Життєвий і творчий шлях представників української еміграції в

20-30 роках ХХ ст.:

Дата	Подія

 

ІІІ.2.Написати доповідь на тему:

- «Представники української діаспори 20-30-х років ХХ ст. та їх роль у культурному розвитку української нації.»

-

ІІІ.3. Рекомендована література:

1. Алексеєв 20., Кульчицький С, Слюсаренко А. Україна на зламі історичних епох. — К., 2000.

2. Вибори в Україні 1994 року. — 2-ге вид., доп. — К., 1995.

3. Дужий /7. Українська справа: вчора і сьогодні. — Л., 2002.

4. Історія України: нове бачення / Під ред. В. Смолія. — Т. 2. — К., 1996.

5. Коваленко А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. — К., 2002.

6. Кульчицький С. Вибір України: Північноатлантичний альянс чи Слов'янський союз? // Політика і час. — 1999. — № 3. — С. 55.

7. Кульчицький С. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // УІЖ. — 2001. — № 2—4.

8. Кучма Л, Вірю в український народ. — К., 2000.

9. Кучма Л. Формування нової історичної реальності. Виступ на науковій конференції 16 листопада 2000 року // Президентський вісник. — 2000. — № 22.

10. Литвин В. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. — К., 1994.

11. Литвин В. Україна: хроніка поступу. 1991—2000. — К., 2000.

12. Маруняк В. Українська еміграція. — Мюнхен, 1985.

13. Новітня історія України. 1900—2000. — К., 2000.

14. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — К., 2002.

15. Проценко Т. Органи виконавчої влади в регіонах України: шляхи вдосконалення. — Ірпінь, 2002.

16. Українська еміграція. Історія і сучасність. — Л., 1992.

 

ІІІ.4. Матеріали для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

(Дайте відповідь на тестові запитання):

1.Західноукраїнські землі у 20-30-ті роки були:

 а) промисловорозвинутим регіоном; б) сировинним придатком; в) регіоном з розвинутим сільськогосподарським виробництвом.

2.За віросповіданям українці на західноукраїнських землях були:

 а) католики; б) православні; в) греко-католики; г) мусульмани.

3.Який міжнародний договір закріпив входження Закарпаття до складу ЧСР? а) Сен-Жерменський; б) Версальський; в) Ризький.

4.В яких з названих країн де проживали українці у міжвоєнний період національна проблема розв`язувалась репресивними методами?

а) Польщі; б) ЧСР; в) Румунії.

5.Варшавський та львівський процеси 1935-1936 рр. відбулися над:

а) членами ОУН; б) членами КПЗУ; в) членами УНДО.

6.Яка міжнародна подія сприяла наданню автономії Карпатської України в складі ЧСР?

а) Мюнхенська угода; б) Аншлюс Австрії; в) Франко-чехословацько-радянська угода.

7.Яку офіційну назву мали західноукраїнські землі в складі Польщі?

 а) Західна України; б) Східна Польща; в) Східна Малапольща.

8.Воєнізована організація, створена для захисту Карпатської України називалася:

а) Карпатська Січ; б) Закарпатська Січ; в) Українська національна оборона.

9.Головними причинами масової еміграції українців з західноукраїнських земель у міжвоєнний період були:

 а) економічні; б) політичні; в) релігійні.

10.І Віденський арбітраж торкав українських земель:

а) Галичини; б) Буковини; в) Закарпаття; г) Волині.

11.Заборона на ввіз українських книжок і музичних творів у 20-30-ті роки існувала в… а) Польщі; б) Румунії; в) ЧСР.

12.Які українські землі розділяв Сокальський кордон?

а) Закарпаття і Східної Галичини; б) Східної Галичини і Західної Волині;

 в) Галичини і Північної Буковини.

Питання до теми:

1.Яким було українське суспільне життя 20-20-х років?

2.Яким було культурне життя 20-30-х років?

3.Українці в Румунії, В Чехії.Як розвивалась українська культура?

 

Комунальний заклад охорони здоров’я

ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ № 2

 

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

«Національне культуротворення на шляху від подолання тоталітаризму до незалежності. Розвиток музичного мистецтва в Україні в др. пол. ХХ ст. Сучасна зарубіжна література.»

 

 

Навчальна дисципліна                 «Культурологія»

Спеціальність                            5. 120 101 06 «Стоматологія ортопедична»

Курс                                            ІІ (другий)

Кількість навчальних годин       2 години

 

 

Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан

 

Харків – 2013 р.

 

 

Автор:

 

 

Руда О.В. – викладач вищої категорії

 

Рецензент:

 

 

Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

 

Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних

та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист

 

І. Актуальність теми:

 

У другій половині XX ст. змінюється суспільна культурна атмосфера у світі. Пом'якшення клімату, бурхливий розвиток науки і техніки позначилися на всіх сферах життя і мистецтва. Важливою подією 60-х років став вихід людини в космос, що змусило світ замислитися над долею цивілізації. З освоєнням зоряного простору людство почало пов'язувати нові проекти перетворення дійсності. У.Еко назвав 60-і роки "пробудженням від важкого сну з кривавими картинами й сценами численних убивств". Однак світові не вдалося розв'язати всі свої проблеми. Духовне піднесення заступив трагізм загрози екологічної кризи та ядерної катастрофи. Найбільшою подією кінця XX ст. став крах соціалістичної системи, що привело до зміни географічних та економічних кордонів, пошуків нових засад співіснування різних держав; цей процес триває нелегко, що пов'язано зі складністю зміни суспільних форм і свідомості, однак головний результат XX ст. - усвідомлення людством згубності насильства у всіх його проявах і взаємозалежності всіх на планеті.
Світовий прогрес другої половини XX ст. визначився передусім розвитком західної цивілізації, що мала як переваги, так і недоліки. З одного боку, люди отримали сучасну техніку, поліпшились умови життя, а з іншого - цивілізація почала поглинати особисті інтереси, негативно впливаючи на моральний
• стан суспільства. Посилюється загальна відчуженість, дійсність перетворюється "на механічний театр-маріонеток, де режисером виступила пані Машина" (А. Камю). Урбанізація призводить до знеособлення людини, яка почуває себе "дуже незатишно у холодному Всесвіті"(У.Еко).
Кінець XX ст. викликав занепокоєння у багатьох представників культури. Відчуженість людини, зміна суспільних устоїв, бурхливий розвиток цивілізації, відмова від колишніх ідей поставили нові запитання: що буде з людиною і світом, куди прямує суспільство, як відновити моральні цінності? Тому центральним явищем літературного процесу другої половини XX ст. став перехід до постмодернізму, який філософ А.М. Фуко назвав "хворобливим дитям літератури кінця віку, сповненим лихих передчуттів, катастрофічності, страху перед дійсністю".
Постмодернізм (лат. past - префікс, що означає наступність; фр. moderne - сучасний, найновіший) - загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи.
З'явившись у 1917 році, термін поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових течій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та техніцизму, а невдовзі - у літературі та живописі. Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж.Дерріди, Ж.Батея, Ж.- Ф.Ліотара.
На Заході поява постмодернізму була зумовлена переважно вичерпністю індустріального суспільства - виникненням мультинаціональних монополій, комп'ютерної цивілізації, загрозою екологічної та ядерної катастроф, а також необхідністю оновлення модернізму. В літературах країн Східної Європи, на думку українського літературознавця Г. Сиваченко, це явище, крім того, виникло і як одна з небагатьох можливостей для письменника зберегти власну мистецьку й людську позиції, відстояти, бодай у такий спосіб, власний погляд на світ за умов потужного політичного та ідеологічного пресингу.
Постмодернізм - явище досить широкого масштабу, що виникає на основі тотальних технологій та ідеологій, проте не обмежується їх запереченням. Думка філософа Ж.Бодрійяра про те, що реальність "агонізує", стала крилатою серед постмодерністів. А.-М.Фуко ще в 60-х роках висунув питання: "Чи не вмерла вже сама людина?"
Герой літератури постмодернізму - людина, що загубилась у повсякденному бутті, втратила зв'язок із Всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не відає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки її думки й почуття здеформовані під впливом трагічної дійсності. Постмодернізм в образно-символічній формі відтворює загальній абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв'язків у світі, падіння людства у безодню, де немає шансів на спасіння.

У другій воловині XX ст. активізується жанр наукової фантастики, який у своїх кращих зразках поєднується з прогностикою (прогнозами на майбутнє) та антиутопією. Письменники-фантасти намагаються усвідомити загальні тенденції розвитку цивілізації, показати вплив наукових досягнень на життя людини, попередити про небезпечність перетворення особистості на "гвинтик" державної машини, про відповідальність людства за долю Всесвіту. Фантастична оповідь дедалі більше отримує символіко-алегоричний характер, містить широкі філософські узагальнення (Дж. Ацдайк, К.-А.Портер, Дж.-Р.Толк'єн, Р.Шеклі, Р.Бредбері, С.Лем, А. і Б.Стругацькі та ін).

У цей період у прозі, поезії, драмі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму.

Екзистенціалізм поширюється у французькій (А.Камю, Ж.-П.Сартр та ін.), німецькій (Е.Носсак, А.Деблін), англійській (А. Мердок, В.Голдінг), іспанській (М. де Унамуно), американській (Н.Мейлер, Дж.Болдуїн), японській (Кобо Абе) літературах. В Україні проявився у 1920-х роках у творчості В.Підмогильного, пізніше - у спадщині І.Багряного, Т.Осьмачки, В.Барки, В.Шевчука та ін.
У другій половині XX ст. розвивається "новий роман" ("антироман"), який, на думку Д.С.Наливайка, виникає як заперечення екзистенціалізму.
Антироман - жанровий різновид французького модерного роману 1940-1970-х pp.

Екзистенціалізм поширюється у французькій (А.Камю, Ж.-П.Сартр та ін.), німецькій (Е.Носсак, А.Деблін), англійській (А. Мердок, В.Голдінг), іспанській (М. де Унамуно), американській (Н.Мейлер, Дж.Болдуїн), японській (Кобо Абе) літературах. В Україні проявився у 1920-х роках у творчості В.Підмогильного, пізніше - у спадщині І.Багряного, Т.Осьмачки, В.Барки, В.Шевчука та ін.
У другій половині XX ст. розвивається "новий роман" ("антироман"), який, на думку Д.С.Наливайка, виникає як заперечення екзистенціалізму.
Антироман - жанровий різновид французького модерного роману 1940-1970-х pp.

Таким чином, літературний процес другої половини XX ст. визначається передовсім переходом від модернізму до постмодернізму, а також потужним розвитком інтелектуальної тенденції, наукової фантастики, "магічного реалізму", авангардистських явищ тощо. Загалом мистецтво другої половини XX ст. відрізняється особливим драматизмом, але, як писав Е.Хемінгуей, "надія приходить нізвідки, і в цьому її сила". У літературі останнього часу висловлюються сподівання на повернення світові втрачених ідеалів, відновлення порушених зв'язків, подолання відчуженості.

 

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

 

Формування системи знань про культурологію та закономірності культурного процесу; про культуру як специфічний та унікальний феномен людства, її роль у формуванні особистості й розвитку суспільства; засвоєння навичок аналізу явищ культури, вміння орієнтуватися в основних проблемах культурології, розуміння культурної зумовленості економіки і здатність ураховувати культурну специфіку при вирішенні соціально-економічних проблем.

 

Знати: - загальні проблеми культурології та її місце в розвитку успільства; - типи і   форми культур, основні культурно-історичні центри і регіони, закономірності їх еволюції та функціонування; -особливості розвитку культури України в контексті світової (зокре- ма, європейської) культури; - роль культури і науки в розвитку цивілізації, їх співвідношення і пов’язані з ними сучасні соціальні, економічні та етичні проблеми; - структуру розвитку культури людства, основні культурно-історичні епохи, їх здобутки у матеріальній та духовній сферах, у різних галузях науки та видах мистецтва; - різні картини (моделі) світу та місце людини в ньому; - норми, які регулюють взаємовідносини людей і ставлення людини до навколишнього середовища; - сутність суперечностей, що існують на сучасному етапі науково-технічного розвитку, і кризи існування людини у природі внаслідок порушення рівноваги в ній; - важливість вирішення сучасних глобальних проблем; - культурні процеси і явища, сучасні наукові методи їх дослідження на рівні, необхідному для розв’язання практичних завдань у майбутній професійній діяльності.   У міти: - визначати засоби формування культурної особистості, її відповідальності за збереження культурних надбань; -пояснити феномен культури, її роль у людському житті; способи набуття, збереження і передавання соціального досвіду, базисних культурних цінностей; -оцінювати досягнення культури на основі знання історичного контексту їх створення; - вести діалог як спосіб виявлення свого розуміння культурних здобутків різних регіонів, народів і націй та визначити лінію власної поведінки в умовах розмаїття культур; -володіти розвиненою культурою мислення, вміти чітко і логічно висловлювати власні думки в усній і письмовій формах; -бути здатним самостійно опановувати нові знання,критично осмислювати набутий досвід з позицій останніх досягнень у галузі гуманітарних наук, економіки та соціальної практики.

I ІІ. Матеріали самостійної роботи.

ІІІ.1. Заповнити таблицю:

 

«Життєвий і творчий шлях представників музичного мистецтва в Україні в другій половині ХХ ст.»:

Дата	Подія

 

ІІІ.2.Написати реферати на теми:

- «Сучасна зарубіжна література: представники, жанри, напрямки»

- «Українська та зарубіжна літератури сучасності»

- «Сучасна українська проза:жанри,тематика, проблематика, образи»

 

ІІІ.3. Рекомендована література:

 

1. Зверев А. XX век как литературная эпоха //Вопросы литературы. - 1992. - № 2.
2. Курицын В. Постмодернизм: новая первобытная культура //Новый мир. - 1992.-№2.
3. Носов В. Литература и игра //Новый мир.- 1992.- №2.
4. Сиваченко Г.М. Постмодернізм і словацька проза 70-80-х років //Питання літературознавства. - Чернівці,- 1996. - Випуск 3 (60).
5. Дискуссия о постмодернизме //Вопросы литературы.- 1991.;- № 11-12.
6. Николенко О.Н. Современная антиутопия. - Харьков; 1996.
7. Літературознавчий словник-довідник. - К., 1997. "

ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

(Дайте відповіді на тестові запитання):

 

1. Укажіть, яка ознака не є притаманною для сучасного літературного процесу.

А Мистецтво - поза політикою;

Б піднесення ролі українського слова в розвитку української нації;

В утворення «штучної завіси» між розвитком української літератури на «материковій» Україні та в діаспорі;

Г пошук нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності.

2. Укажіть термін (уживається в ознаках постмодерного дискурсу) за його визначенням: розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань.

А Алюзія;

Б ремінісценція;

В рефлексія;

Г постмодернізм.

3. Хто з указаних постатей належить до когорти сучасних драматургів?

А Ярослав Стельмах;

Б Микола Куліш;

В Іван Карпенко-Карий;

Г Іван Кочерга.

4. Укажіть прізвище митця, який, характеризуючи завдання сучасного літературного процесу, відзначив, що літератори прагнуть «зруйнувати Карфаген української провінційності».

А Юрій Шевельов;

В Юрій Дараган;

В Юрій Тарнавський;

Г Юрій Андрухович.

5. Укажіть, яка ознака не відповідає постмодерному дискурсу сучасної української літератури.

А Екзистенція;

Б рефлексія;

В гра ремінісценціями;

Г базування на реалістичній традиції із вкрапленнями романтизму та модернізму;

Д синтез мистецтва й антимистецтва.

6. Укажіть, хто з митців не належить до нью-йоркської групи поезії, що була організована в 50-х роках XX ст.

А Богдан Рубчак;

Б Юрій Тарнавський;

В Емма Андієвська;

Г Богдан Бойчук;

Д Валерій Шевчук.

7. Організатором якого сучасного видавництва є Іван Малкович?

А «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»;

Б «Грамота»;

В «Український письменник»;

Г «FM-Галичина»;

Д «Слово».

8. Укажіть назву нової літературної течії, характерної для «львівсько-франківської» школи сучасних прозаїків, організації «ЛуГоСад» та ін.

А Екзистенціалізм;

Б футуризм;

В постмодернізм;

Г імпресіонізм;

Д неокласицизм.

9. Хто з письменників не належить до «київської школи»?

А Василь Махно;

Б Василь Голобородько;

В Віктор Кордун;

Г Василь Рубан;

Д Микола Воробйов.

10. Укажіть прізвище та ім’я митця, що не належить до сучасного покоління українського письменства.

А Оксана Забужко;

Б Юрій Андрухович;

В Василь Герасим’юк;.

Г Марія Матіос;

Д Василь Симоненко.

11. Установіть відповідність між літературним угрупованням (організацією, поколінням митців) і представником.

1	«Шістдесятники»	А Іван Лучук	1
2	«Київська школа поетів»	Б Ліна Костенко	2
3	«Вісімдесятники»	В Василь Голобородько	3
4	«Бу-Ба-Бу»	Г Василь Герасим’юк	4
5	«ЛуГоСад»	Д Юрій Андрухович	5

12. Установіть відповідність між назвою твору і його автором.

1 Роман у віршах «Берестечко»

2 Роман «Рекреації»

3 П’єса «Привіт, синичко»

4 Історичний роман «Орда»

5 Роман-балада «Дім на горі»

А Валерій Шевчук

Б Ліна Костенко

В Ярослав Стельмах

Г Юрій Андрухович

Д Роман Іваничук

Питання до теми:

1.Визначте умови появи постмодернізму в країнах Західної та Східної Європи.
2. Назвіть головні ознаки постмодерністських творів.
3. Як ви розумієте формулу "світ як текст" і "текст як світ"? Поясніть її на прикладі прочитаних творів.
4. З якою метою представники постмодернізму використовують літературну гру?
5. Назвіть модерністські течії, які продовжують розвиватися в 50-90-і роки, а також нові.
6. Що таке "магічний реалізм"? У творчості яких письменників він представлений?

 

Комунальний заклад охорони здоров’я

ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ № 2

 

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

«Складності та перспективи сучасного культурного будівництва.»

 

 

Навчальна дисципліна                «Культуролог і я»

Спеціальність                            5. 120 101 06 «Стоматологія ортопедична»

Курс                                            ІІ (другий)

Кількість навчальних годин       2 години

 

Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан

 

Харків – 2013 р.

 

 

Автор:

 

 

Руда О.В. – викладач вищої категорії

 

Рецензент:

 

 

Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

 

Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних

та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист

 

І. Актуальність теми:

Украї́нська культу́ра XXI століття —напрямки, за якими розвивалася, розвивається національна культура України і українців (українства) у поточному столітті. Ідеї, люди, події, явища та середовища, що формують сучасний культурний простір та культуру — надбудову української дійсності, матеріальну, духовну та соціальну культуру українства.

Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації і складний процес переходу до нового суспільства на зламі епох вимагають нового висвітлення культурологічних проблем, відкривають нові обрії розвитку української культури^[1].

Є дані, що вказують на те, що за роки незалежності у суспільному вимірі, державному будівництві зроблено більше, ніж за попередні 70 років, років радянської влади. Це вказує на ту різницю, що властива без- та державній нації у її формуванні.

На сучасному етапі — Україна — індустріально-постіндустріальна держава, з переважанням міського населення (67.2%, 2011, див. демографія України); порівняно з попереднім переписом (1989) із практично тотожним кількісним пока́зником міщан (66.7%), моноетнічна (77,8% — українці), з переважанням католицької (вселенської)^[2] православної (за обрядом; східного, візантійського), віри.

Передумовами становлення культури України на сьогоднішньому етапі, передували й зовнішньополітичні зміни на мапі Європи — розпад Варшавського пакту, падіння Берлінської стіни, об'єднання Німеччини, розвал СРСР, створення СНД, розпад Чехо-Словаччини на Чехію та Словаччину, перша та друга хвилі розширення Євросоюзу, вступ країн екс-варшавського блоку до НАТО, війна у Сербії та відділення/постання Косова. За висновками Всесвітнього банку, у виграші від економічної інтеграції в 90-ті роки опинилися саме ті країни (у глобальному вимірі), що знизили політичні бар'єри, які перешкоджають міжнародній торгівлі та інвестиціям.

Разом з політичною кристалізацією, формуються геополітичні стремління новопосталих держав та режимів у вигляді війського-політичного блокування чи прямування до нього, утвердження тієї чи іншої моделі державотворення, а, відтак, зміни, політичних та господарських еліт.

Разом із побудовою України як держави відбувається (чи мало б відбуватися) згортання і переосмислення тоталітарної спадщини (порівняй екзистенціалізм по війні у Зх. Европі), прохід культурного досвіду минулих епох, що не мали місця чи можливості розвинутися за командної економіки та суспільного буття, місця і ролі помежи сусідами (див. про примирення і відновлення пантеону «Орлят» та українські військові поховання на Личакові — в епоху Кучми).

Структура культури, як зазначає Замкович (2007)^[1], є досить складним і багатогранним явищем. Всі складові її елементи взаємодіють між собою, утворюючи єдину систему культури.

Національна культура охоплює систему різноманітних форм національного життя, серед яких — географічні, господарські, побутові, ідеологічні, державно-правові, релігійні чинники. Вони забезпечують збереження й відтворення економічного та морально-духовного потенціалу нації, формують почуття національної свідомості, інтегрують культуру нації у світову культурну співдружність^[1].

У структурі національної культури виділяються такі складові, як матеріальна, побутова, політична і правова культура, як наука, освіта й філософія. Особливість національної культури полягає в тому, що вона характеризує інтегральні моменти національного життя, які складають основу нації і забезпечують подальший національно-культурний процес. До них відносяться мова, звичаї, традиції народу, релігія, художня культура, національний характер, національна самосвідомість, почуття національної гідності.