Тема : класифікації сімей у психології

 

Мета: Вивчити та закріпити теоретичний матеріал з проблем типологізації сімей для подальшого використання як у повсякденності, так і у науковій діяльності, а також у практиці сімейного консультування, ознайомитися із розманіттям типів сім’ї на підставі багатства і індивідуальності сімейних і шлюбних відносин.

 

I. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ:

1. Сім’я як предмет дослідження:

а) „нормальна сім’я” як психологічний феномен;

б) закономірності сімейних відносин;

в) сценарії та механізми соціалізації і репродукування (відтворення) сім’ї.

 

2. Різноманітність підходів до досліджень та типологізації сімей у психології:

а) традиційна, дитиноцентрична і подружня (шлюбна) сім’я як один із варіантів типології сімей;

б) дитино – батьківські відносини у сім’ї як засади її класифікації (на підставі батьківських „ролей” у ставленні до дітей);

в) класифікація сімей за стилями виховання (А.Є. Личко, Є.Г. Ейдеміллер). Відхилення у стилях батьківського виховання. Їх наслідки;

г) відносини „мати – дитина” і типи сімей. Головні напрямки їх досліджень (С. Броді, Л. Ковар, О.Т. Соколова і інш.).

 

3. Традиційні форми і моделі сім’ї;

а) сім’я як соціальний інститут;

б) основні сучасні форми сім’ї;

в) типові види відносин як характеристика психологічної моделі сім’ї.

 

ІІ. ВИВЧИТИ ТА ЗАНОТУВАТИ ОДНЕ ІЗ ДЖЕРЕЛ:

1. Арутюнянц Э. Педагогический потенциал семьи и проблема социального инфантилизма молодежи \\Отец в современной семье. – Вильнюс, 1988, с. 26-33.

2. Бердяев Н.А. Размышления об эросе \\Эрос и личность. М., 1989.

3. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. – Л., 1979.

4. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основы зарубежных теорий профессионального развития \\ Вопросы психологии, № 5, 1989, с.158-164.

5. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности.- М., 1989.

6. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов. Комплексная психологическая коррекция. - М., 1988.

7. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. – Л., 1990.

8. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкий В.В. Психология и психотерапия семьи. – СПб., 2001.

9. Дорофеев Е.Д. Внутригрупповая ответственность при разных формах собственности \\ Психология личности и группы в изменяющемся обществе. – М., 1994.

10. Дружинин В.Н. Психология семьи. – М., 1996.

11. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. Т.1. - М., 1986.

12. Муздыбаев К. Психология ответственности. - Л., 1993.

13. Янкова А., Ачилова Е.Ф., Лосева О.К. Мужчина и женщина в семье.- М., 1983.

 

ІІІ. ДОСЛІДНИЦЬКА (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА) ЧАСТИНА:

 

1. Порівняйте наслідки виховання дітей у традиційних, дитиноцентричних та подружніх (шлюбних) сім’ях. Як ви гадаєте, наскільки реальні вказані типи сімей?

2. Які три типи „неправильного виховання” ви знаєте? Які наслідки виховання вони мають.

3. Наведіть схему аналізу сім’ї за А.Є Личко: структурний склад сім’ї, її функціональні особливості, причини дисгармоніі у сім’ї.

4. Відокремте відхилення у стилях батьківського виховання за Е.Г. Ейдеміллер.

5. Виконайте слідуюче завдання:

Розгляньте можливі ситуації в родині та реакцію батьків на них. Подумайте, якою була б ваша реакція в аналогічній ситуації, визначте, який стиль стосунків виявляє та чи інша реакція, як, по-вашому, розвиватиметься у цій родині дитина? Запишіть номер кожної ситуації і біля нього - літеру обраного вами варіанту відповіді.

 

1. Син на ваше справедливе зауваження відповів грубощами. Ваша думка:

а) „Як він сміє так розмовляти з матір’ю”?

б) „Хто його навчив так розмовляти?”

в) „Що з ним відбувається?”

2. Син пішов зі школи після п’ятого уроку першої зміни, а додому повернувся о сьомій вечора. Як ви його зустрічаєте?

а) „Де ти тинявся, що робив, що накоїв?”

б) „Бідний, голодний, змерз?”

в) „Тебе затримало щось важливе? Може, потрібна моя допомога?”

 

3. Класний керівник звернув увагу на те, що діти уникають розповідати про свої таємниці у присутності вашої доньки, ніби боячись чогось.

а) „Ну то й що? Велике діло - дитячі секрети!”

б) „В цьому класі злі діти, якщо вони ігнорують іншу дитину.”

в) „Що ж між ними трапилось?”

 

4. Вам сказали, що під час прибирання снігу на шкільному подвір’ї, коли усі діти працювали, ваш син тільки робив вигляд, що працює.

а) „От ледащо, я з ним вдома побалакаю.”

б) „Я ніколи цьому не повірю, це вам хтось на нього наговорив.”

в) „Я спробую з’ясувати причину.”

 

5. На вечорі відпочинку ваш син не брав участі ні в іграх, ні в танцях, ні в атракціонах.

а) „Подумаєш, трагедія, на цю дрібницю не варто звертати увагу.”

б) „І правильно, нічого дурницями займатися, у нього є важливіші справи.”

в) „Щось тут не так, потрібно звернути увагу, але зробити це делікатно.”

 

6. Ваш син став менше читати книжки, не відвідує бібліотеку, посилаючись на зайнятість важливими справами.

а) „Ніяких справ у нього не може бути, вигадує, щоб приховати свої лінощі.”

б) „Нехай голова трохи відпочине, усіх книжок все одно не перечитаєш.”

в) „Напевне, він уже переріс ті книжки, якй я радила йому читати, потрібно знову його зацікавити книгами, запропоную ось цю, вона повинна йому сподобатись.”

 

7. Ви звернули увагу на те, що ваша донька усе частіше користується косметикою.

а) „Мала ще, а туди ж! Уроків не робиш! Викину косметику!”

б) „Ну то й що, усі дівчатка іі віку підфарбовуються, а моя що – гірша від інших?”

в) „Дівчинці бракує почуття міри, треба ій допомогти зрозуміти, що не слід намагатись бути, як усі, а краще подумати, що пасує саме їй.”

 

8. Син по секрету розповів вам про те, що йому як таємницю розповів товариш.

а) „Це ви з ним про такі речі говорите? Нічого вам більше робити!”

б) „А що в цьому такого? У нього немає від мене секретів, він мені цілком довіряє.”

в) „А чи не занадто легко він розкрив таємницю свого товариша?”

 

9. Син поставив вам запитання, відповідь на яке, на вашу думку, йому ще рано знати.

а) „Про що ти думаєш, ти розумієш, про що запитуєш, тобі не соромно?”

б) „Ти поки ще малий, підростеш, тоді дізнаєшся, а поки... візьми цукерку, почитай книжку, пограйся.”

в) „Я спробую тобі відповісти, але, щоб все зрозуміти, ти повинен ще багато про що дізнатися.

 

10. Вам не подобається хлопчик, з яким дружить ваша донька, у вас є реальні факти, що свідчать проти нього.

 

а) „Перестань негайно з ним зустрічатись, я тобі забороняю!”

б) „Він тобі не пара, ти така красуня, а він... Покинь його поки не пізно, бо зіпсуєш собі життя”.

в) „Мені він зовсім не подобається. Я можу визнати, що ти його знаєш з іншого, привабливішого, боку. І все ж таки придивись, - може, я, на жаль, маю рацію?”

 

11. Ви разом з дітьми стали свідком негарного вчинку знайомоі дорослої людини.

а) „Діти не повинні критикувати старших!”

б) „Намагатимусь відвернути увагу дітей”.

в) „Відверто скажу дітям, що обурена цим вчинком. Але додам, що ми не можемо засуд жувати людину, бо, можливо, у неі були якісь невідомі нам причини діяти саме так”.

 

12. Ви випадково почули, як товариш вашого сина в розмові з ним вживав образливі прізвиська, ущипливі зауваження, нецензурні вирази.

а) „Не смій з ним знатися. І щоб я від тебе нічого подібного не чула!”

б) „Він поганий, а ти в мене чемний хлопчик, ти ж не будеш так робити?”

в) „Мабуть, він хоче таким чином бути схожим на дорослого. Але це швидше ознака нерозвиненості. Я хочу, щоб ти сам зрозумів, як це огидно, і допоміг зрозуміти йому”.

 

13. Дочка постійно скаржиться, що її у школі ображають однокласники.

а) „Не смій скиглити, сама, мабуть, ввинна”.

б) „Безсовісні, кривдять мою донечку”.

в) „Давай подумаємо разом, чому ображають саме тебе, може, щось у твоій поведінці, непомітне для тебе, провокує іх?”

 

14. Син скаржиться, що йому нудно, нічим зайнятися.

а) „А хто тебе повинен розважати? Сам придумай. Такий великий, а тиняєшся без діла”.

б) „Синку, подивись телевізор, почитай книжку, сходи до кіно...”

в) „Звідки в нього депресія, може, щось трапилось, про що я не знаю? Треба допомогти йому вийти з цього стану”.

 

15. Син пояснює своі погані оцінки тим, що до ньго прискіпуються вчителі.

а) „Не вірю, сам не вчишся”;

б) „І чого вони до тебе чіпляються?”;

в) „Давай-но подивимось разом,що у тебе виходить, може, дійсно щось ти не доробляєш? Тоді ми разом з тобою виправимо”.

 

16. Бабуся скаржиться, що просила внука сходити до магазину, а він був чимось зайнятий, тому довелося їй іти самій”.

а) „Безсовісний, безсердечний;”

б) „Мамо, чи так вже треба було посилати його саме тоді!”;

в) „Я думаю,що він міг бути справді зайнятий важливою справою. Але все ж таки треба було не ходити самій, а нагади пізніше, коли він звільнився.”

 

А тепер підрахуйте кількість відповідей - окремо „а”, „б”, „в”.

Переважання відповідей „а” означає, що ви холодно і нібито неупереджено оцінюєте вчинки дитини, важливим для вас є лише факт здійснення їх. Причини ж, що спонукають дитину діяти саме так, вас не цікавлять. Ваші методи впливу стереотипні й однозначні: заборонити, покарати, запобігти негарним вчинкам, ізолювати від поганого впливу. Ви прагнете реагувати негайно, не залишаючи часу на з,ясування суті вчинку.

Така виховна позиція - відстороннююча мобілізація - вірний шлях до авторитаризму.

Рано чи пізно ви втратите довіру дитини. Вона у вас дістає лише негативну оцінку, незалежно від істинного стану справ. Намагаючись покласти на дитину відповідальність за всі її вчинки, ви фактично відмовляєте ій у допомозі й співчутті.

 

Переважання відповідей „б” виявляє протилежну тенденцію - розслаблюючого співпереживання, або ліберальних поступок. Вам здається, що ви оточуєте дитину ніжністю і співчуттям, тоді як насамперед ви заплющуєте очі на складність життя. Ви забуваєте, що і ваша дитина, як усі діти, теж може помилятись, пустувати, поводитися нечемно. Бажання захистити її, допомогти, підстрахувати є, а ось у питаннях дійсного виховання ви безпорадні. Тому ви можете виростити егоістичну, безповідальну людину, яка завжди перекладатиме провину за своі невдачі на інших, у тому числі й на вас.

Переважання відповідей „в” виявляє тенденцію співчутливої взаємодіі, або настанови на демократичний стиль виховання. Ви насамперед думаєте про причини, які зумовили дитячу поведінку. Вас не влаштовує традиційне, стандартне співчуття, але не знімаєте з дитини відповідальність за її дії. Ви готові допомогти дитині, розділити іі турботи. Така позиція – гарантія ефективного виховання, ви не втратите контакту з дитиною.

 

IY. ЛІТЕРАТУРА:

1. Конспект лекцій.

2. Байярд Т.Р., Байярд Дж. Ваш беспокойный подросток. – М., 1991.

3. Вовчик-Блакитна М.В. Ви - батьки. - К., 1974.

4. Войтко В.І. Етика сімейних відносин. - К., 1981.

5. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. – М., 1991.

6. Ковалев С.В. Психология современной семьи: Информ.- метод. материалы. - М., 1988.

7. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. - М., 1988.

8. Кравець В.П. Психологія сімейного життя: В 2-х ч. - Тернопіль, 1995.

9. Інші джерела, у яких висвітлюються питання, що вказані у темі.

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

до учбового курсу „Психологія сім'ї” для студентів денної і заочної форм

навчання з спеціальності „Психологія” філософського факультету