Вимоги до графічної частини та її оформлення

Зміст і обсяг графічної частини до дипломного проекту (кваліфікаційної роботи) залежить від його характеру і тематики. Графічна частина дипломного проекту може включати:

- електричні структурні, функціональні, принципові та монтажні схеми об’єкта проектування чи окремих його блоків, систем;

- схеми алгоритмів, структури баз даних та баз знань;

- таблиці, що ілюструють результати досліджень та розрахунків;

- структурні схеми програм;

- графіки і таблиці, що ілюструють техніко-економічні показники проекту, форми вхідних та вихідних документів.

На першому листку розміщують електричні схеми, розроблені автором проекту. Допускається структурну і функціональну електричні схеми приводити в пояснювальній записці у вигляді рисунків. Другий листок повинен відтворювати конструкцію проектованого пристрою. Тут можуть бути розташовані габаритні або складальні креслення (монтажні схеми), креслення загального вигляду, креслення друкованої плати.

При необхідності автор може подавати на аркушах ілюстративний матеріал.

До обов’язкового графічного матеріалу входять розробки, виконані самим випускником. Ілюстративні плакати, що не містять елементів самостійної роботи студента, до переліку обов’язкових аркушів графічних частин не включаються. Специфікація графічних аркушів міститься в додатку до пояснювальної записки.

Графічну частину дипломного проекту (кваліфікаційної роботи) можна виконувати на персональних комп’ютерах з використанням їх редакційних і графічних можливостей. Кожне креслення та плакат повинні відображати розробки, виконані безпосередньо самим випускником.

Усі креслення і схеми, як правило, виконуються на креслярському папері формату А1(594х841 мм). Якщо на цьому форматі паперу розташовується кілька креслень або схем меншого формату, то розрізати папір не потрібно. За необхідності можуть використовуватися інші формати, встановлені ГОСТ 2.301-68 ЕСКД «Форматы».

Кожне креслення, схема, графік повинні мати основний напис. Основні написи на кресленнях та схемах виконують відповідно до ГОСТ 19.104-78 ЕСПД «Основные надписи». Креслення і схеми повинні мати необхідні пояснення, що дають можливість читати їх без звертання до тексту пояснювальної записки.

Специфікацію дипломного проекту (кваліфікаційної роботи) виконують на окремих аркушах формату А4 за ГОСТ 19.202-78 ЄСПД «Спецификация. Требования к содержанию и оформлению». Специфі-кацію вкладають у розрахунково-пояснювальну записку.

Позначення креслень, схем та плакатів приймаються відповідно до умовної класифікації, структура якого наближена до вимог ГОСТ 2.201-68 ЕСКД, що зазначено в підрозділі 6.1 (с. 37-38) цих рекомендацій. Найменування кожної схеми визначається її видом і типом.

Схеми виконують без дотримання масштабу та без урахування розміщення елементів у виробі, але і без утрат щодо ясності і зручності їхнього читання. Розміри окремих умовних графічних позначень (якщо вони встановлені) наведені у відповідних стандартах. Лінії, що з’єднують умовні позначення елементів, розміщують тільки горизонтально й вертикально з найменшим числом точок зламу та перетину. Відстань між паралельними лініями зв`язку становить не менше, ніж 3 мм, між сусідніми лініями графічного позначення – не менше, ніж 1 мм, а між окремими позначеннями – не менш, як 2 мм. Товщина лінії графічних позначень та зв`язків між ними вважається однаковою у межах 0,2...1,0 мм і залежить від формату схеми, її складності та розмірів графічних позначень. В електричних схемах лінії електричних зв`язків між компонентами зображують суцільними лініями завдовжки s/2, лінії умовних графічних позначень приладів – 1,5s…2s. Умовні графічні позначення можуть мати вигляд:

- встановлений стандартами ЕСКД;

- прямокутників;

- спрощених зовнішніх контурів, елементів, аксонометричних їх зображень.

Іноді застосовують інші графічні позначення, які пояснюють у технічних вимогах або у спеціальних таблицях.

Таблицю переліку елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа з основним написом за формою 2 (ГОСТ 2.104-88). Відстань між таблицею та основним написом становить не менше ніж 12 мм. Таблицю можна доповнювати графою «Зона» завширшки 8 мм за рахунок графи «Примітка».

Умовні позначення елементів, які входять до одного ланцюга, розміщують послідовно вздовж прямої, а окремі ланцюги – поряд, утворюючи рядки або стовпці. Різні функціональні ланцюги на одній схемі можна виконувати лініями різної товщини. Кожен елемент повинен мати позиційне позначення, що складається з літерного коду латинським шрифтом та цифрового (порядкового) номера і задається у межах даної схеми чи виробу.

Перелік елементів записують групами в алфавітному порядку літерних кодів. У кожній групі елементи розміщують у порядку зростання номерів. Кожен графічний аркуш проекту підписують дипломник, керівник та відповідні консультанти.

Структурна схема – це схема, що визначає основні функціональні частини виробу, їхнє призначення і взаємозв'язок. Функціональні частини зображують, як правило, у вигляді прямокутників. Прямокутники пристроїв, що мають самостійну принципову схему, виконують суцільною лінією, прямокутники функціональних груп – штрих пунктирною лінією. Окремі елементи структурної схеми допускається зображати в їх умовних графічних позначеннях. При зображенні елементів схеми у вигляді прямокутників найменування, позначення (номер) чи типи (шифри) елементів і пристроїв вписують усередину прямокутників. У випадку позначення функціональних частин схеми номерами або цифрами останні повинні бути розшифровані на полі схеми в таблиці довільної форми.

Побудова структурної схеми, розташування функціональних частин і ліній зв'язку повинні давати уявлення про структуру виробу, взаємодії його складових частин, а також про проходження електричних сигналів у напрямку ліворуч-праворуч. На лініях електричного зв'язку (виконуються товщиною 0,2…1 мм.) напрямок проходження електричних сигналів позначають стрілками.

На структурній схемі можна розташовувати написи, що пояснюють, математичні формули, тимчасові діаграми, що дають уявлення про послідовність проходження й обробки електричних сигналів. Такі зведення вказують найчастіше зверху або праворуч від графічних позначень функціональних частин структурної схеми.

Функціональна схема роз'ясняє окремі процеси, що протікають у функціональних ланцюгах або у виробі в цілому.

На функціональних схемах рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин поруч з їх графічними позначеннями. Написи, які пояснюють, діаграми або таблиці, що визначають послідовність процесів у часі, розташовують над основним написом. Допускається вказувати необхідні параметри в характерних лапках, наприклад, значення струмів, напруг, форми і значення імпульсів, математичні залежності та ін.

Принципова схема визначає повний склад елементів і зв'язок між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. Принципові схеми служать підставою для розробки інших конструкторських документів, наприклад, схем з'єднань (монтаж), а також креслень. Принциповими схемами користуються для вивчення принципу роботи виробів, а також при їхньому налагодженні, регулюванні, контролі і ремонті.

Кожному елементу принципової схеми надається умовне буквено-цифрове позначення, що повинне складатися з двох частин, записаних без розділових знаків.

Літерні елементи визначають його вид. Наприклад: R – резистор, V – напівпровідниковий прилад і т.д. Для уточнення виду елементів використовують позначення двома літерами. Друга частина позначення становить собою порядковий номер елементів даного виду (одна чи кілька арабських цифр).

Порядковий номер привласнюють елементам схеми, починаючи з одиниці, у межах групи елементів даного виду, яким на схемі привласнений однаковий літерний код.

Порядковий номер привласнюється елементам відповідно до послідовності їхнього розташування зліва праворуч і зверху вниз. Позиційне позначення виконується креслярським шрифтом одного розміру і проставляється на схемі поруч з умовним графічним позначенням чи зверху праворуч.

Вхідні і вихідні ланцюги електричних принципових схем закінчуються контактними роз'ємними з'єднаннями, що виконуються у вигляді таблиць із вказівкою контактів і характеристик ланцюгів. Якщо таблиця заміняє умовне графічне позначення, їй привласнюють його позиційне позначення.

Відповідно до ГОСТ 2.702-75 дані про кожен елемент схеми повинні бути записані в переліку елементів, що вміщують на першому листі схеми над основним написом. При відсутності місця для продовження граф переліку елементів над основним написом продовження можна вміщувати ліворуч від неї.

Елементи в переліку записуються групами за абеткою літерно-цифрових позиційних позначень. У межах кожної групи, що мають однакові літерно-позиційні позначення, елементи розташовують у порядку зростання порядкових номерів.

Елементи з однаковими електричними параметрами, що мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати в один рядок. У цьому випадку в графу «Поз. позначення» вписують тільки позиційні позначення з найменшими і найбільшими порядковими номерами (наприклад, R 1- R 5, C 1- C 5), а в графу «Кіл.» вписують загальну кількість таких елементів. При записі елементів, що мають однакову частину позиційного позначення, допускаються записувати найменування і позначення, на підставі якого вони застосовані (ГОСТ, ТУ), у вигляді загального заголовка. Інакше позначення ГОСТ і ТУ на кожен елемент потрібно записувати в рядок переліку елементів.

При зображенні на схемі елементів, параметри яких підбираються при настроюванні схеми, біля позиційних позначень цих елементів на схемі й у переліку проставляють виноску «Підбирається при регулюванні».

 

Додаток Б

Зразок бланка завдання на виконання дипломного проекту (кваліфікайної роботи)