Розробка структурної схеми МТМ

На міських телефонних мережах здійснюється впровадження цифрових систем комутації шляхом накладення цифрових комутаційних систем на існуючу аналогову мережу і цифровими вузлами, коли цифрова мережа працює в одному мікрорайоні. ОПС встановлюється в одному з районів міста і в неї включається виносний комутаційний модуль, що виконує роль підстанції яка розміщена у будинку РАТС-2.

Відстань між РАТС у КТ визначається методом трикутника в масштабі 1см – 1км. Розташування станції вибирається довільно.

Згідно умов завдання, були задані такі відстані між станціями:

- ОПС - РАТС-2: 10,0км;

- РАТС-2 – РАТС-3: 5,0км.

Цих даних достатньо для визначення положення усіх станцій. Маючи дані про відстані між вищезазначеними станціями, визначаємо розташування інших станцій:

РАТС-3 – ОПС: 8,6

Після проведення розрахунків відстаней було вирішено обрати наступні лінії зв’язку між РАТС-2 і РАТС-3, ущільнені за допомогою системи передачі (СП) типу “STAREX-TX1” між РАТС-2, РАТС-3 і ОПС – цифрові з’єднувальні лінії однобічної дії із використанням на РАТС-2 напівкомутаційну систему “STAREX-TX1”

Розрахунок інтенсивності телефонного навантаження

Категорії джерел навантаження відрізняються інтенсивністю питомих абонентських навантажень.

Прийняті три такі категорії:

1) абоненти ділового сектору – категорія-1

2) абоненти квартирного сектору – категорія-2

3) універсальні таксофони – категорія-1

Структурний склад абонентів по категоріях для існуючих РАТС визначається в залежності від частки абонентів квартирного сектору, тому що таксофони виділені в окрему групу. Тому розрахунок ділового і квартирного сектору проводиться за такими формулами:

(3.2.1)

(3.2.2.)

– частка абонентів квартирного сектору

– кількість індивідуальних

– кількість абонентів по категорії ділового і квартирного секторів відповідно.

(абонентів)

(абонентів)

для РАТС-3

(абонентів)

(абонентів)

Для ЦСК кількість індивідуальних телефонних ліній визначається за формулою

(3.2.3)

де – загальна кількість для ЦСК

– кількість індивідуальних ЦСК

Підставляючи чисельні дані у формулу (3.2.3) визначається кількість індивідуальних абонентів.

(абонентів)

Розрахунок абонентів ділового і квартирного сектору для ОПС проводиться наступним чином

(3.2.4)

(3.2.5)

де частка квартирного телефонних абонентів на ОПС.

– кількість абонентів по категоріях ділового і квартирного сектору.

Підставивши числові дані у формулу (3.2.4) і (3.2.5) здійснюється розрахунок кількості абонентів ділового і квартирного сектору для ОПС.

 

 

Результати розрахунків кількості абонентів заносяться в табл. 3.1

Станція
РАТС-2
РАТС-3
ОПС		3505,5	4284,5

 

Таблиця 3.1 – Кількість абонентів по категоріях для усіх станцій

Прогнозоване абонентське навантаження визначають у годину найбільшого навантаження (ГНН). Інтенсивності навантаження на ЦСК визначається наступним співвідношенням:

Вихідна інтенсивність навантаження визначається за формулою:

(3.2.6)

Вхідна інтенсивність навантаження визначається за формулою:

(3.2.7)

Міжміська вихідна інтенсивність навантаження визначається за формулою:

(3.2.8)

Міжміська вхідна інтенсивність навантаження визначається за формулою:

(3.2.9)

Підстановкою необхідних чисельних значень з табл. 3.1 і довідникових даних коефіцієнтів у формули (3.2.6) – (3.2.9) визначаються необхідні значення величини інтенсивностей навантаження:

для РАТС-2:

для РАТС-3

для ОПС

 

 

Результати розрахунків інтенсивності навантаження для всіх станцій занесені в табл. 3.2

Таблиця 3.2 Інтенсивність навантаження станції

Станція
РАТС-2	220,75	403,55	20,75	33,75
РАТС-3	176,6	203,5	16,6	28,7
ОПС	343,9	385,4	32,34	49,85

 

Навантаження до спецслужб визначається як частка інтенсивності вихідного абонентського навантаження:

(3.2.10)

де (3.2.11)

Частка навантаження, що залишилося визначається за формулою:

Приймаючи коефіцієнт рівним 0,05 і підставляючи чисельні дані у формули (3.10) і (3.11), можна обрахувати навантаження до спецслужб і частку залишкового навантаження:

для РАТС-2:

для РАТС-3:

для ОПС:

Навантаження вихідних зовнішніх абонентських модулів на групові тракти менше навантаження абонентських ліній через різницю часу зайняття абонентських ліній (АЛ) і ліній групових трактів (ГТ). Аналогічно і для аналогових АТС – навантаження виходу ГП менше вхідного навантаження.

Ця відмінність визначається коефіцієнтом, значення якого залежить від виду зв’язку

(3.2.12)

(3.2.13)

де – середня тривалість зайняття АА ()

– середня тривалість стухання, станційний рівень 3с

– час встановлення з’єднання,

– час набору номера, що залежить від способу передачі номера від

телефонного апарата.

Для імпульсного набору ,

для частотного набору , деn – число цифр, що набираються і залежать від нумерації мережі.

При вихідному зв’язку приймається n=5 чи 6 у залежності від значимості номерів.

Середньозважене значення n визначається підстановкою числових значень формули (3.2.14)

(3.2.14)

– частка викликів, що направляються до РАТС із 5-ти значною нумерацією:

Розраховується для декадно-крокової АТС при 6 – значній нумерації:

Розраховується для координатної АТС при 6 – значній нумерації:

Розрахунок величини виконується за формулою (3.2.13) для кожної станції окремо:

 

для усіх станцій:

Коефіцієнт виконується за формулою

(3.2.15)

для РАТС для

Користуючись виразом (3.2.15), розраховується значення для усіх станцій.

Отримані числові значення підставляються у формули (3.2.12) і використовується розрахунок величини для усіх станцій.

Зовнішні навантаження на груповий тракт з урахуванням різниці зайняття

АЛ і ГТ відповідно рівні

(3.2.16)

(3.2.17)

Отже, використовуючи чисельні значення, розраховані вище і формули (3.2.16); (3.2.17) можна визначити зовні навантаження для цих станцій.

для РАТС-2:

(Ерл)

(Ерл)

для РАТС-3:

(Ерл)

(Ерл)

для ОПС:

(Ерл)

(Ерл)