Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237КК)

Об'єктом даного злочину виступають відносини у сфері захисту населення, яке перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення. Під територією, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, слід розуміти певну територію України, включаючи її надра і атмосферне повітря, що зазнала негативного впливу випромінювання, речовин, матеріалів, виробів чи відходів виробничої або іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей та за наявності певних факторів можуть заподіяти шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей і тварин або до знищення рослинності.

3 об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням одного з двох альтернативних діянь: 1) ухилення від проведення дезактиваційних чи інших відновлюваних заходів; 2) неналежне проведення дезактиваційних чи інших відновлюваних заходів.

Ухилення - це не проведення (нездійснення) дій щодо усунення або ліквідації наслідків екологічного забруднення, обов'язкових у відповідності з вимогами чинного законодавства або рішеннями уповноважених органів. Ухилення може полягати: у не проведенні відповідних заходів; знищенні або приховуванні матеріалів, техніки» засобів, устаткування, машин і механізмів, необхідних для ефективної ліквідації шкідливих для довкілля наслідків; не відданні відповідних наказів, розпоряджень або вказівок; залишенні місця події без відповідного дозволу; приховуванні інформації тощо. Неналежне проведення - це здійснення дезактиваційних чи інших відновлюваних заходів з порушенням чинних вимог, норм, стандартів і правил, що призводить до значного зниження їх ефективності і зменшення можливості ліквідації и усунення наслідків екологічного забруднення.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням дезактиваційних заходів слід вважати: ухилення від здійснення заходів по виявленню або не виявленню радіаційної обстановки через недбалість, або помилкову оцінку; ухилення від організації і здійснення дозиметричного контролю чи його неналежне ведення; неналежне розроблення типових режимів радіаційного захисту; незабезпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту, забезпечення неякісними або непридатними засобами чи в недостатній кількості; неналежну організацію і проведення спеціальної обробки або її не проведення взагалі тощо. Ухиленням від проведення або неналежним проведенням інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення є ухилення від проведення або неналежне проведення заходів біологічного, хімічного і медичного характеру.

Рішенням органів державної влади, місцевого самоврядування, аварійно-рятувальних служб на відповідних службових осіб можуть покладатись й інші обов'язки щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

За певних обставин відповідальність за ст. 237 КК повинні нести особи, які ухиляються від здійснення або неналежно здійснюють: інформування і опитування про екологічне забруднення або екологічний стан на певній території, евакуаційні заходи або заходи з укриття в захисних спорудах тощо.

Ліквідацією наслідків екологічного забруднення є комплекс заходів, спрямованих на припинення дії небезпечних для людей і довкілля факторів, збереження життя і здоров'я людей, тварин, рослинності, а також на локалізацію зон екологічного забруднення і ліквідацію його джерела. Усуненням наслідків екологічного забруднення вважається комплекс заходів, спрямованих на зменшення впливу небезпечних для довкілля і людей факторів.

Передбачений ст. 237 КК склад злочину є матеріальним і вважається закінченим з моменту настання: а) загибелі людей, або б) інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей слід розуміти загибель хоча б однієї людини (п. 6 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про злочини та ніші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. N 17). Поняття - «інші тяжкі наслідки» є оціночним, яке охоплює випадки настання екологічної катастрофи чи підвищеної екологічної небезпеки, масової загибелі тварин чи знищення рослин, заподіяння значної матеріальної шкоди, підвищеної захворюваності населення, розширення зони ураження небезпечними речовинами чи випромінюванням тощо. Докладніше про зміст поняття «інші тяжкі наслідки» розкрито в ст. 236.

З суб'єктивної сторони злочин може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини. Ставлення до наслідків має бути або необережним, або характеризуватись непрямим умислом. У разі якщо стосовно наслідків особа діяла з прямим умислом і бажала їх настання, то його діяння слід кваліфікувати як злочин проти життя або здоров'я особи, власності, національної безпеки України, громадського порядку або безпеки людства.

Ст. 237 передбачає обов'язкову наявність спеціального суб'єкта, яким є особа, на яку покладено обов'язок здійснювати дезактивація ні або інші відновлювальні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення. Такими суб'єктами можуть виступати: 1) службові особи, керівники і власники підприємств, установ і організацій усіх форм власності, на яких Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. покладено обов'язок негайно приступити до ліквідації наслідків екологічного забруднення; 2) службові особи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, на яких Законом «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» покладається обов'язок забезпечення і організації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робітфЗ) службові особи Державного комітету ядерного регулювання України, які здійснюють функції згідно із Законом «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»; 4) службові особи Міністерства екології та природних ресурсів, які здійснюють функції з координації такої діяльності відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.; 5) службові особи Міністерства надзвичайних ситуацій, військовослужбовці військ цивільної оборони; 6) інші військовослужбовці, залучені в установленому законом порядку до участі в ліквідації або усуненні наслідків екологічного забруднення (наприклад, військовослужбовці хімічних військ); 7) члени аварійно-рятувальних служб і формувань, створених відповідно до Закону «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р.; 8) інші особи (наприклад, працівники медичної чи санітарно-епідеміологічнв5 служби, пожежної охорони тощо).

Слід враховувати, що склади таких злочинів як службова недбалість (ст. 367) та неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів, співвідносяться як загальний і спеціальний склади, а тому, діяння, передбачені ст. 237, додаткової кваліфікації ст. 367 не потребують. Якщо ухилення від проведення таких заходів було поєднане із зловживанням владою або службовим становищем чи перевищенням службових повноважень, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 237,364,365. Військовослужбовець за ухилення від здійснення таких заходів або неналежне їх здійснення може нести відповідальність за ст. 237 як за окремі військові злочини.

Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238 КК).

Об'єктом цього злочину є порядок інформування про екологічне чи радіаційне забруднення території, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення на цих територіях.

Предметом злочину є відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, в певних районах чи на певних територіях. Цей стан, згідно зі ст. 33 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (в редакції Законів від 6 квітня 2000 р. та від 24 жовтня 2002 р.), можна визначити як додержання або порушення існуючих екологічних нормативів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується такими діяннями: а) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і таким, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ; б) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Приховування може виражатися у бездіяльності відповідальної службової особи або несвоєчасному інформуванні нею проривку зміну (або значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості радіації) екологічного чи радіаційного стану, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і можливістю реального негативного впливу такого стану на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою. Відповідно до ч. 2 ст. 25 зазначеного Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» порядок інформування про стан навколишнього природного середовища визначається КМУ. Постановою КМУ від 27 липня 1995 р. № 554 затверджений Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять собою підвищену екологічну небезпеку (із змінами, внесеними постановою КМУ від 14 лютого 2001 р. № 142).

Умисне перекручення службовою особою зазначених вище відомостей пролягає у навмисному їх викривленні, що спотворює реальний зміст. Негативний вплив на здоров'я людей - це спричинення певної шкоди здоров'ю людей у вигляді підвищення рівнів конкретних захворювань, настання спадкових змін, зменшення тривалості життя тощо.

За конструкцією об'єктивної сторони, склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 238, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння (дії чи бездіяльності), що полягає у приховуванні або умисному перекрученні службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 238, є: 1) повторність названих діянь; б) вчинення їх у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації; в) спричинення зазначеними діяннями загибелі людей чи інших тяжких наслідків. Зона надзвичайної екологічної ситуації - це окрема місцевість України на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави (ст. 1 Закону «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р.). У свою чергу, негативними змінами в навколишньому природному середовищі слід вважати втрату, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах (ч. З ст. 1 Закону «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»). Згідно зі ст. 5 цього Закону підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є: 1) значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством; 2) виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів; 3) негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави; 4) негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території; 5) значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини (п. 6 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17). Інші тяжкі наслідки - це результат різкого погіршення екологічного чи радіаційного стану, що викликав забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини, внаслідок чого значно постраждали здоров'я людей, рослинний та тваринний світ. Докладніше про зміст поняття «інші тяжкі наслідки» - розкривається при розгляді до ст. 236 КК.

Суб'єктивна сторона злочину виражається умисною виною щодо встановленого порядку інформування про екологічне чи радіаційне забруднення, а також щодо стану захворюваності населення і непрямим умислом чи необережністю - щодо суспільно небезпечних наслідків зазначених діянь.

Суб'єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за падання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення.