Етапи бюджетного прогнозування6

1.Визначення мети і завдань прогнозування

2.Збирання, аналіз та опрацювання інформації

3.Вибір моделі прогнозування

4.Розроблення рекомендацій для оптимізації рішень.

Модель – матеріальний або уявний об’єкт, що у процесі пізнання (вивчення) змінює оригінал, зберігаючи деякі важливі для даного дослідження типові властивості.

Модель створена мовою математики з використанням методів – математична модель.

Застосування математичних методів є необхідною умовою для розробки і використання методів моделювання в прогнозуванні, що забезпечує високий ступінь обґрунтованості і своєчасності прогнозував.

На комп’ютері можна моделювати ідеалізовані умови, що не завжди є реальними у процесі експериментального дослідження.

До переваг математичної моделі належать відсутність матеріальних витрат на експерименти.

Математичні моделі дозволяють:

1.Зрозуміти, як побудувати об’єкт (структура, властивості, стан розвитку)

2.Навчитися керувати об’єктом або процесом і визначити найкращі стратегії, прогнозувати наслідки впливу на об’єкт.

Головні показники та вимоги до математичної моделі:

1.Адекватність – відповідність моделі оригіналові.

2.Об’єктивність – математична модель повинна відповідати науковим висновкам.

3.Простота – незасміченість моделі другорядними позиціями

4.Чутливість – здатність швидко реагувати на зміни початкових параметрів

5.Універсальність – широка сфера застосування.

Етапи математичного моделювання:

І. Постановка задачі

ІІ. Вивчення теоретичних основ і збір інформації про об’єкт оригіналу

ІІІ. Формалізація

ІУ. Вибір методу розв’язання

У. Реалізація моделі

УІ. Аналіз отриманої інформації

УІІ. Перевірка адекватності реальному об’єктові

На І етапі: потрібно розуміти сутність поставленої задачі

ІІ етап: передбачає проведення якісного і кількісного аналізу об’єктів і ситуацій, які мають відношення до поставленої задачі. Визначення нормативно-наслідкових зв’язків між змінними, що описують об’єкт, вхідні, вихідні дані і приймають спрощені припущення.

ІІІ етап: побудова математичної моделі об’єкта і визначення алгоритму розв’язаних задач за допомогою умовних позначень. Згодом у вигляді математичних рівнянь записують співвідношення між складовими об’єкта. Характерною рисою етапу є те, що значення деяких параметрів можуть бути неконкретизовані через недосконало проведений системний аналіз, яки призвів до такого набору співвідношень для якого не існує прийнятого методу розв’язання задач.

ІУ етап – встановлює остаточні параметри моделі з урахуванням умов функціонування обєкта. Для стандартних задач обирається певний пакет прикладних програм і система керування базами даних.

Для нестандартних задач відбувається розробка пакету програм.

У етап – передбачає написання програми після розробки алгоритму, дана програма налагоджується і тестується на умовному прикладі. Таким чином отримується розв’язання поставленої задачі.

УІ етап – порівнюються отримані і передбачені рішення. За результатами проводиться контроль похибки моделювання.

УІІ етап – отримані за моделлю результати порівнюються з фактичною інформацією про об’єкт.

Процес моделювання є повторюваним (ітеративним), що дає змогу точніше спрогнозувати фінансові процеси, спланувати бюджетну політику на перспективу і прийняти правильне управлінське рішення.

Всі результати отримані в процесі бюджетного прогнозування є підґрунтям для стратегічного бюджетного планування.

Однією з найвідоміших моделей прогнозування доходів і витрат бюджету, побудовану в України, є розроблене багатофункціональне моделювання системи “Бюджет України” розроблене в інституті кібернетики НАНУ.

В основу системи “БУ” покладено системний підхід, який передбачає розробку низки математичних моделей, що відображають суттєві кількісні аспекти явищ, які вивчаються і доповнюються аналізом та економічною інформацією результатів моделювання.

Система “БУ” дає змогу:

1.Прогнозувати виконання найважливіших статей державного бюджету України та його складових за різних альтернатив макроекономічної політики.

2.Досліджувати взаємовплив структури бюджетних і головних нормативів оподаткування з одного боку та динаміки макроекономічних показників з іншого.

3.Оцінювати вплив видів оподаткування, обсягу та структури витрат ДБУ на обсяги платоспроможності попиту різних груп споживачів і обсяги реалізації різних видів продукції.

4.Прогнозувати з галузевою деталізацією динаміку цін, прибутки і витрати виробників і споживачів.

5.Прогнозувати обсяги і галузеву структуру неплатежів за визначеною динамікою цін.

6.Прогнозувати зміни монетарних макроекономічних показників за умов визначення бюджетної політики.

Імітаційні моделв у формах імітаційних систем, які являють собою людино-комп’ютерну систему прийняття рішень з автоматизованим формуванням варіантів.

Традиційні і спеціалізовані програмні засоби

Традиційно використовуються два типи програмного забезпечення:

1.Електронні таблиці

2.Системне програмування мовою вищого рівня.

Редактор електронних таблиць Excel входить до пакету MS Office і є на комп’ютері.

Апроксимація – приблизний математичний вираз об’єкту через більш прості об’єкти.

Лінійне рівняння тренду: у = а + вt

а - - початковий рівень тренду за період, прийнятий за початок відліку часу

вt – середня зміна тренду за одиницю часу (швидка зміна).

При реалізації економіко-математичних моделей мовою вищого рівня необхідно складати певну систему вводу/виводу даних та іншу інформацію, що може ускладнювати процес розробки.

Реалізувати корисну для використання економіко-математичну модель за даних умов може лише програміст.

Існують спеціалізовані програмні заходи, які застосовуються для проведення математичних розрахунків.

Програми на відміну від MS Excel містять низку засобів, а саме:

· Розв’язання задач лінійної і нелінійної системи лінійних і нелінійних рівнянь високої розмірк.

· Методи математичного аналізу.

· Оп-ії лінійної алгебри.

· Додаткові методи статистичного аналізу (н.д. засоби аналізу часових рядів)

Найбільш відомий пакет спеціалізованих програмних засобів має назву “Статистика”, який складається з:

1.Електронних таблиць для введення і перетворення вхідних даних, а також спеціальних таблиць виведення числових результатів аналізу.

2.Потужна графічна система візуалізації даних і результатів статистики.

3.Набір спеціалізованих статистичних модулів, в яких містяться групи логічно пов’язаних між собою статистичних процедур.

4.Спеціалізований інструментарій для підготовки звітів.

5.Вбудовані засоби програмування.

Електронний уряд – платформа, портал, документообіг, використання технологій про бюджетні кошти.

ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ДОХОДНОЇ ТА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИН БЮДЖЕТУ

1.Порядок планування державного та місцевих бюджетів.

2.Планування доходів як складова бюджетного планування.

3.Проблемні питання прогнозування доходів та видатків.

4.Модель міжбюджетних відносин.

Порядок планування державного та місцевих бюджетів.

Основою бюджетного планування є розроблений і схвалений план економічного і соціального розвитку України.

Державний бюджет розробляється одночасно з державними програмами, їх показники взаємоузгоджуються. Основні прогнозні макропоказники державної програми соціально-економічного розвитку України використовуються для розробки державного бюджету України. Схема “взаємозв’язок та залежність бюджету і плану соціально-економічного розвитку” наведена нижче

 

 

Для складання проекту державного бюджету України Мінекономіки за участю МФУ та НБУ і ряду інших міністерств і відомств розробляє основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку держави на наступний рік.

Проводяться розрахунки:

· Обсягів ВВП

· Проекту зведеного балансу фінансових ресурсів

· Проектів балансу доходів і витрат населення

· Валютного плану

· Індексів зміни оптових і роздрібних цін порівняно з поточним роком

· Обсягу прибутку в цілому та в розрізі адміністративних і територіальних одиниць

· Показників, що стосуються ФОП

· Інші розрахунки.

Міністерства, відомства та інші органи державної влади подають МФУ проекти доходів і видатків державних позабюджетних фондів на наступний рік.

МФУ узгоджує розмір дефіциту бюджету, структуру його фінансування з НБУ.

МФУ організовує проведення фінансово-економічних розрахунків для складання проекту ДБУ на наступний рік і розподілу загальних державних податків, зборів та інших платежів між ДБУ та бюджетами АРК, областей, м. Києва та Севастополя.

МФУ готує попередній проект консолідованого бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади України.

Міністерства, відомства та інші органи державної виконавчої влади розглядають доведені прогнозні показники щодо зведеного бюджету України та подають МФУ свої зауваження, пропозиції з обґрунтуваннями та розрахунками.

МФУ за участю представників інших міністерств розглядає подані зауваження і пропозиції та здійснює розподіл джерел доходів і видатків між ДБУ та бюджетами АРК, областей м. Києва та Севастополя.

Координацію робіт з питань розробки проектів державних програм здійснюють Мінекономіки та МФУ.

Проекти державної програми соціально-економічного розвитку та державного бюджету вносяться Мінекономіки та МФУ на розгляд до КМУ.

КМУ розглядає і схвалює державну програму та затверджує обсяги державних централізованих капітальних вкладень, перелік найважливіших будов виробничого призначення, природно-охоронних об’єктів, а також показники введення в експлуатацію об’єктів соціально-культурної сфери.

Державна програма і державний бюджет подаються до ВРУ.

Після схвалення ВРУ проекту державної програми і затвердження ДБУ Мінекономіки та МФУ доводять їх показники до міністерств, відомств, уряду АРК, обласних, Київського і Севастопольського місцевих державних адміністрацій.

На основі затверджених державної програми та ДБУ міністерства, відомства, уряд АРК, державні адміністрації регіонів, а також підприємства і організації уточнюють і приймають свої плани.

Планування доходів як складова бюджетного планування.

За своїм змістом планування бюджету вимагає дослідження і визначення планових і прогнозних показників:

· За доходами бюджету в розрізі джерел їх мобілізації і бюджетної класифікації

· За видатками бюджету в розрізі функціональної, економічної класифікації та ГРК

· За фінансуванням бюджету

· За кредитуванням бюджету

Першочерговим етапом в плануванні бюджету та організації бюджетного процесу є планування доходів як складової бюджетного планування

Доходи бюджету в системі фінансування бюджетного планування

 

Доходи бюджету плануються в розрізі окремих податків, зборів та обов’язкових платежів, які об’єднуються за такими розділами:

1.Податкові надходження

2.Неподаткові надходження

3.Доходи від операцій з капіталом

4.Трансферти

5.Цільові фонди

Планування доходів бюджету – підсистема планування бюджету і важлива складова бюджетного планування, в процесі якого здійснюються передбачення щодо формування доходів бюджету.

Бюджетне планування як підсистема і складова частина фінансового планування передбачає:

· Визначення планових показників бюджету

· Розгляд їх і затвердження на наступний плановий період

· Оцінка передбачень і внесення пропозицій щодо уточнення відповідних показників у процесі виконання і моніторингу бюджету в бюджетному процесі

Процесами планування на макрорівні займається МФУ, а процесами прогнозування – Мінекономіки, а саме департамент економічної політики і прогнозу.

Порядок і терміни складання прогнозів складаються на основі рішень КМУ.

Фундаментальні роботи в галузі прогнозування проводяться в Академії наук України.

Планування доходів бюджету відбувається в умовах відсутності стабільного законодавства та великих коливань прогнозних показників соціально-економічного розвитку України.

Проблемні питання прогнозування доходів та видатків.

Нині дедалі використовуються методи економетричного моделювання.

Економетричне моделювання - встановлює відношення між переміною доходу чи видатку та рядом причинних чи пояснювальних факторів.

Приклад: зміна кількості споживачів соціальних послуг, або зміна кількості працюючого населення.

За допомогою економетричного моделювання складають визначальні прогнози.

Визначальні прогнози використовують не час, а фактори для визначення прогнозу.

Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо встановленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів чи видатків.

Визначальне прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшити розмір прогнозованих доходів і витрат, якщо економіка на підйомі та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

Переваги економетричного підходу:

· Економетричні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих показників

· Економетричний підхід дає можливість одночасного відображення в моделі багатьох факторів з урахуванням їх взаємовпливу, а також допускає повну свободу в перегляді факторів і взаємозв’язків в процесі роботи з моделлю

· На основі економетричних моделей можуть бути одержані різні варіанти прогнозу для широкого діапазону вихідних умов і припущень

Недоліки економетричного моделювання:

· вузьке трактування економетричного моделювання ек. засобу короткострокового прогнозування

· вільне застосування економетричних моделей для довгострокових прогнозів.

З метою оцінки достовірності тенденцій надходжень окремих джерел доцільно проводити додаткові перевірки (рівень переплат погашення реструктуризованої заборгованості або недоїмки).

Для більш високої верифікації прогнозу оптимальною є різниця між плановими та фактичними показниками – 2-5%. Досягти таких результатів по кожному джерелу доходів дуже складно.

Проблеми прогнозування доходів бюджетів:

1.Чим довший горизонт прогнозування, тим нижча верифікація прогнозу (пов’язано з можливими несподіваними подіями: інфляція, зміна тарифної політики, природні умови, катаклізми, політичні фактори)

2. Довіра до різноманітних припущень

При прогнозі видатків використовують підхід визначальної чи бухгалтерської ідентичності.

Цей підхід використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони можуть включати число працюючих, споживачів соціальних послуг, вартість комунальних послуг, послуг з обслуговування.

Цей підхід покладається на різні рівні поділу витрат.

Приклад: персонал, матеріали, придбання, обслуговування боргу.

Він ґрунтується на послідовних припущеннях про рівень послуг, рівень продуктивності і цін.

Цей підхід до прогнозування витрат можна розділити на 2 категорії:

· розділяє видатки організаційно по ГРБк та за ек. класифікацією

· розділяє по програмах.

Другий підхід використовує визначені збільшення в застосованій бюджетній базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточного року як вихідну позицію необхідно визначити постійний рівень обслуговування по бюджету як базову лінію.

Недоліки в прогнозуванні видатків бюджету:

· однією з головних суперечностей при формуванні видатків бюджету є невідповідність між повноваженнями на здійснення видатків та бюджетними ресурсами, закріпленими для їх виконання

· неузгодженість галузевих законодавчих та нормативних актів, що регламентують діяльність місцевих бюджетних закладів із бюджетним законодавством

· продовжують діяти норми забезпечення навантаження, наповнення на які в повному обсязі не вистачає планових надходжень у процесі формування видаткової частини – це викликає найбільші суперечності між РБК та органами місцевої влади.