Органи місцевого самоврядування.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Органи місцевого самоврядування.



Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить

виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або

посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.) та службу в органах місцевого

самоврядування як самостійний вид публічної служби (ст. 38 Стаття 38.

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними

справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно

обирати і бути обраними до органів державної влади та органів

місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби,

а також до служби в органах місцевого самоврядування.);

  • дає визначення місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення (Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

 

· тощо.

Тому, якщо взяти до уваги лише кількість конституційних норм, присвячених питанням, що становлять предмет му­ніципального права, то муніципальне право має більше підстав для існування в якості самостійної структурної частини права, ніж всі інші (за винятком хіба що консти­туційного права) галузі національного права України.

Проте обґрунтування муніципального права як само­стійної галузі права не вичерпується посиланням на знач­ну кількість конституційних норм, що регулюють пи­тання місцевого самоврядування. Воно відповідає всім основним вимогам до галузі права, що сформульовані загальною теорією держави та права.

Як і інші галузі права, муніципальне право являє со­бою структурний підрозділ системи національного права, що характеризується специфічним режимом правового регулювання й охоплює відносно самостійний комплекс однорідних суспільних відносин, воно відрізняється від інших галузей права предметом, методом та джерелами, має власну систему.

Як і будь-яка інша галузь права, муніципальне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють певний комплекс суспільних відносин. У силу цього, для визначення муніципального права (як і визначення будь-якої іншої галузі права) першочергове значення має вста­новлення предмета правового регулювання - кола су­спільних відносин, що регулюються муніципально-право­вими нормами.

Водночас у вітчизняній та зарубіжній (зокрема, ро­сійській) юридичній літературі висловлюються різні під­ходи до окреслення предмета муніципального права, що не могло не привести до різних варіантів визначення цієї галузі. В науковому плані це цілком нормальне яви­ще, адже як і галузь, так і вітчизняна наука муніципаль­ного права перебувають на етапі становлення, що супро­воджується формуванням різних наукових шкіл і, як наслідок, різних підходів при розробці відповідного ка­тегоріального апарату. Але з точки зору тих, хто вивчає навчальну дисципліну «Муніципальне право», подібна ситуація може викликати певні труднощі в засвоєнні програмного матеріалу, оскільки саме визначення галузі конституційного права значною мірою обумовлює систе­му цієї навчальної дисципліни і його різні варіанти мо­жуть призвести до неоднозначності у визначенні пред­мета навчальної дисципліни.

Так, у першому вітчизняному підручнику з муніци­пального права за ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького, до його предмета відносять «відносно самостійний вид суспільних відносин, пов'язаний з ор­ганізацією і здійсненням місцевої влади, тобто публічної влади, влади народу в межах відповідних адміністратив­но-територіальних одиниць».

На нашу думку, такий підхід не зовсім коректно відо­бражає семантикутерміна «муніципальний», а також не дозволяє достатньо чітко відокремити групу суспільних відносин, що становлять предмет самостійної галузі пра­ва. Такий висновок має таке обґрунтування:

· по-перше, сам термін «місцева влада» не має законо­давчого визначення і в юридичній літературі вживається досить довільно, наприклад, для позначення різних суб'єктів влади на регіональному та місцевому територі­альних рівнях - як органів місцевого самоврядування, так і місцевих органів виконавчої влади;

· по-друге, «місцева влада» - це публічна влада, що здійснюється на місцевому і регіональному рівнях, а участь у її здійсненні, з урахуванням існуючої в Україні системи територіальної організації влади, беруть як тери­торіальна громада, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, так і органи виконавчої влади. А що стосується останніх, то їх діяльність регла­ментується швидше нормами конституційного та адміні­стративного, ніж муніципального, права і подібне тлума­чення предмета муніципального права може привести до його невиправданого розширення.

З огляду на зазначене, слід підкреслити, що предмет муніципального права охоплює лише суспільні відносини, що складаються у зв’язку з організацією і здійсненням місцевого самоврядування(відносини місцевого самоврядування), щодозволяє характеризувати муніципальне право як право місцевого самоврядування.

Предмет муніципального права є досить специфічним - його становлять суспільні відносини, що виника­ють не в окремій сфері суспільних відносин, а в різних сферах життєдіяльності суспільства - політичній, еконо­мічній, соціальній, духовній, тобто там, де реалізують свої повноваження територіальні громади та інші суб'єк­ти місцевого самоврядування. Об'єднує ці відносини те, що всі вони пов'язані з організацією та здійсненням особ­ливої форми публічної влади - місцевого самоврядуван­ня, тобто муніципальне право - це за своїм предметом право безумовно публічне,хоча це не виключає і наявно­сті в його структурі і приватноправовихнорм та інсти­тутів (вони регулюють відносини в тій сфері, де суб'єкти муніципального права виступають як приватноправові утворення, наприклад, діяльність комунальних підпри­ємств, оренда нерухомості, що перебуває у комунальній власності, тощо).

Для визначення кола цих відносин принципове зна­чення мають положення статті 140 Конституції України, згідно з якою до відання місцевого самоврядування від­несене вирішення питань місцевого значення.Звичай­но, це конституційне формулювання є досить розпливчас­тим і невизначеним - можна навести багато прикладів таких питань, що мають місцеве значення, але згідно з чинним законодавством не віднесені до компетенції територіальної громади чи її органів (наприклад, несвоєчасна виплата заробітної плати на державних підприємствах, що розташовані на території громади), і, навпаки, є бага­то питань, що мають як місцеве, так і загальнодержавне значення.

Певною мірою ця конституційна невизначеність ком­пенсується встановленням предметів відання органів міс­цевого самоврядування в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», проте питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, не можна зводити лише до предметів відання органів місцевого самовряду­вання і, в силу цього, можна констатувати наявність про­галини в законодавчому визначенні сфери компетенції місцевого самоврядування. Крім того, значне коло пи­тань, що, безумовно, мають місцеве значення, віднесені чинним законодавством (Закон України «Про місцеві державні адміністрації») до сфери компетенції органів виконавчої влади.

Наслідком зазначеного є неможливість чіткого та ви­черпного визначення предмета муніципального права. Можна лише вказати на локальний характер відповідних суспільних відносин та окреслити групи однорідних від­носин (схема 1), що регулюються нормами муніципаль­ного права і до яких слід віднести відносини, пов'язані:

· з організацією та функціонуванням системи місцево­го самоврядування;

· з визначенням основ місцевого самоврядування;

· із гарантуванням місцевого самоврядування;

· з відповідальністю органів та посадових осіб місце­вого самоврядування.

Запропонована структура предмета муніципального права має загальний характер, вона охоплює великі масиви суспільних відносин, на які регулюючий вплив здійснює місцеве самоврядування. В свою чергу, вони можуть бути деталізовані. Наприклад, відносини, що виникають у зв'язку з організацією та функціонуванням системи місце­вого самоврядування, складають таку систему:

• відносини, пов'язані з безпосереднім здійсненням територіальною громадою місцевого самоврядування (міс­цеві вибори, місцеві референдуми, загальні збори);

• відносини, пов'язані з участю громадян у здійс­ненні місцевого самоврядування (місцеві ініціативи, гро­мадські слухання, громадські роботи тощо);

• відносини, пов'язані з організацією та діяльністю органів місцевого самоврядування і органів самооргані­зації населення;

• відносини, пов'язані з розподілом повноважень у системі місцевого самоврядування та їх реалізацією тощо.

Для визначення муніципального права важливе значен­ня має також його комплексний характер - воно не нале­жить до основних галузей національного права України, а є вторинним - похідним від інших галузей права. Муніци­пальне право формується на стику конституційного, адміністративного, земельного, господарського, фінансового, цивільного права внаслідок розвитку місцевого самовря­дування та законодавства про місцеве самоврядування, що, власне кажучи, і спричинило відокремлення відпо­відних правових норм у самостійну галузь права.

Комплексний характер муніципального права знахо­дить прояв й у полівалентності муніципально-правових норм та інститутів - вони одночасно є нормами (інститу­тами) основних галузей права - конституційного, адмініст­ративного тощо.

Як комплексна галузь права, муніципальне право ре­гулює суспільні відносини, що становлять його предмет, із застосуванням методів, притаманних різним галузям права - як імперативних, так і диспозитивних (схема 2).

МЕТОД МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА - як галузі національного права є способом її впливу на суспільні відносини, що виникають у процесі визнання, становлення, організації та здійснення муніципальної влади, а також реалізації та захисту муніципальних прав особистості.

Розрізняють такі провідні методи муніципального права: імперативний і диспозитивний.

· Імперативний (публічно-правовий) метод передба­чає владний вплив на учасників суспільних відносин, вре­гульованих муніципально-правовими нормами, і він має пріоритетне значення, що обумовлене публічним характе­ром галузі муніципального права. Імперативні методи за­сновані на переважному застосуванні припису і включа­ють такі способи регулювання суспільних відносин:

1) дозволяння - надання учасникові права на здійс­нення певних дій;

2) заборона – покладання на учасника обов'язку утриматися від здійснення

певних дій;

3) зобов'язання - покладання на учасника обов'язку здійснити певні дії.

· Диспозитивний (приватноправовий метод) - це спосіб регулювання відносин між такими учасниками му­ніципально-правових відносин, які є рівноправними сто­ронами, і він може бути застосований, наприклад, при ре­гулюванні діяльності органів місцевого самоврядування, пов'язаної з реалізацією ними самоврядних повноважень. Диспозитивні методи пов'язані з дозволянням і включа­ють такі способи регулювання суспільних відносин:

1) надання дозволу здійснити певні дії, що мають правовий характер;

2) надання учасникам певних прав;

3) надання учасникам можливості вільного обрання варіанта поведінки.

З урахуванням викладеного можна сформулювати таке визначення муніципального права :

Муніципальне право України - це комплексна га­лузь національного права України, яку становлять правові норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з організацією та здійсненням місцевого са­моврядування, закріплюючи при цьому основи місцево­го самоврядування, організацію та форми його здійс­нення, компетенцію та гарантії місцевого самовряду­вання, відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.11.178 (0.011 с.)