Передумови й фактори формування, множення й диверсифікованості міжнародних економічних стратегій.

Міжнародна економічна стратегія розвитку (МЕС) вивчає формування і реалізацію довгострокової ек-ї політики, спрямовану на суттєве поліпшення соц-ек показників розвитку країни, стимулювання динамізму ек. розвитку на нац-му, рег-му та глоб-му рівнях.

Різноманітність і диверсифікованість МЕС визначає, по суті, сама специфіка розвитку світового господарства, а саме два протилежні його аспекти:

*все більше переплетіння нац-х ек-к в єдину сист, стандартизація осн. ел-ів економік відповідно до вимог транс націоналізації та надзвичайний динамізм розвитку;

*з іншого боку – поглиблення розриву в розвитку між найрозвиненішими і найбіднішими країнами, посилення відмінностей всередині груп країн.

Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх кр-н модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!!

Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори): функціонування світового ринку, мобільність факторів вир-ва, інтеграція світового госп-ва, його галузева структура, НТП транс націоналізація ек-х відносин, міжн ек інтеграція, глобалізація ек-х процесів.

Внутрішні чинники: розподіл факторів виробництва, історичні особливості розвитку, геополітичне положенням, поточний стан розвитку, політична ситуація, тощо.

Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих. Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків. Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси (копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила (особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії (хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал.

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.

 

Постіндустріальний світовий розвиток і особливості формування сучасних стратегій.

З останньої чверті XX ст. в структурі економіки розвинутих країн відбуваються зрушення, які свідчать про перехід цієї групи до вищої, постіндустріальної стадії економічного розвитку (ера послуг і інформації). За наявності потужної, суперсучасної пром-ті в цих країнах стрімко зростає роль сфери послуг, яка дає більше половини ВВП і охоплює переважаючу частину зайнятих у госп-ві. (частина ВВП в 80%, Японія - 63, Німеччина - 68, Франція- 71%). До сфери послуг відносять не тільки побутові послуги, а й транспорт, будівництво, торгівлю, кредит, освіту, охорону здоров'я, культуру та ін. Але головна увага при­діляється інформаційним послугам та кредитно-фінансовій сфе­рі.

Постіндустріальний тип економіки базується на економному використанні ресурсів, на задоволенні нематеріальних потреб людей. У середині 90-х років значна частина ВВП розвинутих країн припадала на продукцію інформаційних галузей — телекомунікації, комп'ютерні центри, програмне забезпечення. В еко­номіці США 3/4 доданої вартості, створеної в промисловості, ста­новив інформаційний фактор. Слід зауважити, що сам по собі високий показник частки по­слуг у ВВП або в числі зайнятих не обов'язково свідчить про пе­рехід країни до постіндустріальної стадії. Так, у багатьох невели­ких країнах, що живуть за рахунок туризму або є офшорними зо­нами, частка послуг дуже висока: на Багамах вона становить 90 % від ВВП, у Барбадосі — 80 %, на Бермудах — 89 %. Але ці країни стадію індустріалізації обминули. Назвати їх постіндустріальними не можна бо їх економіка структурно не збалансована, сучасна промисловість відсутня.

В постіндустріальних країнах частка послуг також досить висока. В Росії вона становить 56 % у ВВП, в Україні — 47, Поль­щі — 64, Казахстані — 60, Естонії — 66 %. Але це є свідоцтвом не стільки успішного розвитку сфери послуг, скільки глибокого занепаду промисловості.

Найрозвиненим країнам (домінуючим) притаманні стратегії напрямлені на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фінансових і товарних ринків.

 

Проблеми вибору стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність.

Написать, что цивилизационная идентичность себя изжила и является тормозом прогресса. Тем не менее, мы видим кучу ее проявлений.

Проблеми домінування та інтеграції.

Налить воды о том, что для того, чтобы доминировать, нужно интегрироваться, так как эффект масштаба и совместные рынки творять чудеса.

Но, с другой стороны, при интеграции доминирующие страны берут на себя проблемы отстающих.

 

Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.

Проблеми економічного розвитку є глобальними, а отже:

- носять планетарний характер, зачіпають інтереси всіх народів,

- потребують невідкладних рішень інакше призведуть до загибелі цивілізацій,

- потребують спільних дій світового суспільства, на стандартах гуманізму.

Ці проблеми змінились від індивідуальних короткострокових до довго строк., орієнтованих на інтереси всіх людей. Вони прискорили перехід від екстенсивного до інтенсивного шляху розвитку.

Є наступні проблеми екон.розвитку:

1. військові витрати, їх збільшення, що гальмує екон.і технологічний розвиток. Як наслідок глоб.нестабільність.

2. загрозливе поруш.балансу в світ.політиці, коли залишилась 1 супердержава, здатна впливати в цілому на цивілізацію.

3. НТР, яка з одного боку приносить високий матеріальний і духовний добробут, а з іншого – викликає прогресивну деградацію здоров»я людини.

4. проблема демографії – старіння західної цивілізації і численне зростання населення країн, що розвив.

5. наслідок демографічної кризи – сировинна і енергетична проблема, продуктова проблема, екологічна, незабезпеченість населення матеріальними і культурними цінностями, освітою роботою.

Як вваж.вчені, для теперішніх потреб вир-ва повинні використовуватись нові сировинні ресурси, що перевищують в 3-4 рази їх загальне споживання за всю минулу історію людської цивілізації.

Якщо сьогодні хронічно недоїдає 17% населення Землі, то в майбутні десятиліття недоїдатимуть 25%.

Одні з найсерйозніших і гостріших екологічних проблем – забруднення гранта, повітря та води.

Ще одна проблема економічного розвитку – проблема універсалізації культурних цивілізаційних чинників.

 

Проблеми міжнародного економічного домінування.

Расписать об антиглобалистическом движении, о том, что тяжело удерживать лидирующие позиции, о негативном влиянии экспансии стран-лидеров, о позитивном влиянии развития стран-лидеров.

 

88. Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку і економічні інтереси країн-лідерів.

Налить воды на тему: Для «стійкого розвитку» необхідна рівність багатьох країн, країни-лідери в цьому не зацікавлені. С примерами экспансии США и Европы, с примерами обвалов рынков и экономической дискриминации.