Тема 8. Ринки чинників виробництва

 

Теоретичні відомості

 

Чинниками виробництва (або виробничими ресурсами) називають блага (природного та штучного походження), що використовуються для виробництва необхідних людям кінцевих товарів та послуг.

Попит на чинники виробництва є похідним від попиту на блага, тобто він виводиться з попиту на готові блага, у виробництві яких використовується ресурс. Тому попит на чинники виробництва залежить від:

1) виробничої технології;

2) цін на ресурси;

3) рівня продуктивності чинника;

4) наявності ресурсів - замінників.

Граничний продукт ресурсу (MP_f) – це додатковий обсяг випуску продукції від використання додаткової одиниці ресурсу:

,

де ∆F – зміна обсягу ресурсу, що використовується у виробництві. (Наприклад, граничний продукт праці - MP_L, граничний продукт капіталу - MP_K).

Гранична дохідність ресурсу (або граничний продукт у грошовому виразі) (MRP) – це додатковий дохід, який отримує фірма від продажу кожної додаткової одиниці продукту, що був вироблений за допомогою кожної додаткової одиниці ресурсу:

,

де MP_f - граничний продукт ресурсу (у натуральній формі), P_P- ціна продукту (тільки для конкурентного ринку).

У короткостроковому періоді діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня, тому крива MRP має від’ємний нахил.

Виходячи з визначення MRP, можна зробити висновок, що фірма буде пред’являти попит на кожну додаткову одиницю ресурсу, виходячи з доходу, який принесе фірмі дана одиниця ресурсу, тобто крива MRP і є кривою попиту на ресурс.

Граничні витрати на ресурси (MRC) – це додаткові витрати, які несе фірма для придбання кожної додаткової одиниці ресурсу:

.

Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого виду ресурсів до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає приріст валової виручки фірми більший ніж приріст її сукупних витрат. Межею діяльності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій врівноважуються граничний продукт у грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс:

.

Якщо ринок ресурсів є конкурентним, тоді фірма, яка потребує чинник виробництва, замала для того, щоб впливати на його ціну. Іншими словами, кожна фірма може наймати будь-яку кількість чинника виробництва за визначеною ринковою ціною на нього. Таким чином, фірма стикається з горизонтальною, або досконало еластичною, кривою пропозиції чинника виробництва. Отже, фірма, що максимізує прибутки, повинна залучати додаткові ресурси, доки граничний продукт ресурсу не зрівняється з граничними витратами на ресурс (тобто ціною ресурсу):

,

де P_f – ціна ресурсу.

Правило мінімізації витрат: витрати мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсу(праці L та капіталу K) є однаковими:

.

Однак мінімальні витрати на виробництво не завжди забезпечують максимальний прибуток. Вони збігаються лише для умов конкурентного ринку, де попит абсолютно еластичний, а ціна на продукт залишатиметься незмінною при зміні пропозиції фірми. Тому доцільніше користуватися більш загальним підходом: максимальний прибуток досягається за умови зрівноважування граничного продукту та граничних витрат МР = МС.

Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовому вираженні змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу: MRP_f>P_f. Максимального значення прибуток набуває тоді, коли витримується така рівність:

.

Характеристика конкурентного ринку праці:

1) значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг;

2) велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного;

3) ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.

При конкурентному ринку праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс:

,

де w - ставка заробітної плати.

Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Поки MRP > MRC, фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при

.

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точка максимізації прибутку фірми (MRP = MRC) відповідатиме меншій ставці зарплати та меншій кількості взятих на роботу, ніж при конкурентному ринку.

Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:

1) сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти;

2) збільшення продуктивності праці;

3) підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об’єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати;

б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників. Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня. Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двостороння монополія - це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

Капітал - це чинник виробництва, застосування якого дозволяє підвищити ефективність людської праці.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого доходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заощадження стають об’єктом купівлі-продажу на ринку факторів виробництва, де й складається їх ціна - плата за право користування цими капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсотка (r) - це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до позичкового капіталу (ПК):

.

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку. Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.

Приймаючи рішення про інвестування деякого проекту, інвестор порівнює витрати й очікуваний прибуток. При цьому потрібно враховувати, що гроші можна було покласти в банк і отримати певний альтернативний дохід. Тому, оцінюючи сьогоднішню вартість очікуваних у майбутньому доходів, потрібно їх зменшити на величину доходу, що міг бути отриманий від депозиту в банку, тобто майбутній дохід потрібно продисконтувати на теперішній момент.

Вартість, яку матимемо в майбутньому, розраховану (дисконтовану) на даний момент, називають теперішньою вартістю або дисконтованою на даний момент вартістю. Вартість, яку ми маємо сьогодні, розраховану на певний момент в майбутньому, називають майбутньою вартістю на момент t.

Дисконтована вартість (PV) – це поточне значення вартості майбутніх доходів чи витрат:

,

де R – дохід відповідного року, n – рік.

Обсяг землі, що пропонується на ринку, обмежений і не змінюється із зміною її ціни, тому пропозиція землі є зовсім нееластичною (вертикальна лінія). Так само будується крива пропозиції інших обмежених природних ресурсів (родовища корисних копалин, привабливі для туризму території, природні водойми, ріки тощо).

Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ціни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та цін на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Відповідно крива попиту переміщується вправо і вліво.

Оскільки земля має різну природну родючість, то власник родючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок переливу капіталу.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної родючості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного використання землі.

З величиною ренти пов’язана ціна землі:

,

де Р_Z - ціна землі, R - рента, r - ставка банківського відсотку.

 

Приклади розв’язання задач

 

1. Площа доступних земельних угідь складає 120 га. Попит на землю описується рівнянням: Q_D = 180-3R, де Q - площа землі, що використовується, в гектарах; R - ставка ренти в млн. руб. за 1 га. Ставка банківського процента становить r = 10% річних.

Визначити рівноважну ставку ренти і ціну одного гектару землі.

Розв’язання

Q_S= 120, Q_D = 180-3R. Знайдемо рівноважну ставку ренти за 1 га. Складаємо рівняння:

120=180-3R, 180-12 =3R, 60=3R, R=20 (млн. руб.) Використовуємо формулу ціни землі:

Відповідь: рівноважна ставка ренти за 1 га складає 20 млн.руб., 1 га землі коштує 200 млн.руб.

 

2. Визначити, чи доцільним є інвестиції у купівлю нового верстата вартістю 100 тис. грн., якщо протягом 5 років очікується наступні надходження від використання даного верстата:

- прибуток 1-го року – 50 тис. грн.;

- прибуток 2-го року – 40 тис. грн.;

- прибуток 3-го року – 30 тис. грн.;

- прибуток 4-го року – 20 тис. грн.;

- прибуток 5-го року – 10 тис. грн.;

Ставка банківського відсотку становить 6 %.

Розв’язання

Використаємо формулу дисконтованої вартості – поточного значення вартості майбутніх доходів чи витрат – маємо:

Так як величина прибутку від використання верстата, приведена до теперішньої вартості купівельної ціни, є вищою ніж остання, даний верстат доцільно купити для виробничих потреб.

Відповідь: інвестиції у купівлю нового верстата є доцільними.

 

3. У виробництві певного товару використовуються 2 фактори: праця і земля. В яких випадках, що наведені у таблиці 8.1, досягається мінімізація витрат?

Таблиця 8.1

Варіанти	Граничний продукт землі	Ціна землі	Граничний продукт праці	Ціна праці
А
Б
В
Г

Розв’язання

Мінімізація витрат відбувається за умови: . Перевіримо кожний варіант.

А). ; ; ;

Б). ; ; ;

В). ; ; ;

Г). ; ; .

Відповідь: у випадках А і С.