Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності .

Стан злочинності загалом і окремих її видів багато в чому відображує ситуацію, що складається в суспільстві. Особливо це стосується корисливої злочинності.

Усунення або блокування негативних процесів одразу ж позначається на уповільненні темпів поширення злочинності, її стабілізації й навіть зниженні.

До основних негативних чинників (причин), що детермінують корисливу злочинність на рівні макросередовища, належать такі:

- економічного характеру — різке зниження обсягів виробництва, відплив коштів за кордон, нестача енергоносіїв, пов’язані з цим безробіття, високі для більшості людей ціни, несвоєчасне отримання заробітної плати тощо;

- соціального характеру — різке розшарування суспільства з дуже великим діапазоном від бідності до багатства;

- морального характеру — підвищення соціального напруження у суспільстві; втрата поняття недоторканості чужого майна; активізація антисоціальних приписів виправдовування моральності посягання на приватне майно (будь-що взяти “свою частку”); збільшення кількості людей, готових здійснити злочин з метою первісного накопичення капіталу, “утримання на плаву”, а для значної частини — грошей на алкоголь і наркотики (кількість цих категорій збільшується);

- правового характеру — правова система не повною мірою відповідає вимогам дійсності, має багато “пробілів”, неефективність профілактичних заходів злочинності;

- організаційного характеру — остаточно не приведені у відповідність з вимогами структури правозастосовчих органів, які ведуть боротьбу з корисливою злочинністю, вони мають недостатній рівень забезпечення матеріальними, технічними засобами, а також кадрами.

До суттєвих негативних чинників, що детермінують корисливу злочинність на рівні мікросередовища, належать: негативне побутове оточення, пияцтво, крадіжки тощо. Подекуди майбутній злочинець не в змозі протистояти тиску обставин мікросередовища.

Усе викладене призводить до формування корисливо-паразитичної мотивації, потягу до “красивого життя”, зневажливого ставлення до чесної праці, яка такого “життя” не може дати, вирішення, що злочинний шлях не тільки не гірший за чесний, а й такий, якому потрібно віддавати перевагу, бо тільки в такий спосіб можна або “вибитися в люди”, або мати гроші на задоволення пристрастей, низький рівень культури й моральності, глухота до чужої біди.

До недоліків у роботі правоохоронних органів належать такі:

- відсутність подекуди глибокого аналізу оперативної обстановки на місцях;

- недостатня взаємодія служб щодо профілактичної діяльності в цьому напрямі;

- недоліки у використанні підрозділів патрульно-постової служби і в роботі чергових частин;

- недоліки в боротьбі з алкоголізмом, поширенням наркотиків, утриманням домів розпусти, проституцією, збутом краденого;

- невелика кількість житла, узятого під централізовану охорону;

- слабка індивідуально-профілактична робота з особами, раніше засудженими за корисливі злочини або схильними до їх вчинення;

- недостатня робота з населенням щодо профілактики віктимної поведінки;

- повільне відродження ефективних форм залучення населення до профілактики злочинів (загонів самоохорони будинків, дач, стоянок автомобілів, човнів тощо);

- недоліки у провадженні дізнання і слідства, слабке використання результатів попереднього слідства у профілактичній роботі.

Серед інших умов, що сприяють розглядуваним злочинам, зазначимо такі:

- зниження захищеності житла, освітленості вулиць, кількості діючих телефонів-автоматів;

- примітивізм або відсутність технічних засобів попереджувального характеру — замків, протиугінних засобів, переговорних пристроїв тощо;

- можливість подекуди виробляти зброю на робочих місцях і вдома;

- відсутність контролю за майном громадян на виробництві, у гуртожитках, санаторіях, готелях тощо;

- віктимна поведінка потерпілих — безтурботливе ставлення до укріплення домівки, охорони автомобіля, перебування в небезпечних місцях, часто в нетверезому стані; довірливість (купівля фальсифікованих товарів, гра на вулиці в азартні ігри, впускання до квартири незнайомих людей).

До того ж потерпілі часто не бажають з різних мотивів співпрацювати з міліцією, подавати заяву про скоєний злочин, з’являтися на виклик до міліції тощо.