Процеси глобалізації і економічний націоналізм.

Найбільш виразною ознакою прийдешньої епохи є стрімке наростання процесів світової глобалізації. Ставлення до цього явища у представників різних груп населення з різних країн і регіонів планети — неоднозначне, нерідко полярно протилежне. Аналізуючи ці суперечності, доводиться стверджувати, що на даному етапі існує величезний інтерес до явища глобалізації і в той же час ще не досягнуто глибокого розуміння його сутності, повного усвідомлення позитивних і негативних його рис. Незважаючи на те, що вивчення процесів глобалізації активно проводять найвідоміші дослідні центри світу, такі як Колумбійський університет (США), Європейський інститут технологічних досліджень майбутнього (IPTS — Institute of Prospective Technological Studies, Севілія, Іспанія) та інші, стає очевидним, що відповіді на ці запитання — попереду.Разом з тим для країн, що стали на шлях ринкового розвитку і незалежно від їх волі чи бажання швидко втягуються в процеси глобалізації, надзвичайно важливим є розуміння нових явищ. Це потрібно для того, щоб побудувати менш помилкову і більш ефективну стратегію поведінки в процесі невідворотного входження в систему нового світового порядку. Проблемою націоналізму, як явища ментального порядку, можна було б і далі нехтувати (щоправда, досвід української “революції” 90-х років показує: ним можна успішно користуватися, якщо не вдаватися до дефініцій конкретно-прикладного рівню), якби за нею не стояла інша – економічний націоналізм, його вимоги та наслідки їхнього ігнорування. Проблемою націоналізму, як явища ментального порядку, можна було б і далі нехтувати (щоправда, досвід української “революції” 90-х років показує: ним можна успішно користуватися, якщо не вдаватися до дефініцій конкретно-прикладного рівню), якби за нею не стояла інша – економічний націоналізм, його вимоги та наслідки їхнього ігнорування.

 

90. Регіоналізація як наслідок глобалізації.(+смотри 91-92)

Глобалізація супроводжується регіоналізацією світових економік, в основі якої лежить міжнародна економ інтеграція, яка активізується глобалізацією.

Основні моменти:

1. у регіональних об’єднаннях створюються єдиний екон простір без митних кордонів та обмежень на шляху руху капіталу, технологій, робочої сили.

2. як і в глобалізації, регіональні об’єднання формують спільні наднаціональні органи

3. активно йдуть процеси виробничого кооперування;

4. спільна валютна система

5. в основі утворення лежить принцип “доповненості”, що означає багаторівневу систему прийняття рішень;

6. регіоналізація стимулює розвиток міжнародних ек зв’язків усередині об’єднання (як наслідок-високі темпи зростання взаємної торгівлі)

7. регіональні зв’язки мають тенденцію до організаційної трансформації

Можна спрогнозувати, що в майбутньому відбудеться злиття усі окремих регіональних угрупувань в соціальну глобальну інтеграційну систему.

 

91. Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації.(+смотри 90-92)

Якщо розуміти глобалізацію як формування світової капіталістичної системи, яка охоплює всі регіони і країни, змітаючи штучні бар’єри, але не ліквідуючи місцевих відмінностей, то розквіт регіоналізму не суперечить глобалізації. Але якщо розуміти її як відкритий світовий ринок, у кожному національному сегменті якого продається рівно стільки, скільки вносить дана країна до світового виробництва, а решта попиту задовольняється пропозицією, створеною деінде, то регіоналізм справді може стояти на її шляху. У такій системі регіоналізм перестав би бути своєрідним двигуном глобалізації, перетворюючись на свого роду греблю перед нею або сховок для національної самобутності й захисту слабших від сильних. Сучасний регіоналізм є скоріше локомотивом, який приводить у рух поїзд глобалізації, ніж бар’єром на її шляху. Або оборонним щитом від неї. +смотри следующий вопрос

 

92. Регіоналізація як цивілізаційне явище.(+смотри 90-91)

Регіоналізація світової економіки – це процес, що супроводжує глобалізацію завдяки своєму посиленню.

В основі регіоналізації лежить міжнародна економічна інтеграція, яка активізується глобальною. Регіональні економічні угрупування можна розглядати як осередки, що становлять глобальний економічний простір, в них процеси, притаманні глобалізації (інтернаціоналізація всіх сфер життєдіяльності), здійснюються набагато швидше, ніж у цілому на земній кулі.

У регіональних інтеграційних організаціях високого рівня розвитку створюється єдиний економічний простір без митних перешкод та обмежень на шляху руху капіталу, технологій і робочої сили. Активно йдуть процеси виробничого кооперування. Формується спільна валютна система з єдиною валютою, як це має місце у ЄС. Наднаціональні органи регулюються економікою. В таких об»єднаннях набувають досить великих владних позицій. Посилюється координація і в інших галузях – правовій, екологічній, інформаційній, де також утворюються відповідні наддержавні органи.

Регіональна інтеграція стимулює розвиток міжнародних економічних зв»язків усередині об»єднання. Оскільки усунено торговельні перешкоди між країнами, їх взаємна торгівля зростає швидкими темпами. Так, частка внутрішньо регіональної торгівлі(експорт) за період 1990-1996 рр. зросла а АТЕС з 69 до 73%, в НАФТА – з 43 до 48%, в АСЕАН – з 20 до 25%, в МЕРКРСУР – з 9 до 23%. Регіональні зв»язки мають тенденцію до поглиблення економічної інтеграції та територіального розширення й організаційної трансформації. Так, США домовилися про створення до 2010 року зони вільної торгівлі між країнами-членами АТЕС. В більш віддаленій перспективі створення зони вільної торгівлі між США та ЄС. Т.ч. регіоналізація за своєю суттю все більше набуває глобального характеру і перетворюється на найактивнішу складову механізму глобалізації.

Регіональні інтеграційні угрупування також формують наднаціональні органи(економічні ради, парламенти, суди), що є одним з характерних проявів глобальної країни, яка входить до регіональної організації, мусить віддати частину своїх владних функцій на користь спільної справи організації.

 

Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.

Ринкова економіка – різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що ґрунтується на взаємодії попиту та пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Ринкова економіка – це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Вільне підприємництво – це одна з передумов ринкової економіки.

Необхідним інститутом ринкової економіки є гроші, їх конвертованість. Важливе значення мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе.

Ринкова економіка сама під собою має на увазі економічну демократію: невтручання держави, самодостатність ринку, але при цьому, як правило, справедливу конкуренцію, етику.