Клінічна картина хвороби Рейно, діагностика та її лікування

це хвороба, яка характеризується приступоподібними спазмами артерій пальців кисті, рідше стоп і проявляється блідістю, болями і парестезіями.

Клініка: відчуття мерзлякуватості, болю в пальцях зазвичай верхніх кінцівок, ураження частіше симетричне. У пізніх стадіях порушується трофіка тканин: шкіра стає набряклою і цианотичной, на нігтьових фалангах - дрібні ділянки некрозу, звичайно неглибокі.

Лікування: 1.Консервативні методи включають застосуваннясудинорозширювальних лікарських засобів(наприклад, фентоламін). Лікарська терапіяпродовжується протягом життя. Слід зазначити, щопри тривалому прийомі даних препаратів неминучевідбувається розвиток ускладнень. 2.Хірургічним методом лікування є симпатектомія.Суть лікування полягає в «виключенні» нервовихволокон, по яких йдуть патологічні імпульси, щозмушують кровоносні судини спазмований. Існуютьдекілька видів симпатектомії. Найменш травматичноює ендоскопічна симпатектомія.

Діагноз ставиться на основі того, що наявні: пароксизмальні порушенняя кровообігу у кінцевих відділах кінцівок, симетричність ураження кінцівок, відсутність інших захворювань, які можуть викликати феномен Рейно, некроз обмежений кінчиками пальців, тривалість захворювання - більше двох років

Клінічна картина здавлення головного мозку. Діагностика та принцип лікування.

Цепрогресуючий патологічний процес в порожнини черепа, що викликає компресію головного мозку, виникає в результаті травми.

Клініка: біль, шум у вухах, нудота, стиснення мозку, галюцинації, хворі неспокійні, марення, кома, брадикардія, ↑ АТ та температури, анізокорія, птоз, втрата р-ції на світло та розшир зіниць, набряк зорового нерва.

Діагноста КТ і МРТ, Діагностична трепанація.

Лікування: починають із заходів, що спрямовані на зниження внутрішньочерепного тиску і боротьби з ознаками пригнічення функ вел.мозку і стовбура г.м. В/в вводять маніт, сечовину, концентровану плазму. Для зняття спазму судин: еуфілін, но-шпу, дроперидол. Для боротьби з ацидозом в/в 4% розчин натрію гідрокарбонату.

 

Клінічна картина флеботромбозу його лікування та профілактика

Це захворювання, при якому в просвіті вени утворюється тромб, прикріплений частково або повністю до стінки вени. Утворення тромбу відбувається при підвищенні згортання крові, патології стінки судини, уповільненні потоку крові. Незрідка сукупність цих чинників зустрічається в період після операції

Клініка: стійкий набряк гомілки або всієї нижньої кінцівки;відчуття тяжкості в ногах;"Глянцевий" вид шкіри на ураженій кінцівці з чітко розрізняються малюнком підшкірних вен; поширення болю повнутрішньої поверхні стопи, гомілки або стегна;збільшення окружності ураженої кінцівки;ознаки інтоксикації (частий пульс, підвищення температури тіла, головний біль).

Лікування тромбофлебіту залежить від стадії і форми захворювання. У випадках, коли тромбофлебіт викликаний неправильним проведенням ін'єкцій, використовують спиртні компреси і антикоагулянти (наприклад, гепарінову мазь). При інфекційній етіології використовують антибіотики, при важких випадках — оперативне втручання

Профілактика Еластичне бінтування кінцівки в час і після операції, пологів, уникати навантаження на вени ніжніх кінцівок після інфузій. лікувальна гімнастика після операції.

 

Доопераційна підготовка хворого із дифузним токсичним зобом.

Мета – ліквідація або різке зниження явищ гіпертиреоїдизму, тобто досягнення еутиреоідного або близького до нього стану. Передопераційна підготовка має бути комплексною, патогенетично обумавленною та індивідуальною. Належне місце відводять психологічній підготовці. Призначають суворий постільний режим. Дієта – висококалорійна, багата білками та вітамінами. Хворим призначають антитиреоідні препарати (мерказоліл, карбамізол, метизол). Призначають бета – адреноблокатори та транквілізатори для зменшення збудливості ЦНС.

Передопераційну підготовку можна вважати достатньою та закінченою, якщо стан хворого розцінюється як еутиреоїдний або близький до нього. Про це свідчить нормалізація пульсу (90-80 уд.за хв), збільшення маси тіла на 3-4 кг., ліквідацію психомоторного збудження та страху, зникнення тремору рук.

 

Клінічна картина емпієми плеври, діагностика, лікування

Емпієма плеври – запалення плевральних листків із накопиченням гною між ними.

Клініка: ↑ температури, озноб, посилення потовиділення, інтенсивний біль на боці ураження, загальна слабкість, кашель, блідість шкіри та слиз.обол., тахікардія, задишка, бочко подібність груд.клітки. Перкуторно – притуплення перкуторного легеневого звуку у нижніх відділах. Аускультативно – послаб. або відсутність дих. шумів.

Діагностика: рентген, УЗД, КТ, діагностична пункція(7-8 міжребер*я, між середньою пахвовою і лопатковою лінією)

Лікування: повноцінна аспірація гною і санація плевральної порожнини; промивання антисептиком, введення антибіатику; дренування і промивання.

Визначення пневмоторакс, класифікація, прояви. Перша допомога.

Пневмоторакс -це накопичення повітря в плевральній порожнині.

Види:

1. Закритий – повітря ввійшло і не вийшло.

2. Відкритій – повітря входить і виходить.

3. Клапанний – утворюється клапан, який відкривається лише у один бік.

По механізму виникнення:

1. травматичний пневмоторакс - в результаті травми відбувається пошкодження легені або грудної стінки;

2. спонтанний пневмоторакс - виникає внаслідок патологічного процесу в тканині легені;

3. ятрогенний:

а) випадковий - при виконанні різних маніпуляцій (торакоцентез, катетеризація підключичної вени та ін.)

б) «закономірний, очікуваний» - завжди має місце після торакотомії, торакоскопічних втручань;

в) лікувальний - раніше широко застосовувався при лікуванні туберкульозу легенів.

III. Залежно від ступеня вираженості:

1) частковий (обмежений) - в плевральний порожнині знаходиться невелика кількість повітря, легке колабована частково;

2) тотальний - легке колабована повністю;

3) напружений - повітря в плевральній порожнині знаходиться під надлишковим тиском по атмосферного, легке колабована, як правило, повністю, відзначається зміщення середостіння в протилежну сторону.Також пневмоторакс може викликатися навмисно, шляхом введення в порожнину плеври газу або повітря, зокрема, така методика застосовувалася при лікуванні кавернозного туберкульозу легенів.

Клініка: різкий біль у грудях, дихає часто і поверхнево, з задишкою. Відчуває "брак повітря". Виявляється блідість або синюшність шкірних покривів, зокрема особи. Аускультативно дихання на стороні ушкодження різко ослаблене, перкуторно - звук з коробочним відтінком. Може визначатися підшкірна емфізема.

 

Клінічна картина мастопатії, діагностика та лікування.

Мастопатії – доброякісні пухлини молочної залози, викликані проліферативними змінами тканин залози, які розвиваються в період менструальної функції.

Форми мастопатії: дифузна, вузлова, проліферативна.

Клініка і діагностика: біль в молочних залозах, що з’являється в середині менструального циклу і перед менструацією. При пальпації – ділянки ущільнення з нерівною поверхнею, болючі. Після місячних біль незначна, вся молочна залоза рівномірно ущільнена, тяжиста. Значення мамографії і пункційної біопсії. Дослідження виділень із соска, галактографія.

Лікування. При вузловій мастопатії показана секторальна резекція з невідкладним гістологічним дослідженням. При дифузній мастопатії лікування повинно бути направлене на регуляцію порушень функції ендокринних органів, пригнічення проліферативних процесів у молочній залозі (консервативне).Для зменшення проліферативних процесів застосовують мікродози йоду- для стимуляції вироблення лютеїнізуючого гормону гіпофіза.