Фільц богдана михайлівна(1932)– українська композиторка, педагог.

Народилася Богдана Михайлівна на Львівщині в родині відомого адвоката і громадського діяча. Щасливе дитинство було перерване жорстокими сталінськими репресіями. Батько був засуджений до розстрілу, мати померла від виснаження та голоду. Богдана та її сестри залишилися круглими сиротами, ними опікувалися родичі, і це дало змогу розпочати нормальне життя, здобути належну освіту. Вроджені музичні здібності, навчання у Львівській консерваторії, а пізніше при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії у Києві допомогли Богдані Фільц стати музикантом-професіоналом.

У творчому доробку Богдани Фільц понад 400 творів: величезна кількість романсів і дитячих пісень, хорових та інструментальних п’єс, симфонічних творів, дитячих фортепіанних п’єс, обробок народних пісень. З особливою любов’ю композиторка пише твори для дітей, її музика щира, світла, мелодійна. Твори Богдани Фільц виконують відомі дитячі хорові колективи.

 

Хачатурян Арам Ілліч (1903-1978) – вірменський композитор, диригент, педагог.

Народився Арам Хачатурян в родині ремісника в Тбілісі. Його мати любила співати народні вірменські пісні, і ті народні наспіви глибоко осіли в душі майбутнього композитора. У 10 років Арам вступив до комерційного училища, де самостійно навчився грати на духових інструментах і брав участь в аматорському духовому оркестрі. У п’ятнадцятирічному віці майбутній композитор вперше побував в оперному театрі. Враження були такими сильними, що мрія навчатись музики стала ще більшою.

Навчався Хачатурян у Музичному училищі ім. Гнесіних. До вступу в музичне училище у нього не було навіть елементарної підготовки з музичної грамоти. Виручили відмінний слух і чудова музична пам’ять. Продовжив музичну освіту в Московській консерваторії. Після закінчення консерваторії Хачатурян займався композиторською діяльністю, викладав у Московській консерваторії та в інституті ім. Гнесіних.

Арам Хачатурян є автором 3 балетів («Щастя», «Гаяне», «Спартак»), творів для симфонічного і духового оркестрів, вокально-інструментальних творів, творів для фортепіано, струнних інструментів, пісень, музики до вистав і кінофільмів. Серед кращих творів Хачатуряна – сюїта з музики до драми М. Лермонтова «Маскарад». Вальс із сюїти вийшов за межі театральної сцени і звучить тепер у концертних залах усього світу.

 

Хромушин Олег Миколайович (1927-2003) – російський композитор, диригент.

Народився Олег Миколайович в Ростовській області. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Під час навчання в консерваторії писав музику для двох провідних оркестрів країни. Після закінчення був художнім керівником джаз-оркестра.

Завдяки виникненню на початку 70-х років XX століття Великого дитячого хору Держтелерадіо СРСР, Хромушин звернувся до музики для дітей. У виконанні цього колективу музика митця зазвучала по всьому Союзу, в багатьох країнах світу. Пізніше Олег Миколайович став писати музику і для іншого відомого дитячого колективу – хору Ленінградського радіо.

Олег Хромушин – автор 300 пісень, майже двох десятків музично-театральних постановок.Пісні композитора дуже популярні серед дитячих хорових колективів.

 

Чайковський Петро Ілліч (1840-1893) – російський композитор, диригент, педагог.

Народився Петро Ілліч на Уралі в невеликому містечку Воткінську, де його батько, гірничий інженер, займав посаду директора заводу. Перші музичні враження Петра пов’язані з піснями, які він чув у дитинстві від матері та народних співаків. Учився грати на фортепіано змалку. Коли Чайковському виповнилося 10 років, батьки віддали його на навчання до Петербурзького училища правознавства.

Музика в училищі викладалася лише для бажаючих, і тут він почав серйозно нею займатися. Закінчивши училище, Чайковський служив в міністерстві юстиції., однак служба його не цікавила. У вільний від роботи час Петро Ілліч посилено вивчав теорію музики і вступив на навчання до Петербурзької консерваторії. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав декілька музичних творів.

Після закінчення консерваторії Петро Ілліч переїхав до Москви, де працював викладачем Московської консерваторії. У Москві він познайомився з видатними російськими музикантами, літераторами, артистами, писав музику. Петро Ілліч здійснив багато поїздок за кордон, виступав як диригент, знайомився із зарубіжними композиторами. Музика Чайковського здобула популярності в Росії й за кордоном.

У літній період, майже щороку, Чайковський багато часу проводив в Україні і тому добре знав та широко використовував у своїй творчості український народний фольклор. Петро Ілліч бував у Києві, Харкові, Одесі, де зустрічався з діячами українського мистецтва.

Петро Чайковський творив майже у всіх жанрах музики. Але найбільш улюбленим його жанром була опера. Разом з тим важливе місце у творчості Чайковського займає симфонічна музика. Петро Ілліч – автор 10 опер, 3 балетів («Лускунчик», «Спляча красуня», «Лебедине озеро»), 7 симфоній, програмних симфонічних творів, інструментальних концертів, ансамблів, хорових творів, 104 романсів, творів для фортепіано (серед них збірка фортепіанних п’єс «Дитячий альбом»).

 

Чембержі Михайло Іванович (1944) – український композитор, педагог, вчений.

Народився Михайло Іванович в Одеській області. Закінчив Одеське державне музичне училище. Розпочав педагогічну діяльність Михайло Іванович у дитячій музичній школі та педагогічному інституті. Згодом закінчив Донецьку державну консерваторію. Працював директором Київської дитячої музичної школи.Чембержі Михайло Іванович – засновник і перший ректор Київської дитячої академії мистецтв, в якій готуються фахівці з різних видів мистецтва (музичного, образотворчого, театрального, а також хореографії).

Композиторський доробок М. Чембержі є багатим і різноманітним. Серед творів композитора – дві симфонії, дві опери, два балети, концерт для баяна і симфонічного оркестру, хорові концерти, музика до театральних вистав та кінофільмів, збірка солоспівів «Моя абетка» та інші твори для дітей (у т. ч. цикли п’єс «Музичні картинки», «Мрії веселкові», «Ранкові промені»).

 

Чернецький Семен Олександрович (1881-1950) – військовий диригент, композитор, педагог.

Чернецький Семен Олександрович народився в Одесі у родині бідного музиканта. Початковою музичною освітою займалася мати-піаністка. Навчання в Одеському музичному училищі по классу тромбона і фортепіано поєднував з акомпаніаторськими заробітками. Працював капельмейстером військових оркестрів Одеси та Кишинева.

Згодом Семен Олександрович навчався в Петербурзькій консерваторії в класах композиції та диригування. У Московській консерваторії на військовому факультеті викладав диригування та стройовий репертуар. Протягом 24 років був головним інспектором оркестрів Червоної армії і Флоту. На знаменитому Параді Перемоги 24 червня 1945 року Чернецький керував зведеним оркестром.

Чернецький Семен Олександрович є найвидатнішим російським військовим композитором XX століття, родоначальником радянського військового маршу («Марш танкістів», «Марш гвардійців-мінометників», марш «Парад»). Ним написано понад 100 маршів (за деякими даними близько 200), патріотичні пісні та інші твори.

 

Чичков Юрій Михайлович (1929-1990) – російський композитор, автор популярних пісень.

Юрій Михайлович народився і провів дитинство в Москві. Інтерес до музики виявив у ранньому віці, багато співав. Першим викладачем з вокалу для нього стала мати, якій згодом композитор присвятить багато яскравих пісень. Вона ж привела Юру в музичну школу, де його здібності відразу були з гідністю оцінені.

Коли почалася війна, Юрі виповнилося 11 років. Невідомо, як склалася б доля майбутнього композитора, якби випадково на вулиці він не зустрів свою вчительку музики. Школа на той час була зачинена, у ній улаштували лазарет для поранених, але вчителька наполягла, щоб продовжити заняття. Саме в юнацькі роки Юрій Чичков створив свої перші, хай і не завжди вмілі, твори.

Після війни Чичков закінчив Центральну музичну школу при Московській консерваторії. Згодом закінчив Інститут військових диригентів і Московську консерваторію. Після служби в армії Юрій Чичков присвятив себе композиторській діяльності.

Для дітей Юрій Михайлович Чичков написав велику кількість пісень. Вони стали класикою дитячого жанру. Пісні Юрія Михайловича Чичкова звучали на радіо й телебаченні, їх виконували як прославлені дитячі хори, так і маленькі шкільні, солісти-діти й популярні, знамениті виконавці. Велика кількість творів присвячена школі, можна сказати, що багато із них стали шкільними гімнами.

Юрій Чичков є автором цілого ряду інструментально-вокальних творів. У його творчому списку – опери, кантати, симфонія, сюїта для хору і сімфоніческого оркестру, концерти для інструментів з оркестром, фортепіанні твори, пісні-балади.

 

Шаїнський Володимир Якович (1925) – російський композитор.

Народився Володимир Якович у Києві. Майбутній композитор виріс у музичній атмосфері, хоча батьки його і не були музикантами. Чотирічним хлопчиком мати повела його в оперний театр на оперу «Садко», і той вечір став вирішальним: музика полонила його назавжди. З 10 років грати на скрипці Володимир учився у київському Палаці піонерів і тоді ж написав свою першу скрипкову п’єсу, рік по тому хлопчик уже навчався в музичній школі.

Після війни Володимир Шаїнський вступив до Московської консерваторії, і після її закінчення працював концертмейстером естрадного оркестру під керівництвом Л. Утьосова. Потім був консультантом самодіяльного колективу, педагогом музичної школи, музичним керівником різних естрадних оркестрів і одночасно все більше захоплювався композицією, інструментував твори для естрадних оркестрів.

Володимир Якович широко відомий, в основному як автор численних творів для дітей. За роки творчої діяльності він написав оперу для дітей «Троє проти Марабука», кілька мюзиклів, струнний квартет, симфонію, музику до художніх і мультиплікаційних фільмів, понад 300 пісень, багато з яких стали популярними. Немає малят, які не знали б і не любили усмішливих, завзятих пісеньок Шаїнського – «Пісня крокодила Гени», «Усмішка», «Антошка», «Пропав собака», «Хмари», «Мамонтеня», «По секрету всьому світу», «Двічі два – чотири».

 

Шамо Ігор Наумович (1925-1982) – український композитор.

Народився Ігор Шамо в Києві. Закінчив музичну школу, екстерном медичне училище і в 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений. Після війни Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу, де робив музичне оформлення спектаклів.

Ігор Шамо є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень.

 

Шопен Фридерік (1810-1849) – польський композитор, піаніст.

Народився Шопен недалеко від Варшави в родині, де всі дуже любили музику і грали на різних музичних інструментах. У селі, де він жив в дитинстві і де згодом проводив літо, Фридерік слухав народні пісні, танці і палко полюбив їх. Ці музичні враження справили великий вплив на його творчість.

Музики Шопен почав учитися дуже рано. У п’ять років хлопчик виконував фортепіанні п’єси, вивчені під керівництвом старшої сестри. А вже в семирічному віці у Варшаві відбувся його перший виступ, який мав великий успіх. Виконавський талант Фридерика розвивався настільки швидко, що у 12 років юний музикант не поступався кращим піаністам країни. У цей же час були надруковані перші його твори. У 16 років Ф. Шопен вступив до Варшавської консерваторії. На той час він уже був блискучим піаністом-віртуозом. Після закінчення консерваторії зростає слава Шопена як піаніста, композитора та педагога.

Згодом Шопен приїхав до Парижа (у зв’язку з польським повстанням), де жив і працював до кінця своїх днів. Туга за батьківщиною стала його душевною трагедією на все життя. Вона наклала відбиток на творчість Шопена. У чудових мелодіях композитора чути гіркоту і страждання, радість і надію, силу героїчних почуттів і любов до свого народу.

Уся музика Шопена – найбільшого піаніста свого часу – пов’язана з фортепіано. За порівняно коротке життя Шопен написав дуже багато творів: два фортепіанні концерти, 4 скерцо, три сонати, 4 балади, фантазія, 58 мазурок, 27 етюдів, 26 прелюдій, 17 вальсів, 16 полонезів, 20 ноктюрнів та інші твори.

 

Шостакович Дмитро Дмитрович (1906-1975) – російський композитор, піаніст, педагог.

Народився Дмитро Шостакович в Петербурзі. Мати його була чудовим педагогом фортепіанної гри, і під її керівництвом майбутній композитор почав вивчати музику. Уже в дев’ятилітньому віці він написав свої перші твори. Деякий час Д. Шостакович навчався в одній з приватних музичних шкіл і в 13 років вступив до Петербурзької консерваторії. Під час навчання в консерваторії він написав багато романсів, фортепіанних п’єс і симфонічних творів.

Після закінчення консерваторії Дмитро Дмитровичвиступав як піаніст, давав сольні концерти, але з часом відмовився від діяльності концертуючого віртуоза і зайнявся композицією, писав симфонії, опери, фортепіанну музику, музику для театру і кіно. Працював викладачем, а згодом професором Ленінградської та Московської консерваторій. У час другої світової війни Д. Шостакович написав Сьому симфонію, в якій розкрив тему війни, страждання й героїзм народу, віру в перемогу.

Творчість Шостаковича охоплює всі жанри музичного мистецтва – оперу і балет, симфонії і концерти, інструментальні ансамблі й романси, пісні й ораторії, оперету і музику до кіно та театральних вистав. Композитор написав 15 симфоній, 3 опери, 3 балети, оперету, вокально-симфонічну поему, 15 струнних квартетів, фортепіанні концерти, хори, романси і пісні для голосу, музику до кінофільмів «Гамлет», «Зустрічний», «Молода гвардія» тощо.

 

Штогаренко Андрій Якович (1902-1992) – український композитор, педагог.

Андрій Якович Штогаренко народився на Дніпропетровщині. До музики долучився з дитинства, беручи участь в ансамблі народних інструментів. У шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища. Організував ансамбль баяністів, з яким концертував. Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті. Після закінчення консерваторії залишився у Харкові, де працював до початку Великої Вітчизняної війни (керував секцією оборонної музики). Згодом працював у Києві.

Як професор і ректор Київської консерваторії А. Штогаренко постійно спілкувався з молоддю і, відповідно, багато писав музичних творів на молодіжну тему.

Творче надбання А. Штогаренка досить велике: симфонії, вокальні та інструментальні твори, твори для духового оркестру, хорві твори, романси і пісні. Багато музики він написав для театру і кіно.

 

Штраус Йоганн (1825-1899) – австрійський композитор, диригент, скрипаль.

Йоганн Штраус народився у Відні, в родині композитора, якого також звали Йоганн Штраус. Свого часу Штраус-батько перебрав не одну професію, перш ніж зупинитися на музичному терені, в якому досягнув чималих успіхів. Він організував власний оркестр, що грав танцювальну музику для звеселяння багатих мешканців Відня, за необхідності сам її складав. Оркестр батька часто репетирував удома, і маленький Йоганн уважно вслуховувався в це чарівне дійство. Йоган рано почав навчатися грі на фортепіано, співав у церковному хорі, уже в шість років награвав власні мелодії.

У 19 років Штраус організував невеликий оркестр із кваліфікованих музикантів, для якого сам писав танцювальну музику і успішно виступав у Відні, виконуючи власні твори. Перший публічний виступ молодого Штрауса пройшов блискуче. Після смерті батька син став диригувати його знаменитим оркестром. Музика молодого композитора звучала при дворі імператора, на весіллях, на прийомах царських персон.

Йоганн Штраус творив музику повсюди: вдома, в кареті, в номері готелю, записуючи мелодії на клаптиках паперу, манжетах сорочки, білизні. Відень полюбив його музику і він знайшов у цьому місті благодатний грунт для розвитку свого таланту.

Працюючи в жанрі танцювальної музики, Штраус написав понад 500 різножанрових творів (вальси, мазурки, галопи, польки, кадрилі тощо), але найповніше розкрився талант композитора у його вальсах. Вальси Штрауса, в основі яких лежать народні традиції і побутова музика, відзначаються мелодійністю, наспівністю, багатством запальних ритмів. Завдяки Штраусу віденський вальс з тісних танцювальних залів казино і ресторанів вийшов на світову сцену, став виконуватися видатними диригентами в симфонічних оркестрах. Окрім того, Йоганн Штраус є творцем 15 оперет. Серед кращих – оперети «Летюча миша», «Ніч у Венеції», «Циганський барон».

 

Шуберт Франц (1797-1828) – великий австрійський композитор, піаніст.

Народився Франц Шуберт у передмісті Відня в родині шкільного вчителя. Уже в ранньому дитинстві за допомогою батька і старшого брата Шуберт навчився грати на фортепіано і скрипці. Завдяки хорошому голосу одинадцятирічний Франц був зарахований на навчання до школи придворних співаків, де він навчався хорового співу та гри на музичних інструментах.

 

У школі Шуберт багато уваги приділяв писанню музики. Коли йому було 17 років, він написав першу симфонію. П’ятирічне перебування у школі придворних співаків дало Францу основи загальної та музичної освіти.

Будучи від природи добрим, життєрадісним і надзвичайно скромним, Шуберт писав музику дуже просту, світлу і щиру. Франц Шуберт – автор 600 пісень, опери, 9 симфоній, творів для фортепіано, для різних інструментів, струнних ансамблів, музики до театру.

 

Шуман Роберт (1810-1856) – німецький композитор, музичний критик, диригент.

Народився Роберт Шуман у Саксонії. Перші уроки музики Шуман брав у місцевого органіста. У віці 10 років почав складати, зокрема хорову і оркестрову музику. Відвідував гімназію в рідному місті, де познайомився з творами Байрона, ставши їх пристрасним прихильником. Настрої і образи цієї романтичної літератури згодом відбилися в музичній творчості Шумана.

Роберт Шуман вступив до Лейпцізького університету, на юридичний факультет. Він планував стати юристом, але музика все більше привертала хлопця. Успіхи у фортепіанних заняттях вселили йому думку про кар’єру концертуючого піаніста, і Шуман почав брати уроки фортепіано та композиції. Прагнучи стати справжнім віртуозом, він займався з фанатичною завзятістю, але саме це і привело до біди: експериментуючи з механічним пристроєм для зміцнення м’язів руки, він пошкодив палець, і думку про професійну піаністичну кар’єру довелося залишити. Тоді Шуман серйозно зайнявся композицією і одночасно музичною критикою.

Протягом десяти років Роберт Шуман був редактором заснованого ним Прогресивного музичного журналу. У незвичайних за формою і блискучих за стилем музично-критичних статтях він виступав проти рутинерства, музичного дилетантизму й міщанства, активно пропагував творчість передових композиторів.

Творчість композитора різноманітна за жанрами. Його перу належать опера, 4 симфонії, хорові творі, камерні ансамблі, концерти, увертюри, фортепіанні композиції («Карнавал», «Дитячі сцени», «Альбом для юнацтва» та інші). У збірці фортепіанних п’єс «Альбом для юнацтва» Шуман змалював і картинки з дитячого життя, і казкових героїв, і народні звичаї. Тонкий психологізм і глибоке відчуття поетичного слова притаманні численним пісням та романсам композитора.

 

Шутенко Таїсія Іванівна (1905-1975) – українська композиторка і педагог.

Народилася Таїсія Іванівна у Харкові. Закінчила Харківський музично-драматичний інститут, згодом Московську консерваторію. Викладала гру на народних інструментах та теорію музики в музичних професійних школах і на музичних курсах у Харкові.

Таїсія Шутенко – автор творів для оркестру, хорів, романсів, пісень, обробок народних пісень.

 

Шуть Микола Миколайович – поет, дитячий композитор.

Народився Микола Миколайович у Харкові. Навчався у педагогічному училищі, музичній школі. Закінчив Харківський Національний педагогічний університет. Микола Миколайович – доцент кафедри естетичного виховання Харківського педагогічного університету ім. Г. Сковороди (факультети дошкільного виховання, музично-педагогічний, психології та соціології). Автор понад 80 наукових праць, 12 книг. Керівник низки проектів і програм з навчання школярів творчості, музичного виховання, організації масових заходів і свят.

Педагогічну діяльність Микола Шуть поєднує з композиторською. Він автор понад 600 віршів, 400 музичних творів (переважно дитячі пісні), деякі з них увійшли до шести збірок та 18 дисків.

 

Шух Михайло Аркадійович (1952) – український композитор.

Народився Михайло Шух у Луганській області. Закінчив Харківський інститут мистецтв. Викладав музично-теоретичні дисципліни в Донецькому музичному училищі. Працював директором і художнім керівником Всеукраїнського хорового фестивалю «Співочий Собор», в якому брали участь найкращі хорові колективи країни.

Михайло Аркадійович– доцент кафедри теорії та історії музики Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, учасник багатьох міжнародних фестивалів сучасної музики. Композитор провів велику кількість авторських концертів в містах України, Польщі, Німеччини, Австралії.

У творчому доробку композитора Михайла Шуха – симфонічні, кантатно-ораторіальні, органні, хорові й камерно-інструментальні твори, музика до театру і кіно.

 

Щедрін Родіон Костянтинович (1932) – російський композитор.

Родіон Костянтинович народився в Москві в родині музикантів. Першим учителем музики Родіона став його батько (випускник Московської консерваторії, композитор і педагог). Родіон Щедрін навчався в Московському хоровому училищі, де був відзначений на конкурсі композиторських робіт. Закінчив Московську консерваторію по класах композиції й фортепіано. Згодом викладав у Московській консерваторії клас композиції. Щедрін часто виступав з виконанням власних творів, у тому числі як піаніст.

Родіон Щедрін створив значні твори в різних жанрах: 5 опер, 5 балетів (серад них «Горбоконик», «Кармен-сюїта»), ораторії, концерти, симфонічні твори, твори для фортепіано, хорові твори, музика до театру, кінофільмів.

Щуровський Юрій Сергійович (1927-1996) – український композитор, педагог.

Народився Юрій Сергійович у Києві.Закінчив Київську консерваторію. Працював у Києві редактором видавництва «Мистецтво», завідувачем музичною частиною Київського хореографічного училища, викладачем теоретичних дисциплін у музичному училищі, консерваторії.

Юрій Сергійович – автор балету, вокально-симфонічних творів, двох симфоній, творів для оркестру народних інструментів, хорових творів, романсів, пісень, творів для дітей, музики для кінофільмів.

 

Юдахіна Ольга Леонідівна (1957) – українська композиторка, педагог, художній керівник Дитячого музичного театру «Домісолька».

Закінчила Ольга ЛеонідівнаДержавний музично-педагогічний інститут імені Гнесіних.

Ольга Юдахіна – автор концерту для фортепіано з оркестром, симфонічної сюїти, симфонічних пісень, хорових циклів, інструментальних п’єс; творів для фортепіано, балету. Нею написано більше 500 пісень для дітей, серед яких популярні «Червона площа», «Вчителів улюблені очі», «Пелікани», «Чарівна країна», «Цветик-семицветик» і багато інших, а також музика до кіно- і мультфільмів, ряду шоу-вистав та телевізійних програм.Пісні Ольги Юдахіної із задоволенням співають діти всієї Росії, а також зірки російської естради, театру і кіно.

 

Юцевич Євген Омелянович (1901-1988) – український композитор, диригент.

Народився Євген Омеляновичу Херсонській губернії. Батько майбутнього композитора мав широкий за діапазоном голос і добре співав оперні арії. На музичних сімейних вечорах Євген поступово знайомився з творами російських і зарубіжних композиторів. З раннього дитинства хлопець постійно слухав народні пісні, якими так багата Україна. Перші уроки гри на фортепіано п’ятирічному Євгену дала його мати. Маючи відмінний слух, почав співати у церковному хорі. У той час це була єдина можливість прилучитись до хорового співу.

Загальну та початкову музичну освіту здобув у музичній гімназії. Завершив музичну освіту у Київському музично-драматичному інституті. Під час громадянської війни грав у військовому духовому оркестрі. Організував великий духовий оркестр, який з успіхом виступав у багатьох містах України.

Євген Омелянович був диригентом духових оркестрів, керівником інструментальних, хорових самодіяльних колективів у місті та навколишніх селах, викладав у Музично-драматичному інституті.

У творчому доробку композитора опери, симфонії, п’єси для оркестрів, твори для баяна, фортепіано та інших інструментів, музика до театральних вистав, романси, хорові твори, пісенні цикли. З фортепіанними п’єсами Є. Юцевича учні музичних шкіл знайомляться ще в початкових класах. Хорові колективи користуються збіркою «Українські народні пісні», куди увійшло 100 пісень.

Янушкевич Ольга Миколаївна (1968) – українська композиторка.

Народилася Ольга Миколаївна у Вінницькій області в родині лікарів і з дитинства мріяла бути медиком. Заводила історії хвороб своїм лялькам, робила їм маніпуляції справжніми інструментами. Але одного разу у дитячому садку вона почула гру на піаніно. Ті звуки її зачарували, і вона зажадала мати такий інструмент вдома. Доки Ольга ще не вміла писати, музичної грамоти її вчив батько. В армії він навчився грати на мандоліні, грав у військовому оркестрі, а працюючи лікарем у райлікарні, організував хор і співав в ансамблі лікарів. Ще будучи школяркою, Ольга Миколаївна написала свої перші пісні.

Після закінчення музично-педагогічного факультету Вінницького педінституту працювала викладачем музичної школи, художнім керівником у технікумі ветеринарної медицини.

Сьогодні Ольга Янушкевич – викладач музичної школи, керівник дитячого вокального ансамблю «Мрія» і композиторка, у творчому доробку якої п’ять дисків авторських пісень та три книги.

У композиторському доробку Ольги Миколаївни понад 350 різножанрових пісень (патріотичних, ліричних, у народному стилі, сучасних естрадних, романсів) та 4 музичні казки. Твори композиторки експертна комісія Міносвіти відібрала до нових шкільних програм.

 

Ященко Леопольд Іванович (1928) – український композитор-аматор, музикознавець, фольклорист, хоровий диригент, засновник та керівник хору «Гомін».

Народився Леопольд Ященко в Києві. Після школи Леопольд Івановичвступив до музичного училища на диригентсько-хоровий факультет. На третьому курсі Київської консерваторії студента Леопольда Ященка вперше відправили в фольклорну експедицію. І це визначило його подальшу долю. Здобувши вищу музичну освіту як музикознавець-фольклорист, Л. Ященко з головою поринув у стихію народної пісні, яка вабила його давно.

Народний маестро Ященко упорядкував кілька пісенних збірок, в яких поряд із фольклорними перлинами є стрілецькі пісні, записані ним на Вінниччині, Полтавщині, Черкащині, Західній Україні.

Згодом Леопольд Ященко створив у Києві нині відомий на всю країну хор «Гомін». У репертуарі «Гомону» понад чотириста пісень з різних куточків України.На установчих зборах народного руху України за перебудову хор «Гомін» вперше у столиці публічно виконав майбутній Державний та Духовний Гімн України «Ще не вмерла Україна» та «Боже Великий, Єдиний».

Композитор є автором кантати, пісень та хорів на власні тексти, обробок народних пісень, також здійснив гармонізацію для хору багатьох народних стрілецьких та повстанських пісень.

Розділ IV

 

Словник термінів

Авторські пісні –пісні, створені композиторами і поетами.

Акомпанемент – музичний супровід мелодії вокального або інструментального твору. Виконується на фортепіано, акордеоні, гітарі та інших інструментах. Виконавець акомпанементу – акомпаніатор.

Ансамбль – невеликий колектив музикантів або співаків, які виступають спільно (дует, тріо, квартет, квінтет).

Аркан – гуцульський народний чоловічий танець.

Балет – музично-хореографічна вистава, де художній зміст, думки та почуття дійових осіб розкриваються засобами музики, танцю, пантоміми.

Бандура – український народний струнно-щипковий музичний інструмент, корпус якого має овальну форму. Бандура застосовується як сольний, ансамблевий, оркестровий та акомпануючий інструмент. Виконавці на бандурі звуться бандуристами.

Баркарола (пісня човняра) – надзвичайно поширена у Венеції наспівна вокальна або інструментальна п’єса помірного темпу.

Бубон – ударний музичний інструмент у вигляді дерев’яного обруча, обтягнутого шкірою. У прорізах обруча встановлено малі металеві тарілочки – брязкальця. Відомий в Україні ще за часів Київської Русі. Бубон супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорозького. Застосовується для ритмічного супроводу танцю, в оркестрі – як ударний інструмент. Входить до складу українських троїстих музик.

Бульба –білоруська народна дівоча пісня-танець веселого характеру. Текст пісні прославляє бульбу (картоплю).

Вальс – парний бальний танець австрійського походження. Вальси бувають повільні, спокійні й швидкі.

Варіаційна форма (варіації)– форма музичного твору, в якій основна тема (головна мелодія) піддається різноманітним змінам (мелодичним, ладовим, ритмічним, гармонічним, динамічним, темповим), тобто варіюється.

Веснянки – назва старовинних слов’янських обрядових пісень, пов’язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт; пісні на честь приходу весни. У західних областях України веснянки мають назви – гагілки, гаївки. Мелодії веснянок побудовані на багаторазовому повторенні однієї або двох поспівок.

Виконавець – музикант, який виконує музичний твір голосом або на музичному інструменті.

Виражальні інтонації – інтонації, що передають почуття, характер та настрій людини.

Вокаліз – музичний твір для голосу без тексту, що виконується на будь-який голосний звук, з називанням нот або складів.

Вокальна музика – музика, призначена для виконання голосом (соло, ансамблем або хором). Це пісні, думи, романси тощо.

Вокальний твір – твір, який виконується голосом із музичним супроводом або без нього (a capella).

Волинка – старовинний духовий музичний інструмент із характерним протяжним звучанням. Складається з кількох трубок, прикріплених до шкіряного мішка або пузиря з повітрям. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на мішок, куди повітря нагнітають ротом. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент для супроводу танців.

Гагілки (гаївки) – пісні-веснянки у західних регіонах України, що супроводжують закликання весни та проводи зими.

Гімн – урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь. Існують гімни державні, військові, спортивні. Кожна держава має свій гімн.

Гімн державний – офіційний символ держави (поряд із державним гербом і прапором), який пропагує національні ідеї країни, якій належить.

Гопак – український народний танець запорізького походження, веселого, запального характеру, з поступовим прискоренням. Назва походить від слова гупати, тобто тупотіти, стрибати. Чоловіки виконують складні фігури, змагаючись у спритності.

Двочастинна форма – будова музичного твору, в якій дві частини мають різний характер.

Дерев’яні духові інструменти – група духових інструментів симфонічного оркестру, до якої входять флейти, гобої, кларнети, фаготи.

Динаміка – сила, гучність звучання музики. Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики.

Динамічні відтінки –різнівідтінки сили звучності в музиці(голосно, тихо, помірно голосно, помірно тихо, дуже голосно, дуже тихо).

Диригент – керівник колективу музикантів, який об’єднує виконавців з хору, оркестру, оперної або балетної вистави з метою досягнення художньої досконалості.

Дитячий фольклор – зразки усної народної творчості, призначені для дітей. Вони тішать малечу, вчать добре розмовляти, рахувати. Це забавлянки, дражнилки, скоромовки, лічилки.

Дражнилки – жанр дитячого фольклору. Ритмізовані словесні формули, якими діти виражають негативне ставлення до іншої дитини, пробуючи викликати в неї певну реакцію.

Дударик – людина, яка грає на дудці, сопілці; майстер, який виготовляє дудки.

Дует – ансамбль з двох виконавців (співаків або інструменталістів).

Дума – український народний музичний твір, який розповідає про героїко-історичні події минулого. Думи виникли в XV ст., мають імпровізаційно-речитативний характер мелодики. Виконували думи народні співці – кобзарі, бандуристи, лірники. Герої дум – козак Голота, Самійло Кішка, Федір Безродний, Іван Богун та інші.

Екосез – старовинний шотландський народний танець, який виконується у супроводі волинки. Темп швидкий. У XIX ст. був широко популярним бальним танцем.

Елегія –п’єса сумного, журливого характеру.

Жанр – різновид музичних творів: пісня, танець, марш, опера, балет тощо.

Жартівливі пісні – пісні, в яких передається народний гумор, дотепні жарти, в’їдливі глузування та насмішки. Створюють веселий настрій, підбадьорюють людину. Потребують гуртового виконання, бо розраховані на те, щоб дотепний жарт був почутий і розвеселив слухачів.

Жниварські пісні – обрядові народні пісні, які змальовують важку працю хліборобів. Виконуються на початку та в кінці жнив.

Забавлянки – жанр дитячого фольклору. Коротенькі пісеньки або віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості, які в ігровій формі знайомлять дітей із побутом, природою.

Заспів – частина куплету з текстом, що оновлюється.

Зерно-інтонація – найменша виразно-смислова частина музики з декількох звуків. У зерні-інтонації міститься зародок мелодії, ритму, темпу, тембру, динаміки та характеру музики.