Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Догори (вверх) ногами (дном); догори дригом. ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Оце вже сьогодні, як їхати зібралися, кинувся він [Данюша] та таку паніку зчинив – все догори дном перекинув, а листа нема (Головко, 2, 1957, с. 29); Коли б дати волю, дівчина зараз в кімнаті все перевернула б догори ногами (Собко, Звичайне життя, 1957, с. 110); Я всіх поставлю вверх ногами (Котляревський, 1, 1952, с. 179); Хоч би увесь світ з людьми вверх дном перевернувся, тільки б їм було добре (Стороженко, 1, 1957, с. 127); Раптом один самольот загубив керування, скрутився на крило і приземлився догори дригом (Яновський, 1, 1954, с. 54). ПЕРЕВЕРШИТИ (виявити перевагу над ким-небудь) заткнути за пояс кого; утерти носа кому; узяти верх над ким. [Печериця:] У мене і гортань добра, і річ плавка; одно тільки – законів я не знаю, – законів мене навчи, то я і тебе, старого, за пояс заткну (Панас Мирний, 6, 1970, с. 137); – А тепер вони [молодь, жінки] ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевчиком вирощують? (Стельмах, 3, 1983, с. 193); – От носа нам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! – сміявся Кульбак. – То ж норму дати можна, раз дав її оцей юнак (Дорошко. Три богатирі, 1959, с. 24–25); [Микита:] Так, отже, кажу: хоч би я мав і душу свою занапастить, а не попущу, щоб Семен на їй оженився; не попущу, щоб надо мною узяв верх отой обшарпанець, голодранець! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 37). ПЕРЕМОГТИ взяти гору (верх); моє (його, її, наше і т. ін.) [буде] зверху; (добитися переконливої перемоги в бою) розгромити (розбити) наголову кого; у (в) пух і прах розбити кого; (у грі, бійці, змаганні, суперечці) покласти на обидві лопатки кого. Ми пишаємось тим, що ще раз взяла гору започаткована Великим Леніним миролюбна політика Комуністичної партії і Радянської держави (Рад. Україна, 20 черв., 1979, с. 1); [Петро:] Дай боже, щоб її природна доброта взяла верх над приманою багатого зятя (Котляревський, 2, 1953, с. 38); – Та коли вже ніякої тобі влаштованості нема, а в війні ми, бач, гору взяли, наше таки зверху, то й краще, виходить, має тепер прискоритись, душа з нас геть! (Довженко, 3, 1964, с. 70); Назва гірського міста Турка і пішла від того, що в глибокій долині ріки Стрий руське військо на голову розгромило турка (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 6); Ми ворога-ворона на кожній території знищимо, розіб'ємо в пух і прах (Герасименко, Поезія, 1950, с. 115); Поклавши мене на лопатки, Єнька вирішив додавлювати до кінця (Загребельний, 6, 1981, с. 175); Після натяку Башкуєва він просто не знав, що говорити, почуваючи, що його поклали на обидві лопатки (Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, с. 87).
ПЕРЕШКОДА (значна) камінь спотикання, книжн.; (непередбачена, несподівана, прихована) підводне (підводні) каміння (камені). Головним каменем спотикання у відносинах між двома країнами [США і Японією] стали тепер питання торгівлі (Рад. Україна, 2 трав., 1979, с. 4); Непокоїть мене те, що є сила-силенна небезпек і підводного каміння, серед яких треба пролавірувати (Еллан, 2, 1958, с. 202). ПЕРЕШКОДЖАТИ (заважати) бути (ставати, стояти) на заваді кому, чому; як більмо (більмом) на (в) оці [бути (стояти)]; як (мов) сіль (сіллю) в оці (в очах) бути кому; кісткою [як (мов) кістка] в горлі (поперек горла) [стояти, ставати] кому; стояти поперек (упоперек) горла (горлянки); (бути перешкодою комусь у досягненні мети) ставати на дорозі кому; поперек дороги стояти кому, чиєї; бути (стояти) на перешкоді кому; вставляти (ставити) палиці (палицю) в колеса (в колесо) кому; ставити підніжку кому, чому. На Мар'ю знову насіло… Їй усе здавалося не так, все було на заваді! (Панас Мирний, 3, 1954, с. 155); [Настя:] – Кожен летить своїм шляхом, Максиме. Лети куди завгодно, я тобі не стою на заваді (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, с. 42); [Гордиля:] Чи, може, ми йому, як більмо на оці? (Старицький, 3, 1964, с. 129); Те весілля, а ще більше Ібрагім стояли яничарам більмом у оці (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 220); А ми для них [ворогів] як заметіль, Як штик, як вила в боці Для них, Маринко, ми як сіль у їх неситім оці (Воскрекасенко, Цілком серйозно, 1947, с. 38); Хай погуляє дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль у оці (Коцюбинський, 2, 1955, с. 14); Заплакані очі [Іванихи] палали нестриманим гнівом: – Ти радий здихатись моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка, 3, 1952, с. 553); – Але оте [молоде покоління] – господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! Найневинніше свинство [свині] – і те їм сіллю в оці (Франко, 3, 1950, с. 123); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 16); – Не ставай мені кісткою поперек горла, – вже розсердився Левченко (Лановенко, Первоцвіт, 1974, с. 7); – Ця ракета – дрібниця в порівнянні з кораблями майбутнього, а от стала вона нам, як кістка в горлі, – доки не викинемо її в небо, дихати неможливо (Собко, Срібний корабель, 1961, с. 194); – Це той прапорщик Коцюбинський. Він мені поперек горла стоїть (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 263); – Ніхто й слухати не хоче. Собака їм упоперек горла (Загребельний, 6, ]981, с. 92); [Самрось:] Тепер вона [Зінька] мені мов поперек горлянки стала! (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 318); – Чого стаєш на дорозі до щастя власної дитини? Завжди хоче всім життя попсувати (Ткачук, Назустріч волі, 1984, с. 105); – То, може, ти хочеш задля своєї шкури їм [страйкарям] поперек дороги стати? (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 23); [Демид:] Ви неначе хочете посміятись, стать на перешкоді (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 21); Продовжують ставити палиці в колеса процесові всеосяжного політичного врегулювання на Близькому Сході і деякі держави, що давно вже виступають як покровителі агресивної політики Ізраїлю (Рад. Україна, 11 січ., 1976, с. 3); – Всякі тобі… палицю в колеса вставляють, заважають (Речмедін, Весняні грози, 1961, с. 161); Бракоробам, заробітчанам, тим, хто ставить підніжку колективу, треба оголосити нещадну війну (Вечірній Київ, 26 січ., 1963, с. 1).
ПИЛЬНУВАТИ (бути обачним) бути насторожі; дивитися [і прислухатися] обома (в обидва), розм.; мати себе (матися) на обережності (на бачності), діал. [Іван:] Одначе Маруся, мабуть, щось знає… Треба сьогодні бути насторожі! (Кропивницький, 1, 1958, с. 90); Митько поставив на греблі одного [хлопця], ще й пальцем застеріг: дивись, мовляв, обома (Головко, 1, 1957, с. 367); Воно [нещастя] приходить і відходить а коли не маєш себе на бачності.., то відтак приходять другі і кажуть тобі, що ти є.., і ти є пропащий (Кобилянська, 3, 1956, с. 425); Зрадлива дівчина, очевидячки, тільки й чатувала, аби стягти хустину з шиї. Та Йон мавсь на обережності (Коцюбинський. 1, 1955, с. 235); – Не забудь, що я тобі казав, і майся на бачності! (Франко, 8, 1952, с. 369). ПІДКОРИТИ (поставити в залежність; призвичаїти до себе): взяти в руки (до рук) кого; прибрати до рук кого; узяти (рідко убрати) в шори кого; зігнути в дугу кого; зігнути (скрутити) в баранячий ріг кого; вкрутити (зламати, обламати, скрутити, вправити і т. ін.) роги кому; скрутити в три погибелі кого. Розумний, дотепний, не зговориш з таким, здібний, енергійний, а ось спробуй такого взяти в руки! (Збанацький, 1, 1974, с. 372); – Ти візьми їх [режисерів] усіх до рук, – сказав він мені., – так візьми, щоб і не писнули (Яновський, 2, 1958, с. 18); – Нічого. Ми їх усіх приберемо до рук, усіх, – мовив Павук (Панас Мирний, 5, 1970, с. 245); Зумів [Потьомкін] узяти в шори розбійницькі турецько-татарські орди, спинити їх руїнницькі наскоки на південні землі України (Добровольський, Очаківський розмир, 1965, с. 394); – Козаки самі там [у таборі] пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику! – Що ж оце? Дак це нас козаки, мабуть, убрали в шори? (Куліш, Вибране, 1969, с. 173); [Макар:] Зігнула вона нас, діду, ця землиця, в дугу зігнула, а ви ще й цілуєте її, сльозою кропите (Панч, 2, 1956, с. 106); Хай бастують – я зігну їх в баранячий ріг, коли кишки заграють голодний марш (Бурлака, Напередодні, 1956, с. 398); – То чи можна, ласкавий пане, інакше їх [мужиків] скрутити в баранячий ріг? – посміхнувся вірний лакуза (Стельмах, 1, 1982, с. 361); – А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 441); «З цими людьми навіть дідькові роги зламати можна», – з задоволенням подимав Христич (Куртяк, Бескиди, 1983, с. 197); – І доки ми будем панський гніт і наругу терпіти? – Прийде час, Харитоненкові роги обламаєм! – твердить Сильвестр (Гордієнко, 2, 1959, с. 190); А Омелькові роги скрутимо (Речмедін, Вогонь батькових ран, 1972, с. 102); – Заводоуправління йому [чоловікові] нової хати не дасть – поскаче, поскаче, а потім пошле-таки свою каргу к бісу і приповзе до мене на колінах! Не таким роги правили (Тельнюк, Білий камінь, 1984, с. 272); – Я тебе в три погибелі скручу, як не увинешся сьогодні з тим листком (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 401). Пор.: ПРИБОРКАТИ.
ПІДЛЕЩУВАТИСЯ (перев. принижуючи власну гідність) скакати (служити і т. ін.) на задніх лапках перед ким; лизати руки (п'яти, рідко по руках і т. ін.) кому, у кого; згинатися в три погибелі перед ким; гнути коліна (шию, спину і т. ін.) перед ким; світити в очі кому; ламати шапку (бриль) перед ким. – Як виставимо свої драми, …то будуть тоді наші «генії» перед нами на задніх лапках скакати (Леся Українка, 5, 1956, с. 184); – Я [Цуцик] те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу (Глібов, Вибране, 1951, с. 116); [Крамарюк:] Тобі треба мати при собі блазня, над яким ти будеш сміятись, кепкувать, плювать йому у морду, а він лизатиме у тебе руки! (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 140), Жила собі тая Петлюра в Польщі, панам п'яти лизала, Україну продавала, головним отаманом себе прозивала, грошики народні у Варшаві проїдала, своє «військо» за польськими дротами катувала, на Україну повернути бажала (Остап Вишня, 1, 1974, с. 258); Все корилось перед ним, шанувало, поважало і лизало по руках (Франко, 13, 1954, с. 9); В селі його прозвали Гицлем, бо шкуродером був і перед панами любив у три погибелі згинатися та руки їм лизати (Дем'ян. Крутогори Верховини, 1984, с. 40); Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертає квітущий, Так ти, обернений до майбуття годин. Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін і знаєш: вічний ти, а все скороминуще (Рильський, 1, 1956, с. 121); Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник – перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний, 3, 1954, с. 186); Перед професорами гнув спину, низенько кланявся ченцям, бо знав, що вони те дуже люблять, та все терся коло тих професорів, котрі мали багацько дочок (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 37); Не знав неборак, що пан тільки в очі світив, що, лучче було б, якби він гидив (Свидницький, Люборацькі, 1955, с. 65); Перед ним ламав шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Рибак, Час сподівань і звершень, 1960, с. 83). Пор.: ДОГОДЖАТИ.
ПІДРОСТАТИ (ставати дорослішим) зводитися (звестися, спинатися, зіп'ястися, зніматися, знятися, підніматися, піднятися, ставати, стати і т. ін.) на ноги; вбиватися (вбитися) в колодочки (в палки, в пір'я і т. ін.); виходити (вийти) з дітей, рідко. Тут, у степах, ледве звівшись на ноги, я вперше торкнувся чепіги плуга і… ручки від кісся (Кравченко, Квіти і колючки, 1959, с. 5); Разом з Івасиком вони спиналися на ноги, училися говорити (Панас Мирний, 1, 1968, с. 423); Аби зіп'ялось на ноги, – зараз у поле: хай змалку привикає до свого побуту (Панас Мирний, 2, 1969, с. 144); Як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його до себе в поміч коло отари (Панас Мирний, 2, 1969, с. 84); Ще змалечку була [дочка] для нього і помічницею, і порадницею. Може, тому так рано і стала на власні ноги (Речмедін, Твій побратим, 1962, с. ІЗ); З тобою Єдинеє добро було – Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Шевченко, 2, 1953, с. 236); Грицько переконався, що за час війни не лише він убився, як то кажуть, у колодочки, а й Параска не марнувала часу, змінилася до невпізнання (Яновський, Мир, 1956, с. 81); Діла небагато в Насті: ще тоді вона тільки з дітей виходила (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 261). ПІДСИЛЮВАТИ (про почуття, переживання, суперечки; розпалювати) підливати (доливати) масла (рідше лою, оливи) у вогонь (в огонь); підкидати дров у вогнище; докидати хмизу в жар, рідко; до печеного вогню (огню) прикладати; (говорячи з іронією, глумом, викликати роздратування) підсипати перцю; (спонукати до чогось) піддавати (підсипати) жару. – Авжеж, що правда, то не гріх, – притакнула Довбишка й неначе підлила масла в вогонь (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 321); – Ну, гаразд! Твоє діло підливати масла в огонь та направляти невдоволених до Григора… Оце буде праведна путь (Панч, 9, 1982, с. 204); – Невже ти [Ігоре] й там не отямився, не врозумів, куди вони [спекулянти] тебе штовхали, оці, що сидять зараз в нашій хаті за столом та підливають лою у вогонь твоїй матері, а моїй жінці Соломії? (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 137); Вибух явного повстання на Угорщині долив оливи до огню і прискорив катастрофу (Франко, 3, 1950, с. 323); [Василь:] Підкидай ще дров у огнище, прикладай огню до печеного!.. (Панас Мирний, 6, 1970, с. 20); І вона [Марія Африканівна], вислухавши розповідь Лукії Овдіївни, теж докинула хмизу в жар (Збанацький, Курилові острови, 1963, с. 244); До лиха – та ще лихо; до печеного – та ще вогню прикладають… (Панас Мирний, 3, 1969, с. 19); – Підсипай, підсипай перцю, – насмішкувато сказав Карпо (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 423); Спочатку Маріца тільки світила на Раду білками, а він злегка підморгував їй гарячим оком та чорним вусом, але коли скрипка почала підсипати жару і лоскотати танцюристці жили, молодиця не витримувала, зривалася з призьби, як чорний птах, і кидалась у танець так прудко, що синій плащ її надувався і лопотів на вітрі (Коцюбинський, 2, 1974, с. 131); Це піддало фрицам жару, і вони довго обстрілювали будинок, од якого Фелікс і Воля опинилися відразу за цілий квартал (Яновський, 1, 1982, с. 292).
ПІЗНО (несвоєчасно, запізно – з сл. приходити, з'являтися та ін.) у свинячий голос; (наприкінці, коли всі розходяться) на шапкобрання. До школи учень у свинячий голос приходить (Яновський, 1, 1954; с. 26); [Параска:] Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люди з церкви, а ми в церкву (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 398). ПЛАКАТИ 1. (з горя, від болю, зворушення, співчуття і т. ін.) пускати сльози (сльозу) [з очей]; втирати сльози (сльозу); ронити (роняти) [дрібні] сльози (сльозу [за сльозою]), нар.-поет.; сміятися (реготати) на кутні [зуби], зневажл., фам.; пускати патьоки, зневажл. – Любов згадала, … сльози пускаєш? (Яновський, 2, 1958, с. 106); – Обчісую я твої діти щосуботи, та й сорочки їм перу щотижня, та й пускаю старі слези [сльози] за водою, – відповіла баба (Стефаник, Твори, 1964, с. 109); Іван розчулено схлипнув, пустив сльози, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збанацький, 4, 1964, с. 298); – Сама знайшла собі страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль бідної доброї Соломії, – говорили молодиці, вертаючись з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (Нечуй-Левицький, 1, 1966, с. 418); Молодичка давай благати, давай проситись, сльозу втирати (Збанацький, 2, 1964, с. 55); Коло вікна стою, дрібні сльози роню, Дрібні сльози роню, слова не промовлю (Українські народні ліричні пісні, 1958, с. 205); Явдоха не спускала очей з свого сина, роняючи сльозу за сльозою (Панас Мирний, 4, 1955, с. 48); Коли б Лукія давно не розучилась плакати, вона, цю пісню слухаючи, зронила б сльозу (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 324); – Засмієшся, Лесю, прийде час, ще й на кутні. Ще дочекаюсь я того дня (Стельмах, 1, 1982, с. 570); – Ми то тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутні зареготатись, як німець справді машиною весь хліб підніме? – спитав хтось (Панас Мирний, 4, 1955, с. 243); [Цибуля:] Уже пустила патьоки (Старицький, 2, 1964, с. 306). 2. (гірко, подовгу – від непоправного горя, душевних страждань, нар.-поет.) лити (виливати, проливати) [дрібні] сльози; умиватися (обливатися, заливатися і т. ін.) [дрібними (гіркими)] сльозами (слізоньками, слізьми); дрібними умивати що; митися сльозою (слізьми), нар.-поет. – А та ж удова, те моє лихо пекуче! – каже Чайчиха, дрібні сльози виливаючи (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 219); Тільки лила вона [Марина] сльози не за ним, а за другим, чужим (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 73); Тільки я сердита зроду: хто задивиться на вроду, Чи сунеться цілувать – Буде сльози проливать (Глібов, Вибране, 1951, с. 216); Я тільки слізьми вмиваюсь (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 5); Я знаю, що всі молодиці збіжаться до мене та будуть сльозами вмиватись, як я буду перед смертю ногами дриготіть (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 393); Отцю-неньці низенько уклонися, Дрібненькими слізоньками умийся (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 178); Прощалися і обнімались, Слізьми гіркими обливались (Котляревський, 1, 1952, с. 156); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 33); І вже не здержуючись, вони обливалися слізьми і з докорами, перебиваючи один одного, поспішали розказати їй свої сирітські кривди (Васильченко, 1, 1959, с. 217); Жінка встала… І, мов водою, залилась Дрібними, як горох, сльозами (Шевченко, 2, 1953, с. 107); А тепер, повертаючись думкою в минуле, якого вже не повернеш, шепотіла ці незграбні батьківські вірші, й заливалась слізьми (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 255); [Кость:] Довідавшись, в чім річ, вона спершу хватилась за віник, потім за рогача… далі залилася гіркими (Васильченко, 3, 1950, с. 173); [Тетяна:] Я з тобою, як з рідною дочкою, увесь час живу.., а сини відцурались: Михайло оженився, Петро – оженився – та й на весіллі не була і невісток не бачила, байдуже їм, що мати тут убивається, як чайка при дорозі, упадає за дітками, що розлізлись по степу широкім, та ночами темними квилить та постіль дрібними вмиває (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 42); Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Шевченко, 1, 1963, с. 160). 3. (невтішно плакати) плакати (ридати) [гіркими (дрібними, кривавими і т. ін.)] слізьми (сльозами); розливатися слізьми. Кармель іде гаєм і співає, коли бачить – недалечко від шляху молода дівчина зрива якесь зілля й плаче гіркими сльозами (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 350); – Чи згадав далеку милу й заридав дрібними слізьми на чужині? (Леся Українка, 1, 1951, с. 306); [Василина:] Тепер я не боюся нічого, упаду панові в ноги, буду плакать кривавими сльозами (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 121); Катря впала коло тії кам'яної постелі на коліна, розливається слізьми (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 230). 4. (сильно плакати над ким-, чим-небудь) обливати (поливати) [гіркими (гарячими, рясними і т. ін.)] сльозами (слізьми, сльозою) кого, що; заливати [гіркими] сльозами (слізьми) що: (плакати не стримуючись) дати волю сльозам. Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка, 1, 1951, с. 31); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (Рильський, 1, 1956, с. 170); Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице, а й лапатий виноградний лист (Коцюбинський, 1, 1955, с. 272); Він …читав його [«Кобзар»], коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Збанацький, 4, 1964, с. 74); – Віриш у безсмертя? Це вже добре. В усякому разі, краще, ніж слізьми підлогу поливати (Гончар, 6, 1979, с. 26); Її серце розривалося від болю, і вона одно знала – усю ніч заливала його гіркими сльозами (Панас Мирний, 4, 1955, с. 52); Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Шевченко, 1, 1963, с. 34). 5. (захлинатися від плачу; ридати, стримуючи плач) давитися слізьми (сльозами); (нестримно, на весь голос ридати) ревма ревіти, розм., ридма ридати (плакати), розм.; ревти як корова, зневожл. Орися не могла забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи любові, вимовляючи Тимка, і від тих слів осідала в Орисиних жилах гіркота (Тютюнник, Вир, 1964, с. 508); – Іди к бісу! Гляди, щоб твої ноги онишником не полікував – давно він ревма реве по тобі (Стельмах, 2, 1982, с. 485); Діти ридма ридали під шибеницями, на яких умирали їхні матері (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 365); – Ось я виплакалась (ревла, їй-богу, як корова) і тепер мені легко і ясно (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 51). ПОБИТИ 1. (кулаками, палицею і т. ін.) підняти руку на кого; пом'яти (нам'яти) боки (шкуру) кому; накласти боки кому; дати (задати, всипати) бобу (перцю) кому; дати (задати) духу кому; дати прочухана (прочуханки) кому, дати пам'ятного кому; нам'яти чуба (чуприну) кому; нам'яти (наклепати) потилицю (шию) кому; намилити (нам'яти) шию (в'язи) кому: накласти (надавати) по шиї (а шию) кому; натовкти [під] боки [в] (потилицю) кому, кого; докласти воза кому, заст., жарт.; дати кучму кому і без додатка, розм.; натовкти морду (пику) кому, вульг.; вибити бубну (бубни) кому, з кого. розм. Навіть йому не стало зухвальства підняти руку на Василя Маркевича (Довженко, 3, 1964, с. 26); – Один бурлака причепився до мене, … та й сунувся битись. Я добре нам'яв йому боки (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 276); – Ну, ну, Габелку! – крикнув йому Василь. – Гляди лиш, щоб я тобі не нам'яв шкури (Панас Мирний, 1, 1968, с. 440); І Василь не мине случаю, щоб чим Грицькові дозолити; тільки все стиха, крадькома як кішка, мов і не він, то кийок мережаний поламає, то пужално цяцьковане закине.., а часом і боки накладе Грицькові (Панас Мирний, 1, 1968, с. 148); Кинулися [господарі] на нього [вовка] і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тільки лежав у лісі та вилизувався (Франко, 4, 1950, с. 87); – Вони [стражники] підуть на панське поле, і хай-но якийсь писок хоч писне, дадуть такого бобу, що й на печі не всидить і не влежить! (Стельмах, 1, 1982, с. 580); – Ось він тобі дасть зараз перцю! (Шиян, Баланда, 1957, с. 12); – А побратим же твій де? – спитав Петро. – Побратимові, – каже, – моєму тепер доволі діла. Хочемо задати перцю городовій старшині, так шатається тепер по всіх усюдах (Куліш, Вибране, 1969, с. 131); – Драча побили… Стерво чоловік, а ще ніби свій, козак. Ну, йому вночі дали вже духу (Панч, 4, 1982, с. 125); Івась, спершу боячись, щоб батько прочухана не дав за те, що такої шкоди наробив, тепер почав хвастати та вихвалятись (Панас Мирний, 4, 1955, с. 245); – Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам'ятав до нових віників, – загукали бурлаки (Нечуй-Левицький. З, 1965, с. 73); – «Їй-богу, – кажу до Левадихи, – нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці, та даймо їй доброї прочуханки та пам'ятного, щоб не забувала відер» (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 12); – А хто ж тобі, чоловіче, чуба мав намняти [нам'яти]? (Руданський, 1, 1972, с. 172); – Так, кажете, здорово нам'яли вам окупанти і гайдамаки потилиці? (Довженко, 2, 1964, с. 108); [Дехто (з хлопців):] А так, так! [Вавило:] Наклепати йому потилицю (Старицький, 3, 1964, с. 120); [Канон:] Я прийду, як смеркне. А ніхто мені тут шиї не на милить? (Кропивницький, 2, 1958, с. 414); – Ну-ну, не займай, а то намилимо в'язи! (Шиян, Баланда, 1957, с. 22); – Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Яновський, 2, 1958, с. 147); [Тиміш:] А спробуєм гукнуть, То в шию накладуть (Кропивницький, 5, 1959, с. 596); [Платон Гаврилович (грізно до Дороша):] Ей ти, чорток, хочеш, щоб я тобі по шиї надавав (Васильченко, 3, 1960, с. 146); [Юхим:] А я собі думаю: лежи ти й зверху, а я тобі зісподу натовчу мовчки боки (Васильченко, 3, 1960, с. 80); – Всього доводиться терпіти… А як не в лад загавкаєш на пана, То ще й під боки натовчуть (Глібов, Байки, 1959, с. 185); – Та піди та побий їй [бабі Палажці] морду, та натовчи добре потилицю (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 384); Зіпхнув [будівничий] чоловіка з муру, і налаяв щонайпоганшими словами, ще й в потилицю натовк (Франко, 5, 1951, с. 302); [Михайло:] Борони боже: Якби я свою жінку підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Котляревський, 2, 1953, с. 69); Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав, Не думав і не сподівався, Щоб хто з Олимпа кучму дав (Котляревський. 1, 1952, с. 101); – Пику натовчу, хоч ти мені й батько (Васильченко, 1, 1959, с. 148); Двом американцям просто серед білого дня на Графській пристані в Севастопольському порту якісь матроси натовкли морду (Гончар, 2, 1959, с. 347); – Ходім, голубчику, – сіпнув юнака за рукав Кирило Сидоренко, – я тобі виб'ю таку бубну, що дядькові закажеш (Собко, Звичайне життя, 1957, с. 173). 2. (відшмагати, висікти різками) всипати гарячих кому; зідрати (здерти, облупити, спустити) [з живого] шкуру (три шкури, сім шкур) кому; у три березини потягти кого; всипати березової каші кому, жарт.; пригостити березовою кашею кого, жарт.; березовим віником почесати кого, жарт., ірон.; дати [березової] припарки кому, ірон.; дати (задати, завдати, всипати) хльосту (хлосту, хлости) кому, розм.; дати хльору, діал. – Ось він, утікач! – вигукнув голова колгоспи – Йому б гарячих всипати, а ми, дурні, бенкет влаштували (Збанацький. 1, 1974, с. 39); [Жезніцький:] Я з тебе живого здеру шкуру за такі слова (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 253); – Закипіло в мене серце – сім шкур би з них зідрав за таку шкоду (Тютюнник, Вир, 1964, с. 160); – До самого поліцмейстера доставлю! Облупе [облупить] шкуру на тобі! (Панас Мирний, 5, 1965, с. 293); [Медвідь:] То глядіть, що сам Потоцький наскочить на село з волохами своїми і шкуру спустить з нас (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 263); – Ей, козаки, – каже Ганжа Гандибер, – діти, друзі, молодці! Прошу я вас добре дбайте.., У три березини потягайте [дуків] (Українські народні думи, 1955, с. 76); – Павло Михайлович усипле їм, хитрунам, березової каші, – і, похитуючи широкими плечима, починає прощатися (Стельмах, 2, 1982, с, 545); З березових гілочок вив'язуються добрячі мітли, а також гнучкі віники, з котрих легко можна висмикнути лозину, щоб пригостити неслухняних дітей березовою кашею (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 11); – Он учора нахвалялись [пані], що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють.., щоб конюх Тришка березовими віниками почесав (Панас Мирний, 1, 1968, с. 348); «А вам, олимпські зубоскали, Моргухи, дзиги, фиглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки» (Котляревський, 1, 1952, с. 242); [Гільзе (несамовито):] Пожди, я тобі дам хльосту. (Шукає, чим би набити) (Леся Українка, 4, 1954, с. 248); [Баба:] Ой, задамо вам хутко хльосту (Кропивницький, 5, 1959, с. 259); Його піймали хлопи панські із ляшків і завдали доброї хлости (Мордовець, 1, 1958, с. 130); [Петро:] Та я йому сам перед вами таку дам хлосту, що не дай боже! (Костомаров, 1, 1967, с. 184); [Гурт:] Ой набий, бондаре, стальовий [сталевий] обруч! Всип йому хлосту ще (Старицький, 2, 1964, с. 258); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору, Всім по заслузі, як котам (Котляревський, 1, 1952, с. 136). 3. (дуже сильно побити) дати духопела; скрутити в'язи кому; полатати [києм (палицею)] боки (ребра) кому: полоскотати ребра кому; обламати ребра кому, рідко; поламати (потрощити) кістки (ребра) кому; полічити (порахувати) ребра кому; обламати кий (палицю, віник і т. ін.) на кому, об кого; оббити все пір'я з кого; (до крові) спустити мазку кому; (нещадно) печінки відбити (одбити) кому; дати чосу (перечосу) кому; дати (задати) затірки (затьору) кому, фам.; бебехи (тельбухи) надсадити кому, зневажл. Односельчани Сергій Кушнір і Борис Заплава – як боксери: спершу обмінялися дружнім рукостисканням, а потім дали один одному духопелу (Комаров, Кенгуру на балконі, 1984, с. 151); – Ну, маєш ти [Копродоніс] щастя, що втік! Я тобі скрутив би в'язи! (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 355); – А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 233); – Наші московські святі боролися ще більше і полатали боки самому сатані! – сказав енергійно Воздвиженський, которого національне чуття було трохи зобижено (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 32); – А як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 273); – Ти що, парубче, може, товчеників захотів? – нарешті вирвалося у Левка. – А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, 1, 1982, с. 73); – Нахваляються [мужики], ласкавий пане, що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (Стельмах, 1, 1982, с. 361); [Огнєв:] Ого, ти не дивися, що худенький і в окулярах, кістки може поламати [Орлик] будь-кому ( Корнійчук, 2, 1955, с. 39); А що вміє [Федір], то вміє. І кістки потрощити, коли треба, не пожаліє ні чужих, ані своїх, і нерви кому завгодно пошарпає (Логвиненко, Створи, 1984, с. 204); Як умре Ганя, то я йому [Ясеві] ребра потрощу києм! – промовив отець Хведор дорогою до жінки (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 357); [Петро:] Хотів був тобі ребра полічить, та ніколи – піду до учителів, може порозумнішаю (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 69); Скакав [Псякревський] з воза на віз і бив усе за рядом доти, поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра і потягли його до поліції (Казки Буковини, 1968, с. 43); [Іван:] Та еге ж! В'яжеться та й в'яжеться!.. Вже я хотів йому ребра полічить, та здорова, бісова личина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 26); [Богун:] Сто, двісті, хоч тисячу київ на мені обламайте. Вперше я переможений без бою (Корнійчук, 1, 1955, с. 213); – От побіжи-но мені ще раз до лісу з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка, 3, 1952, с. 632); – Не прийде вчасно додому, то дістане по м'якишу – все пір'я з нього обіб'ю! (Гончар, 6, 1979, с. 60); – Я йому [бурлакові] спустив кулаками чимало мазки (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 276); [Катря:] У неї не то Василя – печінки треба одбити (Старицький, 3, 1964, с. 25); – Послали фашисти облаву, та мало хто з неї повернувся. Доброго чосу дали, – озивається з гордістю Андрій (Стельмах, 3, 1983, с. 382); Нептун з Еолом з перепросу Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять (Котляревський, 1, 1952, с. 245); Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! (Словник Грінченка, 2, 1908, с. 107); Як задавав Еней затьору Всім супостатам на заказ, Як всіх калічив без розбору і убивав по десять враз (Котляревський, 1, 1952, с. 260); А также пану Геленору Смертельного дали затьору, і сей без духа тут оставсь (Котляревський, 1, 1952, с. 236); – А такий гладкий і завзятий [січовик], – знов почав Щука, – що насилу десять чоловік його подужали; деяким таки добре надсадив бебехи (Стороженко, 1, 1957, с. 376); – А я [Антін] тебе позиватиму в суд за те, що ти мені кулаками тельбухи надсадив (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 419). 4. (провчити) дати перцю кому; дати (утерти) маку кому; стерти на мак кого. Ого! провчу я висікаку і перцю дам йому, і маку, Потямить яковато я (Котляревський, 1, 1952, с. 173); – От… авантюрист шмаркатий! Ванько-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку – тиждень чухатимешся! (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 7); Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: – Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Стельмах, 7, 1984, с. 265). Пор.: БИТИ; ПОКАРАТИ; УДАРИТИ. ПОВНІСТЮ 1. (без будь-яких залишків) без останку; до цурки (цурочки); до [останньої] крихти; до [останньої] нитки (ниточки); до ноги; по зав'язку; до голки [забрати, розділити і т. ін.]. Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (Сосюра, 2, 1958, с. 125); Вороги мають намір усе, що ми робимо, знищити до цурки. Знищити нас фізично, стерти навіть сліди наші (Довженко, 3, 1960, с. 189); – Ваша екселенція!.. Засипались! – Що таке? – Савінкова впіймали! Вибовтав! До цурочки все вибовтав! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 331); – І все до крихти розказала [княжна] Мені і Ксенії сестрі (Шевченко, 2, 1963, с. 36); – Хорошого, Свириде, рибалку маєш, – відриває [Руденко] очі друга від землі. – Чесний до останньої крихти, а твердий, мов камінь (Стельмах, 2, 1982, с. 212); – На вашій дранці все ж до нитки записано, хіба ж ви що пропустите? – охоплюють парубка тривожні здогадки (Стельмах, 1, 1982, с. 138); До нитки звівся, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн… (Шевченко, 2. 1963, с. 126); – Коли не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до нитки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться (Стельмах, 1, 1982, с. 300); Ураз змокнув [Антон] до нитки (Гуріненко, Днів твоїх небагато, 1984, с. 182); Заскреготавши буферами, відійшов поїзд, а жінки все гибіли під дощем, промокли до останньої ниточки (Хижняк, Тамара, 1959, с. 163); Єпіскоп зараз бачив, як поблизу від нього Михайликова сотня витратила до ноги чималий загін кримчаків (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 394); Коли Стратон Стратонович дивився на цю голову, то ловив себе на думці, що вона по зав'язку начинена турботами (Чорногуз, Претенденти на папаху, 1983, с. 13); Тепер Пашко розповів про нову владу на селі, яку він очолив, і про Поганів маєток, що
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 399; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.22.119.251 (0.047 с.) |