Поняття муніципального права як галузі права.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття муніципального права як галузі права.



Поняття муніципального права як галузі права.

Мп-галузьпубл.права, норми якого регулюють насамперед суспільні відносини, що виникли в процесі організації і здійснення муніципальної влади, а також муніципального захисту прав особистості та відображають публічні і приватні інтереси. Мс-матеріальна основа формування муніципального права. Регламентація суспільних відносин у сфері мс здійснюється з врахуванням норм муніцип., цив.,труд.права.

Мп-комплексна галузь права, сукупність норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі мс, а також реалізації форми безпосередньої демократії щодо вирішення питань місц.значення.

За своєю суттю мп - виразник волі та інтересів територіальних громад, народу, держави.

За своїм змістом мп - регулятор суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.

За формою мп - галузь права, джерелами якого є акти локальних (статути територіальних громад, регламенти рад тощо), загальнонаціональних (Конституції, законів, підзаконних актів) норм права.

Мп належить до публічного права, оскільки стосується самостійного виду публічної влади (демократії), яка належить територіальним громадян.

Ця галузь права — комплексна, оскільки її норми регулюють або об'єктивно мають регулювати суспільні відносини, що є предметом впливу інших галузей права (конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, земельного)

 

2. Предмет правового регулювання муніципального права України.Предметом муніципального права є мс як відносно самостійний вид суспільних відносин, пов'язаних з організацією і здійсненням влади територіальними громадами.Являє собою певну систему,основними складовими якої є відносини, що пов’язані з: організацією і проведенням місц. виборів, референдумів та з ін.. формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад; діяльністю представницьких омс (рад) і депутатів місцевих рад; діяльністю вик. органів мс та муніципальних службовців; діяльністю с.,с,м. голів; діяльністю органів самоорганізації населення; також це відносини омс з одв, з ін.. омс, з об'єднаннями громадян, а також з п.,у.,о.; фінансові, цивільні, земельні, соціальні, трудові, житлові та інші відносини.

Предмет мп – сусп..відносини, які виникають в процесі вирішення терит.громадами, органами та посадовим особами публ.влади питань місц.значення, а також в процесі забезпечення на місц.рівні прав, свобод людини та законних інтересів колективів і соц..груп.

Метод муніципального права як галузі права.

Метод мп – сукупність імерат., диспозит, рекомендаційних способів впливу на суспільні відносини, які складаються в процесі організації і функціонування мс, а також реалізації демократії щодо вирішення питань місц.значення.

Пріоритетний - імперативний метод, оскільки норми цієї галузі регулюють відносини державної влади і народовладдя. Вплив мп на суспільні відносини у сфері мс здійснюється шляхом застосування відповідних правових норм мп в ході безпосереднього волевиявлення (місцевих референдумів, виборів тощо), а також органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Відповідні норми права не передбачають альтернативної поведінки.

Диспозитивний метод - юо суб'єкти мс укладають договори з іншими юо, а також з одв. Територіальні громади мають у своїй власності рухоме й нерухоме майно. Омс, що управляють цим майном, можуть укладати різні договори щодо розпорядження ним чи набуття його.

Поширення набули методи рекомендацій (порад) і декларацій (проголошення принципів тощо), які характерні, зокрема, для міжнародно-правових актів (хартій, декларацій тощо) і статутів (хартій) територіальних громад.

Система муніципального права в Україні.

Систему мп складають інститути та норми мп.

Муніц.норма-втсановлена народом або державою, або територіальною громадою чи омс загальнообов’язковий припис, що містить правила поведінки суб’єктів суспільних відносин у сфері мс, розраховані на багаторазове функціонування і забезпечення матер,організац. та ін. засобами. Види:

За юр. силою: 1) конституційні, що мають найвищу юридичну силу; 2) законодавчі, що мають вищу юридичну силу; 3) норми підзаконних актів та 4) норми суб'єктів мс.

За змістом волі, що виражається в х нормах1) уповноважуючі (надають або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (передбачають обов'язки); 3) забороняючі (передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведінки) та 4) дозвільні (передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).

За способом вираження волі: а) імперативні (передбачають однозначність їх розуміння, тлумачення і поведінки відповідно до них); б) диспозитивні (передбачають багатоманітність у їх розумінні, тлумаченні та поведінці згідно з ними); в) рекомендаційні (пропонують певні види чи напрями діяльності, які обираються на розсуд, з волі суб'єкта відповідних правовідносин) і г) декларативні (проголошують як об'єктивно найбільш прийнятні правила поведінки суб'єктів муніципальних правовідносин).

За характером здійснюваних функцій: правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми-дефініції та ін.)

Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально-правові норми, розрізняють матеріальні та процесуальні (процедурно-процесуальні) норми.

Муніцип.інститут – групи правових норм, що регулюють певну сукупність однорідних суспільних відносин у сфері мс.Види інститутів:- заг. засад мс; територіальних громад; форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад: місц. виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії; представницьких омс (рад); виконавчих омс; - інститут сільських, селищних, міських голів; органів самоорганізації населення; територіальних основ мс; комунальної власності; фін. основ мс; об'єднань омс; гарантій мс; юрид. відповідальності органів і посадових осіб системи мс.

Місцеве самоврядування та місцеві органи державної виконавчої влади в Україні.

Однією з особливостей моделі організації державної виконавчої влади і самоврядування на місцях, є те, що місцеві органи виконавчої влади створюються не тільки для здійснення контрольно-наглядових функцій щодо місцевого самоврядування та його органів, а й беруть на себе основний обсяг повноважень по здійсненню управління відповідними територіями, зокрема районами й областями, а також містами Києвом і Севастополем. Це, своєю чергою, спричинило виникнення однієї з найскладніших проблем — проблеми розмежування функцій і повноважень між місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування.

Складність проблеми розмежування функцій і повноважень між вказаними двома системами місцевих органів влади зумовлена, по-перше, тим, що функціонально (змістовно) це, по суті, однорідні системи, оскільки вони вирішують практично однакові питання. В Україні ця проблема набуває особливого значення ще й тому, що на районні та обласні державні адміністрації Конституцією України покладається не тільки здійснення виконавчої влади в районах і областях і контроль за органами місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм законом повноважень органів виконавчої влади, а ще й повноваження районних і обласних рад, делеговані ними відповідним місцевим державним адміністраціям. В межах власних повноважень орган місцевого самоврядування діє цілком автономно, а в межах делегованих — під контролем відповідних державних органів, оскільки делегування повноважень не є формою їх повної деволюції на рівень того, кому вони делегуються.

 

Участь іноземців у житті територіальної громади

В 31 питанні є один абзац+ єКонвенція де нічого толком немає. Він говорив нам на парі про іноземців. (приклад про поляка який постійно проживає у Львові але не має виборчого правва в цьому і є проблема участі іноземців у житті територіальної громади)

Функції місцевих рад

Функції — це зумовлені соціальним призначенням представницьких органів місцевого самоврядування в Україні основні напрями або види діяльності рад по здійсненню завдань, визначених Конституцією України, Законом про місцеве самоврядування, іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до різних сфер, тобто об'єктів діяльності, розрізняють політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні як внутрішні об'єктні функції.

Політична функція полягає у вирішенні політичних питань місцевого значення, пов'язаних з формуванням шляхом виборів рад відповідного рівня, участі населення у всеукраїнських і місцевих референдумах, виборах Президента України, народних депутатів, реалізацією інших форм народного волевиявлення.

Економічна функція виявляється у вирішенні радами економічних питань місцевого значення.

До соціальних і культурних функцій належать питання прийняття і реалізації відповідними радами програм соціального й культурного значення, управління закладами соціально-культурного призначення, вирішення соціальних і культурних питань на території відповідної ради.

Екологічна функція представницьких органів виявляється в процесі прийняття відповідних програм охорони навколишнього середовища та участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм.

За способами й засобами діяльності рад розрізняють представницьку, нормотворчу, фінансово-бюджетну, контрольну, матеріально-технічну, оборонну та інші функції.

Представницька функція — основа управління державними і громадськими справами, що здійснюється відповідними радами, на підставі їх повноважень.

Нормотворча функція — найбільшою мірою характерна для повноважень, в процесі реалізації яких приймаються та скасовуються акти представницькими органами.

Фінансово-бюджетна функція — спрямована на прийняття і здійснення місцевих бюджетів, місцевих податків і зборів тощо.

Контрольна функція передбачає контроль з боку відповідних рад за діяльністю органів, посадових осіб, установ і організацій, розташованих на території ради, захист інтересів, прав і свобод населення.

Матеріально-технічна функція здійснюється у сфері управління об'єктами комунальної власності, інфраструктури сіл, селищ, міст.

Важливе значення має і оборонна функція.

Залежно від спрямованості муніципальної діяльності представницьких органів окрім внутрішніх об'єктних функцій розрізняють ще зовнішні об'єктні функції — зовнішньоекономічну, зовнішньосоціальну, зовнішньокультурну, зовнішньоекологічну.

За суб'єктами, тобто органами, які здійснюють муніципальну діяльність, розрізняються функції сільських, селищних, місцевих рад, районних і обласних рад.

Акти місцевих рад

Органи самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, обов'язкові до виконання на відповідній території. Це статути громад, рішення, прийняті на місцевих референдумах, регламенти місцевих рад, рішення рад, розпорядження сільських, селищних, міських голів, рішення виконавчих комітетів рад, договори про розмежування предметів відання місцевих рад та органів місцевої виконавчої влади тощо. Реалізація права їх видавати є засобом саморегуляції життєдіяльності громади, системи місцевого самоврядування.

Рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Загалом рішення приймається на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від її загального складу. Якщо жоден депутат не заперечує, то воно може прийнятися і без обговорення.

При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос Рішення ради приймається відкритим (у т. ч. поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування проводиться у випадках: 1) обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду секретаря ради; 2) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень місцевого голови; 3) обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади і т. д.

Місцеві ради, в межах своїх повноважень, приймають нормативні акти у формі рішень. Місцева рада може приймати рішення у формі:

- ухвали — рішення ради, прийняте в межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки. Ці рішення є обов'язковими для виконання на території, підвідомчій раді;

- доручення—рішення ради, що стосуються органу чи посадової особи ради, і містять зобов'язання або повноваження одноразової дії;

- звернення — рішення ради, звернене до непідпорядкованих їй суб'єктів із закликом до певних дій або ініціатив;

- заяви—рішення ради, що містить у собі позиції ради з певних питань;

- процедурного рішення — рішення прийнятого радою з процедурних питань (про перерву в засіданні, проведення додаткової реєстрації, перерахунок голосів).

Методи роботи місцевих рад

Серед них можна виділити методи планування, вироблення рішень, інформаційне забезпечення, контроль і координацію діяльності.

Метод планування виявляється у складанні поточних і перспективних планів роботи ради, які затверджуються на пленарних засіданнях ради. До них включаються питання щодо строків і порядку реалізації організаційних форм діяльності ради та її органів, а також графіки проведення контрольних заходів.

Метод вироблення рішень - Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Постійні комісії ради готують висновки і рекомендації, які приймаються на засіданні постійної комісії більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії. Висновки приймаються з питань попереднього розгляду кандидатур осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження радою, а також з питань попереднього розгляду проектів соціально-економічних програм і програм культурного розвитку, місцевого бюджету, звітів про виконання програм і бюджету, проектів рішень ради. Рекомендації приймаються за результатами контрольних заходів і носять обов’язковий для розгляду характер адресованим підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам, які повинні повідомити про результати розгляду і вжиті заходи.

Метод інформаційного забезпечення у сучасних умовах набуває дедалі більшого значення. Всі рішення рада та її органи приймають на основі документальної чи фактичної інформації, яка отримується шляхом:

– проведення постійними комісіями перевірок діяльності підзвітних і підконтрольних раді та виконкому органів;

– звітів постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, керівників виконавчих органів ради про свою діяльність;

– звітів сільського, селищного, міського голови про виконання бюджету і про діяльність виконавчих органів ради;

– заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді і виконання доручень ради; тощо.

Метод контролю у роботі місцевих рад є необхідною передумовою ефективного вирішення справ місцевого значення. Деякі місцеві ради впровадили систему контролю виконання, відповідно до якої на кожній сесії розглядається стан виконання рішень і зняття їх з контролю. Практикується проведення «днів контролю» тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

Метод координації в діяльності місцевих рад реалізується у двох формах: координація-керівництво і координація-взаємодія.

Координація-керівництво має місце, наприклад, у тих випадках, коли секретар сільської, селищної, міської ради за дорученням відповідного голови (а в районних, обласних, районних у містах радах – голова ради) координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій.

Координація-взаємодія виявляється у діяльності Координаційної ради з питань взаємодії місцевих органів влади і самоврядування при Секретаріаті Верховної Ради України та відповідних координаційних рад при головах обласних і районних рад, які були утворені наприкінці 1998 – на початку 1999 р. Координація-взаємодія здійснюється також через роботу постійних комісій місцевих рад. В результаті на сесіях вирішуються найбільш принципові питання, скорочується час їх розгляду, приймаються виважені рішення.

Питання удосконалення правового регулювання матеріально - фінансової основи місцевого самоврядування

аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах з ринковою економікою дає змогу визначити ряд заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

1. необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Так, на державному рівні (за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов'язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, структурна перебудова економіки. Фінансові проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У зв'язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими органами. До місцевих, зокрема, можна було б віднести податок на землю, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища. За рахунок власних податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80 % своїх потреб.

2. необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів. Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Поняття муніципального права як галузі права.

Мп-галузьпубл.права, норми якого регулюють насамперед суспільні відносини, що виникли в процесі організації і здійснення муніципальної влади, а також муніципального захисту прав особистості та відображають публічні і приватні інтереси. Мс-матеріальна основа формування муніципального права. Регламентація суспільних відносин у сфері мс здійснюється з врахуванням норм муніцип., цив.,труд.права.

Мп-комплексна галузь права, сукупність норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі мс, а також реалізації форми безпосередньої демократії щодо вирішення питань місц.значення.

За своєю суттю мп - виразник волі та інтересів територіальних громад, народу, держави.

За своїм змістом мп - регулятор суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.

За формою мп - галузь права, джерелами якого є акти локальних (статути територіальних громад, регламенти рад тощо), загальнонаціональних (Конституції, законів, підзаконних актів) норм права.

Мп належить до публічного права, оскільки стосується самостійного виду публічної влади (демократії), яка належить територіальним громадян.

Ця галузь права — комплексна, оскільки її норми регулюють або об'єктивно мають регулювати суспільні відносини, що є предметом впливу інших галузей права (конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, земельного)

 

2. Предмет правового регулювання муніципального права України.Предметом муніципального права є мс як відносно самостійний вид суспільних відносин, пов'язаних з організацією і здійсненням влади територіальними громадами.Являє собою певну систему,основними складовими якої є відносини, що пов’язані з: організацією і проведенням місц. виборів, референдумів та з ін.. формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад; діяльністю представницьких омс (рад) і депутатів місцевих рад; діяльністю вик. органів мс та муніципальних службовців; діяльністю с.,с,м. голів; діяльністю органів самоорганізації населення; також це відносини омс з одв, з ін.. омс, з об'єднаннями громадян, а також з п.,у.,о.; фінансові, цивільні, земельні, соціальні, трудові, житлові та інші відносини.

Предмет мп – сусп..відносини, які виникають в процесі вирішення терит.громадами, органами та посадовим особами публ.влади питань місц.значення, а також в процесі забезпечення на місц.рівні прав, свобод людини та законних інтересів колективів і соц..груп.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.210.12.229 (0.02 с.)