Початок соціалістичного будівництва. «Великий стрибок».

Із 1953 р. у Китаї був узятий курс на індустріалізаціюі націона­лізацію приватної власності, яка була завершена на кінець 1955 р.

Перший п'ятирічний план був успішно виконаний (1953-1957 рр.). Значну допомогу КНР надав Радянський Союз. За його підтримки було побудовано 250 підприємств і підготовлено 20 тис. спеціалістів.

У лютому 1957 р. Мао виступив з промовою «Про правильне вирішення протиріч серед народу», де були викладені зважені про­позиції щодо розвитку Китаю соціалістичним шляхом.

Але вже в середині 1958 р., спираючись на успіхи першої п'ятирічки, Мао виступив з ініціативою форсувати економічний розвиток і здійснити «великий стрибок» з метою побудови комуністичного суспільства.

Напередодні й після проголошення політики «великого стрибка» розгорнулась широка кампанія по боротьбі з «правим ухилом» Де­які діячі КПК були звинувачені у прихильності до капіталістичного шляху розвитку, за що були піддані репресіям.

Головним засобом побудови світлого майбутнього повинна була стати комуністич­на, тобто безкоштовна праця під гаслом «Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя».

Замість сільськогосподарських кооперативів створювались «народні комуни», які об'єднували по 20 тис селян. У цих комунах усе, включаючи присадибні ділянки, усуспільнювалось, вводився зрівняльний принцип розподілу. Життя селян було жорстко регламентоване: вони строєм ходили на роботу, разом харчувались у їдальні.

У промисловості було вирішено прискорити індустріалізацію. У країні розгорнувся масовий рух за збільшення виробництва чавуну і сталі. Уся країна вкрилася примітивними глиняними «домнами».

Одночасно серйозні корективи було внесено і в зовнішню політи­ку. Прагнучи прискорити розвиток Китаю, Мао Цзедун вважав, що необхідно прискорити світову революцію. Він наполягав, що сил у соціалізму достатньо для наступу на капіталізм і заради цього мож­на пожертвувати мільйонами людей. Такий зовнішньополітичний курс привів до полеміки КПК з КПРС, а зрештою, до розриву між СРСР та КНР. Обидві сторони звинувачували одна одну у відході від марксизму-ленінізму.

Тим часом «великий стрибок» зазнав краху. Промислове і сіль­ськогосподарське виробництво скоротилося. Існував великий дефі­цит необхідних товарів, населення жило надголодь. У 1959 р. Мао вперше почув критику на свою адресу.

 

Результати політики «великого стрибка» в Китаї

§ Початок політичних репре­сій.

§ Повний занепад сільського господарства і промислово­сті.

§ Дезорганізація економічного життя.

§ Ідеологічне протистояння між Китаєм і СРСР, яке зго­дом призвело до розриву.

§ Поширення в країнах «тре­тього світу» маоїстських комуністичних партій, які розгорнули збройну бороть­бу проти існуючих режимів.

§ Розкол у соціалістичному таборі

З 1960 по 1965 р. у Китаї відбувався процес ліквідації руй­нівних наслідків «великого стрибка». Країна поверталась до нормального поступового розвитку економіки.

Але Мао вважав припинення «великого стрибка» лише перепочинком і наполягав на правильності свого курсу. У країні й партії виникла справ­жня опозиція його курсу.

У цей час Мао повертається до ідеї посилення класової боротьби на шляху побудови соціалізму. Це стало основою для розгортання в країні Великої пролетарської культурної революції.

«Культурна революція»

У 1957 р. Мао Цзедун висунув ідею класової боротьби в соціалістичному суспільстві. У 1962 р. він проголосив тезу про загострення класової боротьби і продовження революції при диктатурі пролета­ріату.

Основним ворогом оголошувався внутрішній і міжнародний ревізіонізм (перегляд ідей марксизму, відхід).

Для боротьби з ревізіонізмом у 1965 р. Мао закликав до Великої пролетарської культурної революції, яка розпочалась у 1966 р. і була націлена на усунення з партії і державного керівни­цтва всіх незгодних з політикою Мао та нав'язування Китаю схеми розвитку «казарменого комунізму». Поширювалося гасло: «Усій країні вчитись в армії».

Культурна революція