Поняття та предмет правового регулювання

Поняття та предмет правового регулювання

Банківське право, як і кожна інша галузь права, має притаманний лише їй предмет і метод. Предметом банківського права є банківська діяльність. Що розуміється під банківською діяльністю? Теоретично можна вважати, що все, що роблять банки, є бан­ківською діяльністю, а отже, предметом банківського права. Звичайно, це не так. Банки наймають на роботу спеціалістів — це трудові правовідносини, банки купують обладнання та офісні меблі — це цивільні правовідносини, банки сплачують податки — це фінансові (податкові) правовідносини. Отже, для визначення предмета банківського права треба використовувати об’єктивний критерій, який надає діяльності банків притаманну їй специфіку, визначає її сутність.

Аналіз законодавства і спеціальної літератури дає підстави вважати, що банківська діяльність має місце в тих випадках, коли банки здійснюють операції з фінансовими активами, за які виступають кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Банківську діяльність можна уявити як сукупність систематично здійснюваних з фінансовими активами операцій різних видів, об’єднаних єдиною метою — отримання прибутку.

У вузькому розумінні банківська діяльність — це залучення на вклади грошових коштів і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто операції, які у сукупності дозволяється здійснювати тільки банкам.

Так чи інакше можна стверджувати, що банківська діяльність є виключною, оскільки вона не допускає можливості об’єднання її з іншими видами підприємницької діяльності. Винятковість бан­ківської діяльності необхідна для досягнення двох цілей: а) відокремлення спеціальної групи суб’єктів, які обслуговують грошовий обіг; б) забезпечення державного контролю за цією групою суб’єктів.

Щодо методу банківського права України, потрібно насамперед зазначити, що це — сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм певної галузі права на суспільні відносини. Відносно методу банківського права можна сказати, що він включає як публічно-правовий, так і приватно-правовий методи, або імперативний (владних приписів) і диспозитивний (автономії волі).

Перший метод має місце у правовідносинах, з одного боку, між Національним банком України, який наділений державою владними повноваженнями реєстрації банків, встановлення для них економічних нормативів, застосування санкцій та, з іншого, — банками, іншими фінансово-кредитними установами, які зобов’язані неухильно дотримуватись вимог законодавства і Національного банку. Другий метод базується на юридичній рівності сторін і застосовується в правовідносинах між банками, банками і клієнтурою. Підставою для виникнення таких правовідносин, як правило, є договір.

Банківське право — самостійна галузь права, яку складає система норм і інститутів, що регулюють банківську діяльність, організацію і функціонування банківської системи держави.

Діяльності та їх суб’єкти

 

Банківські правовідносини — це урегульовані нормами банківського права суспільні відносини, які складаються в процесі банківської діяльності, учасники яких мають суб’єктивні права і обов’язки, гарантовані державою.

 

Банківські правовідносини складаються з елементів, до яких належать: 1) суб’єкти правовідносин — державні органи (НБУ), банки, клієнти банків (фізичні і юридичні особи), особливий суб’єкт — держава; 2) об’єкти — те, відносно чого виникають правовідносини, тобто фінансові активи; 3) зміст — суб’єктивні права та обов’язки учасників банківських правовідносин. Наприклад, при укладенні кредитного договору банк зобов’язаний надати клієнту певну суму грошей і має право отримати їх через певний проміжок часу з нарахуванням процентів, а клієнт зобов’язаний через певний час повернути кредит з процентами і має право вимагати від банку своєчасного надання йому грошових коштів; 4) юридичні факти — дії або події, з якими закон пов’язує настання, зміну або припинення правовідносин.

Події — це такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб’єктів.

Дії — юридичні факти, які залежать від волі і свідомості суб’єктів (укладення договорів, подання документів тощо).

Особливістю банківських правовідносин є пряма або опосеред­кована участь держави в цих правовідносинах, оскільки через ці правовідносини держава здійснює грошово-кредитну політику.

 

§ 4. Банківська система України. Правовий

Банківського рахунка

 

Банківські рахунки — це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.01 банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Ці особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом — власником рахунка. За договором банківського рахунка його власник зобов’язаний зберігати кошти в банку і розпоряджатись ними відповідно до встановлених правил, а банк зобов’язаний забезпечити зберігання коштів, а також здійснення операцій по зарахуванню та списанню коштів. Договір банківського рахунка є двостороннім, консенсуальним (набуває чинності з моменту досягнення згоди по всіх істотних умовах договору), як правило оплатним (клієнт оплачує послуги банку, банк оплачує користування коштами на рахунку). Локальні нормативні акти банку, наприклад Правила ведення рахунків, є обов’язковими для клієнта тільки у тому разі, якщо клієнт дав на це згоду в договорі.

Виокремлюють такі види банківських рахунків: поточний — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і для здійснення всіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків належать: бюджетні рахунки, які відкриваються підприємствам, установам, організаціям, що утримуються за рахунок бюджетів; рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або рішеннями Кабінету Міністрів України; карткові рахунки (картрахунки), які відкриваються для розрахунків з допомогою платіжних карток; депозитні (вкладні) — рахунки, які відкриваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору; рахунки для акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон; рахунки виборчого фонду; рахунки для формування статутного фонду господарського товариства; рахунки за угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи; кореспондентські рахунки — рахунки, що відкриваються банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкриваються ці рахунки.

При цьому рахунки можуть бути відкриті в національній або іноземній валюті.

Документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів.

Для відкриття поточних рахунків і поточних бюджетних рахун­ків підприємства (а також колективних сільськогосподарських підприємств, товариств споживчої кооперації, політичних партій, громадських та релігійних організацій) подають установам банків такі документи: а) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка; б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій); в) копію зареєстрованого статуту (положення), крім установ та організацій, які діють на підставі законів. Підприємства, що діють на підставі лише установчого договору, замість статуту надають копію установчого договору; г) копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; ґ) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів; д) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; е) копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; є) документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків.

Орендні підприємства, крім вищезазначених документів, подають копію договору оренди, посвідчену нотаріально.

Військові частини, установи, підприємства та організації Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України та інших органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, можуть мати в установах банків поточні бюджетні рахунки для готівкових виплат та поточні рахунки в разі здійснення військовою частиною господарської діяльності.

Відкриття поточного бюджетного рахунка здійснюється установою банку на підставі наданого військовою частиною (установою) дозволу на відкриття рахунка і підтвердження дозволу, одержаного установою банку безпосередньо від фінансового органу, що виділяє бюджетні кошти, а також заяви про відкриття рахунка і картки із зразками підписів та відбитком печатки.

Юридичні особи — нерезиденти (юридичні особи, зареєстровані за законодавством іншим, ніж законодавство України) відкривають у національній валюті рахунки двох типів — рахунок типу «Н» та рахунок типу «П». Рахунок типу «Н» відкривається некомерційним особам: а) іноземним дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям та їх філіям, що користуються імунітетом та дипломатичними привілеями; б) представництвам юридичних осіб — нерезидентів, установам, які представляють інтереси юридичних осіб — нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України; в) представ­ництвам іноземних банків; г) організаціям та установам, які згідно з чинними міжнародними договорами України та законодавством України залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги; ґ) військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України.

Рахунок типу «П» відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Спеціалізовані установи ООН для відкриття поточного рахунка в національній валюті подають заяву про відкриття рахунка і картку із зразками підписів. Режим цього рахунка не обмежується ніяким фінансовим контролем, правилами чи мораторієм будь-якого роду відповідно до Конвенції ООН «Про привілеї та імунітети спеціалізованих установ».

Фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, рахунок відкривається на їх ім’я за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Для відкриття рахунка в установу банку подаються: а) заява про відкриття поточного рахунка встановленого зразка; б) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; в) копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; г) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; ґ) картка із зразками підписів; д) копія документа, що підтверджує реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності як платника соціальних страхових внесків.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Банки відкривають поточні рахунки суб’єктам підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів після отримання
банком повного пакета документів на відкриття рахунків.

Фізичним особам (у тому числі приватним нотаріусам, адвокатам, патентним повіреним) банки відкривають поточні рахунки на підставі заяви, документа, що посвідчує особу (паспорта або документа, що його замінює), договору про відкриття та обслуговування рахунка між установою банку і громадянином; картки із зразками підписів.

Рахунки виборчих фондів відкриваються за заявою кандидатів у депутати, довірених осіб кандидатів у депутати, уповноважених осіб політичних партій або виборчих блоків партій після їх реєстрації відповідними виборчими комісіями. До заяви додається рішення про їх реєстрацію відповідною виборчою комісією та картка із зразками підписів.

Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються фізичним та юридичним особам на підставі документа, що посвідчує особу, договору про відкриття вкладного рахунка та ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податку (особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера надають паспорт з відміткою податкового органу про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера). Власнику рахунка банк, в якому відкрито рахунок видає вкладний документ — ощадну книжку (іменну чи на пред’явника), інший документ, що засвідчує укладення з банком договору. У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; строк зберігання і порядок повернення коштів після закінчення строку зберігання; розмір сплати процентів, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

Чинне законодавство України дає право особисто неповнолітній особі, якій не виповнилось 16 років, відкрити рахунок у банку. Для цього вона подає свідоцтво про народження та довідку зі зразком свого підпису, видану навчальним закладом, де навчається.

Установи банків відкривають депозитні рахунки підприємствам, що використовують найману працю, за умови надання ними копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки. Кошти на депозитні рахунки підприємств перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з депозитного рахунку юридичної особи або її відокрем­леного підрозділу забороняється.

Для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види сумісної діяльності (ст.ст. 432—434 Цивільного кодексу України), що здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи, в установах банків відкривається лише один поточний рахунок. При цьому подаються: а) заява про відкриття рахунку; б) копія договору про ведення сумісної діяльності; в) копія документа про реєстрацію такого договору (контракту) — тільки по договорах за участю іноземних інвесторів; г) рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису у вигляді довіреності; ґ) картка із зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися рахунком; д) копія документа, що підтверджує взяття підприємства (резидента) на по-
датковий облік.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного фонду господарського товариства.

При відкритті рахунка подаються: а) рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком, яке оформлюється у вигляді довіреності; б) копія установчого договору; в) заява про відкриття рахунка; г) картка із зразком підпису особи, якій засновниками надано право розпорядчого підпису.

Кошти на цей рахунок перераховуються засновниками, учасниками для формування статутного фонду господарського товариства до його реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів щодо реєстрації господарського товариства в установленому порядку. У разі відмови в реєстрації господарського товариства кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається.

Карткові рахунки відкриваються клієнтами на умовах договору про відкриття картрахунка і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток. Якщо в установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то картковий рахунок відкривається на підставі заяви про відкриття карткового рахунка та отримання платіжної картки і договору.

Кореспондентські рахунки можуть відкриватись банком у Національному банку України і банком в інших банках. Кореспондентський рахунок банку в територіальному управлінні НБУ відкривається на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування і таких документів: а) заяви про відкриття кореспондентського рахун­ка; б) копії статуту; в) копії документа, що підтверджує взяття ко-
мерційного банку на податковий облік; г) довідки про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; ґ) копії довідки органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ; д) картки із зразками підписів і відбитка печатки; є) документ, що підтверджує реєстрацію банку як платника соціальних страхових внесків.

Кореспондентські рахунки банків поділяються на рахунки «лоро» та «ностро». Кореспондентський рахунок лоро: — це кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. У банку-кореспонденті цей рахунок є кореспондентським рахунком «ностро».

Для оформлення відкриття кореспондентського рахунка «лоро» банк-кореспондент подає комерційному банку такі документи: а) заяву про відкриття кореспондентського рахунка; б) копію ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій; в) копію статуту; г) картку із зразками підписів і відбитка печатки; ґ) копію документа, що підтверджує реєстрацію банку як платника соціальних страхових внесків; д) інші документи за згодою сторін.

Кореспондентський рахунок «лоро» відкривається на підставі укладеного між банком і банком-кореспондентом договору про встановлення кореспондентських відносин за умови надання документів, зазначених вище.

При реорганізації підприємства (злитті, приєднанні, поділі, перетворенні, виділенні) подаються такі ж документи, як і для відкриття рахунка. У разі проведення перереєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, зумовленої змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності, рахунок закривається. Для відкриття нового рахунка суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний подати до установи банку заяву, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію, зміни до установчих документів, копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, картку із зразками підписів та відбитком печатки, довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

У разі ліквідації підприємства для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок підприємства, що ліквідовується, визначений ліквідаційною комісією. Для цього до банку подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально посвідчена картка із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії і відбитком печатки підприємства, що ліквідовується. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю.

Поточні рахунки закриваються: а) на підставі заяви власника рахунка; б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства; в) на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства; г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором. Наприклад, бюджетний рахунок підприємства підлягає закриттю, якщо протягом року з бюджету не надійшло коштів. Рахунки виборчих фондів закриваються через місяць з дня проведення виборів (повторних виборів).

§ 7. Правове регулювання платіжної

поняття та предмет правового регулювання

Банківське право, як і кожна інша галузь права, має притаманний лише їй предмет і метод. Предметом банківського права є банківська діяльність. Що розуміється під банківською діяльністю? Теоретично можна вважати, що все, що роблять банки, є бан­ківською діяльністю, а отже, предметом банківського права. Звичайно, це не так. Банки наймають на роботу спеціалістів — це трудові правовідносини, банки купують обладнання та офісні меблі — це цивільні правовідносини, банки сплачують податки — це фінансові (податкові) правовідносини. Отже, для визначення предмета банківського права треба використовувати об’єктивний критерій, який надає діяльності банків притаманну їй специфіку, визначає її сутність.

Аналіз законодавства і спеціальної літератури дає підстави вважати, що банківська діяльність має місце в тих випадках, коли банки здійснюють операції з фінансовими активами, за які виступають кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Банківську діяльність можна уявити як сукупність систематично здійснюваних з фінансовими активами операцій різних видів, об’єднаних єдиною метою — отримання прибутку.

У вузькому розумінні банківська діяльність — це залучення на вклади грошових коштів і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто операції, які у сукупності дозволяється здійснювати тільки банкам.

Так чи інакше можна стверджувати, що банківська діяльність є виключною, оскільки вона не допускає можливості об’єднання її з іншими видами підприємницької діяльності. Винятковість бан­ківської діяльності необхідна для досягнення двох цілей: а) відокремлення спеціальної групи суб’єктів, які обслуговують грошовий обіг; б) забезпечення державного контролю за цією групою суб’єктів.

Щодо методу банківського права України, потрібно насамперед зазначити, що це — сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм певної галузі права на суспільні відносини. Відносно методу банківського права можна сказати, що він включає як публічно-правовий, так і приватно-правовий методи, або імперативний (владних приписів) і диспозитивний (автономії волі).

Перший метод має місце у правовідносинах, з одного боку, між Національним банком України, який наділений державою владними повноваженнями реєстрації банків, встановлення для них економічних нормативів, застосування санкцій та, з іншого, — банками, іншими фінансово-кредитними установами, які зобов’язані неухильно дотримуватись вимог законодавства і Національного банку. Другий метод базується на юридичній рівності сторін і застосовується в правовідносинах між банками, банками і клієнтурою. Підставою для виникнення таких правовідносин, як правило, є договір.

Банківське право — самостійна галузь права, яку складає система норм і інститутів, що регулюють банківську діяльність, організацію і функціонування банківської системи держави.