Поняття та основні ознаки правової держави.Соціально правова держава.

. П равова держава та її ознаки.

Правова держава – така держава, в якій пануе право, де діяльність усіх її органів і пос осіб здійснюється на основі і в межав норм, визначених правом.

1) панування права як особливої соц. цінності;

2) непорушність закону, підпорядкованість самої держави, її органів, службових осіб і гром-н законам, які діють в країні;

3) непорушність прав і своб, їх охорона і гарантованість;

4) взаємна відповідальність держави і особи;

5) наявність механізму реалізації прийнятих законів та інших правових актів;

6) розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

7) принцип „уседозволеності” того, що не заборонено

Соціальна держава -це держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину достойних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом. Перші ознаки соціальної держави стали проявлятися з кінця XIX ст. у формі діяльності уряду боротьби з бідністю і покращенню становища робітничого класу.Громадянське суспільство і держава в Україні.

Громадянське суспільство і держава в Україні.

Правова держава в Україні може розглядатись як політико-юридична форма організації суспільного життя, що належить до таких фундаментальних соціальних цінностей, як права людини і громадянина, конституціоналізм, демократія тощо. Основні риси правової держави в Україні:а) верховенство і панування правового закону;б) постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;в) здійснення поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;г) забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;ґ) врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а державним органам - тільки те, що прямо дозволено законом;д) взаємна відповідальність між особою та державою, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність; Основою кожного громадянського суспільства є, поза сумнівом, приватна власність, яка може існувати і розвиватись у різних формах. Наявна теоретична спадщина та деякі наукові розробки дозволяють сформулювати основні риси формування громадянського суспільства:а) забезпечення свободи та ініціативності людини, що спрямовані на задоволення її розумних потреб і не шкодять загальним інтересам;б) такий розвиток суспільних відносин, за якого людина розглядається як мета, а не як засіб;в) ліквідація відчуженості людини від соціально-економічних структур і політичних інститутів та реальне забезпечення здійснення принципу рівних для всіх можливостей г) забезпечення прав і свобод людини і громадянина державою, її органами та соціальними структурами громадянського суспільства;ґ) різноманітність різних форм власності, серед яких приватна власність в її різних формах посідає домінуюче місце як основа ініціативної, творчої підприємницької діяльності;д) здійснення справедливого твердження, що лише у власності особа виступає як розум і тільки володіючи власністю людина може бути справді вільною та ініціативною в усіх її починаннях;е) реалізація багатоманітності духовного життя суспільства, в основі якого - визнання гуманістичних і демократичних за сутністю загальнолюдських цінностей;є) наявність "середнього класу" як соціальної бази громадянського суспільства;ж) відсутність жорсткої регламентації з боку держави приватного життя членів суспільства;з) існування розвиненої соціальної структури, яка гарантує задоволення інтересів різних груп і верств населення;и) активна участь у суспільному житті недержавних самоврядних спільностей людей (сім'я, корпорації, громадські організації, трудові колективи, етнічні, конфесійні та інші об'єднання людей);і) визнання і матеріалізація ідей верховенства права, особливістю якого має бути поділ права на публічне і приватне, основними ознаками останнього є орієнтація на людину-власника;ї) рівний правовий статус у цивільних відносинах, поєднання інтересів державних, громадських структур і громадянина;й) детальне регулювання різноманітних видів відносин у сфері підприємництва, ринкового господарювання;к) розвиток орієнтованих на регулювання підприємницької діяльності нових галузей права (комерційного, банківського, вексельного тощо).е) ефективна організація контролю й нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Поняття і види соціальних норм.

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у сусп-ві, що зумовлені об'єктивними закономір­ностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціаль­ні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні, звичаї чи традиції.

Юридичні норми — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (сан­кціоновані) д-вою, охорон., захищаються і гаран­туються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми — це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справед­ливе й несправедливе, а забезпечують­ся внутрішньою переконаністю та силою гро­мадської думки.

Корпоративні норми — це правила поведінки, що вста­новлюються й забезпечуються політ. партіями, гро­мадськими організаціями та ін. об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції — це правила поведінки, що історич­но склались і перетворились у звичку людей.

Звичаї і традиції відрізняються одне від одного ступенем і загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш загальними правилами, ніж звичаї. Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.

Правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:

• виникають разом із виникненням д-ви;

• встановлюються чи санкціонуються д-вою;

• виражають волю керівної частини сусп-ва;

• існують у сусп-ві як одна система норм;

• формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'яз­ків;

• мають точно визначені межі дії;

• забезпечуються держ. примусом та ін. засо­бами.

Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:

— існують у будь-якому сусп-ві;

— встановлюються чи санкціонуються ін. суб'єктами;

— виражають волю різних частин населення;

— існують у кількох само­стійних систем нормативного регулювання;

— виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні цілі тощо;

— зазвичай позбавлені формальної визначеності;

— не завжди мають точно визначені межі дії;

— забезпечуються звичкою, внутр. переконанням, моральним, громад. впливом та ін. позадержавними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відріз­няється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.

Поняття й ознаки права.

Право (об’єктивне юридичне) – система загальнообов’язкових правил фіз поведінки – соц. норм, встановлених або санкціонов державою, які виражають волю певної частини соц неоднорідного с-ва і спрямовані на врегулювання сусп відносин відповідно до цієї волі; забезпечуються державою.

Ознаки права:

1) встановлюється і санкціонується державою;

2) право є системою норм;

3) право є загальнообов’язковим;

4) формальна визначеність права;

5) право має загальний характер;

6) право охороняється державою.

Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини..

загальносоціальні (гуманістичну, організаторсько-управлінську, інформаційну, оцінно-орієнтувальну, ідеологічно-виховну, пізнавальну), спеціальні юридичні (регулятивна (ста-тистична і динамічна), охоронна). Принципи права – закріплені у праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, зазначені в ньому закономірності суспільного життя. У суч. л-рі визнають принципи: демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності держави та особи тощо.