Природа і функція емоційних явищ.

 

Емоції -- психічні стани і процеси в людини та вищих тварин; це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Людина не лише сприймає навколишні предмети і явища -- у неї формується певне ставлення до них. Спілкування з іншими людьми, природа, твори мистецтва, наука, власна праця -- все це викликає у неї різні переживання: любов, радість, повагу, захоплення, горе, гнів, страх. Без емоцій неможлива цілеспрямована діяльність людини. Ще давній філософ Спіноза звернув увагу на те, що емоції "... збільшують або зменшують здатність самого тіла до дії".

Американський фізіолог У. Кеннон підкреслював мобілізуючу роль емоцій, які приводять організм у стан готовності до затрат енергії: "Припинення Діяльності травних органів, що звільняє запаси енергії для інших частин організму, прилив крові від шлунка до органів, які беруть участь у м'язовій діяльності; збільшення сили серцевих скорочень; глибоке дихання; розширення біронхів; швидке відновлення працездатності втомленого м'яза... -- усі ці зміни безпосередньо слугують для того, щоб пристосувати організм до інтенсивної затрати енергії, яка може бути потрібна на час страху, люті й болю".

Більшість сучасних вчених також розглядають емоції як пристосувальне явище.

Емоції властиві вищим тваринам, але вони пов'язані здебільшого із захистом від ворогів, здобуттям їжі, статевим потягом і піклуванням про потомство. Ці функції емоцій притаманні й людині. Але, на відміну від тварин, виникнення емоцій у людини переважно пов'язане з дією соціальних факторів.

ІІ. Види емоцій

1. Позитивні емоції

 

Позитивні емоції-- позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо). Вони зумовлюють розширення кровоносних судин, підвищення інтенсивності енергетичного обміну, температури тіла, розумової та фізичної працездатності. Отже, вони спонукають людину до діяльності й досягнення корисного результату.

 

2. Негативні емоції:

 

 

Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, невдачах людей. Негативні емоції протилежні позитивним. Проте вони теж стимулюють активність людини, спрямовуючи її на подолання перешкод.

 

а) первинні

 

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога -- як прояв потреб у самозбереженні; радість -- це реакція задоволення від реалізації потреб; гнів -- як наслідок обмеження потреби в рухах, вчинках.

 

б) вторинні

 

Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціальності та усвідомлення власного "Я". Ці емоції не пов'язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість тощо).

 

ІІІ. Прояви емоцій

 

 

Емоції виявляються у вигляді емоційних реакцій, станів або стосунків.

 

1. Емоційні реакції

 

 

Емоційні реакції-- посмішка, сміх, плач, лють, страх, схвильованість, імпульсивність дії або повна нерухомість -- тісно пов'язані з подіями, що їх зумовили. В екстремальних умовах, коли людина не може оволодіти певною ситуацією, розвиваються так звані афекти -- особливий вид емоцій, які супроводжуються сильною, бурхливою реакцією (наприклад, страх, гнів). Ці реакції не контролюються свідомістю, тому їх важко стримувати. Переключення на інший вид діяльності (фізична робота) сприяють емоційній розрядці. Емоційні реакції за певних ситуацій необхідно стримувати: не сміятися та не подавати вигляду, коли хтось з необачності щось не так зробив чи сказав.

 

2. Емоційні стани

 

 

Емоційні стани -- це тривалі переживання, ефект від сильної емоційної реакції. До них відносять збудження, пригнічення (депресія), страх, тривогу. Емоційний стан є мінливим психічним явищем. Веселий настрій може змінюватися на сумний, спокійний -- на тривожний, пригнічення -- активністю. Емоції зумовлюють настрій людини. Настрій -- це стійкий, досить тривалий емоційний стан. Причини, що зумовили той чи інший настрій, не завжди усвідомлюються. Вони залежать від фізичного самопочуття або від властивості пам'яті підсвідоме викликати попередні почуття. Тривалі конфліктні ситуації, неможливість здійснити бажане можуть зумовити пригнічений стан, тривогу або агресивну поведінку людини. Реальна оцінка ситуації, що склалася, відповідні вольові зусилля допомагають вийти з цих станів.

 

3. Емоційні стосунки

 

 

Емоційні стосунки спрямовані на певну особу, об'єкт, процес. До них відносять любов, пристрасть, прив'язаність, ненависть, ревнощі, заздрість. Емоційні стосунки можуть спричинити різні емоційні стани.

 

IV. Механізм виникнення емоцій

 

 

При будь-якій емоції в реакцію на той чи інший подразник включається багато фізіологічних систем (серцево-судинна, дихальна, ендокринна тощо). У людей до цих реакцій додаються і суб'єктивні переживання, які в свою чергу відображають діяльність певних систем мозку, спрямованих на переробку різноманітної інформації, що надходить з навколишнього середовища.

 

Окремі утвори головного мозку взаємодіють у певному порядку -- вони об'єднані у функціональні системи та підсистеми. Цих систем і підсистем багато. Одна з них -- система ретикулярної (сітчастої) формації стовбура головного мозку, друга -- так звана лімбічна система головного мозку. Найважливішим "розпорядником" емоційних компонентів складних форм поведінки людей є кора великих півкуль, яка працює у тісній взаємодії з утворами лімбічної системи та ретикулярної формації.

 

 

Форми переживання почуттів.

 

 

Загальноприйнятим є виділення наступних форм переживання почуттів: чуттєвий тон, емоційний стан, настрій, пристрасть, стрес, афект.

 

Чуттєвий тон - емоційне забарвлення відчуття, сприйняття, мислення, розмови і тому подібне. В деяких випадках емоційне забарвлення сприйняття виявляється природженим. Наприклад, деякі запахи, біль відрізняються ясно вираженим неприємним чуттєвим тоном. Але в більшості своїй чуттєвий тон соціальний, тобто є наслідком минулого досвіду (приємний співрозмовник, ніжне листя і тому подібне).

 

Емоційний стан - безпосереднє переживання якого-небудь почуття, наприклад насолода від хорошої музики. Ці стани можуть бути стеническими або астенічними, корисними або негативно впливаючими на людину.

 

Настрій - загальний емоційний стан, що забарвлює протягом тривалого проміжку часу психічні процеси і поведінку людини. Настрій в ервую чергу залежить від світогляду людини, його соціальної діяльності і спрямованості в цілому, проте воно може бути пов'язане і із станом здоров'я, порою року, погодою, навколишніми умовами і тому подібне

 

Пристрасть - стійкий і тривалий прояв емоцій, що є домінуючим мотивом діяльності. Пристрасть може бути позитивною або негативною. Позитивною можна назвати пристрасть до навчання, професійного вдосконалення, що забезпечує розквіт, розвиток особистості. Пристрасність в роботі - важлива емоційна якість учителя. Негативні пристрасті - алкоголь, наркотики, гроші, речі. За наявності такого роду пристрастей людина втрачає моральне обличчя, стає рабом своїх жадань.

 

Стрес - психічний стан, викликаний екстремальними для цієї особи умовами. Стрес має ряд проявів: фізіологічні (зміна пульсу, забарвлення шкірних покривів, потовиділення, напруга м'язів) і психічні (зміна емоційно-моторної і емоційно-сенсорної стійкості, уваги, пам'яті, мислення, поява імпульсивних дій і тому подібне). Нині суспільство виявляє підвищену цікавість до стресових станів людей. Це визначається широким поширенням професій, пов'язаних з високою психічною напруженістю.

 

Афект - нестримно і бурхливо протікаюча емоція вибухової властивості, відносно короткочасна. Афект має яскраво виражені зовнішні ознаки: підвищену рухову активність або, навпаки, атрофію рухів ("остовпів" від радості). Афект охоплює людину внаслідок послаблення контролю свідомості над протіканням емоцій (гнів, лють, страх і тому подібне).

 

28. Темперамент, його властивості. Проблема типу темпераменту.

 

 

Поняття про темперамент

 

 

На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості, які позначаються на її житті, поведінці, діяльності. Фізичні індивідуальні особливості -- це конституція організму, його фізіологічні процеси -- гуморальні, ендокринні, нервові. У кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини.

 

Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги, пам'яті, спостережливості, кмітливості, в інтересах. Індивідуально-психолопчиі особливості -- неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму.Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини.

 

Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці. Індивідуальні відмінності між людьми вивчає диференційна психологія. Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальними умовами життя, а й Індивідуальними особливостями ЇЇ психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті особистості. Темперамент (від лат. Іешрегаге -- змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини -- їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності. Індивідуальні особливості реагування на різноманітні обставини дали підстави поділити людей на кілька груп або типів темпераменту. Сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний та меланхолійний.

 

Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

 

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.

 

Холерику властиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.

 

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідпеність і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.

 

Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.