Культурологія - комплексна соціально-гуманітарна наука.

Культурологія - комплексна соціально-гуманітарна наука.

2. Науки, що складають основи культурологічного знання.

Інтегративна специфіка культурології.

4. Культура як предмет культурології

Генезис поняття культури. Багатоаспектність тлумачень і спроб визначення культури.

6. Структура і соціальні функції культури.

7. Українська культурологічна думка.

Феномен української ментальності: її основні складові

9. Культурологічна концепція Г.Сковороди.

10. Основні концепції походження української культури.

11. Філософський методологічний підхід - розкриття креативно-діяльнісної сутності культури.

Антропологічний підхід до вивчення культури (основні концепції та їх представники)

Еволюціоністські концепції культури (Л.Уайт.)

14 Соціологічний підхід - розкриття культури як багатошарової системи

15. Проблема субкультури та контркультури в сучасному суспільстві

16. Культурогенез - процес зародження культури людства і становлення людини

17. Неолітична революція, її сутність і наслідки.

18. Етногенез - (виникнення мови, самосвідомості та самоназви етносів) - визначальний шлях формування культури народу.

Трипілля - як основа землеробської культури на теренах України

20. Особливості міфологічного світогляду (структура і функції міфу).

21. Міф як першомодель світу („Золота пектораль„; „Збручанський ідол„ тощо)

22. Основні форми міфологі

23. Обряд і ритуал - перші культуротворчі форми.

24. Виникнення мистецтва, релігії, моралі, їх ритуально-магічне призначення (Дольмени, Кромлехи тощо).

25. Проблематика „Заходу-Сходу„ в культурології

26. Культура і цивілізація.

27. Раціональна церемонія - визначальний чинник культури Китаю..

28. Стародавня писемність - формотворчий чинник культури (на прикладах).

Елліністична культура античної Греції

30. Мистецтво доби Ренесансу (характерні ознаки).

31. Культура античної Греції (епоха класики).

32. Що відрізняє європейську культуру від східних культур? Поясніть значення виразу „відкритий тип культури„.

Які характерні ознаки культури еллінізму?.

34. Які головні принципи культури античної Греції? Архітектура доби класики на прикладі Афінського Акрополя.

35. Світове значення античної міфології. Дайте характеристику класичному „героїчному„ періоду (навести приклади міфів)

36. Дайте характеристику двом тенденціям, що взаємодіяли в культурі Візантії. Вплив Візантійської культури на Київську Русь.

37. Причини розколу християнської церкви. Як це позначилося на європейській культурі. Реформація як культурна доба.

38. Художній канон в православ'ї. Роль храму та ікони в культурі християнського православ'я. Софія Київська, як святиня національної культури.

Особливості періоду іконоборства в культурі Візантії. Що символізує ікона

40. Готика в культурі середньовіччя. Особливості католицького художнього канону.

41. Ренесанс в європейській культурі. Ренесанський тип особистості

42. Особливості єгипетської міфології: що представляє собою солярійний культ і кульг Бога Осіріса.

Індоарійський період в культурі Індії (найзначніші надбання і характерні ознаки)

44. Доба Августа як «золотий вік» імперської культури Риму.

45. Особливості доби Просвітництва (Вольтер, Дідро. Руссо)

46. Доба європейського абсолютизму. Архітектура класицизму.

47. XІX століття - нові форми культурного життя.

Технічні досягнення XIX століття та їх вплив на культурний розвиток

49. Романтизм в європейській культурі XIX століття.

50. О. Шпенглер. «Занепад Європи».

51. Е.Тайлор. „Первісна культура".

52. Основні концепції походження слов'ян.

53. В чому полягає сутність проблеми „Людина - техніка"; „культура та цивілізація„ (які теоретичні роботи цьому присвячені?).

54 Гомер. «Іліада».

Гомер «Одіссея».

56. І. Гете. «Фауст». Що означає вислів «Фаустівська культура».

57. Біблія як пам'ятник світової культури (її складові)

58. А. Данте. «Божественна комедія».

59. Творчість В.Шекспіра і театр доби Відродження.

60. Доба європейського бароко (характерні особливості, стильові ознаки, приклади творів)

Імпресіонізм як стиль європейського мистецтва.

62. Батьки античної трагедії (твори).

63. «Козацький бароко» як «золотий вік» української культури.

64 Національно-визвольна тенденційність української культури ХІХ ст.

Культурологія - комплексна соціально-гуманітарна наука.

Термін "культурологія" запропонував у 1909 р. німецький філософ і фізик В. Освальд. Вчений не лише показав різницю між культурологією і соціологією, а й використав термін "культурологія" для опису специфічних явищ, якими є культура як феномен суто людської діяльності. В. Освальд фактично визначив місце культурології в системі інших наук.

У 1939 р. американський філософ Леслі Уайт (1900-1975) незалежно від В. Освальда повернувся до тлумачення терміну "культурологія", вводячи його в контекст антропологічних досліджень про культуру. Його праця "Наука про культуру" (1949) сприяла виділенню культурології в окремий напрям досліджень, поставила питання про необхідність визначити предмет культурології як науки та започаткувала цілісний підхід до вивчення культурних явищ.

Однак у західноєвропейській науковій традиції культурологія в розумінні цілісного сприйняття культури не утвердилась. Переважно феномен культури розглядався із соціально-етнографічних позицій. Тому провідними науками про культуру в Європі й Америці стали соціальна та культурна антропологія, соціологія, структурна антропологія, історична культурологія, семіотика та посткультурна лінгвістика (постмодернізм). Зокрема, значного поширення в західній культурології набула культурна антропологія. її називають ще етнічною чи етнологічною культурологією. Вона вивчає традиції, звичаї, обряди, ритуали, міфи і вірування, а також весь уклад життя традиційних, докапіталістичних суспільств і так званих "архаїчних" народів. Останніми роками значне поширення одержали структурно-семіотичні концепції культури, що спираються на новітні лінгвістичні методи дослідження.У Росії ж термін "культурологія" закріпився. Там культурологія як наука виділилася в окремий напрям, який поєднав культурно-історичний, філологічний, просвітницький та ідеологічний аспекти культури, філософію, міфологію, етнографію, психологію, художню практику.

Українська культурологія - досить молода галузь гуманітарного знання, вона почала активно розвиватися в останнє десятиліття. Тривалий час культурологія вимушена була існувати в межах радянської ідеологічної традиції, розвиваючи культурно-історичний напрям. Через суспільно-політичні обставини навіть історія української культури набула рис схематизму, доктринерства, заідеологізованості, значно відставши від наукових досягнень західноєвропейської культурологічної думки. Насамперед негативним наслідком попередньої доби стала відсутність власних новаторських оригінальних культурологічних концепцій. Однак нині вітчизняна культурологія виходить з кризового стану, розвиваючись шляхом синтезованого вивчення проблем культури, інтегруючи знання різних наук у цілісну систему.

Основні форми міфології

У міфології органічно перепліталися елементи науки, релігії, філософії, мистецтва та самого буття людини. Міфологічне мислення заполонило її свідомість, створюючи штучний світ фантастичних образів. Однак міф в уявленні первісної людини виконував функцію життєвого дороговказу. У будь-якій ситуації він допомагав людині віднайти сенс буття та душевний спокій. За значенням міф був конкретністю і реальністю, пов'язував у єдине ціле дійсність і фантастичну уяву. Поза міфом з його героями та образами людина існувати не могла.

Міф створював модель світу як закінчену систему знань, уявлень про навколишнє середовище всередині даної традиції. Міфологія - це особливий тип мислення, що протистояв історичному та природничо-науковому типам свідомості. Однак міфологічне передавання разом з генеалогічними схемами слугували за часовий трансляційний механізм, що поєднував буття декількох поколінь через створену певним соціумом систему термінів, понять, традицій. Міф синтезував у єдину нерозривну систему розповідь про минуле та пояснення сьогодення, а, можливо, і майбутнього. Саме в поєднанні просторово-часових параметрів Всесвіту і полягало його головне завдання. Образами такого космічного континуума (від лат. continuum - неперервне, суцільне) були рік, небо, Світове древо.

 

Культура і цивілізація.

Існування різних підходів до визначення поняття "цивілізація" зумовлене різним змістом, що вкладається в його тлумачення. Відповідно до змістовного наповнення сутності цивілізацій та критеріїв її оцінки, визначається тип цивілізації. У житті дуже часто трапляється термін "тип": типова задача, тип передачі руху, типова ситуація, типова помилка, тип характеру, тип особистості тощо. Отже, тип - це те, що об'єднує за спільністю ознак в одну групу.

У культурології ряд культурно-історичних об'єктів, пов'язаних спільністю рис, елементів, закономірностями розвитку, також можна типологізувати, поєднуючи у певні типи. Зокрема, в 1958 р. в Чикаго відбулася широка дискусія, що мала на меті визначити спільні риси та ознаки цивілізації. При всьому розмаїтті існуючих точок зору на цивілізацію, вчені були одностайні щодо таких її найважливіших характеристик: 1) утворення держави; 2) виникнення писемності; 3) відділення землеробства від ремесел; 4) розшарування суспільства на класи; 5) поява міст. При цьому наявність перших двох ознак практично всі визнають обов'язковою, а необхідність інших нерідко ставиться під сумнів. Якщо навіть узяти до уваги перші три ознаки, то вони вже характеризують цивілізацію як соціокультурний та економічний комплекс.

Гомер. «Іліада»

Вагомий здобуток культури архаїчного періоду — твори легендарного поета Гомера "Іліада" та "Одіссея». Вони присвячені Троянській війні та опису пригод Одіссея під час його повернення з Трої до рідної Ітаки. Вони були відомі кожному грекові, вивчались у школі, слугували скарбницею сюжетів для митців, були своєрідним кодексом античної моралі.

У літературознавстві навіть існує спеціальний термін під назвою гомерівське питання, який досліджує проблеми, пов’язані з виникненням гомерівських поем, їхнім стосунком до автора й особою самого автора. Частина дослідників схиляється до думки, що ніякої реальної особи з іменем Гомер ніколи не існувало, а поеми написали два різні автори, інші переконані, що Гомер постать не вигадана, а реальна. Більшість сучасних гомерознавців вважають, що обидві поеми результат запису усної народної творчості, адже навіть з огляду на історичні факти, згадані в текстах, можна стверджувати, що між створенням остаточного варіанта Іліади й Одіссеї минуло не менш ніж століття. В обох поемах доволі докладно описано предмети та місця, які ніде й ніколи не існували на світі після мікенської епохи. В Іліаді зафіксовано згадки про факти щодо Трої та троянців, які не могли бути відомими нікому після падіння Трої, а також відомості про ахейців, що їх можна зрозуміти лише на тлі Троянської війни. У Візантії назва Омірос стала загальною на позначення грецької словесності загалом. Тоді писали що навчився оміра і геометрії, що означало вивчення всіх філософських наук. У Візантії було популярним алегоричне та символічне розуміння Гомера й інших античних авторів, а не дослівне, ці твори переписували або переспівували. В текстах Іліади й Одіссеї шукали пророцтва. До поширення книгодрукування Іліада існувала в декількох сотнях манускриптів. Найкращим рукописом Іліади, який повністю зберігся до нашого часу, вважають датований Х ст. н. е. рукопис Венеціанської бібліотеки. Перше друковане видання епосу побачило світ 1488 року у Флоренції. На території сучасної України Гомерову Іліаду переказували напам’ять уже в І ст. н. е. Римський імператор Домітіан (81-96 рр. н. е.) переслідував християн, іудеїв і філософів, серед яких був і Діон Коккей, який за своє красномовство отримав прізвисько Хрістосомос (Золотоуст).

 

Гомер «Одіссея»

Вагомий здобуток культури архаїчного періоду — твори легендарного поета Гомера "Іліада" та "Одіссея'. Вони присвячені Троянській війні та опису пригод Одіссея під час його повернення з Трої до рідної Ітаки. Вони були відомі кожному грекові, вивчались у школі, слугували скарбницею сюжетів для митців, були своєрідним кодексом античної моралі.

Як й «Іліада», «Одіссея» є епосом епохи становлення античної суспільно-економічної формації. Відповідно до цього «Одіссея» створює для героїв набагато менш архаїчне культурне тло, ніж «Іліада», досить близько відображаючи сучасність: час падіння царської влади в грецьких громадах і початкові періоди розвитку іонійської торгівлі і мореплавання. Більшість дослідників відносить час оформлення «Одіссеї» до VII в. до нашої ери. «Хитромудрий» і «багатостраждальний» Одіссей є вже героєм зовсім іншого типу, ніж богатирі «Іліади»; поле поетичного зору розширюється підвищеним інтересом до чужих земель, до побуту дрібного люду, до психології жінки; світовідчування «Одіссея» не позбавлене нальоту сентиментальності. У той час як «Іліада» побудована на переказах героїчної саги, у «Одіссеї» переважає матеріал побутовий та казковий, власне кажучи не пов'язаний з героїчною сагою.

 

 

Культурологія - комплексна соціально-гуманітарна наука.

2. Науки, що складають основи культурологічного знання.