Завдання 1. Теоретичні основи, суть і зміст організації угідь



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Завдання 1. Теоретичні основи, суть і зміст організації угідь



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання лабораторно-практичних завдань

на тему: «Організація угідь»

 

Для студентів денної і заочної форм навчання
та інституту післядипломної освіти
зі спеціальності 7.08.010103 «Землевпорядкування і кадастр»

 

 

Харків – 2013


 

Укладачі: доценти О.Я. Петренко, П.Ф. Цигікал, асистент Т.О. Сте­паненко.

 

Рецензенти: Ачасов А. Б. доктор с.-г. наук, доцент кафедри

геодезії, картографії та геоінформатики (ХНАУ);

Корецький А. А.- канд. екон. наук, доцент кафедри

управління земельними ресурсами та кадастру
(ХНАУ);

 

 

Землевпорядне проектування: Проект землеустрою, що забез­печує еколого-економічне обґрунування сівозмін та впорядкування угідь. Організація угідь: методичні рекомендації / О.Я. Петренко, П.Ф. Цигікал, Т.О. Степаненко. – X.: ХНАУ, 2013. - 35 с.

В рекомендаціях викладено методичні підходи до вирішення питань організації угідь. Розглянуто питання трансформації та поліп­шення угідь та їх еколого-економічне обґрунтування. Приділено увагу питанням консервації угідь, збереженню і відтворенню родю­чості ґрунтів.

Розраховано на студентів вищих навчальних закладів галузі знань "Геодезія та землеустрій" в системі базової та післядипломної освіти, а також аспірантів, викладачів, інженерів та спеціалістів, які займаються землевпорядним проектуванням.

 

 

© Петренко О.Я., Цигікал П.Ф.,

Степаненко Т.О., 2013

 

© Харківський національний аграрний

університет ім. В.В. Докучаєва, 2013

ВСТУП

Організація угідь є однією із головних задач землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. У процесі її рішення визначають: виробниче призначення і характер використання кожної ділянки землі; рівень інтенсивності використання окремих угідь і земельних ділянок; поліпшення й консервації угідь, збереження і відтворення родючості ґрунтів; природоохоронної і протиерозійної облаштованості території; нормативи, режим і умови використання земельних ділянок. Указані питання розв’язують тільки у комплексі. При цьому повинно забезпе­чуватися: раціональне та ефективне використання земельних масивів, придатних для сільськогосподарського виробництва; створення опти­мальних умов для застосування новітніх технологій і сучасної агротех­ніки у сільськогосподарському виробництві; створення компактних земельних масивів угідь шляхом ліквідації контурності, вклинювання і черезсмужжя; охорона та поліпшення природних ресурсів із розробкою комплексу заходів щодо їхнього захисту.

Сутність організації угідь полягає у створенні територіальних умов для підвищення культури землеробства, родючості ґрунтів, екологобез­печного використання земель і на цій основі збільшення валового збору сільськогосподарської продукції, раціонального використання техніки і трудових ресурсів, поліпшення навколишнього середовища.

Основна мета організації угідь - підвищення інтенсивності і вияв­лення резервів росту ефективності використання землі на основі враху­вання економічних інтересів землевласників і землекористувачів. При цьому повинні строго дотримуватися екологічні вимоги, тому що в противному випадку буде знижуватися родючість ґрунтів, розвиватися процес їхньої ерозії і деградації.

При розробці завдань щодо організації угідь необхідно використо­вувати відповідні законодавчі акти: «Земельний кодекс України»; Закони України «Про землеустрій», «Про меліорацію земель», «Про охорону земель» та інші, «ПОРЯДОК розроблення проектів земле­устрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» спеціальну літературу, а також матеріали раніше проведених підготовчих робіт та завдання на розробку проекту, розробки з організації виробничих підрозділів, розміщення будівель і споруд, внутрішньогосподарської шляхової мережі та об’єктів інженер­ної інфраструктури загальногосподарського призначення.

Розробка завдань по Землевпорядному проектуванню в рамках Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунування сівозмін та впорядкування угідь у розділі «організація угідь» складається з таких завдань:

1. Теоретичні основи, суть і зміст організації угідь.

2. Трансформація і поліпшення угідь.

3. Консервація деградованих і малопродуктивних земель.

4. Уточнення складу і розміщення угідь на території господарства.

5. Еколого-економічне обгрунтування проектних рішень.

Завдання 2. Трансформація і поліпшення угідь

Мета: Ознайомитися з методикою проведення трансформації і поліпшення угідь і порядком економічного обґрунтування проектних рішень.

Форма проведення: самостійна робота.

Методичні вказівки: виявити на території досліджуваного під­приємства землі, що потребують трансформації в інші угіддя та забезпечити, у разі необхідності, їх поліпшення чи консервацію.

 

Методика виконання завдання

Основні об’єкти і напрямки трансформації угідь визначають у процесі землевпорядного обстеження, які при виконанні даного зав­дання уточнюються, обґрунтовуються та визначається вартість їх здійснення і терміни окупності.

При виконанні завдання студент, користуючись основними показниками розвитку галузей господарства, які визначені у завданні на проектування, планом землекористування (сучасного стану вико­ристання земель на території сільради), картограмою агровиробничих груп ґрунтів, картограмою крутизни схилів та еродованості земель, матеріалами раніше виконаних підготовчих робіт, актом та крес­ленням землевпорядного обстеження та іншими наявними матеріа­лами, вирішує питання трансформації угідь, які б забезпечували здійснення природоохоронних заходів, підвищення економічної ефективності використання всіх наявних угідь, створення умов для ефективного використання сільськогосподарської техніки тощо.

Трансформаціяземельних угідь (переведення одного виду угідь в інший) здійснюється з метою:

·розширення площ високопродуктивних угідь за рахунок при­датних для цього, але не інтенсивно використовуваних у сільськогос­подарському виробництві земель;

·покращення просторових умов землекористування;

·відведення земель у зв’язку з розміщенням сільськогосподар­ських будівель і споруд, об’єктів ґрунтозахисного і природоохорон­ного призначення;

·відведення земель для гідро- і лісомеліоративних споруд тощо;

·консервації деградованих і малопродуктивних орних земель в інші угіддя.

Розширення площ високопродуктивних угідь. Резервом для збільшення площі орних земель у різних зонах України можуть бути: перелоги; невеликі, але придатні ділянки кормових угідь, які за місцем розташування, рельєфом (крутістю схилів до 3°) і культур­технічним станом є придатними для включення до ріллі; перезволо­жені ділянки, які можуть бути осушені шляхом проведення меліо­рації; масиви сільськогосподарських угідь, які внаслідок нераціональ­ного використання заросли лісом і чагарником після проведення меліоративних і культуртехнічних робіт; ділянки, розташовані на глибоких і середніх солонцях, після їх хімічної меліорації.

При цьому не допускається додаткове освоєння під ріллю боліт і заболочених земель – об’єктів природного ландшафту, витоків річок, місць розселення птахів тощо.

Покращення просторових умов. З метою створення належних територіальних умов для використання сільськогосподарської техні­ки, правильної форми орних масивів в деяких випадках виникає необхідність ліквідації дрібноконтурності земель, польових шляхів і канав що втратили своє значення, неправильно посаджених лісосмуг, які не сприяють протиерозійному захисту ґрунтів, а, навпаки, є місцем концентрації потоків талих і дощових вод, що викликає інтенсивний розвиток лінійної ерозії тощо.

У зв’язку з розміщенням господарських споруд і будівель вини­кає необхідність додаткового відведення орних земель. В умовах приватної власності на землю (орендні земельні відносини) ці питан­ня необхідно погоджувати з їх власниками і можуть вирішуватися шляхом купівлі-продажу цих земель, обміну на інші землі. Для розміщення виробничих центрів в сучасних умовах необхідно вико­ристовувати землі, які раніше були під тваринницькими фермами, господарськими дворами та іншими об’єктами, оскільки ці землі не були розпайованими.

Необхідність трансформації угідь пов’язана також з розміщен­ням об’єктів охорони навколишнього середовища в цілому, а також земельних, водних та інших природних ресурсів.

Санітарні, санітарно-захисні зони створюються навколо об’єк­тів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозбірні споруди, об’єкти оздоровчого призначення, а також навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, правовий режим яких визначається законодавством України.

У процесі впорядкування угідь необхідно передбачити охорону водних джерел (річок, струмків, ставків, протоків), для чого встанов­люються прибережні захисні смуги шириною:

· для малих річок (площа водозбору до 2 тис. км2), струмків, ставків площею до 3 гектарів – 25 м;

· для середніх річок (площа водозбору від 2 тис. до 50 тис. км2), ставків площею понад 3 гектарів – 50 м);

· для великих річок, водосховищ на них з площею водозбору понад 50 тис. км2 – 100 м.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна шири­на прибережної захисної смуги подвоюється.

На цих землях забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту під залуження), зберігання і застосування добрив і пестицидів, розміщення літніх таборів для худоби, будівництво споруд, баз відпо­чинку, гаражів, миття транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ та ін. Рекомендується створення навколо берегової лінії річок, ставків, водоймищ лісових смуг шириною від 6 до 12 метрів в залеж­ності від площі водозбору, водного дзеркала, крутості схилових земель.

Згідно проектів землеустрою встановлюються також водоохоронні зони, де забороняється використання стійких та сильнодіючих пести­цидів, влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтра­ції, скидання неочищених стічних вод та ін. Ширина водоохоронних зон залежить від конкретних територіальних умов господарства і колива­ється від 100 м до 300 м від берегової лінії річок, ставків, водоймищ. В умовах водної ерозії ґрунтів, крім цього, передбачають заліснення крутих схилів з частими береговими промоїнами та інших порушених ерозією земель, залуження найбільш загрозливих у ерозійному відно­шенні тальвегів та улоговин на орних землях, закладення мулофільтрів на конусах виносу діючих ярів та у вершинах ставків, побудови земляних водозатримуючих валів у вершинах ярів тощо.

Крім того, при вирішенні питань трансформації угідь при передба­ченні збільшення площ орних земель, необхідних для подальших розра­хунків посівних площ сільськогосподарських культур і їх структури слід враховувати площі під проектними лісосмугами і польовими шляхами (у т. ч. лісосмуг і польових шляхів, передбачених у Схемах і проектах паювання земель). Ці площі разом з існуючими повинні складати відповідно 2,5-3% і 0,5-1% від площі ріллі.

Види і площі лісових смуг навколо населених пунктів, уздовж зро­шуваних каналів, навколо ставків та водоймищ, прибалкових і прияруж­них, а також польових шляхів (основних і допоміжних) будуть уточнені у процесі організації території сівозмін.

Площі під багаторічними насадженнями, виноградниками, ягідни­ками встановлюються відповідно до плану розвитку цієї галузі у господ­дарстві. При виборі ділянок під ці насадження слід враховувати рельєф місцевості, експозицію схилів, якість ґрунтів, глибину залягання ґрунтових вод, кислотність і засоленість земель.

Глибина залягання ґрунтових вод повинна бути не менше 2 м від поверхні, а засолених підгрунтових вод – не менше 5 м. У засуш­ливих регіонах країни на ділянках під багаторічними насадженнями бажано передбачити зрошення.

В деяких випадках на схилових землях крутістю 7° створюються тераси, на яких передбачають розміщення плодових насаджень. При цьому тераси повинні бути бездоганно створеними, без загрози їх прориву талими і дощовими водами. Для догляду за створеними на терасах насадженнями повинні застосовуватися особливі технології.

Заходи з трансформації угідь повинні бути екологічно та економіч­но обґрунтованими, тобто землі, що трансформуються, за їх агровиро­бничими властивостями (ґрунтами, рельєфом, умовами зволоження) повинні бути придатними для використання за новим призначенням.

При економічному обґрунтуванні заходів з трансформації угідь необхідно визначити розміри капіталовкладень, щорічних витрат, вар­тість додаткової продукції і чистого доходу, терміни окупності капіталь­них витрат. Для цього використовуються нормативні матеріали, план (схема) сучасного стану використання земель, відомості про форми власності на землю, якісний стан земельних ділянок, що підлягають трансформації тощо.

Приклад:При проведенні землевпорядного обстеження на території господарства виявлена земельна ділянка заросла чагарника­ми площею 10 га яку відповідно до природних характеристик можна трансформувати в сіножаті. Для цього на ділянці необхідно провести роботи щодо розкорчування чагарників і дрібнолісся (включаючи дворазове спалювання з перетрушенням рослинних залишків) і підго­товку до використання.

Була вибрана технологічна схема освоєння закустарених земель покритих чагарниками з використанням косторізів (додаток А). Вона включає в себе: зрізка деревинно-чагарникової рослинності; збір зрізаної маси у вали або купи; корчування пнів і коріння; збір викорчуваних деревних залишків; знищення (спалювання) зібраних валів або куп з деревної маси; первинна обробка ґрунту (підйом і оброблення поверхневого шару, вирівнювання й прикочування поверхні ґрунту тощо). Результат розрахунків наведено у табл. 1.

І. Розрахунок вартості капіталовкладень проведемо на основі нормативів приведених в додатку В.

Капітальні вкладення на проведення трансформації включають в себе розкорчування чагарників і дрібнолісся (включаючи спалювання з перетрушенням рослинних залишків) при середній порослі - 100 руб. на 1 га, зрізання купин – 30 руб на 1 га, первинна обробка земель (оранка) - 28 руб на 1 га в цінах станом на 1990 рік. Для приведення цін до сучасного стану скористаємось коефіцієнтом зміни вартості будівельно-монтажних робіт за період з 01.01.1991 р. (додаток Г), який на сьогодні складає 21, 59.

ІІ. Вартість продукції, яку можна отримати з трансформованих земель визначаємо наступним чином.

Середня врожайність поліпшених сіножатей для зони розташування нашої ділянки складає 25 ц/га сіна. Ціну сіна в зв’язку з відсутністю ринкових даних розрахуємо на основі вартості фуражного зерна, яка склалася на сьогодні – 100 грн. за центнер (1,0 грн. за кормову одиницю). В одному центнері сіна в середньому вміщується 43 кормових одиниці. Тому вартість одного центнера сіна складе (43٠1,2) 43 грн.

Продукція зернових, яку можна отримати на орних землях внаслідок скорочення посівів кормових культур в існуючих сівозмінах за рахунок введення нових сіножатей при врожайності зерна 33 ц/га та ринковій ціні на зерно 130 грн. складе (33 ц·× 130 грн/ц) 4290 грн. з одного гектара.

ІІІ. Щорічні витрати включають в себе

- залуження в розрахунку на 1 рік при шестирічній ротації сіножатезміни можна визначити на основі технологічних карт вирощування багаторічних трав – в нашому випадку воно складає 1137 грн. на 1 га;

- амортизаційні відрахування на капітальний ремонт складають 3 - 5 % від вартості капітальних витрат;

- поточний ремонт і експлуатація складають 5 - 10 % від вартос­ті капітальних витрат;

- вартість насіння, витрати на вирощування, збір і транспор­тування зерна з площі ріллі, що звільняється від посівів кормових культур при рівні рентабельності зернових 25% складе (100-25) 75% від вартості зернових культур.

Таблиця 1

Економічне обґрунтування трансформації чагарників площею
10 га у поліпшені сіножаті з введенням шестиділянкової сіножатезміни

Показники Вартість робіт, грн
1. Капіталовкладення (корчування чагарнику, зрізка купин, планування тери­торії, підняття та оброблення цілини)  
корчування чагарнику
зрізка купин
первинна оранка
Всього з усієї площі
2. Вартість продукції:  
- урожай сіна, отриманий з сіножатей (25 ц/га·× 43 грн/ц);
- продукція зернових, яку можна отримати на орних землях внаслідок скоро­чення посівів кормових культур з існуючих сівозмін (33 ц·× 130 грн/ц)
Всього з усієї площі
3. Щорічні витрати:
- залуження в розрахунку на 1 рік при шестирічній ротації сіножатезміни;
- амортизаційні відрахування на капітальний ремонт;
- поточний ремонт і експлуатація;
- вартість насіння, витрати на вирощування, збір і транспортування зерна з площі ріллі, що звільняється від посівів кормових культур (30% від вартості зернових культур).
Всього з усієї площі
4. Чистий дохід, грн.
5. Термін окупності капіталовкладень, років 12,5
6. Коефіцієнт окупності капіталовкладень 0,1

 

ІV. Чистий дохід доцільно визначати, як різницю вартості продукції та щорічних витрат на проведення заходів (собівартості продукції) :

Чп = Вз – Сз, (1).

Де: Вп – вартість продукції, грн.; Сп – витрати на проведення заходів, грн.;

В нашому випадку він складе (52900 – 48662) 4238 грн.

До показників економічної ефективності проведення трансфор­мації відносяться термін окупності капіталовкладень і коефіцієнт окупності капіталовкладень.

V. Термін окупності капіталовкладень визначають за формулою:

, (2)

Де: Т – термін окупності капіталовкладень, років; К – розмір капіталовкладень, грн.; ЧД – чистий дохід із залучених земель у виробництво, грн.; n – період здійснення робіт, років.

Для прикладу, приведеного в таблиці, термін окупності капіталовкладень складає:

.

VI. Коефіцієнт ефективності капіталовкладень визначають за формулою:

, (3)

Де: Кеф – коефіцієнт ефективності капіталовкладень; К – розмір капітало­вкладень, грн.; ЧД – чистий дохід із залучених у виробництво земель, грн.

Коефіцієнт ефективності капіталовкладень для прикдаду, приведеного в таблиці 1, склав:

.

Обґрунтування заходів по трансформації провадиться шляхом порівняння декількох варіантів. У якості основного приймається варіант, що забезпечує максимальний вихід валової продукції, мінімальний термін окупності й найбільший коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

 

Одночасно з трансформацією угідь розробляються заходи по їх поліпшенню.

Поліпшення угідь.Здійснюється з метою підвищення продуктив­ності сільськогосподарських угідь без зміни їх цільового призначення.

Заходи з поліпшення орних земель включають: проведення хімічних меліорацій (вапнування кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів), водна меліорація (зрошення, осушення), звільнення від ка­менів (передгірські регіони), проектування ґрунтозахисних сівозмін, короткострокова консервація (залуження).

Поліпшення малопродуктивних природних кормових угідь. Буває двох видів – докорінне і поверхневе.

Докорінне (кореневе) поліпшення – це заміна малопродуктивного природного травостою лугових земель культурним, які складаються із суміші злакових і бобових трав розрахованих на багаторічне їх використання (корчування чагарників, які не мають природоохо­ронного значення, зрізка купин; планування території і посів багато­річних трав, організація раціонального використання і системний випас худоби). З цією метою проводять розорювання або дискування кормових угідь з подальшим обробітком площі і залуженням її складними травосумішами багаторічних трав. Докорінне поліпшення включає знищення дернини шляхом фрезерування, дискування або розорювання і створення нового травостою (залуження). Періодич­ність проведення заходів з поліпшення проводиться через 6 - 7 років. Підвищення врожайності у 5 - 6 разів.

Культурні пасовища створюються на основі докорінного поліп­шення з підбором пасовищних травосумішей або ж з підсівом трав без знищення дернини. Культурні пасовища бувають коротко­строкові - використання травостою до 5 років і довгорічні, з використанням травостою на протязі більше 5 років .

Поверхневе поліпшення проводять на тих площах сіножатей і пасовищ, які за умова рельєфу, розміром і формою не придатні для кореневого поліпшення або не потребують його, якщо мають хоро­ший природний травостій, але запущені – заросли чагарником і дрібноліссям, покрились купинами, травостій рідкий. Таке поліп­шення передбачає проведення наступних заходів: зрізку чагарників, які не мають природоохоронного значення, зрізку купин, підсів багаторічних трав, організація раціонального їх використання і сис­темний випас тварин. Заходи з поверхневого поліпшення угідь проводяться через 4-5 років, при цьому їх продуктивність підвищу­ється у 3-4 рази.

В окремих випадках за Проектом землеустрою виникає необхід­ність організації в господарствах зрошуваного землеробства за раху­нок зовнішніх джерел (магістральні і міжгосподарські канали) або водам місцевого стоку, одночасно встановлюються місця створення водоймища або місця забору води (річка, канал та ін.).

Площа зрошення визначається з урахуванням запасу водоймища (озеро, ставок) або постійного витоку річки і потреби води на зрошен­ня в розрахунку на один гектар площі. Розрахункову площу зрошення слід збільшити на 8-10% для розміщення зрошуваної і шляхової мережі на ділянках.

Ділянка для зрошення повинна мати загальний рівномірний і невеликий ухил, родючі, середні за механічним складом ґрунти, з достатньо глибоким заляганням ґрунтових вод і відсутністю у них шкідливих солей. Ставок бажано проектувати вище за руслом балки, а ділянку для зрошення – нижче від водорозділу, що забезпечить менші витрати електроенергії для передачі води на зрошувану ділян­ку. Форма зрошуваної ділянки повинна бути зручною для наступного правильного облаштування її території, організації поливу та ефективного використання дощувальних машин.

В залежності від конкретних умов господарства (площа зрошен­ня, рельєф території, наявність зрошуваної техніки та ін.) можливі різні способи зрошення: поверхневе зрошення, дощування, підґрун­тове, капельне зрошення тощо.

В господарствах з великою площею заболочених земель перед­бачаються заходи з їх осушення. Цьому підлягають не всі болота, а лише низинні, що дозволить перевести перезволожені землі у родючі і забезпечить отримання більш високих врожаїв сільськогосподар­ських культур при дотриманні природоохоронних заходів.

На великих площах осушення, за проектом землеустрою необ­хідно передбачити осушувально-зволожувальні системи, які спрямо­вані не тільки на відведення надлишку води, але й на подання (при пониженні її рівня) для зволоження рослин в період їх вегетації.

Одночасно розробляються заходи щодо підвищення продуктив­ності пасовищ і сіножатей. При виборі способів поліпшення цих угідь враховують: якість ґрунтового покриву, існуючу рослинність, рельєф, придатність ділянок для виконання механізованих робіт по залужен­ню, поточному догляду та інші умови.

Варіанти проектних рішень економічно обґрунтовуються за розмірами капіталовкладень, виробничими витратами, вартості додат­кової продукції (зернових, сіна), чистого доходу та ін.

Приклад:При проведенні землевпорядного обстеження на території господарства виявлена ділянка суходільного пасовища заросла чагарниками і покрита купинами площею 150 га, яка має низьку продуктивність і яку відповідно до природних характеристик можна поліпшити.

Для цього на ділянці необхідно провести роботи щодо розкор­чування чагарників (включаючи спалювання рослинних залишків), зрізку купин і підготовку до використання.

Було вибрано два варіанти поліпшення пасовища поверхневе і докорінне (додаток Б). Вона включає в себе: корчування чагарникової рослинності; зрізку купмн; первинна обробка ґрунту (підйом і оброблення поверхневого шару, вирівнювання й прикочування поверхні ґрунту тощо). Результат розрахунків наведено у табл. 2.

І. Розрахунок вартості капіталовкладень проведемо на основі нормативів приведених в додатку В.

Капітальні вкладення на проведення поліпшення включають в себе розкорчування чагарників і дрібнолісся (включаючи спалювання з перетрушенням рослинних залишків) при срідкій порослі - 75 руб. на 1 га, зрізання купин – 30 руб на 1 га, первинна обробка земель (оранка) - 28 руб на 1 га в цінах станом на 1990 рік. Для приведення цін до сучасного стану скористаємось коефіцієнтом зміни вартості будівельно-монтажних робіт за період з 01.01.1991 р. (додаток Г), який на сьогодні складає 21, 59.

ІІ. Розрахунок вартості додаткової продукції

Урожайність пасовищної зеленої маси з 1 га необхідно взяти із завдання на розробку проекту. Для того, щоб визначити продук­тивність пасовищної зеленої маси, переведеної в сіно, необхідно продуктивність пасовищ на зелений корм з 1 га помножити на коефіцієнт переведення із зеленої маси в сіно 0,28. Для визначення вартості сіна необхідно об’єм отриманого сіна помножити на його вартість (у постійних цінах 2010 р. - 17,11 грн/ц).

Для того, щоб визначити вартість зернових, яку можна отримати на звільненій площі ріллі за рахунок підвищення продуктивності пасовищ, першочергово необхідно визначити площу ріллі, що звільняється (∆Р).

Площу ріллі, що звільняється (ΔР) визначають за формулою:

, (4)

Де: У1; У2 – вихід зеленої маси з 1 га кормових угідь до і після трансформації, ц; Р – площа трансформації або поліпшення угідь, га; Ур – урожайність зеленої маси з 1 га ріллі, ц.

Приведемо приклад розрахунку ∆Р для поверхневого та корінного поліпшення:

Вартість зернових, яку можна отримати на звільненій площі ріллі визначаємо за формулою:

В = ×Узерн.×Ц зерн., (5)

Де: ∆Р - площу ріллі, що звільняється, га; У зерн. – урожайність зернових культур; Ц зерн. – вартість зернових за 1 ц (у постійних цінах 2010 р.), грн.

Приведемо приклад розрахунку вартості зернових (В) при поверхневому та корінному поліпшенні:

В пов. = 0,11×33×102,75 = 372,98 грн,

В кор. = 0,24×33×102,75 = 813,78 грн.

Підвищення обсягів виробництва зелених кормів за рахунок збільшення площі сіножатей в цьому випадку дає можливість скоротити розміри орних земель під кормовими культурами, збільшити при цьому посіви товарних сільськогосподарських культур.

Таблиця 2

Економічне обґрунтування поверхневого і кореневого поліпшення суходольного пасовища (з впровадженням чотирьохділянкової при поверхневому і шестиділянкової пасовищезміни при кореневому поліпшенні (грн./га))

Показники Фактичне використання пасовища Поверхневе поліпшення Корінне поліпшення
І. Капітальні витрати на виконання робіт
корчування чагарнику - - 1350,0
зрізка купин - 1000,0 -
планування території - - 7240,0
оранка - - 280,0
Всього - 1000,0 8870
ІІ. Вартість додаткової продукції:
- пасовищна зелена маса з 1 га, ц 30,0 90,0 120,0
- пасовищна маса, переведена в сіно, ц 8,6 26,0 34,0
- вартість сіна (при 17,11 грн за 1 ц сіна), грн 147,15 444,86 581,74
- вартість зернових, яку можна отримати на звільненій площі ріллі за рахунок підвищен­ня продуктивності пасовищ (при поверхне­вому поліпшенні – 0,28 га, корінному – 0,4 га), грн - 372,98 813,78
Всього 147,15 817,84 1395,52
ІІІ. Щорічні затрати:
- залуження в розрахунку на 1 рік при 4-х річній ротації заходів з поліпшення, грн - 318,36 -
- залуження в розрахунку на 1 рік при 6-річній ротації заходів з поліпшення, грн - - 454,8
- вартість насіння, витрати на вирощування, збір і транспортування зерна з площі ріллі, яка звільняється від посівів кормових культур (30% від вартості зернових культур), грн - 111,89 418,66
- витрати на поточний догляд за поліпшеними пасовищами, грн - 62,72 121,6
Всього - 492,97 995,06
Економічні показники ефективності
ІV. Чистий дохід, грн 147,15 324,87 400,46
V. Термін окупності капітальних витрат, років -
VІ. Рівень рентабельності, % - 65,9 40,2
VІІ. Чистий дохід з усієї площі (150 га), тис. грн 22,07 174,04 150,17

ІІІ. Розрахунок щорічних витрат. Нормативна вартість залужен­ня в розрахунку на 1 рік при 4-х річній ротації та при 6-річній ротації заходів з поліпшення визначена в дод. 1 (для нашого прикладу складатиме відповідно: 1137 грн/га × 0,28 га = 318,36 грн, та 1137 грн/га × 0,4 га = 318,36 грн). При визначається також з додатку 1 (для нашого прикладу).

Вартість насіння, витрати на вирощування, збір і транспор­тування зерна з площі ріллі, яка звільняється від посівів кормових культур визначається, у нашому випадку як 75% від вартості зерно­вих культур (при рівні рентабельності 25%).

Нормативні затрати на поточний догляд за поліпшеними пасовищами представлені в дод. В. Для нашого прикладу витрати на поточний догляд за поліпшеними пасовищами при поверхневому поліпшенні складуть 62,72 грн (224 грн/га × 0,28 га), при корінному – 121,6 грн (304 грн/га × 0,4 га).

4. Розрахунок чистого доходу. Чистий дохід від реалізації проведених заходів визначаємо за формулою (1).

Для прикладу, Чп при поверхневому поліпшенні складе 324,87 грн (817,84 – 492,97), при корінному – 400,46 грн (1395,52 – 995,06).

Чистий дохід з усієї площі пасовищ визначається для всієї їхньої площі з урахуванням площі поліпшення. Для нашого прикладу чистий дохід з усієї площі при поверхневому поліпшенні складатиме 174,04 грн ((324,87 грн × 150 га) / 0,28 га), при корінному 150,17 грн ((400,46 грн × 150 га) / 0,4 га).

5. Розрахунок терміну окупності та рівня рентабельності

Термін окупності витрат визначається за формулою (2):

,

.

Визначаємо рівень рентабельності проведених заходів (Рр):

Рр = Чп /Сз * 100%, (6).

Рівень рентабельності для поверхневого і корінного поліпшення пасовищ становитиме відповідно:

,

.

Таким чином в результаті розрахунків можна зробити висновок, що за даних мов найбільш ефективним на сьогодні є поверхневе поліпшення при якому термін окупності складе 6, років, рівень рентабельності 65,9 %.

Методика виконання

Після вирішення питань з трансформації та поліпшення земель, уточнюють розміщення, визначають склад і площі земельних угідь в господарстві. При цьому проектні площі орних земель, пасовищ, сіножатей, багаторічних насаджень встановлюють за результатами проведеної трансформації (вихідна площа, плюс розширення, мінус скорочення).

Виходячи з попередньо виконаних робіт із землевпорядного обстеження, проектних розрахунків, уточнюють на плані межі і площі угідь, які підлягають консервації, поліпшенню, меліорації тощо.

Суттєві зміни у складі сільськогосподарських угідь можливі у агроформуваннях з довгостроковими термінами оренди земельних паїв, чого не можна здійснити при короткостроковій.

Всі зміни у складі земель віддзеркалюються у відомості трансформації угідь (дод. 2). Після цього складається проектна експлікація за угіддями і розрахункові площі сільськогосподарських угідь приймаються вихідними для розрахунків при проектуванні сівозмін, організації території орних земель, багаторічних насаджень, пасовищ, сіножатей (дод. 3).

При встановленні складу і співвідношення угідь необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Раціонального використання усіх закріплених за господар­ством земель з урахуванням виконання перспективного плану розвитку за усіма показниками.

2. Отримання максимальної кількості продукції при найменших витратах.

3. Створення сприятливих умов для високопродуктивного використання техніки і ефективної організації виробничих процесів.

4. Детального обліку природних і економічних умов кожного господарства.

Основою для визначення складу угідь і сівозмін є організаційно-господарський план розвитку конкретного сільськогосподарського підприємства з розширенням виробництва на 100 га земель при мінімальних витратах засобів і праці.

Між співвідношенням галузей (молочні господарства, відгодівля великої рогатої худоби та свиней, господарства зернового напрямку) і угіддями існує тісний звязок.

Площі угідь встановлюють виходячи із розрахунку найбільш раціонального типу кормовиробництва і технології утримання тварин, в тому числі і його табірного утримання.

Площі угідь повинні встановлюватись з розрахунку забезпечення запланованої площі посівів. Так площа сіножатей залежить не тільки від їх наявності в господарстві, але й від площі засіяних трав.

Більш складним є встановлення правильного співвідношення ріллі, сіножатей і пасовищ. Встановлення площі кожного із них має свої вимоги і в той же час вони тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок виражається в тому, що ступінь забезпеченості господарства кормовими угіддями обумовлює встановлення необхідної площі ріллі під кормові культури. Площа останніх, в свою чергу, тісно пов’язана з введенням агротехнічно правильних сівозмін.

Завдання полягає в тому, щоб забезпечити оптимальну структуру посівних площ, науково обґрунтоване чергування культур і виробництво найбільш дешевих кормів при найменшій загальній площі кормових угідь і культур.

Вирішення цього завдання вимагає загального обліку якісного складу земель, урожайності кормових культур і угідь, собівартості кормів, отриманих з ріллі, сіножатей і пасовищ, окупності витрат.

Система організації використання угідь характеризується показниками, які поділяться на три групи : агроекономічні, технічні, економічні, екологічні.

Агроекономічні обгрунтування включають комплекс показників організаційно-господарського устрою господарства на відповідний термін: посівні площі, урожайність, поголів’я ВРХ і його продуктивність, необхідність забезпеченість кормами, заходи щодо трансформації і поліпшення угідь та інші специфічні обґрунтування.

Технічні показники обгрунтовують організацію угідь в обробітку і фіксації на графічній частині проекту .До них відносяться: трансформація угідь; дані, які характеризують якісний склад трансформованих і покращених земель; характери



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.015 с.)