Тема 1. Вступ до мікроекономіки



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 1. Вступ до мікроекономіки



Карасьова Ю.М.

К 21 Мікроекономіка: методичні вказівки щодо виконання практичних завдань для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання / Карасьова Ю.М. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006 - 129 с.

 

 

Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань з курсу „Мікроекономіка” для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання розроблено у відповідності із програмою курсу „Мікроекономіка”. Методичні вказівки щодо виконання практичних завдань містить у собі теоретичні відомості з кожної теми, формули, що необхідні для розв’язання завдань, приклади вирішення типових завдань з кожної теми курсу та завдання для самостійної роботи студентів. Методичні рекомендації покликані допомогти студентам краще засвоїти матеріал у процесі самопідготовки.

 

 

ББК 65.012.1я73

 

© Карасьова Ю.М., 2006

© Донецький державний університет

економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського, 2005

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………...4

Тема 1. Вступ до мікроекономіки……………………………….5

1.1. Теоретичні відомості………………………………………………..5

1.2. Приклади розв’язання задач………………………………………..7

1.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………..9

Тема 2. Теорія попиту та пропозиції…………………………..13

2.1. Теоретичні відомості………………………………………………13

2.2. Приклади розв’язання задач………………………………………18

2.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………....21

Тема 3. Еластичність попиту та пропозиції………………….27

3.1. Теоретичні відомості………………………………………………27

3.2. Приклади розв’язання задач………………………………………31

3.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………....34

Тема 4. Теорія споживчої поведінки…………………………..41

4.1. Теоретичні відомості………………………………………………41

4.2. Приклади розв’язання задач………………………………………45

4.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………50

Тема 5. Витрати виробництва…………………………………62

5.1. Теоретичні відомості……………………………………………....62

5.2. Приклади розв’язання задач………………………………………68

5.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………71

Тема 6. Підприємство в умовах досконалої конкуренції…...81

6.1. Теоретичні відомості………………………………………………81

6.2. Приклади розв’язання задач………………………………………84

6.3. Задачі для самостійного вирішення………………………………88

Тема 7. Підприємство в умовах недосконалої конкуренції...94

7.1. Теоретичні відомості………………………………………………94

7.2. Приклади розв’язання задач……………………………………...101

7.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………...105

Тема 8. Ринки чинників виробництва…………………….....114

8.1. Теоретичні відомості……………………………………………...114

8.2. Приклади розв’язання задач……………………………………...119

8.3. Задачі для самостійного вирішення……………………………...121

Список рекомендованої літератури…………………………………..127


Вступ

 

Мікроекономіка – це наука, без знань якої неможливо уявити спеціаліста в галузі економіки. Вона замінює майбутньому спеціалісту мікроскоп при вивченні економічних процесів та явищ.

Особливістю курсу „Мікроекономіка” і його відмінністю від прикладних економічних дисциплін, що вивчають низову ланку економіки – підприємство – є те, що в ньому виробнича діяльність розглядається з урахуванням попиту споживача, його доходів, уподобань, корисності, теорії виробництва та теорії споживчого вибору, які віддзеркалюють та доповнюють одна одну. Мікроекономіка вивчає, як змінюється попит залежно від цін, доходів та цін товарів-замінників; вона визначає теоретичні підвалини ціноутворення в цілому і регулювання цін зокрема. Вивчаючи мікроекономіку студенти порівнюють поведінку фірм в умовах вільної конкуренції та різних монополістичних станів ринку.

Через увесь курс мікроекономіки проходить ідея зв’язку попиту і пропозиції з сторони споживача та з сторони виробника. Вивчивши основні положення курсу, можна зробити висновки про реальні зв’язки витрат і доходів на всіх рівнях, виходячи з того, що витрати однієї з сторін економічного процесу є доходами іншої. Особливий інтерес викликає мікроекономічне трактування впливу податків на виробництво та споживання, дослідження розподілу податкового тягаря між покупцем та продавцем.

Мікроекономіка тісно пов’язана з такими науками як макроекономіка та економічна політика. Вивчення цієї дисципліни дозволяє краще засвоїти такі курси як економіка галузі та економіка підприємства, фінанси, статистика та визначити практичні процеси в оподаткуванні і ціноутворенні. Без знань мікроекономіки сьогодні неможливо проводити маркетингові дослідження, приймати управлінські рішення та розробляти конкурентну стратегію фірми.

Специфіка курсу полягає в тому, що це одночасно є і теоретична, і прикладна дисципліна, тому її вивчення неможливе без практичних завдань, методичні вказівки до розв’язання яких й представлені у цьому виданні.

 


Тема 1. Вступ до мікроекономіки

Теоретичні відомості

 

Мікроекономіка - складова частина економічної теорії, яка досліджує діяльність окремих економічних одиниць (споживачів, фірм), їх взаємодію на ринках, результатом якої є формування цін на товари і послуги, а також фактори виробництва. Вона розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб’єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

Мета дисципліни полягає у формуванні знань щодо поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, наданні універсального інструментарію для обґрунтування і прийняття оптимальних господарчих рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

Мікроекономіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми. Позитивні проблеми пов’язані з аналізом і прогнозуванням, нормативні - з плануванням діяльності підприємств чи галузей.

Позитивний аналіз посідає чинне місце в мікроекономіці. Його завжди використовують, коли бажають знати, які будуть наслідки в економічній системі, якщо будуть прийняті ті чи інші рішення (наприклад, встановлення квоти на імпорт товару, зміни в системі оподаткування тощо). Тобто позитивний аналіз дає можливість відповісти на запитання: „Що буде, якщо...?” або ж, іншими словами, позитивний аналіз дає можливість прогнозувати, виходячи з тих умов, що існували в минулому періоді.

Нормативний аналіз використовують тоді, коли бажають оптимізувати рішення, тобто, коли бажають вибрати найкращий варіант із можливих. Тобто, нормативний аналіз дає можливість відповісти на запитання: „Що потрібно, щоб...?” або ж, іншими словами, нормативний аналіз дає можливість розробляти програми, складати плани дій для досягнення поставленої мети.

Мікроекономічні дослідження спираються на ряд фундаментальних передумов, які визначають своєрідність методу мікроекономічного аналізу: граничний аналіз, функціональний аналіз, економічний атомізм, рівноважний підхід, економічне моделювання, аналогія, графічне зображення.

Економічні або виробничі ресурси - це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів та послуг. Виділяють чотири категорії ресурсів, які називаються чинниками виробництва:

1. Природні ресурси (земля) - так називають всі природні ресурси, які застосовуються людиною у процесі виробництва, тобто все те, що може бути використано у виробництві в первісному вигляді.

2. Капітал (інвестиційні ресурси) - це всі засоби виробництва, створені людиною. До нього належать: будівлі, споруди, машини, устаткування, інструменти, транспортні засоби, фінансові кошти, як акції, облігації, банківські депозити і т. ін. Процес виробництва та акумулювання капіталу називається інвестуванням.

3. Праця - це сукупність знань, умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних здібностей людини, тобто робоча сила, яку вона пускає в хід при виробництві продукту.

4. Підприємницька здатність - це особливий чинник виробництва, який об’єднує у процесі виробництва всі інші чинники в єдину систему. Підприємницька здатність - це здатність прийняття рішення і здатність ризикувати. Вона характеризується ініціативністю, рішучістю, новаторством, ризикованістю.

Всі виробничі ресурси, або чинники виробництва, мають одну спільну корінну властивість: вони рідкісні або вони є в обмеженій кількості.

Основу мікроекономіки утворюють два фундаментальних факти:

1. Матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби індивідуумів та інститутів, які його становлять, буквально безмежні.

2. Економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів та послуг, обмежені або рідкісні.

Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже, обумовлює вибір оптимального варіанту їх застосування.

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімальних витрат.

Вибір здійснюється серед обмежених ресурсів, які можуть альтернативно використовуватись для виробництва різних товарів та послуг і розподілятися потім для споживання тепер і в майбутньому.

Альтернативна вартість - це вартість виробництва товару або послуги, виміряна з точки зору втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, який вимагає того ж часу або тих же ресурсів.

В економічній літературі є чимало синонімів терміна „альтернативна вартість”, наприклад, альтернативні витрати.

Альтернативні витрати визначають поведінку у процесі вибору. Чим вищі альтернативні витрати на виробництво товару А, тим менша ймовірність, що товар А вироблятиметься; а чим менші альтернативні витрати виробництва товару А, тим вища ймовірність, що товар А вироблятиметься.

В реальній дійсності люди завжди стикаються з альтернативними витратами. Виробництво одного продукту означає відмову від іншого.

Раціональна людина повинна підраховувати не тільки майбутні затрати, а й витрати невикористаних виробничих можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір.

При з’ясуванні суті альтернативних витрат необхідно звернути увагу на дві їх властивості:

1. Не всі затрати, яких зазнає виробник, є альтернативними. При будь-якому способі використання ресурсів не є альтернативними витрати, яких зазнає виробник в безумовному порядку (від яких він не може відмовитися).

2. Не всі альтернативні витрати набувають форми грошових витрат. Недоодержаний або неодержаний дохід теж включається в альтернативні витрати, хоч безпосередніми грошовими витратами не є (це не те, що ви витратили з своєї кишені, а те, що ви недоодержали у свою кишеню).

Таким чином, альтернативні витрати - це сума альтернативних грошових витрат і недоодержаних грошових доходів.

 

Приклади розв’язання задач

1. Відмовившись від роботи слюсарем-авторемонтником із заробітною платою 2400 гривень на рік, а також від роботи шофером із зарплатою 3000 гривень на рік, Роман вступив до юридичного інституту з річною оплатою навчання 1800 гривень. Чому дорівнює альтернативна вартість його рішення у перший рік навчання, якщо 50% плати йому компенсує фірма "Автобан", яка направила його до ВНЗ?

Розв’язання

З двох втрачених можливостей найкраща - це робота шофером. Альтернативна вартість - 3000 грн. Явні витрати дорівнюють:

Річна вартість навчання - 1800 грн.

З них частину компенсує фірма „Автобан” - 900 грн.

Всього за навчання - 900 грн.

Альтернативна вартість рішення (альтернативні витрати) - 900 грн. + 3000 грн. = 3900 грн.

Відповідь: 3900 грн.

 

2. Катерина витрачає на підкопування одного куща троянд 4 хвилини, а на поливку - 1 хвилину. її брат Федір підкопує один кущ 6 хвилин, а поливає 4 хвилини. Яку максимальну кількість кущів троянд Катерина і Федір в змозі повністю обробити (підкопати та полити) за 1 годину, якщо кожен буде займатися цим самостійно? Як їм раціонально розподілити цю працю, використовуючи, принцип порівняльних переваг? Скільки при цьому кущів троянд буде повністю оброблено за 1 годину?

Розв’язання

    Катерина Федір
Витрати часу на роботу Підкопування 4 хв. 6 хв.
Полив 1 хв. 4 хв.
Всього 5 хв. 10 хв.
Обсяг виконаної роботи за 60 хв.   60 хв. :5 = 12 кущів 60 хв. : 10 = 6 кущів
Продуктивність праці за 60 хв. Підкопування 60:4 = 15 кущів 60:6 = 10 кущів
Полив 60:1 = 60 кущів 60:4 = 15 кущів
Альтернативна вартість Підкопування 1 підкопаний кущ = 4 поли-тих куща 1 підкопаний кущ = 1,5 по-литих куща
Полив 1 политий кущ = 0,25 підко-паних куща 1 политий кущ = 0,67 підко-паних куща

 

Отже, Катерині варто спеціалізуватися на поливі кущів (альтернативна вартість поливу в неї менша), а Федору - підкопувати. Обсяг виконання робіт після спеціалізації: Федір тільки підкопує: 60 хв. : 6 = 10 кущів. Ці кущі Катерина поллє за 10 Í 1 хв. = 10 хвилин. Решту часу (60 – 10 = 50 хв.) вона зможе і підкопати і полити ще 50 хв. : 5 хв.=10 кущів.

До спеціалізації вони обробляли 18 кущів за годину. Після спеціалізації - 20 кущів за годину. Вигоди від спеціалізації - 2 додатково оброблених куща троянд.

Відповідь: за одну годину Катерина та Федір в змозі повністю обробити (підкопати та полити), якщо кожен буде займатися цим самостійно, 18 кущів; Катерині варто спеціалізуватися на поливі кущів (альтернативна вартість поливу в неї менша), а Федору – підкопувати (альтернативна вартість підкопування в нього менша); після спеціалізації Катерина та Федір в змозі обробити 20 кущів.

 

Теоретичні відомості

 

Попит - це та кількість товарів та послуг, яку бажає та має можливість придбати споживач за кожною конкретною ціною.

Обсяг попиту - це максимальна кількість товарів та послуг, яку споживач готовий придбати за даною ціною.

Функція попиту - алгебраїчний вираз зв’язку між обсягом попиту та ціною у вигляд Qd = ¦(P). У аналітичній формі Qd = a – b*P, де a та b > 0; а - обсяг попиту при нульовій ціні; b – величина, обернена куту нахилу кривої попиту ( ). Зв’язок між ціною та обсягом попиту у вигляді: Pd=¦(Q) має назву оберненої функції попиту.

Крива попиту (D) - графічне вираження зв’язку між ринковою ціною товару або послуги і тією кількістю, яку по цій ціні питатимуть покупці.

Закон попиту: за інших рівних умов збільшення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту, і навпаки, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту (P­ÞQ¯, P¯ÞQ­). Цей факт відображений від’ємним нахилом кривої попиту.

Попит змінюється під впливом різноманітних чинників. Зміна обсягу попиту відбувається під впливом цінових чинників, зміна у попиті відбувається під впливом нецінових чинників. Цінові чинники характеризують рух уздовж кривої попиту, нецінові чинники зсовують криву попиту паралельно самої собі (праворуч чи ліворуч).

До цінових чинників попиту відносять зміну ціни на товар, під дією ефекту доходу та ефекту заміщення.

Нецінові чинники, що впливають на зміну попиту, і напрям зсуву кривої попиту вказані в табл. 2.1.

Пропозиція - це та кількість товарів та послуг, яку бажає та має можливість пропонувати виробник за кожною конкретною ціною.

Обсяг пропозиції - це максимальна кількість товарів та послуг, яку виробник бажає та має спроможність виробити за даною ціною.

Функція пропозиції - алгебраїчний вираз зв’язку між обсягом продажу та ціною у вигляд Qs = ¦(P). У аналітичній формі QS = c + d*P, с - обсяг пропозиції при нульовій ціні; d – показник куту нахилу кривої пропозиції ( ). Зв’язок між ціною та обсягом пропозиції у вигляді: Ps=¦(Q) має назву оберненої функції пропозиції.

 

Таблиця 2.1.

Нецінові чинники, що впливають на зміну попиту

Чинники впливу Напрям зсуву кривої попиту
Зростання (зменшення) ціни на взаємозамінне благо Праворуч (ліворуч)
Зростання (зменшення) ціни на доповнююче благо Ліворуч (праворуч)
Зростання (зменшення) доходу споживача, для нормального блага Праворуч (ліворуч)
Зростання (зменшення) доходу споживача, для блага низької споживчої якості Ліворуч (праворуч)
Зростання (зменшення) числа споживачів Праворуч (ліворуч)
Сподівання споживача на майбутнє підвищення (зниження) ціни Праворуч (ліворуч)
Збільшення (зменшення) привабливості товару Праворуч (ліворуч)

 

Крива пропозиції (S) - графічне вираження зв’язку між ринковою ціною товару або послуги і тією кількістю, яку по цій ціні пропонуватимуть продавці, тобто показують, скільки продавці захочуть продати товару по кожній з безлічі цін.

Закон пропозиції: за інших рівних умов збільшення ціни веде до відповідного збільшення величини пропозиції, і навпаки, зниження ціни веде до відповідного зниження величини пропозиції (P­ÞQ­, P¯ÞQ¯). Цей факт відображений позитивним нахилом кривої пропозиції.

Позитивний нахил кривої пропозиції, окрім суто психологічного сприйняття, можна пояснити також:

- реакцією виробників на зростання ціни реалізації (збільшення прибутку виробника, входження нових виробників на ринок даного товару);

- зростанням витрат на виробництво додаткової продукції за фіксованих виробничих можливостей (можна більше виробляти продукції, якщо збільшити величину оплати праці робітників);

- поєднанням межі виробничих можливостей та альтернативною вартістю. Ціна одного товару повинна зростати по відношенню до ціни іншого товару, щоб більша кількість виробників була зацікавлена у його виробництві по мірі зростання альтернативної вартості.

Зазначені чинники можна охарактеризувати, як цінові чинники пропозиції, які показують зміну величини пропозиції під впливом зміни ціни даного товару. Цінові чинники пропозиції характеризують рух уздовж кривої пропозиції. Нецінові чинники пропозиції показують зміну в пропозиції та характеризуються зсувом кривої пропозиції паралельно самої собі (праворуч чи ліворуч).

Нецінові чинники, що впливають на зміну пропозиції, і напрям зсуву кривої пропозиції вказані в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Нецінові чинники, що впливають на зміну пропозиції

Чинники впливу Напрям зсуву кривої пропозиції
Зростання (зменшення) ціни на ресурси Ліворуч (праворуч)
Збільшення (зменшення) числа продавців на ринку Праворуч (ліворуч)
Зростання (зменшення) витрат виробника Ліворуч (праворуч)
Податки (субсидії) виробникам Ліворуч (праворуч)
Сподівання виробників на майбутнє підвищення (зниження) ціни Ліворуч (праворуч)
Зростання (зменшення) ціни на товари, що виробляються з тієї ж самої сировини Ліворуч (праворуч)
Удосконалення технологій (погіршення умов виробництва) Праворуч (ліворуч)

 

Ринкова рівновага – такий стан ринку, коли кількість товару, яку готов продати виробник, дорівнює кількості товару, яку готовий придбати покупець за даної конкретної ціни. На графіку рівноважні ціна та обсяг відповідають точці перетину кривих попиту та пропозиції. Відповідні координати цієї точки називаються рівноважним обсягом та рівноважною ціною.

Щоб знайти рівноважні ціну та обсяг, необхідно прирівняти функції попиту та пропозиції (Qd = Qs).

Якщо ринкова ціна товару, що продається, перевищує рівноважну ціну, то на ринку утворюється надлишкова кількість товару, бо за ціною вище рівноважної покупець пред’явить попит на меншу кількість товарів та послуг. За ціною вище рівноважної обсяг попиту перевищить кількість продукції, що пропонується, та на ринку виникне нестача товарів (дефіцит).

Надлишок (виграш) споживача визначається як вигода, яку він має, коли придбає товар за ціною, яку визначає ринок. Математично надлишок споживача - це різниця між сумою, яку споживач готовий сплатити за товар, та сумою, яку він платить в дійсності.

Надлишок (виграш) виробника визначається як вигода, яку він має, коли реалізує товар за ціною, яку визначає ринок. Математично надлишок виробника - це різниця між сумою, за якою він готовий продати товар, та сумою, за якою він продає в дійсності.

Ринковий механізм не може повністю виключити засоби державного регулювання ринку, до яких відносять податки, субсидії та фіксовані ціни.

Податки. Припустимо, Уряд затвердив податок у розмірі на кожну товарну одиницю. Його введення викличе паралельне зміщення лінії пропозиції ліворуч-угору на величину цього податку. Тепер кожен можливий обсяг виробники готові пропонувати за ціною, на величину податку більшою, ніж раніше. У цьому випадку, сплативши податок, виробники отримають за свій товар ту саму ціну, що й раніше. Але за такої ціни величина попиту буде значно меншою від попередньої. Виникає затоварювання, наслідком якого стане тенденція до зниження ціни на одиницю товару і скорочення випуску. Дещо активізується попит, і як наслідок, рівновага ринку буде досягнута на новому рівні. Нова рівноважна ціна буде вищою за попередню, але нижчою від тієї, яку хотіли б отримати продавці. Меншим буде й новий рівноважний обсяг. Результатом приходу ринку даного товару до нового рівноважного стану буде фактичний розподіл потоварного податку між продавцем і споживачем, хоча формально податок вносить до бюджету продавець (виробник). Покупець заплатить продавцю ціну, яка вища за попередню рівноважну на певну величину. Це частка покупця у потоварному податку. Продавець же, отримавши ціну, сплатить із неї податок на кожну продану одиницю товару і фактично отримає меншу ціну за свій товар. Це його частка у потоварному податку. Розподіл податкового тиску між покупцем і продавцем залежить від співвідношення еластичності попиту і пропозиції.

Дотації. Дотації є податками „навпаки”. Потоварна дотація також установлюється в певному відсотку до ціни товару або в абсолютній сумі в розрахунку на одиницю товару. Потоварні дотації зазвичай отримують виробники, хоча у багатьох випадках їх отримують безпосередньо і споживачі. Припустимо, мерія затвердила дотацію із міського бюджету виробникам товару (послуги) на кожну товарну одиницю. Це призведе до зміщення лінії пропозиції униз на величину дотації. Тепер кожен можливий обсяг вони готові пропонувати по ціні, меншій на величину дотації. У тому числі й попередній рівноважний обсяг. Але за цією ціною величина попиту на товар істотно зросте. Виниклий дефіцит можна здолати шляхом підвищення ціни, зростання випуску і скорочення надлишкового попиту. Нова рівноважна ціна буде вища, але нижча попередньої рівноважної. Рівноважний обсяг зросте. Продавець одержить виграш, що менший за всю величину дотації. Це його частка дотації. Отримає свій виграш і споживач, тому що нова рівноважна ціна буде менша за попередню. Таким чином, і дотація, як і податок, розподілиться між продавцем (виробником) і покупцем (споживачем), причому те ж саме станеться у випадку, якщо дотація буде сплачена споживачеві. Вплив дотації на зниження рівня ціни і підвищення обсягу продаж, залежить від еластичності попиту і пропозиції. Кому дістанеться більша частина дотації - покупцю чи продавцю - в свою чергу залежить від співвідношення еластичності попиту і пропозиції.

Фіксовані ціни. Крім використання податків і дотацій, держава може застосовувати і такі методи втручання у ринковий механізм, як фіксовані ціни. Коливання рівноважних цін є звичайною справою на ринку. Інколи держава намагається зафіксувати ціни на більш низькому або на більш високому рівні ніж рівноважний, або ж на рівноважному рівні, що склався на певний момент. У першому випадку виникає дефіцит товарів на ринку, у другому - їх надлишок, у третьому - дуже швидко виникає перша або друга ситуація. Занижені фіксовані ціни найчастіше використовуються з метою соціального захисту населення. Окрім дефіциту і обов’язкового виникнення „чорного” ринку, їх підтримка вимагає від уряду значних дотацій виробникам. Підвищені фіксовані ціни встановлюються або з фіскальною метою (алкоголь, золоті прикраси тощо), або для підтримки вітчизняних виробників деяких галузей (сільське господарство). В останньому випадку виникає надлишок сільгосппродукції, який уряд повинен викуповувати, несучи знову ж таки значні фінансові витрати.

 

Приклади розв’язання задач

 

1. Крива попиту на туристичні рюкзаки у невеликому місті N визначається наступним рівнянням: QD=600-2P, де QD – місячний обсяг попиту, Р – ціна, руб. Крива пропозиції рюкзаків описується рівнянням: QS=300+4P, де QS – місячний обсяг пропозиції. Які будуть рівноважна ціна та обсяг товару?

Розв’язання

а) Аналітичне розв’язання.

У стані рівноваги обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції, тобто QD= QS, тому 600-2P=300+4P. Отримуємо рівняння з однією змінною Р. Спростивши, отримуємо: 4Р+2Р=600-300. Звідси 6Р=300; а РЕ=50.

Підставляємо відому величину у рівняння попиту чи пропозиції, та знайдемо рівноважний обсяг:

Рівняння попиту: QD=600-2×50 = 500.

Рівняння пропозиції: QS=300+4×50 = 500.

Таким чином, рівноважний обсяг дорівнює 500 рюкзаків, а рівноважна ціна – 50 руб.

б) Графічне розв’язання.

Необхідно переписати рівняння відносно Р, тобто рівняння попиту запишеться як 2P = -QD+600, або P =-1/2QD+300, а рівняння пропозиції як 4P = QS - 300, або P=1/4 QS - 75. Координати точки перетину графіків попиту та пропозиції описують стан рівноваги.

 

Відповідь: 50 руб.; 500 шт.

 

2. Функція пропозиції годинників описується як QS=3Р-60, а попит на них як QD=360-3P. Уряд встановлює податок для виробників t = 10 руб. на кожну одиницю продукції. Визначити: рівноважну ціну та рівноважний обсяг до і після оподаткування, обсяг зібраних податків та розподіл податкового тягаря між покупцями та продавцями.

Розв’язання

У точці рівноваги пропозиція дорівнює попиту: QD=QS, тому 3Р-60=360-3Р; 3Р+3Р=360+60; 6Р=420. Звідси рівноважна ціна дорівнює РЕ=70. Рівноважний обсяг: QE=360-3×70 = 3×70-60 = 150.

Нова функція пропозиції виводиться виходячи з того, що виручка продавця від продажу одиниці продукції в результаті оподаткування зменшиться на величину податку (на 10 руб.). Тому функція прийме вигляд: QS’= 3×(P-10) - 60 = 3×P – 30 - 60 = 3×P-90.

Прирівнюємо нову функцію пропозиції та функцію попиту: QS’=QD; 3×P-90 = 360 - 3×P; 3×P+3×P = 360+90; 6×P=450; звідси нова рівноважна ціна буде складати: РЕ’=75.

Новий рівноважний обсяг: QE’= 3×75 - 90 = 360 - 3×75 = 135.

Загальна сума податкових надходжень дорівнює T = t × QE’= 10×135=1350.

Частка податку Т, яку сплачують споживачі = (РЕ’- РЕ) × QE’ = (75-70) × 135 = 675.

Частка податку Т, яку сплачують виробники = (РЕ - (РЕ’- t)) × QE’ = (70 – (75 – 10)) × 135 = 675.

Відповідь: РЕ=70; QE=150; РЕ’=75; QE’=135; загальна сума податкових надходжень 1350; сума податку з споживачів 675; сума податку з виробників 675.

 

3. Функція пропозиції товару описується як QS=3Р-300, а попит на нього як QD=900-3P. Уряд встановлює податок для виробників t = 10 % від ціни. Визначити: рівноважну ціну та рівноважний обсяг до і після оподаткування, а також загальну суму зібраних податків.

Розв’язання

У точці рівноваги пропозиція дорівнює попиту: QD=QS, тому 3Р-300=900-3Р; 3Р+3Р=900+300; 6Р=1200. Звідси рівноважна ціна дорівнює РЕ=200. Рівноважний обсяг: QE=900-3×200 = 3×200-300 = 300.

Нова функція пропозиції виводиться виходячи з того, що виручка продавця від продажу кожної одиниці продукції в результаті оподаткування стає на 10% нижче ціни, яку сплачує споживач. Виробник отримує 90% від ціни, тобто 0,9 ціни. Тому функція прийме вигляд: QS’= 3×0,9×P - 300 = 2,7×P - 300.

Прирівнюємо нову функцію пропозиції та функцію попиту: QS’=QD; 2,7×P-300=900-3×P; 2,7×P+3×P=900+300; 5,7×P=1200; звідси нова рівноважна ціна буде складати: РЕ’ ≈ 210,5.

Новий рівноважний обсяг: QE’= 900 - 3×210,5 ≈ 268,5.

Загальна сума податкових надходжень дорівнює T= 0,1×t×QE’ = 0,1 × 210,5 × 268,5 = 5651,93.

Відповідь: РЕ=200; QE=300; РЕ’≈210,5; QE’≈268,5; загальна сума податкових надходжень 5651,93.

 

4. Якщо рівняння кривої пропозиції яблук має вигляд: QS= -10000 + 5000Р, а криву попиту задано рівнянням QD= 40000 - 2000Р, що станеться внаслідок встановлення верхньої межі ціни у розмірі 5,0 у.о.? Чи перебуватиме ринок у рівновазі?

Розв’язання

При Р = 5 у.о., QS= -10000 + 5000×5 = 15000, а QD= 40000 - 2000×5 = 30000. Таким чином, попит не збігається з пропозицією(QD> QS), тобто ринок перебуває у рівновазі. В цьому випадку на ринку виникає надлишковий попит, який становить ∆QD= 30000 – 15000 = 15000.

Відповідь: виникає надлишковий попит у обсязі 15000.

 

5. Попит та пропозиція на обіди в студентській їдальні описуються рівняннями: QD = 2400 - 100Р, QS = 1000 + 250 Р, де Q - кількість обідів в день, Р - ціна обіду (в дол.).

1. Розрахуйте рівноважну ціну і кількість проданих обідів за цією ціною.

2. Адміністрація встановила ціну за обід 3 дол. Охарактеризуйте наслідки такого рішення.

Розв’язання

1. Знаходимо рівноважну ціну, враховуючи, що при ній попит дорівнює пропозиції: тобто QD= QS, тому 2400-100P=1000+250Р, 1400=350Р, Р=4(дол.)

Підставляємо відому величину у рівняння попиту чи пропозиції, та знайдемо рівноважний обсяг:

Рівняння попиту: QD=2400-100×4 = 2000 (обідів в день).

Рівняння пропозиції: QS=1000+250×4 = 2000 (обідів в день).

2. Якщо ціну буде встановлено по 3 дол. за обід, тобто нижче рівноважної, то попит перевищить пропозицію - виникне нестача обідів.

Знайдемо кількість обідів, які їдальня може запропонувати за такою ціною, та кількість обідів, яку захочуть придбати споживачі при такій ціні:

QS(3) = 1000 + 250×3 = 1750 (обідів в день).

QD(3) = 2400- 100×3 = 2100 (обідів в день).

Таким чином, буде продано на 250 обідів менше, ніж за вільною ціною. При цьому дефіцит складе 2100 - 1750 = 350 обідів в день.

Відповідь: 1) 2000 обідів в день за ціною 4 дол.; 2) виникне дефіцит в обсязі 350 обідів в день.

 

6. Функція пропозиції задана рівнянням QS = 3Р - 50. Запишіть рівняння пропозиції, якщо:

а) уряд вводить дотації в розмірі 5 грн. на одиницю товару;

б) уряд вводить дотації в розмірі 15 % від ціни товару;

в) уряд збільшує податок на 2 грн. з одиниці товару;

г) уряд вводить податок у розмірі 20% від ціни товару.

Розв’язання

а) уряд вводить дотації в розмірі 5 грн. на одиницю товару, тобто Р’ = Р + 5. Отже, QS = 3(Р + 5) – 50 = 3Р + 15 – 50 = 3Р – 35.

б) уряд вводить дотації в розмірі 15 % від ціни товару, тобто Р’ = Р + 0,15Р. Отже, QS = 3(Р + 0,15Р) – 50 = 3Р + 0,45Р – 50 = 3,45Р – 50.

в) уряд збільшує податок на 2 грн. з одиниці товару, тобто Р’ = Р – 2. Отже, QS = 3(Р – 2) – 50 = 3Р – 6 – 50 = 3Р – 56.

г) уряд вводить податок у розмірі 20% від ціни товару, тобто Р’ = Р – 0,2Р. Отже, QS = 3(Р – 0,2Р) – 50 = 3Р – 0,6Р – 50 = 2,4Р – 50.

Відповідь: 1) QS = 3Р – 35; 2) QS = 3,45Р – 50; 3) QS = 3Р – 56; 4) QS = 2,4Р – 50.

 

Теоретичні відомості

 

Еластичністю називається здатність попиту та пропозиції адаптуватися до ринкових умов, що змінюються.

Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом та перехресну еластичність.

Еластичність попиту за ціною представляє собою зміну обсягу попиту на товар у відсотках, яка викликана зміною його ціни на 1 % за інших рівних умов. Її можна розрахувати наступним чином:

Значення коефіцієнту еластичності попиту за ціною завжди від’ємне, бо зміна ціни та обсягу попиту завжди відбувається у протилежних напрямках.

Форми еластичності попиту за ціною:

- еластичний попит - коли величина попиту змінюється на більший відсоток, ніж ціна; абсолютне значення цінової еластичності попиту більше від одиниці;

- попит з одиничною еластичністю - коли ціна і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, абсолютне значення цінової еластичності попиту дорівнює одиниці;

- нееластичний попит - коли величина попиту змінюється на менший відсоток, ніж ціна; абсолютне значення цінової еластичності попиту менше за одиницю;

- абсолютно еластичний попит - коефіцієнт еластичності попиту не має кінця;

- абсолютно нееластичний попит - коефіцієнт еластичності дорівнює нулю.

Загалом, чим більш похилою є крива попиту, тим сильніша залежність обсягу попиту від зміни ціни. У разі, коли крива попиту займає горизонтальне положення, ця залежність стає нескінченно великою. В іншому крайньому разі, коли лінія попиту стає абсолютно вертикальною, ця залежність падає до нуля.

Існує зв’язок між еластичністю попиту за ціною та виручкою продавця: на ділянці еластичного попиту за умов зниження ціни виручка продавця зростає; на ділянці нееластичного попиту за умов зниження ціни виручка знижується.

Еластичність попиту за доходом представляє собою зміну обсягу попиту на товар у відсотках, яка викликана зміною доходу (I) споживача на 1 % за інших рівних умов. Її можна розрахувати наступним чином:

Основні форми еластичності попиту за доходом:

- додатна – коли обсяг попиту зростає із зростанням доходу (нормальний товар). Для товарів першої необхідності, споживання яких не чутливо до зміни доходів, еластичність попиту за доходом буде між нулем та одиницею, тобто попит на них зростає повільніше зростання доходу. Предмети розкоші – це товари, еластичність попиту на які за доходом більше одиниці та збільшується при зростанні доходу, тобто попит на них випереджає зростання доходів;

- від’ємна – коли обсяг попиту падає із зростанням доходу (товар низької споживчої якості);

- нульова - коли обсяг попиту падає із зростанням доходу (життєво необхідні товари).

Таким чином, коефіцієнт еластичності попиту за доходом показує відношення споживачів до якості даного товару.

Перехресна еластичність попиту представляє собою зміну обсягу попиту на товар у відсотках, яка викликана зміною ціни іншого товару на 1 % за інших рівних умов. Її можна розрахувати наступним чином:

.

Основні форми перехресної еластичності попиту:

- додатна – властива взаємозамінним товарам, тобто товарам, перехресна еластичність попиту між якими позитивна (товари-субститути);

- від’ємна – властива взаємодоповнюючим товарам, тобто товарам, перехресна еластичність попиту між якими негативна (товари-комплементи);

- нульова – властива товарам, які не є ні взаємозамінними, ні взаємодоповнюючими, тобто товарам, перехресна еластичність попиту між якими нульова (незалежні товари).

Таким чином, коефіцієнт перехресної еластичності попиту відбиває характер зв’язку між двома товарами.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.112.123 (0.039 с.)