Визначте причини та наслідки першої української політичної еміграції.

Визначте причини та наслідки першої української політичної еміграції.

Причини еміграції мають політичний, економічний, релігійний характер. У давні часи місцем зосередження еміграційних потоків була Європа. На межі XVI—XVII ст. з'явилися перші колонії англійців у Північній Америці. Із Франції з релігійних мотивів емігрували гугеноти (друга пол. XVI ст.). У середні віки епізодичними емігрантами були українські козаки. Після Полтавської битви (1709 p.) Іван Мазепа та його прибічники стали першими українськими політичними емігрантами. Емігрантами були козаки, які після ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) в турецьких землях створили Задунайську Січ. Масового характеру українська еміграція набула наприк. XIX ст. Виокремлюють три хвилі українського переселенського руху: перша — з останньої чверті XIX ст. до поч. першої світової війни; друга — період між світовими війнами; третя — після другої світової війни. Для першої хвилі характерні переважно трудові (економічні) мотиви, для двох інших — політичні. Першими українськими емігрантами вважаються: до США — колишній чернець Києво-Печерської лаври Андрій Гончаренко (1865 р.), до Канади — Іван Пилипів і Василь Єлиняк (1891 p.). Українська еміграція була частиною світового міграційного процесу. Вона спричинила масове розселення українців у світі й формування українських діаспор у країнах усіх континентів. За радянських часів правлячий режим вдавався до примусового видворення за межі країни людей, які протестували проти існуючих порядків або порушення прав людини (політики, вчені 20—30х pp., правозахисники 60—80х pp.).

Розкрийте роль і місце П. Орлика у боротьбі за незалежність України.

Після обрання гетьманом П. Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією, Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним запорізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його булаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана І. Скоропадського, П. Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани перекреслила фактична зрада татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підписання у 1713 р. Адріанопольського миру між московським і турецьким урядами П. Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відкладаються на далеку перспективу. Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду для пошуків нових союзників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформацію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української незалежної держави.

3. проаналізуйте хід та наслідки походу П. Орлика на правобережну україну. У січні 1711 року розпочався похід козацького війська на Правобережжя. До загонів П. Орлика приєднався польський загін та орда татар, очолювана Мехмедом-Гіреєм. Крім того, в об'єднаному війську налічувалося до 40 шведських інструкторів. П. Орлик дуже добре підготувався до походу. Просуванню козацького війська передували розіслані ним листи-універсали, у яких гетьман закликав людей повстати проти російської влади. Під виглядом бандуристів і кобзарів довірені особи П. Орлика поширювали його заклики до повстання проти Москви. Агітація мала великий успіх, до козацького війська приєдналася значна кількість кріпаків-утікачів, населення Правобережжя співчувало козацтву й було готове підтримувати його наміри. Один за одним українські міста без бою переходили на бік П. Орлика й визнавали його своїм гетьманом. П. Орлик надіслав листа до Івана Скоропадського, у якому висловив пропозицію узгодити дії. Російський уряд був наляканий розвитком подій в Україні, Петро І більше не довіряв українській старшині.За наказом російського царя старшинські сім'ї були взяті під варту й утримувались як заручники. Проти полків П. Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Г. Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Розпочалися масові народні виступи проти московської адміністрації на території Лівобережної України. У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П. Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, у якій стояв російський гарнізон. Розпочалася облога міста, та жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Натомість росіяни зробили кілька вдалих вилазок, через які українці зазнали значних утрат. Частина татарських загонів під проводом самого хана здійснила похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П. Орлика серед українського населення. У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під командуванням Б. Шереметева. За таких обставин поляки відступили. Татари, дізнавшись про наближення великого російського війська, також почали відступ, захоплюючи на своєму шляху величезний ясир, грабуючи міста й села. Козаки й міщани, які приєдналися до П. Орлика, довідавшись про звірства татар, залишали табір і кинулися захищати свої родини. У гетьмана з 16-тис. війська залишилося ледве 3 тис. осіб, з якими П. Орлик відійшов до Бендер. Так закінчився поразкою дуже вдало розпочатий похід на Правобережжя.

Охарактеризуйте політичні передумови прийняття першої Української конституції.

Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України. 1711 року разом з кошовим Костем Гордієнком здійснив військовий похід запорожців та союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер. Влітку 1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії над Прутом. З 1714 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році — до Австрії, пізніше — до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції в місті Салоніки. 1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися.

Розкрийте історичний портрет І. Скоропадського.

Іван Скоропадський (1646-1722) Представник козацько-старшинського роду Скоропадських. Народився в Умані, у цьому ж місті здобув добру освіту. У 1674 році після зруйнування міста турками майбутній гетьман переселився на Лівобережжя. Спочатку, у 1675—1676 pp., був військовим канцеляристом в І. Самойловича, виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана в його зносинах із царським урядом. У 1681 — 1694 pp. обіймав посаду чернігівського полкового писаря, брав участь у Кримських походах, з 1698 року був генеральним бунчужним, аз 1701 року — генеральним осавулом. З 1706 року майже два роки обіймав посаду полковника Стародубського полку. Був палким прихильником І. Мазепи, але через деякі обставини не перейшов разом з гетьманом на бік шведів. У листопаді 1708 року на Генеральній військовій раді в Глухові, за рекомендацією царя Петра І, його обрали гетьманом. Помер у липні 1722 року й був похований у Гамаліївському монастирі біля Глухова.

 

Розкрийте трансформацію політичної влади в криму останньої четверті XVIII ст..

 

Визначте причини та наслідки першої української політичної еміграції.

Причини еміграції мають політичний, економічний, релігійний характер. У давні часи місцем зосередження еміграційних потоків була Європа. На межі XVI—XVII ст. з'явилися перші колонії англійців у Північній Америці. Із Франції з релігійних мотивів емігрували гугеноти (друга пол. XVI ст.). У середні віки епізодичними емігрантами були українські козаки. Після Полтавської битви (1709 p.) Іван Мазепа та його прибічники стали першими українськими політичними емігрантами. Емігрантами були козаки, які після ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) в турецьких землях створили Задунайську Січ. Масового характеру українська еміграція набула наприк. XIX ст. Виокремлюють три хвилі українського переселенського руху: перша — з останньої чверті XIX ст. до поч. першої світової війни; друга — період між світовими війнами; третя — після другої світової війни. Для першої хвилі характерні переважно трудові (економічні) мотиви, для двох інших — політичні. Першими українськими емігрантами вважаються: до США — колишній чернець Києво-Печерської лаври Андрій Гончаренко (1865 р.), до Канади — Іван Пилипів і Василь Єлиняк (1891 p.). Українська еміграція була частиною світового міграційного процесу. Вона спричинила масове розселення українців у світі й формування українських діаспор у країнах усіх континентів. За радянських часів правлячий режим вдавався до примусового видворення за межі країни людей, які протестували проти існуючих порядків або порушення прав людини (політики, вчені 20—30х pp., правозахисники 60—80х pp.).