Система судів України, їхні функції та повноваження



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система судів України, їхні функції та повноваження



Система судів загальної юрисдикції України складається з 3-х ланок:
· перша ланка – районні суди (міські суди на правах районних), міжрайонні (окружні) суди, військові суди гарнізонів;
· друга ланка – обласні (Київський, Севастопольський міські суди), Верховний Суд Автономної Республіки Крим, міжобласний суд, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил;
· третя ланка – Верховний Суд України, до складу якого входить військова колегія, що наділена відповідними повноваженнями.
Ст. 125 Конституції України створення надзвичайних, особливих та інших судів не допускається.
Повноваження районного (міського) суду:
· розглядає всі цивільні і кримінальні справи, за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів;
· у випадках, передбачених законодавством України, розглядає справи про адміністративні правопорушення;
· вивчає та узагальнює судову практику, надає правову допомогу товариським судам, а також здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.
До складу судів першої ланки входять:
· голова;
· заступник (заступники) голови;
· судді;
· завідуючий канцелярією;
· секретарі судових засідань;
· судові виконавці;
· технічні працівники.
Для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, утворюються міжрайонні (окружні) суди, до яких можуть входити декілька районних (міських) судів. Згідно з Конституцією України суди, у тому числі і міжрайонні (окружні), утворюються Президентом України.
Міжрайонний (окружний) суд розглядає справи у складі трьох суддів районних (міських) судів.
Міжрайонні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з винесенням вироків, рішень, ухвал, постанов.
Згідно зі ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи щодо злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.
Саме для забезпечення колегіальності розгляду таких справ були створені міжрайонні (окружні) суди.
Голова міжрайонного (окружного) суду призначається за спільним рішенням міністра юстиції та Голови Верховного Суду України з числа голів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.
Голова міжрайонного (окружного) суду має такі повноваження:
· головує в судових засіданнях або призначає для цього одного з суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду;
· вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу;
· утворює склад суду з числа суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.
Розподіл обов’язків між суддями районного (міського) суду можливий за принципами:
· зональний або територіальний, коли суддя вирішує справи, що виникли на закріпленій за ним території району чи міста;
· предметний або функціональний, коли суддя спеціалізується лише на цивільних чи лише на кримінальних справах;
· предметно-зональний, коли суддя спеціалізується тільки на цивільних чи кримінальних справах у межах закріпленої за ним території;
· біжучий, коли справи розглядаються таким чином: кримінальні – по черзі, що доручені головою суду, а цивільні –суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян.
У судах першої ланки функціонує робочий апарат районного (міського) суду, до якого входять:
Апарат районного (міського) суду:
· завідуючий канцелярією (старший секретар);
· помічник (помічники) голови суду;
· консультант (консультанти) суду;
· секретар суду;
· секретарі судових засідань;
· діловод та інші.
Судові виконавці
До складу районного (міського) суду раніше входили судові виконавці. На них покладалося виконання рішень, ухвал і постанов з цивільних справ, виконання вироків, ухвал і постанов з кримінальних справ у частині майнових стягнень, а також інших рішень і постанов у передбачених законом випадках.
Нині посади судових виконавців районних (міських) судів ліквідовані. Разом з тим у складі районних управлінь юстиції створені відділи державної виконавчої служби, до якої входять державні виконавці. Вони є державними службовцями, і їх функції розширені та конкретно регламентуються.
Відповідно до Закону “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року державною виконавчою службою підлягають виконанню:
- рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;
- вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
- вироки судів у частині позбавлення права займати посади або займатися певною діяльністю;
- постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
- мирові угоди, затверджені судом;
- рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;
- виконавчі написи нотаріусів;
- рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;
- не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
- рішення третейських судів відповідно до законів України;
- рішення комісій у трудових спорах;
- постанови, винесені органами (посадовими особами), які уповноважені законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
- рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
- рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
- постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
- рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

 

73)Правовий статус суддів в Україні.

Правовий статус суддів - це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.
Характеризуючи статус суддів слід враховувати встановлене Законом “Про судоустрій” положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).
Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.
Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов’язані:
1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;
2) дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду;
3) Не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
4) Не допускати вчинків і будь – яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.011 с.)