Монетаристська теорія макроек.регулювання: сутність і осн.положення.

 

Засновник теорії -Мілтон Фрідмен. Основа теорії - ринкова си-ма є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції.

В основі лежить рівняння обміну МV = РО, де

М - грошова маса;

V - швидкість обертання грошей;

Р - рівень цін;

О- фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні ек-ке виконує грошово-кредитна, а не фіскальна пол-ка. При цьому осн.інструментом регулювання ек-ки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на ек.активність.

Дотримуючись положення про стабільність швидкості обертання грошей і передбачуваний хар-р залежності між грошовою масою і номінальним ВВП, монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток ек-ки можна забезпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. Тому вивели монетарне правило, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП.

Механізм, за допомогою якого грошова маса впливає на номінальний ВВП: інструменти грошово-кредитної пол-ки банківські резерви - грошова маса сукупний попит номінальий ВВП. Отже у монетаристів грошова маса впливає на сукупний попит безпосередньо, тб цей вплив не опосередковується відсотковою ставкою. Тому грошова маса впливає на всі елементи сукупного попиту, а не лише на інвестиційний попит. Крім того, у монетаристів вплив сукупного попиту на номінальний ВВП здійснюється переважно через зміну цін, а не завдяки зміні фізичних обсягів вир-ва.

Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації ек-ки. У них нееф-сть фіскальної пол-ки обумовлена ефектом витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населння і КБ, вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок держава скорочує грошову масу приватного сектора ек-ки. Це підвищує відсоткову ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної %-кової ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюдж дефіциту на сукупний По буде несуттєвим.

 

29. Неокласичні теорії макроекономічного регул-ня, їх сутність, положення.

 

Теорія економіки пропозиції виникла через незмогу кейнсіанців запропонувати ефективні зоходи проти стагфляції. Суть теорії полягає в перенесенні акцентів з упр-ня попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання вир-ва і зайнятості. Назва “економіка пропозиції” є похідною від головної ідеї стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили. Вона містить в собі обгрунтування рекомендацій ек.пол-ці і в першу чергу податковій.

Прихильники теорії вважають, що податковий механізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їх думку, щбільшення податків викликає інфляцію витрати через зростання середніх витрат на вир-во продукції. Крім того, при збільшенні податків на доходи домогосподарств зменшуються стимули до праці, а зростання податків на прибуток зменшує привабливість інвестиційних проектів, що скорочує сукупну пропозицію. Вони пов”язували стагфляцію з надмірним рівнем оподаткування і виступали за зниження податкового тиску на ек-ку. Пропонують відмовитися від си-ми прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підпр-во, на з/п, дивіденди. На їх думку, зниження податків злільшить безподатковий доход і заощадження, знизить рівень відсоткової ставки, вначлідок чого зростуть нагромадження та інвестиції, зниження податків на з/п- стимули до праці.

Оскільки зниження податків веде до скороч бюдж доходів, вони пропонують інакше вирішити проблему бюджетного дефіциту: зменшити соцпрограми, скоротити апарат держупр-ня, відмовитися від малоефективних держвитрат. За цією теорією зниження податків викличе зрост реального ВВП як податкової бази, що поряд зі зниженням держвитрат забезпечить збалансування держбюджету.

Теорія раціональних очікувань (сер 70-х рр в умовах стагфляції)

Виходять з того, що ек.суб”єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи ек.ситуацію, вони здатні визначити майбутні зміни. Інакше, ек.суб”єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в ек.кон”юктурі, в тому числі і зміни в ек.пол-ці держави. Володіючи здатністю передбачати майбутні зміни в ек-ці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їх інтересам. Саморегулююча здатність ек.суб”єктів до рац.дій може бути реалізована практично лише через ринковий механізм, тб без держвтручання. Тому вони виходять з передумови, що всі ринки є висококонкурентними. На таких ринках з/п і ціни високоеластичні одночасно як у напрямі зниження, так і в напрямі зростання. На їх думку, нова інформація, яку одержують ек суб”єкти швидко відбивається на співвідношенні попиту та пропозиції висококонкурентних ринків і завдяки цьому рівноважні параметри ек-ки швидко відновлюються за умови повної зайнятості. Згідно теорії, крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП. Раціональні очікування ек суб”єктів виключають можливість виникнення короткострокової сукупнох пропозиції, а існує лише сукупна пропозиція на рівні потенційного ВВП. Звідси висновок: стимулююча пол-ка держави викликає лише прискорення інфляції і зовсім не впливаєна рівень вир-ва та безробіття,Тому вона має2 уразливі елементи: спроможність ек суб”єктів досить правильно передбачати майбутні зміни в ек-ці та ек.пол-ці держави суперечить дійсності; насправді переважна більшість ринків не є чисто конкурентними.

 

30. Дискреційна фіскальна пол-ка: сутність та засоби впливу на ек-ку.

 

Дискреційна фіскальна пол-ка - свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ.рішень(парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. Ця пол-ка застосовує 2 інструменти:

1) держзакупки, які є інструментом прямої дії (збільшуючи або зменшуючи держзакупки, держ безпосередньо впливає на сукупний попит і реал. ВВП)

2) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів і впливають на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Мультиплікатор витрат.

Нехай в нас є сукупні витрати в їх приватному варіанті (СуВ1), тб без того компонента, яким є держзакупки. При даних СуВ1 є певний рівноважний обсяг ВВП, який дорівнює О1. Тепер припустимо, що уряд прийняв рішення збільшити держзакупки. Внаслідок цього сукупні витрати збільшаться СуВ2 (СуВ1+СуВ). Це викличе мультиплікативне збільшення реального вир-ва з О1 до О2. Величина приросту ВВП буде дорівнювати +ВВП =+ДЗ*Мв. Оскільки дискреційна фіскальна пол-ка - свідомий, тб цілеспрямований вплив держави на ек-ку, то в реальній практиці цільовий приріст ВВП визначається урядом наперд, а необхідне збільшення ДЗ є пошуковою величиною,яку можна обчислити за формулою +ДЗ =+ВВП/Мв. Це ми розглянули метод “витрати-випуск”, аналогічний результат буде і в тому випадк, коли аналіз впливу ДЗ на ВВП здійснювати за методом “вилучення - ін”єкції” В цьому варіанті заощадження (З) плюс чисті податки (ЧП) являють собою илучення з потоку “доходи - витрати” (З+ЧП), а валові інвестиції плюс державні закупки - ін”єкції цього потоку (ВІ+ДЗ1). Перетин ліній вилучень (З+ЧП) з лінією ін”єкцій(ВІ+ДЗ1) в точці Т1 визначає рівноважний ВВП, який =О1. Якщо за цих умов уряд збільшить ДЗ з ДЗ1до ДЗ2, то ін”єкції адекватно зростуть. Внаслідок цього лінія ін”єкцій переміститься вгору в положення (ВІ+ДЗ2), а її перетин з лінією (З+ЧП) в точці Т2 викличе збільшення ВВП від О1 до О2. Оскільки З та ЧП знаходяться в прямій залежності від ВВП, то це викличе відповідне збільшення вилучень, які в точці Т2 урівноважуються з новою величиною ін”єкцій (ВІ+ДЗ2).

Мультиплікатор податків.

Для визначення впливу ЧП на рівноважний ВВП приймем деякі передумови:

1) об”єктом фіскальної пол-ки є лише сукупний попит;

2) в контексті фіскальної пол-ки, спрямованої на сукупний попит, вплив ЧП на ВВП - це їх вплив на споживання як компонент сукупного попиту;

3) дискреційна фіскальна пол-а викликає зміни в чистих податках за допомогою держ.рішень стосовно рівня податкових ставок і трансфертів.

ЧП, які не залежать від ВВП як доходу, наз.автономними. До них належать певні види податків (податок на нерухомість, на землю,..), а також деякі трансферти, які надаються за рахунок державного бюджету(пенсії, стипендії)

Припустимо, що держава підвищила рівень пенсій і стипендій. Дискреційне зменшення ЧП, яке виникло на цій основі, спричинить певний вплив на ВВП. Розглянемо цей вплив методом “витрати - випуск”. Зробимо логічні етапи:

1. збільшиться безподатковий доход на величину зменшення ЧП: +БД=-ЧП

2. збільшення БД у свою чергу викличе збільшення тих елементів, на які він розкладається, тобто споживчих витрат і заощаджень. Оскільки ми використовуємо метод “витрати -випуск”, то на цікавлять лише споживчі витрати. Їх збільшення відбудеться пропорційно граничній схильності до споживання: +СВ = -ЧП*ГСС

3. збільшення СВ - це початкове збільшення СВ, яке мультиплікативно збільшить ВВП.

+ВВП = -ЧП*ГСС*Мв. (1)

Якщо збільшення ВВП планується урядом наперед, то на цій основі можна обчислити необхідне зниження ЧП: -ЧП =+ВВП/(ГСС*Мв)

це ми спиралися на Мв, а тепер зробимо це на основі мультиплікатора податків. Для його обчислення поділимо обидві частини формули (1) наЧП: +ВВП/ЧП = (-ЧП*ГСС*Мв)/ ЧП, отримаємо: Мп = ГСС*Мв (2)

з формули (2) випливає, що Мп завжди нижчий від Мв пропорційно ГСС. Якщо замістьГСС в формулу (2) підставити 1-ГСЗ, а замість Мв - 1/Гсз, то матимемо:

Мп = Мв -1. Проте ця формула Мп має підношення лише до автономних ЧП, згідно з якими податкові вилучення не залежать від ВВП як доходу. Тому запишемо таку формулу: +ВВП = -ЧП*Мп.

Оскільки Мп завжди нижчий від Мв, то це означає, що кожна одиниця приросту ДЗ викликає більший приріст ВВП, ніж кожна одиниця зниження ЧП. Якщо порівнювати вплив ДЗ і ЧП на держбюджет, то можна зробити висновок, що з розрахунку на однаковий приріст ВВП збільшення ДЗ є для бюджету менш збитковим варіантом фіскальної пол-ки, ніж зниження ЧП.

Тепер розглянемо механізм впливу автономних ЧП на ВВП за допомогою методу “вилучення - ін”єкції”. Початкова лінія ін”єкції (ВІ+ДЗ) перетинає лінію вилучень (З1+ЧП1) в точці Т1. Це обумовлює рівноважний ВВП, який =О1. Згідно з методом “вилучення - ін”єкції” зниження ЧП (за рахунок підвищення пенсій і стипендій) викличе 2 наслідки:

1. зменшення ЧП адекватно збільшує безподатковий доход, що відповідно з граничною схильністю до заощаджень збільшить заощадження: +З = -ЧП*ГСЗ

2. зменшення ЧП на адекватну величину зменшить вилучення в формі ЧП. Оскільки зменшення ЧП перевищує збільшення заощаджень, то в підсумку сума вилучень зменшується порівняно з початковою величиною: (З1 + ЧП*ГСЗ) + (ЧП1 - ЧП) < З1 + ЧП1

тобто рівноважний ВВП збільшиться від О1 до О2. Величина цього збільшення буде дорівнювати тій величині, на яку збільшився ВВП за методом “витрати -випуск”