Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Інституалізація державної влади та механізм державиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Апарат держави - частина механізму держави. Апарат держави - юридичне оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави. Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому розумінні. Апарат держави (у вузькому розумінні) - власне управлінський апарат або апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється вищими виконавчими органами. Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном та ін. Ознаки апарату держави: 1) система державних органів, що становить собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави; 2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній основі як носії влади; 3) система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців суворо відмежована від "власності", яка належить їм як суб'єктам; 4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для здійснення цих функцій; 5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; 6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управління суспільством і виконання функцій держави у формах безпосередньо управлінських і правових. Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. їх функції: — організаційно-регламентуюча - розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.; — організаційно-господарська - бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.; — організаційно-ідеологічна - роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін. Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча. Правотворча діяльність - форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання. Правозастосовна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм. Правоохоронна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників (див. докладніше §"Правові форми діяльності держави"). Державні органи є структурними ланками державного апарату. Орган держави - частина державного апарату - група осіб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції. Структура органу держави: Апарат, що безпосередньо виконує завдання і функції держави Допоміжний апарат- має державно- владні повноваження - не має державно-владних повноважень. Ознаки органу держави: 1) формується державою або безпосередньо народом (наприклад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі; 2) має передбачені конституцією або іншими законами спеціальні функції, які він здійснює від імені держави; 3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії: а) видає нормативні та індивідуальні акти; б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами; в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби - державного примусу; 4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом "дозволено лише те, що прямо-передбачено законом". Принцип "дозволене усе, що не заборонено законом" не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб; 5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок використання ними владних Повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових інструкціях, штатних розкладах та ін. 6) має необхідну матеріальну базу - казенне майно, що знаходиться в його оперативному управлінні; свій рахунок у банку; джерело фінансування - державний бюджет; 7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і чисельним складом), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності та службової дисципліни. Інститут держави - відносно відокремлена частина державної структури, що користується певною автономією. Відповідно до структурно-функціонального принципу інститути держави можна поділити на: - організаційні (інститут президента, інститут парламенту); - функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного контролю, інститут державної влади). Види інститутів держави за ступенем складності: — прості (елементні) - не можуть бути розділені на дрібніші інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміністративного контролю, інститут референдуму, інститут відповідальності уряду); — комплексні - складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу, можуть бути інститутами для спадного роздрібнення (інститут форми держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство всередині, незалежність і рівноправність зовні; інститут представника держави на місцях: губернатор, префект та ін.). Види інститутів держави за пріоритетністю положення: - основні (наприклад, інститут державної влади); - примикачі - належать до перших (наприклад, інститут державного суверенітету, інститут представника держави на місцях). Види інститутів держави за принципом "поділу влади": — інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.); — інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, виконавчі органи влади на місцях та ін.); — інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий контроль та ін.). Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфічні інститути існують у мусульманських країнах (маджиліс - порядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци - особлива форма місцевого самоврядування) та ін. Класифікація правових норм Види норм права Но́рма пра́ва (правова́ норма) — формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює суспільні відносини, закріплене в праві і забезпечене державою. Всі норми права в сукупності складають об'єктивне право, а регулюючі лише певний круг суспільних відносин — галузь права. Усередині галузей норми також групуються за інститутами і субінститутами (підінститутами). Правові норми розрізняють по: 1. Галузевої приналежності (норми конституційної, карної, цивільної, трудової й іншої галузей права), 2. виконуваної функції в правовому регулюванні а) регулятивні (розраховані на правомірне поводження, установлюють юридичні права й обов'язки учасників регульованих суспільних відносин); б) правоохоронні (розраховані на неправомірне поводження й завжди містять санкції, застосовувані до правопорушників); 3. Рівню правового регулювання а) норми матеріального права (прямо, безпосередньо регулюють суспільні відносини, визначаючи юридичні права й обов'язки їхніх учасників); б) норми процесуального права (визначають порядок, процедуру реалізації норм матеріального права); 4. Характеру диспозиції а) уповноважуючі (вказують на можливість робити певні дії); б) зобов'язуючі (указують на необхідність робити певні дії), в) заборонні (указують на необхідність утримуватися від здійснення певних дій); 5. Способу встановлення диспозиції а) імперативні (правило поведінки встановлюється державою); б) диспозитивні (установленою державою правило поведінки діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі не встановили для себе іншого правила); 6. Призначенню в правотворчестве а) первинні; б) похідні (детализирующие, що конкретизують первинні), 7. Дії в просторі а) загальні (загальнодержавні); б) місцеві; в) регіональні; г) локальні; 8. Дії в часі а) постійні; б) тимчасові; 9. Дії по колу осіб а) загальні (поширюються на все населення країни); б) спеціальні (поширюються на певне коло осіб); в) виняткові (роблять вилучення із загальних і спеціальних); 10. Юридичній чинності а) норми законів; б) норми підзаконних актів. Класифікація джерел права У правознавстві та юридичній практиці термін «джерело пра-ва» має багато значень, а іноді вживається як тотожний до терміна «форми права». Разом з тим важливо вміти чітко їх розрізняти для правильного використання в правотворчості джерел права, а в правозастосуванні - форм права. Зміст цих понять буде різним залеж-но від того, в якому контексті вони вживаються - чи стосовно права як цілого, чи стосовно окремої норми, групи норм. Так, право має внутрішню та зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права - це законодавство. Внутрішньою формою правової норми є її структура, поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію, а зовнішньою - спосіб її зовнішнього виразу, в якому вона набуває офіційності та загальнообов'язковості (нормативно-правовий акт, правовий договір тощо)
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 242; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.85.96 (0.009 с.) |