ТОП 10:

Поняття конституії, її функції та властивості.



Виділяють два значенняпоняття «конституція»:

1) матеріальне значення, відповідно до якого конституція являє собою писаний акт або сукупність актів чи конституцій­них звичаїв, які перш за все проголошують та гарантують права та свободи людини і громадянина та визначають основи суспіль­ного ладу, форму правління і територіального устрою, основи організації центральних та місцевих органів влади, їх компетен­цію та стосунки, державну символіку та столицю;

2) формальне значення, за яким конституція — це закон або група законів, що мають вищу юридичну силу щодо всіх інших законів та інших актів. Конституція в цьому розумінні — закон для законів, що виражається в її особливому порядку прийняття та внесення до неї змін, у верховенстві в правовій системі держави.

основні теорії походження конституцій:

1) договірнатеорія, яка виходить із того, що члени суспіль­ства уклали договір, утілений в конституції, відповідно до яко­го встановлюються принципові основи існування суспільства та правила, за якими воно функціонує;

2) природно-правоватеорія виходить із того, що конститу­ція є проявом волі народу, його суверенітету;

3) теологічнатеорія виходить із того, що конституція — вті­лення божественних приписів суспільству про правила життя;

4) теорія, що пов'язує виникнення конституції тільки з дер­жавною владою,відкидаючи народний суверенітет. Державна влада, згідно з цією теорією, сама себе обмежує шляхом закріп­лення в конституції меж своїх повноважень;

5) марксистсько-ленінськатеорія, яка виходить із того, що конституція виражає волю не всього суспільства, а економічно панівного класу.

Конституція України— це єдиний нормативно-правовий акт, що має особливі юридичні властивості, через який Україн­ський народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні принципи державного та суспільного ладу, визначає систему і структуру державної влади та місцевого самоврядування, меха­нізми реалізації державно-владних повноважень, основи право­вого статусу особи, територіальний устрій держави2.

Розрізняють поняття юридичної та фактичної конституції.

Юридична конституція — це визначена система правових норм, що регулює відповідні суспільні відносини.

Фактична конституція — це самі ці відносини, тобто ті, що реально існують. Ця конституція існує незалежно від того, знай­шла вона своє юридичне закріплення чи ні.

Конституція України є Основним Законом держави. Це означає, що Конституція посідає найвищу сходинку в ієрархії нормативно-правових актів

Основні риси Конституції характеризують зв'язок Консти­туції як політико-юридичного документа з суспільним розвит­ком, специфіку впливу суспільних відносин на її характер і, на­впаки, роль Конституції в реальних процесах життя. До них на­лежать:

1) особливий суб'єкт, що приймає Конституцію (народний характер);

2) основоположний (установчий характер);

3) всеохоплюючнй характер конституційної регламентації (широта предмета регулювання);

4) стабільність, поєднана з динамізмом;

5) реальність1.

Поняття, структура та ознаки конституціоналізму.

Конституціоналізм — це політико-правова категорія, яка опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі, су­спільстві і державі, що знаходять вияв у її верховенстві та ха­рактері впливу на суспільні відносини.

За своєю суттю конституціоналізм опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі держави, тобто верховен­ство Конституції та її статус як Основного Закону держави.

За змістом конституціоналізм — це конституційне будівни­цтво, реалізація Конституції та її охорона, гарантування.

За формою конституціоналізм опосередковує конституцій­ний лад, тобто державний і суспільний устрій, форми безпосе­реднього народовладдя, держави тощо.

Загальними принципами українського конституціоналізму є принципи:

• верховенства Конституції у правовій системі;

• верховенства права у суспільстві та державі;

• розподілу та обмеженості державної влади;

• суверенітету Українського народу;

• взаємної відповідальності держави і особи;

• реальності прав і свобод, їх охорони, непорушності, гаранто-ваності;

• відкритого громадянського суспільства;

• наступності конституційних ідей.

Систему українського конституціоналізму утворюють:

1) чинна Конституція України як нормативно-правовий акт;

2) теорія, історія, ідеологія Конституції України;

3) існуючий конституційний лад.

У своїй сукупності ці елементи формують нормативно-пра­вові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи кон­ституціоналізму.

Нормативно-правові основи конституціоналізму перш за все визначаються Конституцією як нормативним актом найвищої юридичної сили, Основним Законом держави, що регулює най­важливіші суспільні відносини і має власну структуру, особли­вий порядок прийняття та внесення змін.

Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій.

Форма конституції— це спосіб організації і вираження кон­ституційних норм

Якщо конституція є єдиним писаним актом, що регулює всі основні питання конституційного характеру, то її можна визна­чити як кодифіковану. Якщо ті самі питання регулюються кіль­кома писаними актами, йдеться про некодифіковану конститу­цію. Існують також конституції змішаного типу, що включають писану частину (парламентські закони, судові рішення) та не­писану (звичаї, доктринальні тлумачення). Такою є, наприклад, конституція Великобританії1.

Структура конституції — це її поділ на певні частини (еле­менти), пов'язані між собою.

Структура конституцій зазвичай має стандартний вигляд і включає:

• преамбулу (вступ);

• основну частину (основний зміст);

• прикінцеві, перехідні, додаткові положення (іноді додатки). Конституція України містить преамбулу та 15 розділів, з яких

два останніх — Прикінцеві та Перехідні положення.

 

У преамбулі зазвичай викладено цілі конституції, історичні умови її прийняття, іноді проголошуються керівні засади дер­жавної політики, права і свободи. Вона має важливе ідеологічне та політичне значення, але стосовно юридичної сили преамбу-

ли, як правило, визнається, що преамбула має нормативне зна­чення лише для тлумачення і застосування окремих положень конституції. Але в тому випадку, коли преамбула містить права і свободи, вона може мати також юридичне значення (проте це положення сьогодні не стосується Конституції України).

Основна частина конституції охоплює норми про права та свободи, про основи суспільного ладу, про систему та статус державних органів, про державну символіку, про порядок зміни

конституції.

Прикінцеві положення конституцій містять різноманітні нор­ми. Тут зазвичай встановлюється строк набуття чинності кон­ституцією, визначаються строки утворення органів, що вперше запроваджуються конституцією, строки видання органічного та

іншого законодавства.

Прикінцеві положення Конституції України вмішують дві статті, в яких визначено, що Конституція України набуває чин­ності з дня ЇЇ прийняття (ст. 160). А в ст. 161 зазначено, що день прийняття Конституції України є державним святом — Днем

Конституції України.

Перехідні положення визначають строки набуття чинності окремими конституційними нормами, які не можуть бути реа­лізовані одразу, порядок і строки заміни старих конституцій­них інститутів новими (наприклад, пункти 9, 11 Перехідних по­ложень Конституції України). Іноді в перехідних положеннях установлено строки для видання законів, до яких відсилає кон­ституція

За часом дії:

1) тимчасові

2) постійні конституції

За політичним режимом:

демократичні

авторитарні

тоталітарні

За формою правління:

1)монархічні;

республіканські

За формою політико-територіального устрою:

1) федеративні

унітарні.

За порядком прийняття:

1)октройовані (даровані);

2) договірні;

3) «народні»

За порядком внесення змін:

1)гнучкі;

2) жорсткі;

3) змішані

За формою:

1) писані;

2) неписані;

3) змішані







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.55.168 (0.008 с.)