Затримання озброєних злочинців у вагоні потягу

Виявлення озброєного злочинця у вагоні пасажирського потягу може бути результатом оперативно-пошукової операції або даних, отриманих оперативним шляхом, як правило, випадково. Незалежно від умов і місця знаходження озброєного злочинця за ним встановлюється спостереження. Цей крок може бути по суті першим і повинен робитися керівником операції негайно. Дещо складніша ситуація у випадку, коли конкретне місце знаходження злочинця не встановлено. В цьому випадку для проведення оперативно-пошукових заходів у вагоні потягу призначається 2-3 співробітника міліції. Залежно від конкретної обстановки керівник операції може прийняти рішення на затримання озброєного злочинця силами призначених співробітників оперативно-пошукової групи або створити для цього групу захоплення і групу прикриття з інших співробітників ОВС. В значній мірі на це рішення впливає чинник часу, тобто чи встигне керівник операції за час стоянки потягу сформувати необхідні групи бойового порядку.

Виявлення озброєного злочинця у вагоні пасажирського потягу здійснюється шляхом проведення оперативного пошуку, який буде проводитися по прикметах, орієнтуваннях, фотографії. Дещо полегшує задачу наявність у складі оперативно-пошукової групи хоча б одного співробітника, який знає злочинця в обличчя [55, c. 340].

У вагон потягу оперативно-пошукова група проникає під виглядом пасажирів, ремонтних бригад потягів і інших осіб, чия поява не викликає підозри в злочинця. Бажано, щоб це проникнення здійснювалося на станції відправлення або іншої крупної станції. Співробітники оперативно-пошукової групи в цивільному одязі або одягнені відповідно до легенди, уважно і послідовно оглядають всі вагони, тамбури, купе, туалети і інші приміщення, де може сховатися злочинець. Пошук може здійснюватися в одну сторону, а за наявності сил - назустріч один одному. Дії співробітників в ході огляду повинні бути правдоподібними, такими, які не викликають підозри в оточуючих громадян. Допомога провідників вагонів і інших осіб бригади потягу може використовуватися тільки для отримання певної інформації про наявність тих або інших пасажирів у вагоні, купе.

В плацкартному вагоні потягу пошукові заходи щодо виявлення озброєного злочинця проводити дещо легше через відносну відкритість пасажирських місць, але ускладнює дії постійний рух по вагону пасажирів.

Якщо злочинця вдалося знайти, то один-два співробітника здійснюють приховане спостереження за ним, а третій - визначеним каналом зв'язку або сигналом повідомляє про це керівника операції.

Оцінюючи обстановку, керівник операції повинен особливу увагу надати особливостям умов, в яких знаходиться злочинець: обмеженим можливостям спостереження і наявністю значної кількості пасажирів, які у разі найменших ускладнень (наприклад, демаскування, розкриття, розшифровка дій по підготовці до захоплення) можуть стати мимовільними жертвами [2, c. 437].

На основі висновків з ретельного вивчення поведінки злочинця і місця його знаходження керівник операції приймає рішення, основу якого складає задум дій. Бойовий порядок оперативно-військової групи складається, окрім вже виконуючих службові обов'язки наглядових постів, з груп захоплення і прикриття.

Як правило, слід уникати проведення активних дій по захопленню озброєного злочинця безпосередньо в купе, серед інших пасажирів. Більш доцільно проводити затримання після виходу злочинця з вагона в більш зручному для цього місці. Проте слід використати сприятливі можливості, які можуть виникнути по ходу руху потягу. Одним з відносно слушних моментів можна вважати, коли злочинець виходить з туалетної кімнати. З’ясувавши, що злочинець попрямував в туалет, співробітники групи захоплення і прикриття можуть організувати відкриту засідку біля дверей виходу з туалету. При цьому співробітники розташовуються так, щоб на момент захоплення один з них знаходився спереду від злочинця, а двоє інших - одночасно захопили його руки ззаду і наділи на нього наручники. Для забезпечення безпеки в тамбур вагона може бути виставлений наглядовий пост для перекриття шляхів відходу злочинця і запобігання доступу громадян до місця затримання. З аналогічною задачею може працювати наглядовий пост в кінці вагона біля дверей, що відділяє купе від службових приміщень.

Іншим таким відносно зручним місцем для затримання може служити тамбур вагона. Коли злочинець вийде покурити з купе в тамбур, його захоплення можна організувати аналогічним чином. Якщо злочинець намагається на станції вийти з вагона, пробирається з купе в тамбур, то під виглядом поспішаючих на вихід пасажирів, штучного створення невеликої "пробки" є можливість швидко і непомітно зближуватися з ним і здійснити захоплення.

Затриманий злочинець в наручниках негайно обшукується. В нього вилучається зброя, боєприпаси, документи, інші речі і предмети, що можуть служити речовими доказами його протиправної діяльності. Якщо операція по захопленню здійснюється на станції, то затриманий злочинець негайно конвоюється з вагона до найближчого органу МВС [31, c. 214]. Після захоплення злочинця під час руху потягу він в наручниках розташовується в одному з купе вагона, наперед виділеному і підготовленому для цих цілей за узгодженням з провідником вагона або бригадиром потягу. Злочинець під охороною призначених для цього співробітників знаходиться в купе вагона до найближчої станції, на якій є лінійне відділення транспортної міліції. На цій станції затриманий конвоюється для поміщення в камеру.

Важче всього організувати захоплення злочинця, який знаходиться в купе вагона і не збирається виходити з нього. А знаходження в цьому купе поряд із злочинцем інших пасажирів робить захоплення практично неможливим через велику ймовірність випадкових жертв.

У разі, коли злочинець в купе знаходиться один, то, заздалегідь приховано, видаливши з сусідніх кімнат купе інших пасажирів можна стрімко, несподівано для нього увірватися і провести захоплення у високому темпі. Проте для цього повинна бути упевненість в тому, що злочинець не готовий чинити негайний опір з застосуванням зброї. В аналогічній ситуації можна провіднику в це купе на вільні місця "підселити" групу захоплення в якості пасажирів.

Більш ефективним способом затримання злочинця можуть бути раптові дії вночі, коли рух пасажирів зведений до мінімуму або відсутній, а пильність злочинця значно понижена. Проте і цей спосіб не є універсальним, оскільки, чекаючи, поки злочинець і пасажири заснуть, можна виїхати на потягу за межі області і навіть України.

Одним з найбільш ефективних способів дій по "виманюванню" злочинця з купе, в якому знаходяться і інші пасажири, є проведення оперативної комбінації по його обману. В якості легенди для виклику злочинця з купе можуть використовуватися пропозиції по обміну місцями (нібито для зручності розташування в купе з родичами, знайомими). Також злочинець може бути викликаний в купе бригадира для з'ясування непорозуміння у зв'язку з продажем двох квитків на одне місце, яке займає злочинець і т.д. Такі ж дії можуть робитися оперативною групою для розділення злочинців, що знаходяться в одному купе, оскільки затримання групи озброєних злочинців, що знаходяться в одному місці має мало шансів на успіх.

Вся операція по затриманню озброєного злочинця у вагоні потягу зводиться до ретельного маскування, зашифровуваної дій співробітників груп бойового порядку і повільного, уважного вибору найбільш слушного моменту для захоплення.

Без зашифрованості, "у відкриту" співробітники оперативно-військової групи діють лише у разі, коли злочинець скоює злочин, у тому числі і з застосуванням зброї, коли зволікання в діях співробітників міліції може викликати негативні наслідки. Затримання озброєного злочинця, що чинить опір, проводиться способом оточення [37, c. 305]. Купе, вагон блокується, пасажири виводяться в безпечні місця. За узгодженням з адміністрацією залізниці вагон, в якому знаходиться озброєний злочинець, відчіпається від складу і відганяється в тупик. Проте це не завжди можливо.

Поки групи захоплення і прикриття готуються до дій, із злочинцем ведуться переговори в цілях схилити його до відмови від опору. Подальший штурм і дії по захопленню злочинця здійснюються відповідно до розглянутих раніше прикладів. Одна з груп захоплення, при необхідності, може діяти через вікно, а дві інші - з різних коридорів вагона.

При затриманні озброєного злочинця на ходу потягу повинні бути передбачені заходи по екстреній зупинці потягу на випадок, коли злочинець спробує зістрибнути з вагона під час його руху.

Запорукою успіху в такій операції будуть бути:

1. Швидкість виявлення озброєного злочинця.

2. Скритність, ретельна зашифрована підготовки до захоплення.

3. Уважне, терпляче спостереження за злочинцем в цілях вибору найбільш слушного моменту для захоплення.

4. Раптовість, рішучість дій інших груп захоплення і прикриття, що виключає можливість мобілізації злочинця для опору [83, c. 41].

Через велику концентрацію сторонніх громадян, пасажирів практично відсутні сектори, напрями безпечної стрільби, тому від співробітників оперативно-військової групи потрібна також винахідливість, уважність і рішучість, які дозволили б в умовах, що виключають застосування зброї, успішно виконати поставлену задачу.

Висновки

 

Отже, затримання - це перш за все процесуальна дія, яка проводиться з метою захопити особу, підозрювану у вчиненні злочину, доставити і помістити в ізолятор тимчасового утримання.

Затримання проводиться з метою: присікти спробу приховатися від дізнання, досудового слідства і суду; не допустити спроб протидії встановленню істини у справі; присікти злочинну діяльність; з'ясувати причетність особи до злочину.

Для ефективності проведення затримання необхідно дотримуватись загальних тактичних правил його вчинення та основних етапів.

У криміналістичній літературі їх поділяють на: підготовчий, робочий та заключний.

Підготовка до затримання включає:

1) вивчення особи, яка підлягає затриманню;

2) визначення часу і місця затримання;

3) рішення питання про кількісний і персональний склад групи затримання;

4) визначення обов'язків учасників затримання, які дії і в якій послідовності їм належить вчиняти до, в момент і після затримання;

5) інструктаж учасників затримання;

6) оснащення учасників затримання необхідними технічними засобами, засобами індивідуального захисту і т. п.

В тактичному плані розрізняють одиночні і групові затримання. При груповому затриманні захопленню підлягають декілька співучасників або декількох осіб, що не проходять по одній справі, але в силу обставин знаходяться в одному місці. Затримання співучасників, що знаходяться в різних місцях, може бути одночасним (в один день і час) і різночасним.

Особливу складність представляє групове затримання, тому слід спробувати спочатку роз'єднати осіб, щоб затримати поодинці.

Аналіз особи затримуваного полягає в збиранні інформації про її зовнішність, можливих діях при затриманні, наявності в неї зброї, фізичні якості, володіння прийомами східного єдиноборства. Якщо йдеться про затримання раніше судимої особи, відомості можуть бути отримані з її архівної кримінальної справи.

При визначенні часу і місця враховується спосіб життя затримуваного, розпорядок його дня, маршрути і засоби пересування. Вивчається планування приміщення, входи і виходи, пожежні сходи, ліфти, місця укриття. При підготовці затримання на відкритій місцевості або в населеному пункті необхідно вивчити його рельєф, розташування доріг, лісових посадок, наявність прохідних дворів, будинків, під'їзди яких мають два виходи, маршрутів міського транспорту і ін.

Затримання завжди здійснюється групою співробітників. Залежно від особи затримуваних, їхньої можливої поведінки, озброєності, фізичної підготовки в затриманні можуть брати участь спеціально сформовані оперативні групи з числа співробітників органу внутрішніх справ («Беркут» і т.д.). Чисельність групи визначається з розрахунку не менш як два співробітники на одного затримуваного. Учасники затримання повинні бути відповідно екіпіровані і озброєні. Якщо передбачається затримати жінку, необхідна участь жінки - оперативного співробітника. До групи може входити слідчий.

Учасникам групи повідомляють дані про особу затримуваного, його можливі наміри, здатності до опору. Доводиться до відома план операції, місця розташування і обов'язки кожного учасника групи, послідовність дій. Іноді виділяють співробітника, якому доручається спостерігати за операцією із сторони з тим, щоб попередити спроби затримуваного що-небудь викинути, подати умовний сигнал і т. п.

Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією і раптовістю.

Учасники затримання приховано, наближаючись до затримуваного, вступають в безпосередній контакт під виглядом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т. п. Потім слідує раптове і рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби чинити опір, бігти, позбутися яких-небудь предметів або документів. Судячи за обставинами, необхідно вжити заходів для запобігання замаху на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від оточуючих і негайне поміщення його в спецтранспорт.

Дії оперативної групи повинні бути так сплановані і здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника.

Значно складніше затримати підозрюваного в приміщенні. Задача групи захоплення - приховано проникнути туди через невідомі затримуваному входи, горищні або підвальні приміщення, балкони або за допомогою осіб, які не викликають в затримуваного підозр і яким він може відкрити двері, не знаючи про групу захоплення. Коли злочинець відмовляється відкрити двері, то, враховуючи його психічну напруженість і можливість імпульсних дій аж до застосування вогнестрільної зброї, слід вступити з ним в переговори, переконати в безглузді зайнятої позиції. Якщо переговори не досягнуть цілі, можуть бути застосовані спеціальні хімічні засоби, перешкоди зламуються і група здійснює захоплення.

При одночасному затриманні декількох осіб, що знаходяться в різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про проведене затримання або про несподівано виниклі перешкоди невідкладно передається в чергову частину органу внутрішніх справ, що координує захоплення з тим, щоб своєчасно внести корективи в дії інших груп.

Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримання. Якщо ретельний обшук в даній ситуації неможливий, в жодному разі повинна бути вилучені зброя і інші засоби нападу, особисті документи і предмети, що знаходяться в одязі затриманого.

В органі дізнання (ізоляторі тимчасового утримання) складається протокол затримання. В протоколі відображаються відомості про особу затриманого, його психічний і фізичний стан, ознаки алкогольного або наркотичного сп'яніння, його одяг, взуття, предмети, знайдені при ньому або в його одязі, пошкодження тіла і одягу. В протоколі описуються обставини затримання, поведінка затриманого в ході цієї операції, наголошуються його спроби позбутися тих або інших об'єктів (викинути, проковтнути, знищити), втекти і т. п.

Таким чином, затримання – це не тільки процесуальна дія, яка дозволяє досягти вищезазначених цілей, але і спосіб отримання доказів. Тому грамотне його проведення як з процесуальної, так і з тактичної точки зору має винятково важливе значення для встановлення істини у кримінальній справі.