Це підготовка до друку історико-археографічних видань івана фундуклея,

– “Пам’ятников ”, виданих Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів,

– та перебування на посаді головного редактора “Русской беседы ”.

 

 

У 1847 р. для М. Максимовича з'явилася нагода редагувати працю Івана Фундуклея "Обозрение Киева в отношении к древностям».

Іван Фундуклей – відомий губернатор Києва. Дуже багата і щедра людина.

За його рахунок вперше виклали каменем Андріївський спуск і уклали один з фонтанів на Хрещатику.

За участю Фундуклея і на його засоби було підготовлено до видання, а згодом видано перші фундаментальні дослідження з історичної топографії і статистики Києва.

"Статистическое описание Киевской губернии" у трьох томах зявилось в 1862 р. у Петербурзі.

"Обозрения Киева...", видано у 1847 р. Ім'я І.Фундуклея увійшло як просвітителя.

Угода між М. Максимовичем та І. Фундуклеєм нагадує сучасну видавничу угоду. Вона свідчить, що редактор не нав'язує авторові своєї думки, дбає про те, щоб зберегти авторську індивідуальність, особливості мови і стилю викладу, підхід до висвітлюваних питань.

У підготовці праць І. Фундуклея “Огляду Києва стосовно старожитностей” та “Огляду могил, валів та городищ Київської губернії” Максимович брав активну, а саме: готував вступну статтю, правив текст з метою виправлення історичних та археографічних неточностей, укладав примітки.

Особливості структурування М. Максимовичем книг І. Фундуклея:

- великі розділи розбиті на підрозділи з метою деталізації матеріалу;

- до кожного розділу подається загальна характеристика;

- більша частина споруд і предметів, описаних в основній частині, відбита в малюнках та кресленнях.

 

Нарешті, ще одним визначним здобутком М. Максимовича — редактора і видавця — є випуск "Памятников..." — продовжуваного збірника створеної 1843 р. Археографічної комісії ("Временной Комиссии для разбора древних актов" при канцелярії генерал-губернатора).

Упродовж 1845-1859 рр. вийшло 4 томи "Памятников...". М. Максимович був ініціатором видання і редактором першого відділу першого тому "Памятников...". До цього тому (1845) увійшло близько 40 історичних документів з діяльності Луцького православного братства XVIII ст., 11 грамот та інших юридичних документів з життя селянства Волині, а також листи, зокрема, написані Богданом Хмельницьким.

Другий том "Памятников..." з'явився у 1846 р., а 1848 р. був перевиданий перший том, наклад якого на той час уже розійшовся, після чого в друкарні Київського університету розпочалися фінансові труднощі (випуск такого складного видання був надто дорогим).

М. Максимович відійшов від університетських справ і залишив керів­ництво друкарнею.

Редагуючи “Пам’ятники”, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів” – Максимович

- дбав, аби відібрати із усього доставленого матеріалу ті історичні джерела, які можна рекомендувати до друку;

- уміло структурував видання;

- дбав про належне розміщення текстів, їх ретельне технічне редагування;

- застосовував посилання на використані джерела;

- укладав примітки.

М. Максимович, працюючи редактором зазначеного видання, започаткував традицію друкувати акти з історії братств у першому відділі усіх томів “Пам’ятників”, виданих Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів.

У російському друкованому органі йому вдалося умістити значну кількість матеріалів, присвячених українським питанням. Скориставшись можливостями головного редактора, М. Максимович друкує чимало своїх статей, у яких порушуються проблеми походження українців та їх мови. Усі ці розвідки написані у формі листів до своїх опонентів з метою виправлення неточностей, які були ними допущені.

У процесі редагування “Русской беседы ” М. Максимович дотримується правил, визначених його попередниками ще при укладанні програми першого числа цього друкованого органу. Серед критеріїв оцінки редакторської діяльності М. Максимовича взагалі і “Русской беседы” зокрема можна виділити три основних: патріотизм, любов до істини, об’єктивно-критичне ставленні до джерел і фактів.

 

ОТЖЕ,

У книговидавничій сфері М. Максимович виступив як новатор:

– його дослідження “Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими” – це перша книга, надрукована в університетській друкарні;

– виданням “Книги Наума про великий Божий світ” він започаткував серію популярних книг для народної освіти.

 

Своїми освітніми книгами М. Максимович прагнув охопити усі вікові категорії населення, започаткувавши видання серії книг для народних училищ та підручників для вищих навчальних закладів.

Прикметно, що саме за допомогою цих видань, особливо книг для вищої школи, видавець прагнув донести до широкого загалу свої дослідження про походження українців та самобутність їхньої мови.

Крім того, М. Максимовичем називав Русь, руський у значені український.

Мало хто знає, що майже навпроти Тарасової Гори у Каневі є гора Михайлова. Розташована вона на лівому березі Дніпра над старовинним козацьким селом Прохорівкою.
На вершині Михайлової гори – старий парк, який переходить у сосновий бір. На високому схилі гори, відкриті вітрам з усіх сторін світу, ростуть два давні велетні, два дерева-патріархи – дуб і сосна. Біля одного дерева – мармурова табличка: «Дуб Тараса Григоровича Шевченка». Неподалік височить над урвищем інше, величезна сосна, біля якої напис: «Сосна Миколи Васильовича Гоголя».
Колись тут, на Горі, був невеликий (близько 10 га) маєток відомого видатного українського вченого, енциклопедиста, першого ректора Київського універститету Св. Володимира Михайла Максимовича. Тут він прожив понад тридцять років. Зараз тут лежать (і ростуть) квіти на його могилі з чорного гранітного обеліска-пам’ятника.
…Під час великої повені на Дніпрі, коли Гоголь гостював у Максимовича, він написав знамениті рядки: «Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои»… Відвідував Гоголь і старий прохорівський цвинтар. Раніше тут була дерев’яна церква, побудована козаками найстарішого Канівського полку зі своїх човнів-чайок після руйнування Запорізької Січі.
У гості до Максимовича приїжджав і Шевченко. Михайло Максимович на дванадцять років пережив свого друга і був похова-ний у своєму маєтку на горі Михайловій. І стоять гори одна навпроти іншої – Михайлова і Тарасова…

 

Принципи редакторської діяльності

1. Чітко визначати програму своїх видань і, відповідно до неї, розробляти їх структуру.

Видання М. Максимовича чітко структуровані. Для альманахів притаманна така структура:

рубрики відсутні: проза, поезія та наукові статті в альманасі чергуються, хоча у змісті розбиті на окремі частини. Виняток складає останнє видання “Кіевлянина” за 1850 рік: альманах розбитий на дві частини – прозу (наукові статті та художні твори) та поезію;

Зміст подано наприкінці.

Книжкові видання мають таку структуру: зміст, передмова, основний текст, примітки.

Слід зазначити про те, що структура вдосконалювалася у наступних виданнях М. Максимовича, наприклад: в “Історії стародавньої руської словесності” чіткіша система рубрикації, ніж у книзі “Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”.

2. Правдивість друкованого слова, чесна й відверта позиція редактора.

3. Правильна організація роботи, яка полягала у тому, щоб згуртовувати навколо себе талановитих авторів, дбати про те, щоб уміщені матеріали були цікавими.

4. Дотримання безкомпромісності та принциповості: особисте його ставлення до людини, симпатії чи антипатії не ставали на перешкоді оцінки рукопису.

5. Шанобливе ставлення до читачів, турбота про своєчасну доставку продукції до них.

6. На останніх сторінках видання видавець обов’язково зазначав виявлені у сигнальному примірнику друкарські помилки та виправлення до них.

7. До особливостей редакційно-видавничої діяльності М. Максимовича слід віднести його неабияку наполегливість у досягненні своєї мети, вміння вести справу в несприятливих умовах (йдеться про русифікаторську політику влади, відмови на видання “Ученых записок” та “Киевских новостей”, негативні рецензії на його окремі друки, особливо “Денницу”, матеріальні труднощі, проблеми зі здоров’ям). Але незважаючи на це, наполегливий видавець не зупиняється, хоч названі фактори значно зменшують його потенційні можливості. Наслідком стало те, що ряд видань, запланованих М. Максимовичем, не були видрукувані. Зокрема це стосується збірок українських народних пісень, українського словника, який уже був укладений, української енциклопедії, другого та третього тому “Історії стародавньої руської словесності” та ряду інших видань.

8. Автор дбав, аби книга була помічена читачами, фахівцями. Тому велику увагу він надавав опрацюванню рецензій та відгуків.

 

 

1. За формою і матеріальною конструкцією:

книжкові видання (“Малоросійські пісні”, “Українські народні пісні”, “Голоси українських пісень”, “Збірник українських пісень”, “Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, “Історія стародавньої руської словесності”, “Книга Наума про великий Божий світ”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”);

журнальні видання (альманахи “Денница”, “Кіевлянин”, “Украинец”).

2. За цільовим або соціально-функціональним призначенням:

літературно-художні видання (збірники українських народних пісень, альманахи “Денница”, “Кіевлянин”, “Украинец”);

навчальні видання (підручники для вищих навчальних закладів “Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, “Історія стародавньої руської словесності” та книги для читання для народних шкіл та училищ “Книга Наума про великий Божий світ”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”);

довідков і (не видані, але укладені М. Максимовичем й підготовлені до друку український словник та українська енциклопедія).

3. За читацькою адресою:

для широкого кола читачів (збірники українських народних пісень, альманахи “Денница”, “Кіевлянин”, “Украинец”);

для дітей та юнацтва (“Книга Наума про великий Божий світ”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”).

4. За періодичністю випусків: усі видання є неперіодичними.

5. За способом укладання текстів:

однотомне (“Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”);

багатотомне (українські народні пісні, планувалися як багатотомні “Історія стародавньої руської словесності”, “Книга Наума про великий Божий світ”);

серійні видання (серія книг для народної освіти: “Книга Наума про великий Божий світ”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”).

6. За тематикою:

фольклор (видання збірок українських пісень);

історія України, археологія та археографія (альманахи “Кіевлянин”, “Украинец”, підручник “Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, “Огляд Києва стосовно старожитностей”, “Огляд могил, валів та городищ Київської губернії”, “Пам’ятники”, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів, деякі матеріали “Русской беседы”);

історія мови (“Історія стародавньої руської словесності”);

природознавство, граматика та інші дисципліни, що вивчаються в народних училищах (“Книга Наума про великий Божий світ”, “Короткий буквар для руського народу”, “Сказання про стародавніх людей Київської землі”).