Ііі. 1. Написати реферати на теми:

- «Трипільська культура в історії українського народу».

- «Культура скіфів, сарматів».

- «Грецька колонізація Північного Причорномор’я».

- «Розвиток слов’янської культури на території України».

 

ІІІ.2.Дайте відповіді на тестові завдання:

1.Як археологи називають наступну за палеолітом добу в історії людства?

Мезолітом

Неолітом

2.Якими знаряддями користувалися мисливці часів мезоліту?

Списами, а також робили пастки у вигляді ям

Луком і стрілами

3.З якою з археологічних культур учені пов'язують утвердження на праукраїнських територіях відтворювального господарства?

З трипільською

З ямною

4.Скільки часу проіснувала на наших землях трипільська культура?

Півтори тисячі років - від 4 тис. до н.е. до першої половини 3 тис. до н.е.

Дві тисячі років - від 6 тис. до н.е. до початку 4 тис. до н.е.

5.На яку добу археологічної періодизації давньої історії України припав розквіт трипільської культури?

Енеоліту

Бронзового віку

6.Які території українських земель опанувала трипільська людність?

Лісостепову смугу українських земель від Дністра до Дніпра

Степове Придніпров'я, Приазов'я, басейн Сіверського Дінця та Нижнє Подоння

7.Що становило основу господарства трипільців?

Перелогове рільництво

Відгінне скотарство

8. Що сіяли та вирощували трипільці?

Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі нині відомі в Україні садово-городні культури

Жито, овес, льон і коноплі, з городніх культур культивували картоплю

9.Як називається культура, що мешкала одночасно з трипільцями у степовій смузі?

Буго-дністровська

Середньостогівська

10.У якому регіоні України вперше було виявлено рештки життєдіяльності давніх землеробів, що дали назву культурі?

Київщина

Волинь

11.Якими залишились найголовніші пам'ятки найдавніших мешканців нашого Степу?

Кургани

Дво- триповерхові будинки

12.Яким було основне заняття мешканців степової смуги України за доби бронзи?

Землеробство

Скотарство

ІІІ.3. Рекомендована література:

1.Лекції з історії світової та вітчизняної культури. /За ред. Яртися А.В. – Львів: Вид-во “Світ”, 1994. – С.58-80.

2. Українська і зарубіжна культура. Навч. посібн. /За ред. Заблоцької К.В. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – С.40-54.

3 Грищенко В. Людина і культура. – К.: Либідь, 2000. – С.14-49.

4. Лекції з історії світової культури. /За ред. Стрішенця М.М. – Тернопіль, 1999. – С.4-16.

5. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. Посіб. – Х: Основа; К: Т-во Знання, 1999. – С.20-36.

6.Ткачук П. Культура народів первісної спільності, східних і античних цивілізацій. – Луцьк: Вежа, 2000.

7. Тэйлор Э. Первобытная культура. – М., 1993.

8. Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. – М., 1990.

9. Первобытное искусство. – Новосибирск, 1971.

10. Токарев С.А. Ранние формы религии. – М., 1964.

11. Андреев И.П. Происхождение человека и общества. – М., 1982.

12. Формозов А.А. Очерки по первобытному искусству. – М., 1964.

 

ІІІ.4. Матеріали для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

 

1. Які періоди пройшла у своєму розвитку культура первісних людей?

2. Які типи культури існували у первісному суспільстві?

3. Які функції виконувало первісне мистецтво?

4. У яких формах проявлялася духовність первісних людей?

5. Які пам’ятки первісного мистецтва вам відомі?

6. Які групи міфів спільні у різних народів?

7. Яке походження трипільської культури?

8.Який був рівень соціально-економічного розвитку племен трипільської культури?

Питання до теми:

Періодизація та хронологія трипільської культури.

2. Важлива особливість міфології: релігія, культ предків, фетишизм, магія тотемізм, анімізм, табу і політеїзм.

 

Комунальний заклад охорони здоров’я

ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ № 2

 

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

«Українська культура ХІ V - першої половини Х V ІІ ст.»

 

 

Навчальна дисципліна                «Культуролог і я»

Спеціальність                            5. 120 101 06 «Стоматологія ортопедична»

Курс                                            ІІ (другий)

Кількість навчальних годин       2 години

 

Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан

 

Харків – 2013 р.

 

 

Автор:

 

 

Руда О.В. – викладач вищої категорії

 

Рецензент:

 

 

Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

 

Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних

та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист

 

І. Актуальність теми:

Розвиток української культури в XIV — першій по­ловині XVII ст. органічно пов'язаний з історичними обста­винами, що мали місце на землях України, яка входила тоді до Великого князівства Литовського. Кревська унія (1385 р.) поклала початок об'єднанню Литви і Польщі, надавши польській шляхті право володіння українськими землями, тим самим узаконила експансію латинської культури на кілька віків. Позитивним моментом у цьому процесі було входження українських земель у простір західної цивілізації. З іншого боку, Польща повела тотальний наступ на україн­ську культуру, православну віру, звичаї, традиції, мову.

Неймовірно тяжкою для українського народу була пер­ша половина XV ст. через щорічні напади татарських орд. Цей фактор негативно позначився на економічному і культурному розвитку України. У XVI ст. Україна вступи­ла руїною. Люблінська унія (1569 р.) остаточно узаконила політику національного, релігійного й соціального гноблен­ня українського народу, що в свою чергу спричинило від­критий протест українського населення.

У колонізаційному наступі на Україну провід вели польські магнати. Опанувавши Холмщину, Галичину і По­ділля, вони перейшли після Люблінської унії на Волинь, Брацлавщину, Київщину і, врешті, на Лівобережжя. Струсі, Язловецькі, Замойські, Синявські, Жолкєвські, Калиновські, Потоцькі та інші магнатські роди зайняли величезні просто­ри, створюючи справжні латифундії, до яких належали сотні сіл, десятки містечок і замків, цілі просторі провінції. Ці "короленята" були необмеженими володарями своїх земель, бо займали найвищі посади в державній адміністрації. Всякі скарги місцевого населення до влади не доводили ні до чого, бо магнатська верхівка всю владу зосередила в своїх руках.

Разом з магнатами сунула в Україну дрібна польська шляхта, голодна і незаможна, що при панах і собі сподівалася надбати маєтків і багатств. При магнатах поживу для себе знайшли також євреї, що були панськими агентами і факторами, брали в оренду корчми, млини, мита і навіть церкви.

Головну колонізаційну акцію повело латинське духовен­ство. Вже в XV ст., окрім Львова, Перемишля і Холма, засновано латинські єпископства також у Кам'янці, Луць­ку і Києві. У першій половині XVII ст. незвичайно широ­ку пропаганду на сході повели єзуїти, які осіли в Ярославлі, Перемишлі, Львові, Бересті, Луцьку, Острозі, Кам'янці, Барі, Вінниці, Києві та інших містах. Єзуїти вели пропа­ганду серед магнатів, шляхти, міщанства, особливу увагу звертали на заможних, талановитих і визначних людей, намагаючися залучити їх до латинської церкви і тим самим до польського національного табору. Єзуїти засновують шко­ли з добрими вчителями, для того щоб прилучити до себе українську молодь і цим денаціоналізувати її. Отже, про­цес колонізації здійснювався одночасно як в економічній, так і в культурній сферах життя українського суспільства.

У найближчі три десятиліття після Люблінської унії процесу колонізації протистояли українські аристократичні роди. Вони вважали своїм обов'язком обороняти культу­ру, протегувати церкву, освіту, доброчинні установи. Так робили такі визначні представники аристократії, як Гри­горій Хоткевич, що заснував у Заблудові друкарню, або Ко­стянтин Острозький, заклавши академію в Острозі, чи Василь Загоровський, що фундував у своєму селі школу. Проте патріотизм аристократії був тісно пов'язаний зі служ­бою державі. Коли Литовської держави не стало, нові по­коління скоро забули її традиції і почали прихилятися до нової держави, що обіцяла значущість і гідність, — до Польщі. Про шлях ренегатства, яким пішли майже всі панські роди, писав Мелетій Смотрицький у своїм "Тре-носі, або ляменті святої східної церкви" (1612 р.).

У нових умовах особливо зросло значення духовенства. Під польською владою православна церква втратила своє привілегійоване становище і опинилася перед загрозою повного знищення. Але, незважаючи на це, зросла роль церкви як національної організації. Митрополит і єписко­пи вважалися представниками всього народу, а церковні собори стали всенародними з'їздами. У своєму тяжкому становищі церква шукала захисту і підтримки серед гро­мадян і мусила наближатися до них, цікавлячись не тільки їх духовним життям, але і світськими потребами. Під цер­ковною опікою гуртувалися братства, школи, шпиталі, розвивалося письменство і мистецтво. Дещо змінилося релігійне життя суспільства і місце церкви після прийнят­тя Берестейської унії (1596 р.). В релігійному житті стався розкол, який особливо негативно відбився на політичній боротьбі, яку вів український народ у XVII ст.

Після розколу православна і греко-католицька церкви опинилися в орбіті загальноєвропейських релігійних та куль­турних рухів. Проте єдність народної релігійної культури, характер національної духовності не були підірвані. Украї­нський народ в особі греко-католицької церкви створив власну національну церкву, яка впродовж наступних століть, замінюючи в найбільш драматичних ситуаціях інститут дер­жави, постала основною опорою в боротьбі українців проти полонізації, обрусіння, за збереження та розвиток само­бутності шляхом плекання своєї мови, культури, духовності.

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

 

Формування системи знань про культурологію та закономірності культурного процесу; про культуру як специфічний та унікальний феномен людства, її роль у формуванні особистості й розвитку суспільства; засвоєння навичок аналізу явищ культури, вміння орієнтуватися в основних проблемах культурології, розуміння культурної зумовленості економіки і здатність ураховувати культурну специфіку при вирішенні соціально-економічних проблем.

 

Знати: - загальні проблеми культурології та її місце в розвитку успільства; - типи і   форми культур, основні культурно-історичні центри і регіони, закономірності їх еволюції та функціонування; -особливості розвитку культури України в контексті світової (зокре- ма, європейської) культури; - роль культури і науки в розвитку цивілізації, їх співвідношення і пов’язані з ними сучасні соціальні, економічні та етичні проблеми; - структуру розвитку культури людства, основні культурно-історичні епохи, їх здобутки у матеріальній та духовній сферах, у різних галузях науки та видах мистецтва; - різні картини (моделі) світу та місце людини в ньому; - норми, які регулюють взаємовідносини людей і ставлення людини до навколишнього середовища; - сутність суперечностей, що існують на сучасному етапі науково-технічного розвитку, і кризи існування людини у природі внаслідок порушення рівноваги в ній; - важливість вирішення сучасних глобальних проблем; - культурні процеси і явища, сучасні наукові методи їх дослідження на рівні, необхідному для розв’язання практичних завдань у майбутній професійній діяльності.   У міти: - визначати засоби формування культурної особистості, її відповідальності за збереження культурних надбань; -пояснити феномен культури, її роль у людському житті; способи набуття, збереження і передавання соціального досвіду, базисних культурних цінностей; -оцінювати досягнення культури на основі знання історичного контексту їх створення; - вести діалог як спосіб виявлення свого розуміння культурних здобутків різних регіонів, народів і націй та визначити лінію власної поведінки в умовах розмаїття культур; -володіти розвиненою культурою мислення, вміти чітко і логічно висловлювати власні думки в усній і письмовій формах; -бути здатним самостійно опановувати нові знання,критично осмислювати набутий досвід з позицій останніх досягнень у галузі гуманітарних наук, економіки та соціальної практики.

I ІІ. Матеріали самостійної роботи.