ТОП 10:

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БАКАЛАВРСЬКИХ



АТЕСТАЦІЙ­НИХ РОБІТ

 

Загальні вимоги до оформлення

 

Текст документа

Пояснювальна записка виконується українською, російською або англійською мовою. Титульний аркуш, реферат, завдання та відомість кваліфікаційної роботи обов’язково виконують українською мовою. Записка обсягом – 50–70 аркушів А4 (210 х 297 мм); допускається за необхідності використання аркушів формату А3 (297 х 420 мм).

Пояснювальну записку виконують шрифтом Word - Times New Roman роз­міру 14 з полуторним інтервалом між рядками на одному боці аркуша і з вирівнюванням по ширині сторінки. Кількість рядків на сторінці - не більш 40. Розміри полів: ліве – не менше 30 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм. За дозволом завідувача кафедрою допускається виконання пояснювальної записки рукописним способом.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправлень того ж кольору, як і вся записка.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у пояснювальній записці наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову пояснювальної записки, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву. Скорочення слів і словосполучень, які наводяться у пояснювальній записці, повинні відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи.

Розділи документа нумеруються арабськими цифрами (1, 2 і т.д.), підрозділи, пункти і підпункти нумеруються в межах вищестоящого структу­рного елемента. Наприклад, 1.2.3.5 – 5-тий підпункт 3-го пункту 2-го підрозділу 1-го розділу.

Структурні елементи пояснювальної записки «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви служать заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами жирним шрифтом з більш великим шриф­том (18) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Кожен розділ оформляється з нової сторінки з відступом у 3 висоти основного шрифту. Наступний текст починається з відступу в 2 висоти шрифту.

Заголовки підрозділів пояснювальної записки виконують жирним шрифтом 16, пунктів і підпунктів – шрифтом 14; їх починають з абзацного відступу і друкують маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без перенесення слів і без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п’яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Відступ від попереднього тексту - 2 висоти шрифту; наступний текст починається з відступу в 1 висоту шрифту.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено менше, ніж два рядки тексту.

Сторінки нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією упродовж всього тексту пояснювальної записки, у тому числі ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках. Номер сторінки проставляють в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. До загальної нумерації включають також титульний аркуш, завдання та відомість кваліфікаційної роботи, на яких номери не проставляють, але враховують.

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1–4] ...». При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Наприклад, слід писати: «... у розділі 4 ...», «... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...», «. (див. табл.3.2) ...», «. за формулою (3.1) ...», «... у додатку Б ...».

 

Ілюстрації

 

Ілюстрації - це креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки тощо. Їх розміщують після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в пояснювальній записці.

Ілюстрації, що розміщені в пояснювальній записці, мають відповідати вимогам ЄСКД. На графіках, які містять експериментальні криві, слід наносити позначки результатів, які були одержані в дослідах. Якщо на графік наносять сітку, тоді на координатних осях стрілок не ставлять. Якщо на графіку сітки немає, тоді осі повинні закінчуватися стрілками. Якщо на осях є поділки, необхідно указати одиниці значень.

Фотознімки, розміром менше за формат А4, мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах кожного розділу, а ілюстрації, наведені у додатках, - у межах кожного додатку. Номер складається з номера розділу (додатку) і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Наприклад, рисунок 3.2– другий рисунок третього розділу; рисунок А.5 – 5-тий рисунок додатку А.

Назву розміщують під ілюстрацією, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення».

За необхідності між ілюстрацією та її назвою розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Між ілюстрацією та основним текстом повинен бути відступ в один рядок.

При першому посиланні в тексті на рисунок рекомендується вказати його повний номер, наприклад, «(рисунок 5.1)», при повторному посиланні – додавати «див.», наприклад, «(див. рис.5.1)». Ілюстрація не може бути розміщена раніше першого посилання на неї. Крапки наприкінці номера ілюстрації, подрисункового тексту та назви не ставляться.

 

Формули

 

Формули розташовують безпосередньо після згадки про них у тексті, посередині сторінки. Вище і нижче формули повинен бути залишений один вільний рядок. Їх нумерують порядковою нумерацією в межах кожного розділу або додатку. Номер формули складається з номера розділу (додатку) і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу; В.2 – 2-га формула додатку В. Після формули ставиться кома. Номер зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити безпосередньо під нею у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка (коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х»). В такому разі номер формули виставляють на рівні її останнього рядка. Вище та нижче кожної формули треба залишати один вільний рядок.

Посилання в тексті на порядковий номер формули дають у дужках, наприклад, «у формулі (3.1)». Варто нумерувати тільки ті формули, на які є посилання в наступному тексті; інші нумерувати не рекомендується.

Таблиці

 

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті пояснювальної записки.

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах кожного розділу або додатку. Номер складається з номера розділу (додатку) і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу; М.3 – 3-тя таблиця додатку М. Назву пишуть малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. Допускається, якщо таблиця не уміщується на форматі А4, використання аркушів форматом А3, А4х4 та ін., які мають висоту 297 мм.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/або рядки у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця___» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиць починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо текст таблиці повторюється і складається з одного слова, тоді допускається замінити його лапками, якщо – з двох і більше слів, тоді при першому повторюванні його заміняють словами «Те саме», а подальше лапками. Не допускається ставити лапки замість цифр, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються. У графах таблиці, де даних немає, ставлять прочерк.

Посилання на таблицю подається, наприклад, у вигляді «у таблиці 2.12». Посилання на раніше згадувані таблиці дають у вигляді "див. таблицю 2.12".

 

5.4.1 Додатки

 

Додатки розташовують після переліку посилань в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок, який розміщують вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери повинно бути написано слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначання додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А.

Джерела, що цитують тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині пояснювальної записки, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань. Форма цитування та правила складання переліку посилань аналогічні прийнятим в основній частині. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань ставлять позначення додатка.

Специфікація на кожну складальну одиницю, наприклад, план цеху, рукавний фільтр та ін. вважається окремим додатком. Згідно з ГОСТ 2.106–96 вона складається з розділів, які розташовують в такій послідовності:

– документація;

– комплекси;

– складальні одиниці;

– деталі;

– стандартні вироби;

– інші вироби;

– матеріали;

– комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, який специфікується. Назву кожного розділу дають у вигляді заголовка до графи «Назва» та підкреслюють. Допускається об’єднувати розділи «Стандартні вироби» та «Інші вироби» під назвою «Інші вироби».

До розділу «Документація» заносять документ, який складає основний комплект конструкторських документів виробу, наприклад, «Складальне креслення».

До розділів «Комплекси», «Складальні одиниці» та «Деталі» заносять комплекси, складальні одиниці та деталі, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується.

До розділу «Стандартні вироби» записують вироби, які застосовують згідно з нормативними документами:

а) національного рівня:

1) «ДСТУ» – національний стандарт;

2) «ДСТУ–П» – пробний стандарт;

3) «ДК» – державний класифікатор;

б) інших рівнів:

1) «ГОСТ» – міждержавний стандарт;

2) «ГСТУ» – галузевий стандарт України;

3) «СОУ» – стандарт організації України;

4) «СТУ» – стандарт наукового, науково – технічного або інженерного товариства чи спілки.

У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується робити по групах виробів, що поєднуються за їх функціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т. ін.), в межах кожної групи – в абетковому порядку назв виробів, в межах кожного найменування – в порядку зростання позначень стандартів, в межах кожного позначення – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

До розділу «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основними конструкторськими документами («ТУУ»– технічні умови або «ДСТУ–Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики), за винятком стандартних виробів.

До розділу «Матеріали» вносять всі матеріали, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується. Матеріали записують за видами у такій послідовності:

– метали чорні;

– метали кольорові;

– пластмаси та пресовані матеріали;

– паперові та текстильні матеріали;

– лісоматеріали;

– гумові та шкіряні матеріали;

– мінеральні, керамічні та скляні матеріали;

– лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати;

– інші матеріали.

У межах кожного виду матеріали записують в абетковому порядку найменувань, а в межах кожного найменування – по зростанню розмірів або інших технічних параметрів.

До розділу «Матеріали» не записують матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена конструктором за розмірами елементів виробу і внаслідок цього встановлюється технологом. До таких матеріалів відносяться, наприклад: фарби, замазки, електроди та ін. Вказівку про застосування таких матеріалів дають у технічних вимогах на полі креслення.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

а) до графи «Формат» вносять формат документа, позначення якого записують до графи «Позначення». Для документів, які вписані до розділів «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали», графу не заповнюють;

б) до графи «Зона» вносять позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини, яка записується. Зони позначають сполученням цифр і літер, наприклад, 1А, 2А, 1В і т. ін. Якщо є номери позицій, які повторюються, тоді у специфікації у графі «Зона» ставлять “зірочку”, а до графи «Примітка» вносять всі зони;

в) до графи «Поз.» вносять порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується, у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» графу не заповнюють;

г) до графи «Позначення» вносять позначення складального креслення, наприклад, ММФ.6.0708.БР.03СК;

д) до графи «Назва» вносять:

1) у розділ «Документація» тільки назву документа, наприклад, «Складальне креслення»;

2) у розділи «Складальні одиниці» та «Деталі» – назви виробів. Для деталей, на які креслень немає, вказують назву та матеріал, а також розміри, необхідні для виготовлення;

3) у розділ «Стандартні вироби» – назви та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;

4) у розділ «Матеріали» – позначення матеріалів, які є у стандартах або технічних умовах на ці матеріали;

ж) до графи «К–сть» вносять:

1) для складових частин виробу, які записують до специфікації, кількість їх на один виріб, що специфікується;

2) у розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб із вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірювання заносити до графи «Примітка» в безпосередній близькості від графи «К–сть».

3) у розділі «Документація» графу не заповнюють;

к) до графи «Примітка» заносять додаткові відомості, наприклад, для деталей, на які немає креслень, – масу.

 




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь - 54.166.245.10