Основні елементи держави в сучасному міжнародному праві.

Держава-це суверенна,політико-територіальна організація влади окремої частини населення в соц. неоднорідному суспільстві,яка має спеціальний апарат управління й примусу,а також здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для суспільства і керувати суспільними справами. У сучасному міжнародному праві виділяються три мінімальних ознаки держави: територія, народ, об'єднаний правовим союзом громадян, і суверенна влада, що здійснює ефективний контроль хоча б над більшістю території і населення. Територія держави — обмежена кордонами частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певноїдержави. Народ — населення держави, жителі країни. Сувереніте́т — це виняткове право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого.Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Конфедеративні та федеративні державні структури.

Фо́рма держа́вного у́строю — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.Виділяють дві форми державного устрою:• просту (унітарну);• складну(федеративну, конфедеративну та ін.).На поточний момент виділяється три основні форми державного устрою:Унітарна держава — проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.характеризується такими ознаками.1. Має єдині вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд, судові органи та ін.)2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності.3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.4. Управління єдиними збройними силами і правоохоронними органами здійснюється центральними органами державної влади.5. Має єдине громадянство.6. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних взаємовідносинах на рівні держав.За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави поділяються на:1)Централізовані — місцеві органи державної влади очолюють керівники, що призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування (Фінляндія)2)Децентралізовані — місцеві органи влади мають значну самостійність у вирішенні питань місцевого життя (Велика Британія,Данія)3)Змішані — присутні ознаки централізації і децентралізації (Японія, Туреччина, Україна)

Федерація — складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації. Ознаками федеративної держави є такі.1) Територія федерації складається із територій її суб'єктів, які можуть встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ.2) Існують два рівня органів державної влади і управління — федерації та її суб'єктів3) Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб'єктів федерації.4) Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб'єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації.5) Суб'єкти федерації не є суб'єктами міжнародного права, але у міжнародних договірних відносинах у разі надання відповідних повноважень від федерації суб'єктам федерації останні можуть брати участь у міжнародних договірних відносинах6) Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів.7) Наявність зовнішніх атрибутів (столиця, прапор, герб, гімн) федерації і суб'єктів федерації.За способом утворення федерації поділяються на:• договірні,• конституційні,•конституційно-договірні. За змістовним критерієм:• територіальні,• національні,• змішані федерації.За способами здійснення владних повноважень:• централізовані,• децентралізовані.Конфедерація — тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.

Основні права та обов’язки держави.

Основні права й обов'язки держави - ​​категорія, що відображає умови, необхідні для життя держави в рамках міжнародного співтовариства. Тому вони відносяться до категорії так званих невід'ємних прав, які в нормальних умовах не можуть бути обмежені. У всіх держав вони однакові незалежно від їх розмірів, економічного й військової могутності та інших відмінностей.Можна виділити наступні основні права держав: право на незалежність і вільне здійснення всіх своїх законних прав, на здійснення юрисдикції над своєю територією і над усіма особами та речами,що знаходяться в її межах, з дотриманням визнаних міжнародним правом імунітетів, рівноправність з іншими державами, право на індивідуальну або колективну самооборону проти збройного нападу.До основних обов'язків можна віднести наступні: утримуватися від втручання у внутрішні і зовнішні справи інших держав; утримуватися від розпалювання міжусобиці на території іншої держави; поважати права людини;встановлювати на своїй території такі умови, які б не загрожували міжнародному миру; вирішувати свої суперечки з іншими державами мирними засобами; утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або іншим чином, несумісним з міжнародним правом; утримуватися від надання допомоги іншій державі, що порушує попередню обов'язок або проти якого ООН вживає заходів попередження або примусу; утримуватися від визнання територіальних придбань іншого держави, що діє в порушення зобов'язання незастосування сили; сумлінно виконувати свої міжнародні зобов'язання.

Декларація про державний суверенітет України і її значення для здобуття незалежності

Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому документі.Декларація проголосила державний суверенітет України, невід'ємне право української нації на самовизначення, верховенство і самостійність, повноту і неділи-мість влади республіки в межах її території. В цьому документі закріплюється виключне право народу України по володінню, використанню й розпорядженню національним багатствами республіки. Самостійно встановлюючи порядок організації охорони природи на своїй території, Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, здоров'я його молодого покоління. Україна, згідно з Декларацією, має право на власні Збройні сили, внутрішні війська і органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді України. Визначається також порядок проходження військової служби громадянами республіки та урочисто проголошується мирна зовнішня політика і постійний нейтралітет, активне сприяння зміцненню загального миру і міжнародної безпеки. Україна є суб'єктом міжнародного права, вона здійснює безпосередні відносини з іншими державами, визнає переваги загальнолюдських цінностей над класовими. Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:
— суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;
— визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.