Завершення громадянської війни. Проголошення КНР

Китай

Завершення громадянської війни. Проголошення КНР

Китай був першою країною, яка зазнала нападу з боку агресивних держав (Японія, 1931 р.). Друга світова війна якоюсь мірою консо­лідувала різні політичні сили в боротьбі з японською агресією, які протягом тривалого часу вели між собою збройну боротьбу.

Закінчен­ня Другої світової війни загострило протиріччя між Комуністичною партією Китаю (КПК) і гоміньданом у боротьбі за владу.

Гоміньдан (уряд Чан Кайші) тривалий час підтримувався США, Великою Британією.

Уряд гоміньдану контролював більшу територію Китаю і зробив вагомий внесок у розгром Японії.

14 серпня 1945 р. між СРСР і Ки­таєм було підписано договір про дружбу і співробітництво.

Основним суперником гоміньдану в боротьбі за владу була КПК і збройні формування Національно-визвольної армії Китаю (НВАК).

У боротьбі з Японією КПК і НВАК зазнавали ударів від гоміньдану.

Вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, розгром Квантунської армії, встановлення радянського контролю над Південно-Східним Китаєм, початок конфронтації між СРСР і Заходом внесли зміни в розстановлення сил у Китаї

Навесні 1946 р. радянські війська були виведені з Маньчжурії, а контроль над цією територією було передано НВАК, якій також було передано значну кількість японської трофейної зброї.

КПК і гоміньдан підписали Угоду про мир і національне відродження. Але ця угода фактично була перемир'ям напередодні вирішального етапу боротьби за владу.

Виведення радянських військ розв'язало руки гоміньдану для поширення своєї влади на Південно-Східний Китай. У містах, куди вступали війська Чан Кайші, ліквідовувалися місцеві органи влади, створені КПК. Такі дії викликали сутички між НВАК і армією го­міньдану.

У своїх діях Чан Кайші спирався на підтримку США, які озброїли його армію. Але швидкого успіху йому не вдалося досягти, і бойові дії вилились у тривалу громадянську війну.

У серпні 1948-січні 1949 р. НВАК отримала перемогу в трьох найбільших битвах.

У квітні 1949 р. режим Чан Кайші був поставлений на межу поразки. Залишки го­міньданівських військ було евакуйовано на острів Тайвань.

На визволеній території КПК проводила аграрну реформу, яка забезпечила комуністам підтримку в громадянській війні.

30 червня 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквідовува­лось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась у власність селянам. Але це призвело до поділу землі на дрібні ділянки, що гальмувало модернізацію сільського господарства.

Зрозумівши це, комуністи відразу після завершення розподілу землі починають кооперацію, яку було завершено в 1956 р.

Проводилась націоналізація великих промислових підприємств, банків, залізниць, власності іноземного капіталу. Було встановлено монополію держави на зовнішню торгівлю й контроль над імпортом товарів.

Але економіка залишилась багатоукладною, комуністи не конфісковували власність тих, хто надавав їм підтримку. Починаючи з 1956 р., шляхом викупу приватний сектор економіки став перетворюватися на державний.

1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Таньаньминь у Пекіні прого­лосив утворення Китайської Народної Республіки (КНР).

Були встанов­лені дипломатичні відносини з багатьма європейськими та азіатськими країнами. У грудні 1949 р. Мао Цзедун відвідав СРСР.

14 лютого 1950 р. між Китаєм і СРСР був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу.

Захід не визнавав нової держави — місце Китаю в ООН до 1971 р. займали представники гоміньдану.

У 1956 р. вся континентальна частина Китаю, крім Тибету, була звільнена від військ Чан Кайші, які евакуювалися на острів Тайвань під захист США та в Бірму. Це поклало початок розколу Китаю на дві держави, які пішли різними шляхами економічного, соціального та ідеологічного розвитку.

25 жовтня 1950 р. війська КНР вступили у війну в Кореї, тим самим врятувавши від поразки режим Кім Ір Сена (загинуло 1 млн китайських солдатів).

Культурна революція

 

Політика реформ у Китаї

На Пленумі ЦК КПК у грудні 1978 р. було взято курс на перебудову і переведення на нову базу промисловості, сільського господарства, армії, науки і техніки, який отримав назву «чотирьох модернізацій».

Ідеологічною основою реформ стали такі принципи: соціалістичний шлях розвитку, демократична диктатура народу, керівництво ком­партії, марксизм-ленінізм та ідеї Мао Цзедуна.

Реформи розпочалися в сільському господарстві, а потім були поширені й на промисловість.

Реформи у сільському господарстві.

- Поділ землі комун порівну між селянськими сім'ями і пере­дача її в оренду

- Запровадження сімейного підряду.

- Дозвіл селянам продавати залишки продукції на ринку після виконання державного замовлення (з 1984 р.).

- Підвищення державних закупівельних цін.

- Створення мережі малих сільськогосподарських підприємств з переробки продукції і підсобних промислів.

Реформи у промисловості.

- Уведення на держпідприємствах госпрозрахунку та економіч­них стимулів праці

- Заохочення індивідуальної трудової діяльності

- Створення невеликих приватних підприємств у торгівлі, сфері обслуговування і легкій промисловості.

- Запровадження оренди в промисловості.

З метою залучання іноземних інвестицій для модернізації ки­тайської промисловості, упровадження нових технологій і підготовки кваліфікованих кадрів створювалися вільні економічні зони

Економічні реформи дали значний приріст виробництва. На споживчому ринку з'явилась велика кіль­кість товарів, які раніше були відсутніми.

Китай став одним із найбільших експортерів. Підвищився життєвий рівень населення.

За обсягом валового національного продукту Китай поступався лише США, але у розрахунку на душу населення знаходився на останніх місцях.

Особливістю китайських реформ є те, що вони не зачіпали по­літичну сферу. У Китаї при владі залишається комуністична пар­тія.

Спроби демократичних сил поставити питання про політичні реформи завершилися кривавою трагедією на площі Таньаньминь у 1989 р., коли будо розігнано в кривавих сутичках студентів.

Важливою подією у розвитку Китаю стала передача влади керів­ників старшого покоління молодшому, яка відбулась у 2003 р.

За час реформ Китай показав феноменальні результати:

- Доходи населення подвоювалися кожні п'ять років, ВВП — кожні десять.

- У 2006 р. ВВП вчетверо перевищило ВВП Росії.

- Обсяг експорту зрівнявся з американським (960 млрд доларів)

Зараз Китай посідає перше місце у світі з виробництва велосипедів, пива, цифрових фотоапаратів, окулярів, кондиціонерів, мікрохвильових печей, взуття, телевізорів тощо. Навіть казино Макао перевищили дохід Лас-Вегаса.

Важливим досягненням Китаю став політ у космос китайського космонавта.

Китай

Завершення громадянської війни. Проголошення КНР

Китай був першою країною, яка зазнала нападу з боку агресивних держав (Японія, 1931 р.). Друга світова війна якоюсь мірою консо­лідувала різні політичні сили в боротьбі з японською агресією, які протягом тривалого часу вели між собою збройну боротьбу.

Закінчен­ня Другої світової війни загострило протиріччя між Комуністичною партією Китаю (КПК) і гоміньданом у боротьбі за владу.

Гоміньдан (уряд Чан Кайші) тривалий час підтримувався США, Великою Британією.

Уряд гоміньдану контролював більшу територію Китаю і зробив вагомий внесок у розгром Японії.

14 серпня 1945 р. між СРСР і Ки­таєм було підписано договір про дружбу і співробітництво.

Основним суперником гоміньдану в боротьбі за владу була КПК і збройні формування Національно-визвольної армії Китаю (НВАК).

У боротьбі з Японією КПК і НВАК зазнавали ударів від гоміньдану.

Вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, розгром Квантунської армії, встановлення радянського контролю над Південно-Східним Китаєм, початок конфронтації між СРСР і Заходом внесли зміни в розстановлення сил у Китаї

Навесні 1946 р. радянські війська були виведені з Маньчжурії, а контроль над цією територією було передано НВАК, якій також було передано значну кількість японської трофейної зброї.

КПК і гоміньдан підписали Угоду про мир і національне відродження. Але ця угода фактично була перемир'ям напередодні вирішального етапу боротьби за владу.

Виведення радянських військ розв'язало руки гоміньдану для поширення своєї влади на Південно-Східний Китай. У містах, куди вступали війська Чан Кайші, ліквідовувалися місцеві органи влади, створені КПК. Такі дії викликали сутички між НВАК і армією го­міньдану.

У своїх діях Чан Кайші спирався на підтримку США, які озброїли його армію. Але швидкого успіху йому не вдалося досягти, і бойові дії вилились у тривалу громадянську війну.

У серпні 1948-січні 1949 р. НВАК отримала перемогу в трьох найбільших битвах.

У квітні 1949 р. режим Чан Кайші був поставлений на межу поразки. Залишки го­міньданівських військ було евакуйовано на острів Тайвань.

На визволеній території КПК проводила аграрну реформу, яка забезпечила комуністам підтримку в громадянській війні.

30 червня 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквідовува­лось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась у власність селянам. Але це призвело до поділу землі на дрібні ділянки, що гальмувало модернізацію сільського господарства.

Зрозумівши це, комуністи відразу після завершення розподілу землі починають кооперацію, яку було завершено в 1956 р.

Проводилась націоналізація великих промислових підприємств, банків, залізниць, власності іноземного капіталу. Було встановлено монополію держави на зовнішню торгівлю й контроль над імпортом товарів.

Але економіка залишилась багатоукладною, комуністи не конфісковували власність тих, хто надавав їм підтримку. Починаючи з 1956 р., шляхом викупу приватний сектор економіки став перетворюватися на державний.

1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Таньаньминь у Пекіні прого­лосив утворення Китайської Народної Республіки (КНР).

Були встанов­лені дипломатичні відносини з багатьма європейськими та азіатськими країнами. У грудні 1949 р. Мао Цзедун відвідав СРСР.

14 лютого 1950 р. між Китаєм і СРСР був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу.

Захід не визнавав нової держави — місце Китаю в ООН до 1971 р. займали представники гоміньдану.

У 1956 р. вся континентальна частина Китаю, крім Тибету, була звільнена від військ Чан Кайші, які евакуювалися на острів Тайвань під захист США та в Бірму. Це поклало початок розколу Китаю на дві держави, які пішли різними шляхами економічного, соціального та ідеологічного розвитку.

25 жовтня 1950 р. війська КНР вступили у війну в Кореї, тим самим врятувавши від поразки режим Кім Ір Сена (загинуло 1 млн китайських солдатів).