Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, паритет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.

 

Результати зовнішньоекон діял-ті б.-я. країни значно залежать від курсу її національної валюти. Використання нац валюти в міжнар розрах обумовлює необх-ть її зіставлення з валютами інших країн, що формує її валют(обмінний) курс.

Світова вал система пройшла в своєму розвитку 3 етапи. 1-й етап охоплює період від її виникнення в 19ст до початку 2ї світ війни, 2-й – одержує своє юр оформл-ня на Бреттон-Вудській конференції у 1944, 3-й – це сучасний етап, як організац оформився після наради в Кінгстоні(Ямайка) в 1976 – Ямайська вал система.

Її основою є плаваючий курс нац валют. Це означає що курс кожної нац валюти визнач-ся залежно від По і Пр на вал ринках. Згідно з цією системою ціна нац валюти кожної країни залежить від стану її власної економіки, її конкурентоспроможності в системі світ госп-ва. Це дуже часто призводить до певних коливань вал курсів.

Нестабільність курсу нац валют викликала необхідність деяких країн створення міжнар валют, відносно яких став визначатися курс окремих валют. З 1970 МВФ створив міжнар вал під назвою СДР. В 1979 країни що входили в ЄС, створили регіональну вал систему і відповідну їй вал одиницю ЕКЮ. В цих умовах курс нац валют жорстко фіксується кількістю ЕКЮ і може відхилятися від зафіксованого рівня в межах +/- 2,5%.

Вал курс є не просто “ціною” однієї грошов одиниці відносно до іншої, а синтезуючим показником вартісного співвідношення національних економік, їх зовнішньої конкурентоспроможності. Це стає очевидним якщо розглянути зміст тих екон функцій, які вал курс виконує в системі вал відносин:

подолання нац обмеженості грош одиниць, перетворення їх локальної цінності в інтернац. Вал курс стає засобом інтернаціоналізації грош від-н, утворення цілісної світ системи грошей;

забезпечення можливості зіставлення цінових структур, умов та результатів вир відтворення окремих країн – продуктивності праці, витрат виробництва, з/п, темпів екон зростання...;

зіставлення нац цін та нац умов вир-ва, зокрема нац вартостей товарів і послуг з інтернац вартістю;

перерозподіл нац продукту між країнами які здійснюють зовнішньо екон зв’язки.

Необхідність встановлення вал курсу пов’яз з тим, що нац гроші законно виступати купів та плат засобом можуть лише на внутр ринку. Для виконання цих функцій на ринку ін країни вони повинні бути відповідно обмінені. Встановлюються вал курси шляхом котирування іноз валют, т.б. визначення державними органами ціни іноз валюти.

Вал курси встановлюються на основі співвідношення купів спроможності нац валют. Вона визнач як сума цін товарів та послуг які можна придбати за певну грош одиницю порівняно з базов періодом.

За золотого стандарту який застосовувався до Бреттон- Вудської конференції вал курс визнач-ся золотим паритетом, т.б. співвідношенням між золотим вмістом грош одиниць, відхиляючись від нього лише на величину вартості перевезення золота в іншу країну. В сучасних умовах в основі вал курсів лежить співвідношення купів спроможностей вал. Таке співвідношення стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купів спроможності.

Існують різні методики його розрахунку, найпростіше з котрих виходить із співвідношення рівня цін стандартного набору товарів та послуг. Паритет купів спромож-ті визначає рух вал курсів у довгостроковому періоді часу. В короткострокових інтервалах часу він коливається під впливом По та Пр.

Ціна валюти – її курс – визначається Пр і По на неї. Чим більше По переважає Пр, тим дорожче стає валюта. А це залежить від стану платіжного балансу країни. Платіжний баланс – це співвідношення між сумою надходжень, одержаний даною країною зза кордону і сумою здійснених нею зарубіжних платежів за певний період часу. Якщо він характеризується активним сальдо приплив іноз вал збільшується, зростає її Пр і курс нац валюти, і навпаки. За Пр і По на валюту приховуються інші фактори, зокрема інфляція(або її очікування) в даній країні. Чим швидше зростають ціни в одній країні порівняно з іншими, тим більше знецінюються її гроші і тим менше ціниться її валюта.

Слід відрізняти офіційно встановлений, фіксований курс від ринкового. Фіксовані курси були пріорітетними до 1976р, зараз лише деякі країни фіксують курси своїх валют відносно до міцніших валют, причому на рівні, який склався на вал ринку. Тому вирішальну роль стали відігравати гнучкі вал курси. Вони бувають плаваючими та коливними. Плаваючі курси характерні для стабільних сильних валют – долара США, нім марки, япон ієни.... їх формування відбувається на ринку під впливом По і Пр, а межі “плавання” держави визначають за взаємною домомленістю.

Валюти прив’язані до провідних валют безпосередньо чи через “вал корзини”, мають коливні курси.

Більшість валют функціонує в режимі змішаних систем. Тобто валюти країн – членів певних вал-клірингових союзів фіксуються з допустимою амплітудою коливань одна до одної, перебуваючи одночасно в режимі вільного плавання відносно до грошових одиниць інших країн.

 

 

41. Валютні системи в розвитку: системи золотого стандарту. Бреттон-вудська система. Ямайська система.

 

Вал система – це сукупність вал відносин між країнами, що склалися на основі екон та ін форм зв’язків.

Світова вал система пройшла в своєму розвитку 3 етапи. 1-й етап охоплює період від її виникнення в 19ст до початку 2ї світ війни, 2-й – одержує своє юр оформл-ня на Бреттон-Вудській конференції у 1944, 3-й – це сучасний етап, як організац оформився після наради в Кінгстоні(Ямайка) в 1976 – Ямайська вал система.

При золотому стандарті в основі вал курсів лежить вал паритет. Обмін нац вал на іноз не обмежувався, існував вільний ввіз та вивіз золота, яке безпосередньо слугувало кінцевим засобом зрівноваження міжнар платежів. В цих умовах коливання вал курсів обмежувалось вартістю витрат пов’язаних з перевезенням золота з країни в країну. Міжнар валютно-фін інститутів та міжнар угод що регулювали вал відносини не існувало. Це був період стихійного встановлення відносно стійких вал курсів. Не було і нац норм, що регулювали вал відносини з ін країнами, так як в них не було необхідності. Розрізняються три різновиди золотого стандарту: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт і золотодевідний стандарт.

Золотоманетний найбільш відповідав вимогам капіталізму в період вільної конкуренції, підштовхував розвиток виробництва, кредитної системи, світової торгівлі і вивозу капіталу. Цей стандарт характеризується вільним ввозом і вивозом золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота.

Але після Першої світової війни, в умоваї розвитку загальної кризи капіталізма, ні одна капіталістична країна не змогла стабілізувати свою валюту на основі відновлення золотомонетного стандарта.

При золотозливковому стандарті, на відміну від золотомонетного, в обігу відсутні золоті монети і вільна їх чеканка, обмін банкнот проводивсся на золоті зливки

В Австрії, Германії, Данії, Норвенії і інших країнах був встановлений золотодевізний стандарт, при якому також відсутній обіг золотих монет і вільна чеканка, обмін банкнот проводився на девізи (платіжні засоби в іноземній валюті), Підтримання стійкості курсу національної валюти здійснювалось методом девізної політики, тобто через купівлю іноземних грошей чи продаж на них національних в залежності від того, знижувався чи збільшувався курс національної валюти на ринках.

В результаті світової економічної кризи золотий стандарт було відмінено в усіх країнах.

.Система вал відносин що регулювалась міжнар угодами складається в 40-х рр. Вперше міжнар вал угоду було прийнято на Бреттон-Вудський вал конференції у 1944році. В її основу було покладено чотири важливих принципа:

визнання долара в якості основної міжнар резервної та розрахункової валюти;

підтримка США розміну паперового долару на золото по фіксованому вмісту для казначейств і ЦБ ін країн;

встановлення усіма країнами – членами системи твердих паритетів своїх валют до долара та підтримка шляхом вал інтервенції курсів валют на рівні цих паритетів;

створення МВФ, що надає своїм членам кредитну допомогу для здійснення вал інтервенції.

Ця система з самого початку була приречена, тому що її функціонування передбачало наявність неіснуючих умов. Її існування закінчилось тим що долар перестав розмінюватись на золото з послідуючим переходом від фіксованих до плаваючих курсів валют.

З 1.04.78 почала функціонувати перша юридично закріплена система міжнар вал відносин що було заснована на принципах Ямайської угоди що була прийнята в січні 1976. Головною відміною Ямайської від Бр-Вул вал системи полягає в наступному:

ям угодою в якості міжнар розрах та резервн вал визнають поряд з доларом валють ін країн і СДР. При цьому передбачається поступова заміна долара в якості держ вал резервів на СДР шляхом розширення емісії останніх.

Ні СДР, ні націон валюти не мають фіксованого золотого вмісту, а відповідно, не підлягають розміну на золото. Тому золото не використовується як всезагальний купівельний чи платіжний засіб.

На практиці міжнар розрахунків визнаються плаваючі курси, які вільно встановлюються не валютному ринку в залежності від їх купівельної сили, По і Пр. Це не означає відсутності всякого втручання держави в вал ринок. ЦБ шляхом вал інтервенції обмежують коливання курсів своїх валют але не навколо раніше фіксованих паритетів а навколо ринкових курсів що стихійно складаються з урахуванням інфляційного знецінення валют.

В якості резервних валют крім долара США все частіше використовується нім марка, швейцар франк та японська ієна.

Ямайська вал система не вирішила проблеми стабілізації вал від-н. Тому країни Загального ринку вирішили створити своє вал утворення – ЄВС, яка почала функціонувати з березня 79р.

Перехід від одних міжнар вал систем до інших і створення регіональних вал систем свідчить про непереборювання причин, які обумовлюють нестійкість валютних відносин. І на яких би принципах не будувались вал систем, досягнути стабільності вал відносин неможливо, так як причини нестійкості ховаються не в самій вал системі а в способі виробництва.

Її основою є плаваючий курс нац валют. Це означає що курс кожної нац валюти визнач-ся залежно від По і Пр на вал ринках. Згідно з цією системою ціна нац валюти кожної країни залежить від стану її власної економіки, її конкурентоспроможності в системі світ госп-ва. Це дуже часто призводить до певних коливань вал курсів.