Основні поняття сучасного землезнавства

За об'єкт землезнавства вважають земну поверхню в широкому розумінні, тобто шар речовини, що має відповідні склад, структуру та організацію, становлячи при цьому планетарне середовище життя людства. Цей об'єкт, як відомо, має власну назву — географічна оболонка Землі (в зарубіжній літературі його називають геосфера, іноді — комплексна геосфера; у вітчизняній же літературі геосферами звуть окремі сфери в складі Землі — від ядра до екзосфери).

Географічна оболонка просторово відповідає біосфері Вернадського, водночас відрізняючись від останньої за предметом визначення.

За предмет науки вважають певну сукупність ознак об'єкта, що вивчаються даною наукою. Предметом землезнавства виступають якраз ті ознаки об'єкта, що вже було перелічено:

речовинні — склад, структура та кругообіг речовини (або взагалі — масообмін);

енергетичні — потік енергії, її перетворення, накопичення, робота в географічній оболонці та геосистемах (потік енергії, або енергообмін);

організаційні — способи саморегулювання масо- та енергообміну та самоорганізація географічної оболонки в цілому та її складових.

Землезнавство, вивчаючи об'єкт, просторово спільний з ученням про біосферу, відрізняється загальним підходом до об'єкта: розглядає об'єкт безвідносно до будь-якої субстанції — біоти, людства тощо, подібно до того, як у класичній фізиці немає спостерігача, і фізичні закони проявляються цілком об'єктивно, без участі людини.

На відміну від землезнавства, вчення про біосферу біоцентричне (так само як антропоцентричне поняття ноосфери В. І. Вернад-ського). Отже, один і той самий об'єкт, начебто спостережуваний з різних боків, і виглядає по-різному.

Землезнавство — просторово-часова наука. На відміну від класичної фізики з абсолютними простором і часом, що є «мертвими» субстанціями матерії, в землезнавстві простір і час є активними чинниками стану та процесів. Отже, землезнавство не вивчає наповнення земної поверхні певними різнорідними об'єктами, як вважав дехто з ортодоксальних провідників хорологічної концепції:

+ землезнавство студіює простір, тобто закономірну послідовність у взаємному чергуванні геосистем вищих ієрархічних рангів та їх складових, функціонально пов'язаних між собою, та вивчає час як послідовність стадій і станів, що їх проходить географічна оболонка та найбільші її складові частини (підсистеми) протягом тривалих відтинків часу (історично) та коротших часових виділень (палеогеографічно та динамічно).

Мета землезнавства — це пізнання феномена географічної оболонки як цілісної системи, що є актуальним у фундаментально-науковому плані і набуває дедалі більшого значення через загрозу екологічної кризи, що може виникнути внаслідок нехтування фундаментальними закономірностями самоорганізації глобального довкілля.

Існує суперечність між швидкістю накопичення та обробки інформації (насамперед за рахунок використання сучасних засобів її отримання), з одного боку, та її теоретичним осмисленням — з іншого. Крім ідеї самоорганізації, теоретичне землезнавство не здобуло у вік науково-технічного прогресу жодної загальної концепції, яку, до того ж, було б ґрунтовно розроблено.

Сучасні напрями наукових землезнавчих досліджень в Україні. Наукові дослідження мають кілька напрямів, поряд із вузьконауковими цілями в певних галузях знань, збагачують національне землезнавство новими здобутками.

Геологічні дослідження землезнавчих проблем розпочато в Україні ще під час відомих експедицій Петербурзької академії наук, надалі періодично відновлювались насамперед університетами, де виникли відомі геологічні школи.

П. А. Тутковським та В. І. Крокосом розроблено еололову гіпотезу утворення лесу. О. Н. Криштофовичем закладено основи палеоботаніки, В. Г. Бондарчуком визначено й здійснено засади регіональної геології України. Нещодавно І. І. Чебаненком розроблено планетарну модель тріщинуватості Землі.

Океанологія й гідрофізика Світового океану. Центром відповідних досліджень є Морський гідрофізичний інститут Національної академії наук (НАН) України в Севастополі, закладений на основі гідрофізичної лабораторії, котра носить ім'я її засновника, академіка В. В. Шулейкіна. До землезнавчих напрямів досліджень Інституту належать: великомасштабна циркуляція вод Світового океану;

• взаємодія вод із атмосферним повітрям;

• теорія поверхневих та внутрішніх хвиль у Океані;

• теорія й розрахунки основних гідрофізичних полів Світового океану;

• радіаційний баланс в акваторії Світового океану;

• складні гідробіологічні системи;

• енергоактивні зони Світового океану (за окремими міжнародними програмами);

• тропічна Атлантика (системний підхід).

Всесвітньовідомими науковими лабораторіями Інституту є океанські дослідницькі судна «Михаил Ломоносов», «Академик Вернадский», «Профессор Калесников».

Геохімічні дослідження розпочато в Україні В. І. Вернадським, котрим було створено в Києві геохімічну лабораторію (1918 р.), де вивчалися, крім геохімії, проблеми радіології та біохімії, що надалі стали провідними. Систематичні геохімічні дослідження було розгорнуто в різних академічних та відомчих установах України. Найвідоміші дослідження: з проблем хімічного складу земної кори академіка Е. В. Соботовича; геохімічна киснево-воднева модель Землі академіка Μ. Π. Семененка; геохімія морських відкладів, опрацьована академіком Є. Ф. Шнкжовим та теорія неорганічного походження вуглеводнів академіка В. Б. Порфир'єва.

Значний поштовх у дослідженнях розвитку ландшафтної геохімії та радіогеохімії спричинила Чорнобильська аварія. Вченим терміново знадобилось обстежити великі території, виявити можливість подальшого проживання населення, доцільного використання території та відновлення природного ландшафту різними засобами. Визнаним центром таких досліджень, поряд із спеціально створеними установами, є Інститут географії НАН України.

Геофізичні дослідження розпочато майже 200 років тому засновником Харківського університету В. Н. Каразіним, «українським Ломоносовим», що вивчав метеорологічні явища поряд із багатьма іншими дослідженнями. В. Н. Каразіним уперше запропоновано проект систематичних досліджень метеорологічних явищ та метеорологічної мережі Росії «від Коли до Камчатки», що було реалізовано лише через кілька десятків років. Уже нещодавно було здійснено систематичні дослідження геофізичних полів Землі на території України. В Інституті геофізики АН України академіком С. І. Суботі-ним вивчено фундаментальні засади теорії тектогенезу та механізмів формування структур земної кори у взаємодії з мантією, опрацьовано проекти «Геомагнітний меридіан» і «Планетарні геофізичні дослідження». Здійснено тривалі гравіметричні дослідження у спеціальних обсерваторіях. У Полтавській геофізичній обсерваторії досліджують гравітаційне поле, його зміни в часі й проводять узагальнюючі роботи з фізики Землі.

 

1. Які саме міфологічні ідеї увійшли до скарбниці сучасного природознавства?

2. Що таке антична натурфілософія? Чи існує її сучасне продовження? Чим вона відрізняється від міфології та дослідного природознавства?

3. Який внесок у землезнавство належить трьом славнозвісним грецьким натурфілософам?

4. Які основні здобутки давньої картографії та що для них характерне?

5. Які є найвідоміші уявлення про утворення Всесвіту, чим вони характеризуються?

6. Що характерне для геоцентричної системи та яке її значення?

7. Що характерне для геліоцентричної системи та яке її значення?

8. Як систематизуються уявлення про виникнення Землі?

9. Які є уявлення про внутрішню будову Землі?

10. Які є геосфери Землі за моделлю Гутенберга-Булле-на? На яких засадах розроблено цю модель?

11. Яких п'ятьох видатних європейських учених, котрі внесли суттєвий вклад у розвиток землезнавства, Ви знаєте?

12. Яких трьох позаєвропейських учених Ви знаєте? Який їхній внесок у землезнавство?

13. Які досягнення давнього позаєвропейського знання ввійшли до скарбниці сучасного землезнавства?

14. Яких п'ятьох українських учених-землезнавців Ви знаєте? Який їхній внесок у розвиток світової науки?

15. Що характерне для засад небулярної гіпотези утворення Всесвіту І. Канта?

16. Що містять уявлення І. Канта про планети Сонячної системи?

17. Які наукові здобутки О. Гумбольдта?

18. Що Вам відомо про мандрівки й наукові експедиції О. Гумбольдта?

19. Чим відрізняються методи землезнавства, застосовувані О. Гумбольдтом та К. Ріттером?

20. Які основні наукові погляди К. Ріттера? Як називається його метод опрацювання географічних відомостей?

21. Який загальногеографічний закон сформульовано В. В. Докучаєвим?

22. Що таке об'єкт і предмет землезнавства за А. О. Гри-гор'євим?

23. У чому полягає конструктивність землезнавства за А. М. Красновим?

24. Який внесок А. М. Краснова в розвиток меліоративної географії?

25. Які основні погляди С. Л. Рудницького на фізичну географію й землезнавство?

26. Які основні наукові здобутки П. А. Тутковського?

27. Які наукові здобутки Д. М. Соболева актуальні для сучасного землезнавства?

28. Які основні здобутки В. І. Вернадського важливі для розвитку землезнавства й геоекології?

29. Як учення В. І. Вернадського осмислюється в сучасному світі?

30. Які існують сучасні уявлення про об'єкт, предмет і метод землезнавства (на тлі аналізу історії основних ідей науки)?

31. Які існують сучасні напрями розвитку загального землезнавства?

 

1. Порівняти моделі походження й будови Сонячної системи (див. рис. 1.1). Скласти таблицю їхніх порівняльних характеристик та визначити найсуттєвіші ознаки.

2. Пояснити уявлення про передачу моменту руху від центрального тіла системи на периферію за А. Вейц-зекером (див. рис. 1.2).

3. Пояснити спосіб визначення довжини меридіана за Ератосфеном (див. рис. 1.3). Які відомі фундаментальні закони мав застосувати Ератосфен, аби обчислити довжину дуги Г?

4. Які фізичні закони визначають диференціацію земної речовини на геосфери?

5. Пояснити, зростає чи зменшується ентропія системи Землі від диференціації речовини на геосфери.

6. Навести докази внутрішньої неоднорідності (шаруватості) земної кулі за рис. 1.4, 1.5.

7. За рис. 1.6 визначити, яку роль відіграють у диференціації Землі фізичні та хімічні чинники.

8. Чому Арістотель припустив існування теплових поясів на Землі (в тому числі непізнаного світу Південної півкулі)? Які загальні закони він мав використати?

9. Пояснити систему доказів І. Ньютона та Ж. Кассіні в суперечці щодо фігури Землі.

10. Скласти порівняльну таблицю поглядів учених Відродження й подальших етапів розвитку землезнавства з основних питань науки (порівняльні характеристики визначити самому).

11. Проаналізувати, які здобутки й вади в подальшому розвитку природознавства виникли через диференціацію науки. Скласти порівняльну таблицю властивостей.

Рекомендовані теми рефератів

1. Визначні здогадки доантичного Світу, що стали здобутком сучасного землезнавства.

2. Уявлення природознавців Відродження про Всесвіт та місце в ньому Людини.

3. Українське землезнавство, його здобутки та роль у світовій науці.

4. Об'єкт і предмет землезнавства: еволюція поглядів від античності до сьогодення.

Список рекомендованої літератури

Браун Д., Массет А. Недоступная Земля. М., 1984. 262 с.

Географічна енциклопедія України: В 3 т. К., 1989—1994.

Жекулин В. С. Историческая география: предмет и методы. Л., 1982. 224 с.

Забелин И. М. Физическая география в современном естествознании. М., 1978. 335 с.

Исаченко А. Г. Развитие географических идей. М., 1971. 416 с.

Кэри У. В поисках закономерностей развития Земли и вселенной. М. 1991. 447 с.

Милъков Ф. Н. Физическая география: современное состояние, закономерности, проблемы. Воронеж, 1981. 400 с.

Мир географии. География и географы. Природная среда. М., 1984. 367 с.

Мукитанов Н. К. От Страбона до наших дней (эволюция географических представлений и идей). М., 1985. 237 с.

Преображенский В. С. Беседы о современной физической географии. М., 1971.224с.