Розрахунок річного завантаження на операції фотовиведення 4-х фарбових діапозитивів

К_д=К_кол × Ф × Н (1.13)

де К_д – річне завантаження на операції фотовиведення чотирьох фарбових діапозитивів та їх монтажу;

К_кол – кількість кольорових ілюстрацій у виданні;

Ф – фарбовість;

Н – кількість назв.

К_д= 6× 4 × 110 = 2640

Розрахунок річного завантаження на операції монтажування спусків сторінок

К_сп = К_р.з / К_{стор.сп} (1.14)

де К_сп – кількість спусків річного завантаження при умові, що монтажування відбуватиметься на половинному форматі від заданого формату видання;

К_р.з – річне завантаження в сторінках (діапозитиви);

К_{стор.сп} – кількість сторінок у спуску.

К_сп.ч/б = 30140 / 4 = 7535 (чорно-білих сторінок),

К_сп.кол = 2640 / 4 = 660 (кольорових сторінок).

Розрахунок річного завантаження на операції виготовлення форм чорно-білих та кольорових сторінок

К_др.ф = К_сп.ч/б + К_сп.кол (1.16)

де К_др.ф – річне завантаження на операції виготовлення друкарських форм чорно-білих та кольорових сторінок;

К_сп.ч/б – річне завантаження на операції монтажу спусків чорно-білих сторінок;

К_сп.кол – річне завантаження на операції монтажу спусків кольорових сторінок.

К_др.ф = 7535 + 660 = 8195

Таблиця 6

Річне завантаження на операції додрукарської дільниці

Назва операції	Річне завантаження
Кількість знаків
Сканування однофарбових зображень
Верстання книжкових видань
Роздрукування на струменевому принтері та правка коректури
Виготовлення діапозитивів на лазерному принтері або на ФНА
Сканування та обробка кольорових зображень
Створення векторних елементів і зведення в оригінал-макет кольорових ілюстрацій
Електронне монтажування, кольороподіл та растрування
Роздрукування коректурного відбитка кольорових зображень та кольорокорекція
Фотовиведення 4-х фарбових діапозитивів
Монтажування спусків сторінок
Виготовлення форм чорно-білих та кольорових сторінок

 

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова роботи оформлюється у вигляді пояснювальної записки, що складаються з двох розділів (див. розділ 3 СТРУКТУРА І ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ).

Пояснювальна записка повинна бути віддрукована на принтері з одного боку аркуша білого паперу форматом А4 і зкріплена. Обсяг записки – приблизно 30-40 аркушів тексту. При цьому рекомендується використання текстового редактора MS Word. Текстова частина оформлюється шрифтом Times New Roman, загальним розміром 14 pt, полуторним міжрядковим інтервалом, розмір полів: ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Кожну сторінку необхідно використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці розділів.

Графічний матеріал друкується на папері обраного формату і щільності, роздільна здатність друку – не менш 600 dpi.

Додатковий матеріал студент оформлює у вигляді додатків.

Мова і стиль

Мовностилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю. Щоб уникнути суб’єктивності суджень і сконцентрувати основну увагу на предметі висловлювання, в тексті застосовують переважно виклад від третьої особи, а також використовують безіменну форму подачі інформації («рекомендується», «було обрано», «зазначається», «як було сказано»).

Визначальною рисою наукового стилю є точність висловлювання, наявність спеціальної термінології (у даному випадку – видавничо-поліграфічних технологій). Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід дуже уважно підходити до вибору наукових термінів і визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо).

Окремі частини тексту можна з’єднувати в одне ціле за допомогою слів і словосполучень, що відображають послідовні етапи логічного розмірковування і є засобом зв’язку думок при виділенні основного (отже, відтак, загалом, зазначимо, у зв’язку з цим…). Однак використання подібних слів і словосполучень для механічного поєднання різнорідних за змістом структурних частин тексту (речень, абзаців) неприпустиме.

Виразність мови пов’язана також з чіткістю, місткістю, відсутністю повторень однакових слів, які слід замінювати синонімами.

Технічне оформлення тексту

Послідовність розміщення матеріалу повинна відповідати структурі курсової роботи. Текст поділяється на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишається поле 1,25-1,5 см.

Друкарські помилки після друку пояснювальної записки дозволяється виправляти підчищуванням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на одній сторінці.

Текст пояснювальної записки необхідно поділяти на розділи, підрозділи та пункти.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних частин записки, в тому числі – заголовки розділів, які відповідають темі і плану роботи (наприклад, «ВИСНОВКИ»), друкують великими літерами, кеглем 14 pt, з використанням напівжирного накреслення, по центру сторінки. Заголовки підрозділів – маленькими літерами з першою великою, кеглем 14 pt, з використанням напівжирного накреслення, з абзацного відступу. Крапку в кінці будь-якого заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують таким же способом, але не використовуючи напівжирне накреслення. Відстань між заголовком і текстом повинна бути в 1 пустий рядок.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою, але в кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити в них слова не дозволяється.

Не дозволяється розміщувати заголовки окремо від наступного тексту. На сторінці, де подається заголовок, повинно біти не менше двох рядків наступного тексту.

Кожну структурну частину записки (кожен розділ) починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Підрозділи нумерують арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з цифри номера розділу і цифри номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад, «3.4» (четвертий підрозділ третього розділу). Потім у тому ж рядку друкується заголовок підрозділу. Пункти і підпункти нумерують за такими ж правилами, як і підрозділи.

Такі структурні частини записки як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаної літератури порядкового номера не мають.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Якщо записка містить рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх необхідно включати до загальної нумерації.

Першою сторінкою є титульний лист, далі – завдання на курсову роботу, зміст (проте номер сторінки на них не проставляється); потім – перелік умовних позначень, вступ і далі по змісту (починаючи з переліку умовних позначень номер сторінки вже проставляється). Номер сторінки проставляється посередині аркуша у нижній його частині.

Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, схеми, малюнки, графіки, діаграми, фотознімки і т.п.) варто розміщувати в записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Ілюстрацію розташовують так, щоб її було зручно розглядати без повороту записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», що разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних по центру сторінки, відстань між рисунком і його підписом, а також між підписом рисунку і текстом пояснювальної записки знизу повинна бути в 1 пустий рядок. Наприклад, якщо розміщують перший рисунок в третьому розділі, підпис оформлюється таким способом:

Рисунок 3.1 – Приклад вставки рисунка в тексті (дискети 3,5")

 

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в рамках розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, Рисунок 3.2. Другий рисунок третього розділу.

Якщо в записці наведена тільки одна ілюстрація, то її не нумерують і слово «Рисунок __» не пишуть.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається словом «Рисунок»;

– порядковий номер ілюстрації (нумерується в межах розділу);

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

– експлікацію, в якій деталі сюжету позначають цифрами, супроводжуючи їх текстом.

Ілюстрації при необхідності можуть бути перераховані в змісті із вказівкою їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони поміщені.

Закінчувати виклад розділу, пункту, підпункту ілюстрацією без наступного за нею пояснюючого тексту не допускається.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.

Фотографія – найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох випадках – це і науковий документ (зображення об’єктів дослідження).

Схема – це зображення, яке передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею пристрою, процесу і показує взаємозв’язок їх головних елементів.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. Розрізняють діаграми лінійні, площинні та об'ємні.

Графіки – це умовне зображення величин та їх співвідношень через геометричні фігури, лінії, точки. Їх використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного образу, графік містить допоміжні елементи:

– загальний заголовок;

– словесне пояснення умовних знаків;

– осі координат і числові сітки з масштабами;

– числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Осі координат креслять без стрілок, їх можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір.

Таблиці

Таблицю варто розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в рамках розділу, за винятком таблиць, що приводять у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, Таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця повинна мати назву, яку друкують прописними буквами (крім першої заголовкової) і поміщують над таблицею. Номер таблиці та її назву розміщують в один рядок через тире, встановлюючи виключку з лівого краю сторінки, починаючи з абзацного відступу. Назва повинна бути короткою і відображувати зміст таблиці.

Таблиця ______ – __________________________________

^{номер назва таблиці}

Якщо в пояснювальній записці є лише одна таблиця, її не нумерують.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за границі сторінки, таблицю ділять на частини, розміщуючи одну частину під іншою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її голівку й боковик. При розподілі таблиці на частини допускається її голівку або боковик заміняти відповідно номерами граф або рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Слово «Таблиця __» вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» із вказівкою номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають із великої букви, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої букви. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставляться. Заголовки й підзаголовки граф указуються в однині.

Таблиці, при необхідності, можуть бути перераховані в змісті із вказівкою їх номерів, назв (якщо вони є) і номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Закінчувати виклад розділу, пункту, підпункту таблицею без наступного за нею пояснюючого тексту не допускається.

Переліки

Переліки, при необхідності, можуть бути наведені усередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Для позначення рівнів переліку можуть використовуватися спеціальні знаки: «–«, «•».

Перед кожною позицією переліку необхідно ставити арабську цифру з крапкою або дужкою, або, якщо список не нумерований, – дефіс (перший рівень деталізації). Після цифри з крапкою наступний текст необхідно починати з великої літери, в кінці переліку ставиться крапка. Після цифри з дужкою наступний текст необхідно починати з маленької літери, в кінці переліку ставиться крапка з комою.

Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати маленькі літери російського алфавіту з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації починають з абзацного відступу, другого рівня – з відступом щодо місця розміщення переліків першого рівня.