Методичні вказівки до виконання курсової роботи

 

Курсова робота складається з пояснювальної записки, графічної та практичної частини.

Пояснювальна записка включає: титульну сторінку (додаток А); завдання на курсову роботу (додаток Б); зміст роботи (додаток В); основну частину курсової роботи, включаючи вступ і висновки; список використаної літератури.

Структура роботи позначаєтьсясловом " ЗМІСТ " (див. додаток Б). У ЗМІСТі подаються назви структурних елементів роботи та номери сторінок, на яких вони містяться. Усі сторінки роботи, від титульної до останньої, нумеруються арабськими цифрами без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

ВСТУП розкривaє основні засади роботи: актуальність, короткий аналіз стану розробки проблеми, мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, опис загальної структури роботи.

Основна частина складається з двох-трьох розділів теоретичного і практичного характеру. Розділи включають підрозділи, пункти, підпункти. Зміст розділів повинен відповідати темі роботи та повністю розкривати її.

ВИСНОВКИ. У висновках, згідно з поставленими завданнями, стисло і систематизовано висвітлюються основні результати курсового дослідження. Обов’язковою є нумерація окремих положень висновків, відповідність окремих пунктів висновків сформульованим дослідницьким завданням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ укладається відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (див. Бюлетень ВАК України. - 2008. - №3. - С. 9-13). У тексті курсової роботи (проекту) повинні бути посилання на наукові джерела, представлені в бібліографічному описі.

ДОДАТКИ містять допоміжний матеріал, який конкретизує, доповнює та ілюструє основний зміст. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки за винятком літер Ґ, Є, І, Й, О, Ч, Ь. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами після першої великої букви симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами друкується слово «Додаток___».

Заголовки структурних частин роботи друкують великими літерами симетрично до набору. Кожна структурна частина починається з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Текст курсової роботи (курсового проекту) повинен відповідати орфографічним і стилістичним нормам сучасної літературної мови.

Основна частина курсової роботи складається з таких розділів:

1. Вибір моделі;

2. Обґрунтування вибору матеріалів для швейного виробу;

3. Конструювання та моделювання виробу;

4. Характеристика швейного обладнання;

5. Технологічна частина;

6. Аналіз та оцінка якості швейного виробу;

7. Охорона праці.

Список використаних джерел і додатки не входять до основного змісту курсової роботи.

Курсова робота виконується українською мовою (за окремими винятками, обумовленими специфікою фахової підготовки студента) і оформлюється згідно вимог цього Положення. Обсяг курсової роботи – 25-30 сторінок основного тексту в комп’ютерному наборі (розмір шрифту – 14; інтервал – 1,5, шрифт – Times New Roman), або 40-45 сторінок рукописного тексту. Відступи на сторінці: зверху та знизу – 20 мм, зліва – 30 мм, справа – 10 мм).

Графічна частина виконується у вигляді креслень, схематичних зображень і ескізів на аркушах паперу форматом А2, куди входять: ескіз моделі; моделювання пакету матеріалів для виробу; креслення конструкції виробу; розкладка деталей крою швейного виробу (міліметровий папір); технологічна карта швейного виробу.

Практична частина курсової роботи представляє собою відшитий зразок моделі швейного виробу, на яку розробляється технічна документація.

ВСТУП

У вступній частині курсової роботи проводиться огляд виробництв швейної і текстильної промисловостей та швейного машинобудування; дається коротка характеристика і аналіз споживчого ринку продукції швейного виробництва; розкриваються основні напрямки розвитку сучасної моди. Виходячи з виконаного аналізу, формулюється тема, ставиться мета та визначаються завдання роботи.

1. ВИБІР МОДЕЛІ

У першому розділі курсової роботи пропонується модель швейного виробу у вигляді ескізу з урахуванням модних елементів в сучасному одязі для подальшої розробки технічної документації на її виготовлення. Для більш повної інформації про матеріал, конструкцію та технологію виготовлення моделі, яку пропонується розробити, складають художній та технічний опис моделі.

Художній опис моделі дається за схемою: художній образ костюма та складові елементи ансамблю; сезонність моделі; стиль костюма; силует моделі; фактура матеріалу та кольорове вирішення в костюмі; крій, характеристика конструктивних ліній; декоративні елементи в костюмі.

Технічний опис моделі розробляється з метою уточнення конструктивних особливостей моделі та вибору способів технологічної обробки виробу.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ШВЕЙНОГО ВИРОБУ

У даному розділі курсової роботи розкривається необхідність обґрунтованого вибору матеріалів для одягу, моделюється пакет матеріалів для швейного виробу, який представляє собою багатошарову модель, де шар пакету – це текстильний або інший швейний матеріал, який має певне функціональне призначення в одязі.

Моделювання пакету матеріалів для одягу – це теоретично обґрунтований процес, в результаті якого здійснюється підбір матеріалів для швейного виробу з метою створення комфортного підодягового мікроклімату.

Перелік шарів пакету даної моделі та їх схематичне позначення

В обов'язковому порядку в пакеті матеріалів для моделі швейного виробу вказуються матеріали дія скріплення, фурнітура та текстильно-галантерейні матеріали:

нитки – марка;

ґудзики – ΄ø, п отв.

У першому параграфі цього розділу здійснюється опис матеріалів, що використовуються при пошитті даної моделі. Опис матеріалів включає обґрунтування вимог до матеріалів для виробу.

На основі вимог до швейного виробу у відповідності з вибраною моделлю і її конструкторсько-технологічною характеристикою (художнім та технічним описом) визначають вимоги до матеріалів і встановлюють відповідність властивостей пакету матеріалів до вимог. Всі вимоги до матеріалів можна згрупувати таким чином:

1-а група – загальні вимоги (стандартні). Включають в себе вимоги відповідності показників властивостей матеріалів стандартним нормам, які враховуються при визначенні ґатунку (волокнистий склад, маса, щільність, ширина, вологість та ін.). Тут також встановлюють економічну доцільність використання матеріалу за показником його вартості, ширині та ін.

2-а група – конструкторсько-технологічні вимоги до властивостей матеріалів, які впливають на особливості конструкції виробу і технології його виготовлення. До таких властивостей відносяться: зсідання, товщина, розсування ниток, висипання, прорубування при пошитті, повна деформація при розтягуванні і її компоненти, жорсткість і драпірувальність, зминання (незминання), здатність до формування, тангенційний опір та ін.

3-я група – гігієнічні, пов'язані із створенням комфортних умов у підодяговому шарі і забезпеченням захисних функцій одягу: здатність матеріалу поглинати і віддавати вологу, повітро-, водо-, порохопроникнення, теплофізичні властивості, електризування, забрудненість та ін.

4-а група – вимоги до зносостійкості матеріалів: стійкість матеріалу до витирання, утворення пілей, багаторазового розтягування, згинання, багаторазового прання, світлопогоди, хімічних реагентів, дії біологічних факторів, високих і низьких температур, вогню та ін.

5-а група – естетичні вимоги. Враховуючи напрямок моди, в цю групу включають вимоги до кольору і можливого поєднання кольорів у виробі, фактури матеріалу, його візерунку, блиску та ін.

При складанні груп вимог і встановленні нормативів за показниками відповідних властивостей використовують стандарти "Общие технические требования", "Классификация и номенклатура показателей". Нормативи за показниками властивостей встановлюють, використовуючи відповідні стандарти ("Нормативи показателей") або дані наукових організацій і промисловості та довідникові джерела.

Для повного комплекту матеріалів для одягу пропонують матеріали для скріплення та прикладні текстильно-галантерейні вироби, оздоблювальні матеріали і фурнітуру; дають характеристику скріплюючим матеріалам, приводять їх класифікацію і визначають основні властивості; обґрунтовують вибір перелічених матеріалів для конкретного виробу відповідно експлуатаційним вимогам, вибраній моделі, характеру операції, та ін.

У другому параграфі цього розділу описуються рекомендовані матеріали для виготовлення моделей аналогів. У додатках подаються зразки використаної та рекомендованої тканини.

3. КОНСТРУКТРУЮВАННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ВИРОБУ

В конструкторській частині роботи виконують розрахунок і креслення основи конструкції та її перетворення в процесі моделювання. Конструкція швейного виробу представляє собою креслення виробу в натуральну величину із вказуванням місць спряження по зрізах деталей і методів обробки.

Результатом виконання конструкторської частини курсової роботи є креслення основи конструкції моделі швейного виробу у масштабі 1:4 або 1:2 (додаток 3).

3.1. Розробка вихідних даних

Розробка вихідних даних включає в себе визначення розмірних ознак, аналіз та визначення на його основі типу тілобудови фігури та розробку системи додатків на вільне облягання. Вимірювання фігури людини проводиться за визначеною автором схемою методики (схему вимірювань в курсовій роботі подають на окремому аркуші форматом А3). Перелік розмірних ознак з відповідними вимірювальними величинами та систему додатків на вільне облягання згідно запропонованої методики конструювання в курсовій роботі подається у вигляді таблиць.

Таблиця 3.1

Розмірні ознаки

 

№з/п	Назва розмірної ознаки	Умовне позначення	Величина, см
1.	Довжина брюк	ДБр

Таблиця 3.2

Додатки на вільне облягання

 

№ з/п	Ділянка	Умовне позначення прибавки	Величина прибавки, см
1.	По лінії грудей до ОгН	Пг	5,0

Тип фігури, його можливі недоліки визначають при зніманні мірок. Мілкі недоліки в тілобудові не завжди вдається виявити при обмірюванні фігури, вони помічаються вже під час примірки і відповідно виправляється виріб.

3.2. Попередній розрахунок конструкції

Попередній розрахунок виконують за обраною методикою конструювання за величинами розмірних ознак на дану фігуру, враховуючи розроблену систему додатків на вільне облягання і подають у ДОІВЛЬНІЙ формі.

3.3. Практичне моделювання конструкції виробу

В процесі практичного моделювання виконують переміщення нагрудних виточок одним із способів (спосіб шаблона, графічний спосіб), нанесення фасонних ліній (побудова кокеток, рельєфів та ліній художнього членування) та розведення складових частин деталей одягу (паралельне, радіальне).

В курсовій роботі моделювання конструкції виробу подається у вигляді схематичних зображень перетворень основи. Цей процес може виконуватися у кілька етапів, тоді в схемах моделювання обов'язково вказується поетапність. Схеми етапів моделювання подаються на окремих аркушах А4 формату.

Завершальним етапом моделювання є розробка лекал для пошиття виробу та їх графічне зображення у довільній формі на аркушах А4. на лекалах (деталях крою) позначається напрям нитки основи та позиція, що заноситься до специфікації деталей крою. Специфікація – це один із основних документів конструкторсько-технологічної документації, який містить основні відомості про деталі, що входять до виробу. Специфікацію деталей крою виконують у вигляді таблиці.

Таблиця 3.4.

Специфікація деталей моделі

Позиція	Назва деталі крою	Кількість лекал	Кількість деталей крою з матеріалу
			основного	підкладкового	прокладного

3.5. Розробка системи технологічних додатків.

Розкроювання деталей крою проводиться із урахуванням припусків на шви, тому в технічній документації на виготовлення конкретної моделі швейного виробу розробляється система технологічних додатків (припусків на шви) на даний виріб. Припуски на шви в деталях крою представляються в табличній формі. Таблиця 3.5

3.6. Розкладка деталей крою швейного виробу

При виконанні розкладки викрійок враховується рисунок матеріалу, напрям ворсу, а також напрям ниток основи. Для цього розробляються технічні умови на розкроювання.

В курсовій роботі технічні умови на розкроювання швейного виробу представляються у вигляді таблиці.

Таблиця 3.6

 

При виготовленні швейних виробів в умовах індивідуального виробництва матеріали розкроюють одинарними полотнами. В курсовій роботі пропонується розробити розкладку деталей крою моделі з урахуванням технічних умов на розкроювання та виконуючи її для всіх шарів пакету матеріалів для швейного виробу. Схему розкладки виконують на міліметровому папері в масштабі 1:4 (1:2) на всі матеріали, які застосовуються в пакеті виробу (додаток И).

 

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАДНАННЯ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА

Перелік швейного, спеціального обладнання, а також обладнання для волого-теплової обробки, необхідного для виготовлення даного швейного виробу, подається на початку розділу. У параграфах даного розділу характеризуються інструменти та приладдя для виконання ручних швейних операцій, потім подається технічна характеристика швейного обладнання, та обладнання для волого-теплових робіт. Обов’язковим є ілюстрування даного розділу курсової роботи. Зображення швейного обладнання, що займає повністю аркуш А4 виносяться у додатки, решта оформляються як рисунки у тексті пояснювальної записки.

 

5. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

Результатом виконання технологічної частини є розробка технологічної послідовності виготовлення конкретної моделі одягу, яка включає всю необхідну інформацію для практичного виконання виробу.

Технологічна послідовність – це перелік неподільних операцій, що відповідають порядку їх виконання при обробці деталей і вузлів, а також дані, що визначають технологічний режим роботи. Неподільна операція – це технологічно закінчений цикл роботи, поділ якого неможливий і нераціональний внаслідок технологічного зв'язку трудових прийомів.

Технологічна послідовність складання деталей, виконання вузлів і монтажу одягу представляють основу швейного процесу виготовлення виробу і включають в себе всю сукупність неподільних операцій по з'єднанню деталей і вузлів в певній послідовності виготовлення швейних виробів, яка відповідає заданому рівню якості і тривалості виконання. Технологічну послідовність виготовлення виробу виконують описово з мінімум ілюстрацій.

Повузлова обробка швейного виробу містить ґрунтовну технологічну карту пошиття, волого-теплової обробки й кінцевої обробки окремих вузлів обраної моделі швейного виробу. У курсовій роботі необхідно описати 5 найскладніших вузлів даного виробу.

При розробці технологічної послідовності для позначення видів робіт рекомендується застосовувати такі скорочені назви:

М – робота, яка виконується із застосуванням зшивної (загального призначення) швейної машини;

С – робота, яка виконується з допомогою спеціалізованої швейної машини;

А – робота, яка виконується з допомогою швейної машини півавтоматичної або автоматичної дії;

П – робота, яка виконується на пресі;

Пр – робота, яка виконується праскою;

Р – робота, яка виконується вручну.

Технологічну послідовність по вузлової обробки виробу складають у вигляді таблиці.

Таблиця 5.2