Суспільство як соціальна система.

Суспільство – це сукупність історично обумовлених взаємодій і зв’язків, що склалися між людьми в процесі їх життєдіяльності.

Специфічні ознаки суспільства:

Територія(основа соціального простору, де відбувається взаємодія)

Здатність підтримувати і і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх взаємозв’язків.

Високий рівень саморегуляції та автономність

Цілісність і сталість

Рівень розвитку культури, система норм і цінностей

Суспільство розглядають на 3 рівнях

Макрорівні(населення всього світу)

Мезорівні(країна,держава, материк)

Мікрорівень(кожен індивід окремо)

Людина — це соціальне явище. У тому сенсі, що поведінка людини визначається не біологічно (інстинктом), а під впливом інших людей, визначається певним типом культури. Люди пов'язані між собою численними ниточками соціальних взаємодій і стосунків, деякі з них є стійкими, а інші — виникають спонтанно.

Суспільство — це сукупність усіх видів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного.

Людей у суспільство об'єднують головним чином три ознаки — спільна культура, спільна територія та спільна ідентичність:

-спільна культура;

-спільна територія;

-спільна ідентичність.

Типологія суспільств.

Суспільство – це сукупність історично обумовлених взаємодій і зв’язків, що склалися між людьми в процесі їх життєдіяльності.

Критерії типологізації суспільств:

-Наявність писемності(дописьменні (доцивілізовані) і письменні суспільства.)

-Рівень соціальної диференціації

-Чисельність рівнів управління

-Спосіб здобуття існування (мисливці та збирачі; скотарі та городники; землероби (традиційне суспільство); індустріальне суспільство.)

Класифікація суспільств за Герхардом Ленскі

Первісні суспільства мисливців та збирачів були в своїй основі рівноправними.

На відміну від первісних, племенні суспільства вже мали певну ієрархію.

Більш структуровані суспільства з’явились з появою вождів і ролі, яку вони виконували.

Первісні цивілізації являли собою складні суспільства з добре розвиненими елементами суспільства, включаючи спільні вірування.

Рісман виділяє наступні типи суспільства

Традиційне (доіндустріальне).У ньому індивіди керуються традиційними цінностями. Ця особливість властива насамперед аграрному суспільству, в якому професія переходить від батька до сина.

Суспільство,кероване з середини(індустріальне) людина шукає опору в собі

Суспільство, кероване ззовні(постіндустріальне)

Індивід оцінює свою діяльність з боку інших.

Соціальна структура суспільства.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо певних суспільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспільстві функції (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін. Факторів, що визначають структурну організацію суспільства, багато, і їх необхідно брати до уваги. Залежно від критерію виділяють сімейно-побутову, релігійну, соціально-політичну, освітню та інші підструктури суспільства.

Як історичний феномен, соціальна структура суспільства перебуває в постійному розвитку. Його динаміка залежить насамперед від соціальної мобільності елементів соціальної структури.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність - рух між соціальне однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють.

Соціальна структура ніколи не є простим описом суспільства в «горизонтальній проекції», вона передусім є відображенням соціальної нерівності. Нерівність індивідів і соціальних груп є первинною ознакою соціальної структури.

Факт нерівності, як засвідчує досвід, зумовлює розвиток і зміну соціальної структури. Нерівність людей виявляється у різних аспектах їх буття. Але не все, що різнить їх, е соціальне значущим. Про соціальну нерівність йдеться тільки тоді, коли вона за якимось критерієм закріплена інституціально як базовий принцип вертикальної класифікації людей.

Особливості соціологічного аналізу особистості. Поняття людина індивід індивідуальність та особистість.

Слово особистість ("personality") в англійській мові походить від латинського "persona". Спочатку це слово означало маски, що надягали актори під час театральної вистави в давньогрецькій драмі. Раб не розглядався як персона, для цього треба бути вільною людиною. Вираження "втратити обличчя", що є в багатьох мовах, означає утрату свого місця і статусу у визначеній ієрархії.

Першим поняттям, з якого варто починати вивчення проблеми особистості, є "індивід". Дослівно воно значить неподільну далі частку якогось цілого. Цей своєрідний "соціальний атол", окрема людина розглядається не тільки як одиничний представник роду людського, але і як член якоїсь соціальної групи Індивідуальність - не просто "атомарність" людини, скоріше характеристика її одиничності і своєрідності, що виводять за рамки цієї одиничності.

Отже, немовля - уже виражена, яскрава індивідуальність, і щодня його життя збільшує потреба в різноманітних реакціях на навколишній світ. Буквально з перших днів життя, з перших годівель, формується свій, особливий стиль поводження дитини, так добре пізнаваний матір'ю і близькими. Індивідуальність дитини наростає до двох-трьох літнього віку, що порівнюють з мавпою по інтересі до світу й освоєння власного

Подальший розвиток особистості зв'язаний з “походженням” інших вікових періодів і з, іншої сторони, - з особливостями розвитку дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків. Вік, як, професія, коло спілкування, епоха - усе це формує особистість

Становлення особистості відбувається в процесі засвоєння людьми досвіду і ціннісних орієнтаций даного суспільства, що називають соціалізацією. Людина вчиться виконувати особливі соціальні ролі, тобто вчитися поводитися відповідно до ролі дитини, студента, чоловіка і т.д. усі вони мають виражений культурний контекст і, зокрема, значно залежать від стереотипу мислення. Якщо немає важких уроджених дефектів розвитку головного мозку, наслідків родової чи травми захворювання, то становлення особистості - підсумок взаємодії людини і суспільства.

Людина - це насамперед біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Конкретну людину з усіма її характерними ознаками позначають поняттям «індивід». Особистість - системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин. Неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних особливостей складають індивідуальність людини, яка в одних має дуже яскраву палітру, в інших - малопомітна.