Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Система конституційного права.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Система конст права – це структурована динамічна система з притаманним їй законами принрципами побудови та функціонування елементами такої системи є принципи конст права конституційно-правові інститути та норми. Принципи конституційного права — це основні засади, виражені в змісті даної галузі права, відповідно до яких вона будується як система правових норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин1. Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми. У конституційному праві виділяють: 1) загальні принципи, що декларуються конституціями: народний суверенітет, народне представництво, розподіл влади, рівноправ'я, невідчужувані права. Ці принципи не формулюють конкретних прав та обов'язків і не завжди забезпечені правовими санкціями, однак вони мають визначальне значення для багатьох конституційно-правових норм; 2) принципи, що мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: незалежність депутатів від виборців, судовий захист конституційних прав тощо2. Інститут конституційного права — це основний складовий елемент системи конституційного права, який об'єднує відносно відособлену групу взаємообумовлених та взаємопов'язаних норм конституційного права, що регулюють конкретні сторони чи елементи суспільних відносин, урегульованих конституційним правом3. Як правило, до конституційно-правових інститутів відносять інститути: —основ конституційного ладу; —громадянства; —основ правового статусу людини і громадянина; —територіального устрою; —виборчого права; —системи державної влади; системи місцевого самоврядування Місце і роль конституційного права в системі права визначається перш за все тим, що воно регулює основні суспільні відносини, а його норми є основоположними для всіх інших галузей права та визначають процес створення права. Поняття, ознаки та види норм конституційного права. Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що передбачені чинним законодавством3. Особливостями норми конст права є: особливості структури цих норм. Для структури конституційно-правових норм характерною е відсутніть санкцій та часто відсутніть гіпотези. Особливіть змісту. яка полягає у тому що багато норм конст права закріплені як норми-принципи, або як норми-дефініції норми конст права класифікують:
Реалізація та тлумачення норм конституційного права. Під реалізацією норм конституційного права розуміють їх здійснення, досягнення тієї мети, яку переслідували при їх виданні. Кожну конституційно-правову норму можна вважати чинною, якщо вона видана уповноваженим на те суб'єктом у межах його компетенції, з дотриманням установленого порядку її прийняття і набула законної сили. Залежно від характеру правозастосовчих дій суб'єкта права виділяють чотири основні форми реалізації правових норм: 1) здійснення (використання); 2)виконання; 3)дотримання; 4)застосування. Здійснення (використання) норм права виражається в реалізації можливостей, які надаються суб'єктам суспільних відносин відповідними нормами права Виконання як форма реалізації конституційно-правових норм являє собою реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єктом права покладених на нього обов'язків Дотримання пов'язане з реалізацією виключно забороняючих норм. Призначення цієї форми реалізації конституційно-правових норм полягає у тому, щоб не допустити вчинення дій, які могли спричинити шкоду суспільству, державі, особі. Це досягається шляхом утримання від учинення заборонених законом дій Застосування являє собою діяльність органів держави або посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення на підставі норм права, вирішуючи тим самим конкретні питання життя суспільства Офіційне тлумачення норм конституційного права може бути нормативним та ненормативним. В Україні офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів України здійснює Конституційний Суд України Прогалини та аналогія Прогалини в праві — це прогалини у змісті чинного права щодо факторів суспільного життя, які знаходяться у сфері правового регулювання. Наявність прогалин у праві тісно пов'язана з проблемою аналогії. Розрізняють: аналогію закону, тобто застосування норми права до випадків, що нею не передбачені, однак аналогічні випадкам, які регулюються цією нормою; аналогію права, тобто застосування для вирішення відповідного питання загальних засад та принципів правового регулювання, що притаманні певній галузі права. У конституційному праві можливе застосування як аналогії закону, так і аналогії права, що зумовлено традиційно слабкою деталізованістю його положень, а також порівняно невеликим досвідом застосування новітніх законів Аналогія КП не може застосовуватися якщо:
Джерела КПУ джерело права — це нормативний акт, в якому містяться конституційно-правові норми До загальних ознак джерел конституційного права України можна віднести такі: 1) ці джерела видаються в межах повноважень відповідних суб'єктів правотворчості; 2) вони мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищестоящими суб'єктами правотворчості; 3) нормативний акт набуває загальнообов'язкової сили, як правило, за умови його оприлюднення або через іншу форму доведення до відома виконавців До спеціальних ознак джерел конституційного права України належать ознаки, за якими джерела цієї галузі права відмежовуються від джерел інших галузей права: 1) за своєю сутністю джерела конституційного права об'єктивно відображають волю Українського народу (як на загальнодержавному, так і на локальному рівні) та політику держави і безпосередньо виражають зміст владних відносин у суспільстві та державі; 2) за змістом джерела конституційного права мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно-правових відносин і є основою для формування інших галузевих джерел права; 3) за формою об'єктивації джерела конституційного права є зовнішньою формою вираження об'єктивно існуючих конституційно-правових норм; 4) за суб'єктами правотворчості конституційно-правові норми можуть бути встановлені чи санкціоновані виключно суб'єктами конституційної правотворчості: Українським народом, державою чи суб'єктами місцевого самоврядування. Множинність джерел конституційного права передбачає необхідність їх класифікації, що здійснюється за певними критеріями. /. За сутністю: 1) джерела, що є безпосереднім волевиявленням усього Українського народу — акти всеукраїнського референдуму (первинні); 2) ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади (похідні); 3) волевиявлення територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування. //. За змістом (за юридичною силою): 1) конституційні акти (Конституція України, акти всеукраїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України); 2) законодавчі акти (розрізняють: конституційні, органічні, звичайні закони та особливі різновиди законів (закони про регламенти, чинні міжнародні договори України), декларації, акти, конституційні договори). За часом дії: 1) постійні акти, якими є більшість джерел конституційного права, вони приймаються на невизначений термін; 2) тимчасові акти, що приймаються на визначений період та діють за визначених умов, після чого їх чинність припиняється. VI. За чинністю: 1) чинні джерела (діючі); нечинні (історичні) джерела За формою вираження:
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 225; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.183.187 (0.006 с.) |