Влада та соціальні норми у первісному сучпільстві.

Влада та соціальні норми у первісному сучпільстві.

На етапі первісного розвитку суспільства держави не було, тому цей період називають додержавним суспільством. Універсальною формою організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли всі народи світу, е община. Найбільш соціально організованою була родова община завдяки колективізму у виробництві та споживанні. Спільність інтересів, виробництва та споживання членів роду зумовила таку організацію суспільної влади, як первісне самоуправління, яке характеризується такими ознаками:• існувало тільки у межах роду, виражало Його волю та базувалося на кровно-родинних зв'язках;• суб'єкт та об'єкт управління збігалися;• влада не поділялася за окремими функціями на певні види;• органами самоуправління виступали збори членів роду та старійшини (вожді), що на них обиралися;• суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на цих зборах;• влада старійшин (вождів) ґрунтувалась на їх авторитеті, досвіді, повазі до них, ця посада не давала ніяких переваг — старійшина вважався "першим серед рівних".Поведінка членів первісного суспільства регламентувалася первісними соціальними нормами, такими як звичаї (правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу) або табу (заборона, що накладалася на певний предмет, діяння, слово тощо, порушення яких призводило до покарання (статеве табу, харчове табу)).Первісні норми ґрунтувалися на природній необхідності та мали значення для усіх сфер життя общини, роду, племені. Це були "мононорми", тобто нерозчленовані, єдині норми. У них змішувалися різні елементи: моральні, релігійні, правові начала. Ознаки первісних соціальних норм: • виникали і формувалися поступово в процесі суспільного життя, складалися в результаті багаторазового повторення;• виражали волю та інтереси роду або племені;• були наявні у свідомості людей, не мали письмової форми вираження• забезпечувалися засобами суспільного впливу, силою звички, традицій.

Загальна характеристика походження держави. Виникнення держави і права.

Теорії походження держави.

Теологічна (Фома Аквінський),

Патріахальна (Аристотель),

Договірна з людських угод. Мета цих договорів –

захист життя, власно-сті, свободи.

Насильства (Дюрінг)

Соціально - економічна (класо-ва) –шляхом історичного розвитку сус-во поділилось на класи: з’явились бідні та багаті, як наслідок – з’явились антагонізми між ними.

Психологічна

Органічна – обгрунтував англ. філо-соф Спенсер. Він проводив аналогію між державою та біологічним організмом.

Космічна і тех-нократична.

Як держава так і право виникли завдяки необхідності управляти соціальним процесом. Право встановлюється державою в перших державних законах закріплювалась майнова нерівність, станові превілегії, безправність рабів та інші верстви бідного населення. Закони Хамурамі, Ману, Руська Правда, Польська Правда. Між правом і державою встановлюється тісний зв’язок і завжди навіть звичаї і традиції пристосувалися до пануючого класу. Таким чином виникає правовий звичай як найбільш стародавня форма права. Держави виникали і формувалися по різному. В стародавніх афінах держава виникла класично із класових протиріч в середині родового суспільства. У стародавн Римі виникнення держави характеризується боротьбою Патрицій (родова знать) і Плебеїв. У німців фактором виникнення держави було завоювання ними римської імпперії яка на той час розпалася. У народів стар сходу важливу роль у виник держ відіграли суспільні роботи по будуванню каналів. Інки, мая, землеробство. У східнослов’янськ племен сприяло переродження органів військової демократії у державні органи.

3. Поняття та ознаки держави.Типологія держави (інформаційний та цивілізаційний підхід)

Держава, поняття, ознаки

Держава — це особлива політ.-терит. організація, що має свій суверенітет, спеціал.апарат управління і примусу, і здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни. Ознаки:

- соц. влада ви­ражає і захищає інтереси насампе­ред керівного класу, його частини або якоїсь ін.соц. групи;

- носії вла­ди в організаційному відношенні відокремлені у певні структури;

- для утримання держ. влади встановлюються податки;

- функції влади розподіляються між окремими органами;

- в державі влада поши­рюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;

- у державі складається система особливих за­гальнообов'язкових правил поведінки — юридич­них норм, яких не знало первісне суспільство.

Типол́огія держ́ави — поділ усіх держав, що існували й існують, на великі групи—типи за їх найсуттєвішими ознаками. Цивілізаційний підхід — покладає в основу класифікації держав поняття «цивілізація», її рівень, досягнутий тими чи іншими народами. Прихильники цивілізаційного підходу (Еллінек, Кельзен, Коркунов, Крюгер, Гелбрейт, Тойнбі) відкидають формаційний підхід як одномірний і співвідносять державу насамперед із духовно-моральними і культурними чинниками суспільного розвитку.

Функції держави.

Внутрішні функції держави: 1) економічні, 2) культурно виховні, 3) регулювання міри праці і міри покарання, 4) соціальне обслуговування, 5) охорона і захист усіх форм власності, 6) охорона правопорядку, прав і свобод людини, 7) екологічна. Зовнішні: 1) організація співробітництва з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим суспільством в цілому, 2) захист держ суверенітету, 3) підтримка миру і співіснування, 4) правоохоронна, 5) екологічна, 6) участь у вирішенні світових проблем сучасності.

Механізм держави. Структура државного апарату.

Механізм держави — це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділених спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.Структура механізму держави включає в себе:державні органи, які знаходяться в тісному взаємозв'язку іспівпідпорядкованості при здійсненні своїх безпосередніх владних функцій.Разом із удосконаленням суспільства ускладнюється процес управління та удосконалюється діяльність державного апарату. Від простого примітивного панування держави він розвивається до різних форм — до законодавчої, адміністративної, судової, поліцейської, фіскальної, фінансової, культурної діяльності.

Форма держави: форма правління, форма державного устрою, державний режим. Поняття, ознаки та види монархій та республік. Поняття та ознаки унітарної держави, федерації, конфедерації та та імперії.Поняття та ознаки демократичних та недемократичних держав.

Форма держави — це спосіб (порядок) ор­ганізації здійснення державної влади.

Елементи форми держав:

державне правління — спосіб організації ви­щої державної влади;

державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між нею та цими частинами;

державний режим — порядок здійснення дер­жавної влади певними методами і способами.

Види державного правління

- монархія — вища державна влада здійснюєть­ся однією особою і, зазвичай, передається за спадком;

- республіка — вища державна влада здійсню­ється виборним колегіальним органом, який оби­рається населенням (або його частиною) на пев­ний строк.

Види форм правління сучасних держав:

- президентська республіка — глава держави (президент) одноособове або з наступним схва­ленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким, як правило, керує сам (США, Швейцарія);

- напівпрезидентська або президентсько-пар­ламентська республіка — глава держави (прези­дент) особисто пропонує склад уряду, котрий підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом (Україна, Франція);

- парламентська республіка — глави держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламен­том і підзвітний лише йому (Італія, ФРН);

- парламентська монархія — глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парла­ментом і лише йому підзвітний (Англія, Японія);

- дуалістична монархія — глава держави (мо­нарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Поняття й ознаки права.

Право (об’єктивне юридичне) – система загальнообов’язкових правил фіз поведінки – соц. норм, встановлених або санкціонов державою, які виражають волю певної частини соц неоднорідного с-ва і спрямовані на врегулювання сусп відносин відповідно до цієї волі; забезпечуються державою.

Ознаки права:

1) встановлюється і санкціонується державою;

2) право є системою норм;

3) право є загальнообов’язковим;

4) формальна визначеність права;

5) право має загальний характер;

6) право охороняється державою.

Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини..

загальносоціальні (гуманістичну, організаторсько-управлінську, інформаційну, оцінно-орієнтувальну, ідеологічно-виховну, пізнавальну), спеціальні юридичні (регулятивна (ста-тистична і динамічна), охоронна). Принципи права – закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя. У суч. л-рі визнають принципи: демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності держави та особи тощо.

Верховнв Рада- єдиний орган законодавчої влади в Україні, її компетенція.Законодавчий процес вта його стадії.Конституційний статус народного депутата України. Підстави і порядок дострокового припинення повноважень Верховної Ради України і народного депутата Украіни.Рахункова палата.Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Порядок роботи Верховної Ради України.

Верховна Рада України – єдиний огран законодавчої влади в Україні і вона є загальнонаціональним представницьким органом державної влади і виступає від імені всього народу..

ВР носить колегіальних характер. Складається з 450 нар депутатів, які обираються на основі загально-го, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на 4 роки. Рішення приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Закони та ін. акти ВР приймає більшістю від її конст. складу (2/3), крім випадків, передбач. Конституцією

Формується шляхом виборів народних депутатів.

Є однопалатним парламентом.

Повноваження ВРУ:

- внесення змін до Конст Ук

- призначення всеук реф-му;

- прийняття законів;

- визначення засад внутр та зовнї політики;

- призначеня виборів президента Ук

- заслуховування щорічних і позачергових послань през-та про внутр і зовн становище Ук;

- усунення президента з поста в порядку імпічменту;

- надання згоди про признач през-том Прем’єр-міністра Ук;

- здійснення контролю за діяльністю КМУ

ВРУ працює сесійно. Вона є повноваженою за умови обрання не менш як 2/3 від її конст. складу. ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання ВРУ відкриває найстарший за віком депутат. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Засідання ВРУ проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конст складу ВРУ. Закони підписуються Головою ВРУ і невідкладно надсилаються Президентові України. Законодавчий процес — це діяльність державних органів та їх посадових осіб, пов`язана з поданням до законодавчого органу проекту закону, розглядом, прийняттям (зміною, припиненням чинності) і введенням в дію законів, а також з формуванням єдиної системи законодавства України, яка здійснюється за процедурою, визначеною Конституцією України і законами України. Стадіями законодавчого процесу є: а) законодавча ініціатива; б) підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України; в) розгляд проекту закону Верховною Радою України; г) прийняття та введення в дію закону; д) підписання прийнятого Верховною Радою України закону Президентом України; е) набрання чинності законом. Народний депутат України — особа, обрана до складу Верховної Ради України.

Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

5) смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Уразі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду. Рахунко́ва пала́та — постійно діючий орган контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — орган Верховної Ради України, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні (омбудсман). Порядок роботи Верховної Ради, а також її органів та посадових осіб визначається Конституцією, Регламентом Верховної Ради, а надалі Законом про Регламент Верховної Ради, законами України про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата, іншими законодавчими актами. Відповідно до цих правових актів основними організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є її сесії і засідання.

Верховна Рада, зазначається у чинній Конституції, працює сесійно (ст. 82). Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові й позачергові. Чергові сесії Верховної Ради починаються з першого вівторка лютого і першого вівторка вересня. У зв’язку з такою конституційною визначеністю початку роботи парламенту чергові сесії не скликаються.

Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або на вимогу Президента. У разі запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання

Поняття бюджету.Бюджетна система України. Зведений бюджет.Класифікація доходів бюджету.Класифікація видатків бюджету. Складові частини бюджету.Доходи і видатки Державного бюджету України.Надходження та витрати місцевих бюджетів.

Бюдже́т — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період. Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, інші законодавчі акти.Економічною основою бюджетної системи України виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів. Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Зве́дений бюдже́т Украї́ни — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі. Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи дарунки, гранти, трансферти). Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:- податкові надходження;- неподаткові надходження;- доходи від операцій з капіталом;- трансферти. Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за такими ознаками:1. За функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету). 2. За ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету). 3. За бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету). 4. За економічною характеристикою операцій по видатках - економічна класифікація видатків (ЕКВ). За цією ознакою вони поділяються на поточні та капітальні. Поточні видатки - це видатки бюджетів, що спрямовуються на виконання бюджетних програм та які забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню та підприємствам. Складові частини бюджету 1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. 2. Загальний фонд бюджету включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету. 3. Спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. 4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України. 5. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України. 6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради. 7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. 8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів. Загальний фонд — надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням. Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей. Доходи місцевих органів влади класифікуються за джерелами й економічною сутністю.

 

За джерелами надходження розрізняють такі доходи місцевих органів влади: податкові та неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позикового капіталу), а також трансферти від центральної влади й органів влади вищого територіального рівня. За економічною сутністю виокремлюють власні, закріплені та регульовані доходи місцевих органів влади. Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Влада та соціальні норми у первісному сучпільстві.

На етапі первісного розвитку суспільства держави не було, тому цей період називають додержавним суспільством. Універсальною формою організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли всі народи світу, е община. Найбільш соціально організованою була родова община завдяки колективізму у виробництві та споживанні. Спільність інтересів, виробництва та споживання членів роду зумовила таку організацію суспільної влади, як первісне самоуправління, яке характеризується такими ознаками:• існувало тільки у межах роду, виражало Його волю та базувалося на кровно-родинних зв'язках;• суб'єкт та об'єкт управління збігалися;• влада не поділялася за окремими функціями на певні види;• органами самоуправління виступали збори членів роду та старійшини (вожді), що на них обиралися;• суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на цих зборах;• влада старійшин (вождів) ґрунтувалась на їх авторитеті, досвіді, повазі до них, ця посада не давала ніяких переваг — старійшина вважався "першим серед рівних".Поведінка членів первісного суспільства регламентувалася первісними соціальними нормами, такими як звичаї (правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх застосування протягом тривалого часу) або табу (заборона, що накладалася на певний предмет, діяння, слово тощо, порушення яких призводило до покарання (статеве табу, харчове табу)).Первісні норми ґрунтувалися на природній необхідності та мали значення для усіх сфер життя общини, роду, племені. Це були "мононорми", тобто нерозчленовані, єдині норми. У них змішувалися різні елементи: моральні, релігійні, правові начала. Ознаки первісних соціальних норм: • виникали і формувалися поступово в процесі суспільного життя, складалися в результаті багаторазового повторення;• виражали волю та інтереси роду або племені;• були наявні у свідомості людей, не мали письмової форми вираження• забезпечувалися засобами суспільного впливу, силою звички, традицій.