьмизначним кодом.

 

Таблиця 1

Кодування доходів бюджету

Порядковий номер цифр у коді	Значення коду
перша	група бюджетних надходжень
друга	підгрупа бюджетної класифікації
третя і четверта	розділ
п’ята і шоста	параграф конкретного розділу
сьома і восьма	вид бюджету

Функціональна класифікація видатків проводиться у розрізі державних функцій.

Таблиця 2     

Кодування видатків бюджету

№ розділу бюдж.кла-сифікації	Найменування розділу

Державні послуги