Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в другій пол. XIX ст.

У другій половині XIX ст. адміністративний устрій західноукраїнських земель зазнав деяких змін. Австрійська імперія, переживши після поразки революції 1848 — 1849 рр. період десятирічної реакції, змушена була реформуватися. Наслідком цих реформ стало 1867 р. перетворення Австрійської імперії на конституційну Австро-Угорську імперію, а також введення в Галичині і Буковині обласних сеймів з обмеженими повноваженнями. Більшість місць у цих сеймах посідали місцеві поляки і румуни, але сюди обирались і українці, в тому числі й селяни. Давня вимога української громадськості — адміністративно розмежувати Східну і Західну Галичину так і не була задоволена. Закарпаття керувалося безпосередньо із столиці Угорщини — Будапешта і було відділене від інших західноукраїнських земель внутрішнім австро-угорським кордоном.

В економічному відношенні Західна Україна залишалась внутрішніми колоніями Австро-Угорщини і була ринком збуту товарів, що вироблялися в інших областях імперії, а також доступним джерелом сировини і сільськогосподарських продуктів. Промисловий розвиток західноукраїнських земель відбувався набагато повільніше, ніж Наддніпрянської України. Однак і в цих землях з 1860-х рр. почалося промислове пожвавлення, а 1870—90-ті роки стали періодом становлення фабрично-заводської промисловості. Тут продовжували розвиватись лісопильне виробництво і солевидобуток. З'явився видобуток нафти, завдяки якому почав розвиватися Дрогобицько-Бориславський нафтовий район. Розвивалися також борошномельна і спиртова промисловість. У промисловості західноукраїнських земель домінував іноземний капітал. Зарубіжні підприємці контролювали важливі промислові галузі і в першу чергу — нафтову. Сільське господарство Західної України залишалось обмеженим залишками кріпацтва. Звільнивши селян від юридичної залежності від поміщиків, уряд зробив усе, щоб землевласники змогли безболісно пристосуватись до нових ринкових умов. Земельна реформа залишила за поміщиками панівне становище. Селянство потерпало від малоземелля й безземелля, бідності і розорення. Це спричинило велику хвилю економічної еміграції українських селян, головним чином за океан — у США, Канаду, Бразилію, Аргентину. Особливістю Західної України було те, що її населення не стало коритися несприятливим обставинам. Завдяки зусиллям місцевої інтелігенції багато селянських господарств стали на шлях кооперації. Кооперативи мали забезпечити допомогу незаможним, зокрема захистити їх від лихварства. Створена в останні десятиліття XIX ст. густа мережа кредитних, споживчих та інших кооперативів дещо послабила негативні наслідки, перенаселення і допомогла селянам вистояти в жорсткій конкурентній боротьбі.

 

57. Розвиток капіталізму в промисловості і с\г України в ІІ половині 19 ст.

Падіння кріпосництва дало поштовх розвитку капіталізму в сель-ом господарстві і промисловості. Особливості розвитку капіталізму в сільському господарстві: 1) йшло прусским шляхом, при котрому помещичье землеволодіння залишилося пануючим у селі. Йшов повільний переклад цих господарств на капіталістичні рейки. Майже була відсутня економічна конкуренція в Селі, тому що малоземельні селянські господарства були не в силах конкурувати зі значними поміщицькими маєтками; 2) наявність двох систем господарювання в сільському господарстві: а) капіталістичної системи, при якій замість примусової праці селян застосовувалася вільнонаймана праця за договором із використанням сільгосптехники, добрив і ін.; б) відробіткової системи, що майже цілком нагадувала старі феодальні повинності, але відрізнялася від них тим, що селянин був особисто вільним і опрацьовував своїм інвентарем на поле поміщика узятий у борг заим, зерно, інвентар. У результаті: лише з 80-х років XIX в. більш прогресивна капіталістична система стала переважати над відробітковою; 3) почався підйом сільського господарства, що проявився в поступовому рості врожайності, збільшенні площі що засіваються земель, у зміні структури що вирощуються культур і т.п.; 4) розвиток капіталізму призвело до відносного аграрного перенаселення на У, і через малоземелля почалося переселення селян у Крим, на Північний Кавказ і ін. райони; феодальних пережитків у сільському господарстві, що стримували його розвиток: поміщицького землеволодіння, відрізків і малоземелля селян. У результаті: масові виступи селян, що боролися за американське (фермерське) розвиток із/х, а більшість поміщиків стояло за прусский шлях. Найбільше швидко розвивалися райони, де переважав американський шлях розвитку (південні і степові райони У и Западная У.). Особливості розвитку капіталізму в промисловості: 1) йшов ріст дрібнотоварного виробництва, б) капіталістичної мануфактури, капіталістичної фабрики. Самою перспективною формою була капіталістична фабрика, перехід до якої від мануфактури почався в 30-40-е роки XIX в. і завершився в 80-е роки XIX в. (промисловий переворот). 2) крім традиційних галузей промисловості по переробці сільгосппродукції, на У стала формуватися найбільша угольно-мталлургическая база Росії, т., к. у Донбасі знаходилися найбільші я Європейської частини Росії покладу вугілля. У Придніпров'я дівся видобуток залізних, марганцевих і ін. руд, достатній кількості трудових ресурсів, побудовані до цього часу ж/д створювали зручності транспортних перевезень. Вкладення іноземного капіталу і технічної помочі Заходу при заступництві царату також пояснюють бурхливий ріст металургійної промисловості У. Крупнейшими шахтами по видобутку вугілля були Лисичанская, Корсунская, Голубовская й ін. Центром видобутку залізної руди став Кривої Ріг, марганцю - Нікополь, металургійні заводи були побудовані в Юзовке (Донецьк), Олександрівську (Запоріжжя), Катеринославі й ін. містах. 3) бурхливий розвиток капіталізму в промисловості вело до концентрації виробництва, що на У к кінцю XIX в. було вище, чим у головних західних країнах; 4) приток іноземного капіталу: а) у 60-70-е роки направлявся в основному на будівництво ж/д; б) із 80-х років іноземний капітал вторгається у важку промисловість (гірсько-видобувну, металургійну, машинобудування і т.д.). Основний потік іноземного капіталу йшов в основному з 4-х країн: Англії, Франції, Бельгії і Німеччини. Розвиток ж/д транспорту було викликано військово-стратегічними розрахунками і розвитком зовнішньої і внутрішньої торгівлі, для чого необхідно було з'єднати промислові і з/х райони з Чорноморськими портами, один з одним. Розвиток торгівлі: а) оптовая торгівля; б) розничная торгівля; в) торгівля з іншими регіонами Росії - з У вивозилися: кам'яне вугілля, різноманітні руди, метал, хліб, цукор, тютюн. На У ввозили: із Кавказу - нафта, гас, мазут. З Білорусії - ліс, смолу, дьоготь і ін. З Польщі, Прибалтики і центру Росії - машини, текстиль, взуття і т.п.; г) внешняя торгівля - здійснювалася через Чорноморські порти (0десса, Миколаїв, Феодосія й ін.) і сухопутні митниці на Волыни і Подолии. У. експортувала: пшеницю, ячмінь, овес, шерсть, м'ясо, цукор, спирт, сукно й ін. Цей експортний потік направлявся в основному в Англію, Італію, Персію, Німеччину й ін. країни. У.. імпортувала машини, олово, свинець, шовк, бавовна, чай, кава, рис, прянощі, провина й ін. Розвиток міст. Розвиток промисловості, торгівлі і транспорту викликало ріст міського населення, найбільше швидко росли 4 найбільше значних міста на У: Одеса, Київ, Харків і Катеринослав. Центрами зовнішньої торгівлі залишалися Одеса, Маріуполь, Миколаїв, Феодосія. Зміни в класовій структурі населення. Из-зa скасування кріпосного права і розвитки капіталізму на У почалися зміни в соціально-класовій структурі населення: а) крестьянство перестало бути однорідною масою і почалося його розшарування; б) пролетариат його чисельність різко зросла за рахунок селян, що розорилися, і міської дрібної буржуазії; в) дворянство залишалося самим привілейованим станом; г) буржуазия - йшов ріст як її чисельності, так і капіталів. Незважаючи на бурхливий економічний розвиток, У. разом із Росією в технічному й економічному плані відставали від Заходу, що пояснюється більш пізнім вступом на шлях капіталізму (в Англії буржуазна революція відбулася в середині XVII в., у Франції - наприкінці XVIII в.), наявністю залишків кріпосництва, що стримують притоку вільної робочої сили і розвиток капіталізму, хибою кваліфікованих кадров інженерів, механіків, конструкторів і т.д., великий долей ручного праця» і т.п. Особливості економічного розвитку західно-укр. земель. Западно-укр. землі входили до складу Австро-Угорщини й особливостями їхнього капіталістичного розвитку (після скасування кріпосного права в 1848 р.) були: а) руйнування дрібної промисловості потоком дешевих і якісних західних товарів; б) залежне положення промисловості і банків від австро-угорської економіки. Домінування іноземного капіталу: австро-німецького, англійського, французького. Найбільше галузями, що швидко розвиваються, були: нафтова, буроугольная, соляна, лісова і харчова галузі промисловості; в) сільське господарство розвивалося прусским шляхом, із пануванням поміщицького землеволодіння, при якому поміщики здавали велику частину своєї землі в оренду своїм селянам; г) дискримінація українців і ріст політичної активності населення, особливо інтелігенції.