Тема 3: дезінфекція та стерилізація. Режими обробки медичного інструментарію.

Актуальність теми.

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) – одна з найбільш гострих проблем медицини, актуальність якої пов’язана з високим рівнем захворюваності, летальності та значними соціально-економічними збитками. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), рівень захворюваності на ВЛІ у світі складає 8,4%, у країнах Європи – 7,7%, Росії – 6,7%. Згідно з даними вітчизняних дослідників в Україні ВЛІ реєструються на рівні 2-30%, а летальність при них коливається в межах 3,5 – 60% залежно від нозологічної форми. Для лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) стоматологічного профілю проблема ВЛІ найбільш актуальна, оскільки в ротовій порожнині навіть здорової людини міститься різноманітна, достатньо стабільна аеробна та анаеробна мікрофлора. Джерелом ВЛІ в стоматологічній клініці є пацієнт, хворий чи носій, а факторами передачі – кров, слина, гній, незнезаражене стоматологічне устаткування та медичний інструментарій, рушники, раковини, ручки, крісла тощо. У зв’язку з цим інфікуватися можуть не лише пацієнти, а й медичний персонал клініки. Джерелом ВЛІ можуть бути і самі співробітники стоматологічного закладу, які переносять інфекційні хвороби в легкій, хронічній або латентній формах.

З метою запобігання ВЛІ в закладах стоматологічного профілю повинні суворо дотримуватися санітарно-протиепідемічного і дезінфекційно-стерилізаційного режимів. Тому знання цих питань е необхідним для лікарів усіх спеціальностей, особливо стоматологам.

. 2.Навчальні цілі заняття:

Ознайомитись, мати уявлення про забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в медичних закладах стоматологічного профілю (α-І);

Знати, засвоїти основні вимоги щодо дотримання правил особистої гігієни медичним персоналом стоматологічної клініки, профілактичні заходи щодо гепатиту, ВІЛ-інфекції та інших внутрішньо лікарняних інфекцій, які передаються парентеральним шляхом.(α-ІІ)

Опанувати технікою організації та забезпечення дезінфекційно-стерилізаційного режиму в стоматологічній клініці(α-ІІІ)

Розвивати творчі здібності в процесі теоретичного та практичного дослідження проблемних питань (α-ІV)

3.Цілі розвитку особистості:

Спрямовані на формування епідеміологічного мислення, професійної відповідальності лікаря щодо забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в медичних закладах лікувального профілю.

Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни	Знати	Вміти
1.Попередні дисципліни: мікробіологія фармокологія	Загальні мікробіологічні властивості збудників, токсигенність, стійкість у навколишньому середовищі. Фармакологічну характеристику препаратів, що використовуються для дезінфекції.	Організовувати і забезпечити дезінфекційно-стерилізаційний режим в медичних закладах стоматологічного профілю.
2.Наступні дисципліни: інфекційні хвороби, хірургічна стоматологія	Загальні принципи профілак тики гепатиту, ВІЛ та інших внутрішньолікарняних інфекцій, які передаються парентеральним шляхом.
3.Внутрішньопредметна інтеграція: Профілактика інфекційних захворювань	Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму.

 

5. Зміст теми заняття:

Види і методи дезінфекції

Дезінфекція (знезаражування) – це комплекс заходів, спрямований на знищення або видалення збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі.Основною метою дезінфекційних засобів є розрив механізму передачі збудника шляхом знезараження можливих факторів передачі. Дезінфекція широко застосовується в комплексі профілактичних і протиепідемічних заходів.

Розрізняють такі дезінфекційні заходи:

1. Власне дезінфекція - знищення патогенних мікроорганізмів на об'єктах навколишнього середовища.

2. Дезінсекція - знищення членистоногих-переносників.

3. Дератизація - винищування гризунів.

4. Стерилізація - повне знищення на об'єктах навколишнього середовища мікроорганізмів та їхніх спор.

Окремо виділяють такі в иди дезінфекції:

а) осередкова дезінфекція - проводиться у вогнищі інфекційного захворювання, тобто там, де знаходиться або був інфекційний хворий, наприклад, у квартирі або інфекційному відділенні;

б) профілактична дезінфекція - це знезаражування об'єктів, на яких передбачається наявність патогенних збудників, без виявленого джерела інфекції (наприклад, дезінфекція питної води, продуктів харчування, дезінфекційні заходи в місцях громадського користування - туалетах, перукарнях, вокзалах, готелях і т.п.)

Осередкова дезінфекція

 Осередкова дезінфекція поділяється на поточну і завершальну.

1. Поточна дезінфекція проводиться в присутності джерела інфекції (хворого, носія) і спрямована на знищення збудників негайно після їхнього виведення з організму. Так, в оточенні хворого виконують постійне знезаражування екскрементів, блювотних мас, мокроти, перев'язувального матеріалу та інших об'єктів, на яких можуть знаходитися мікрооргнанізми. Поточну дезінфекцію проводять протягом усього періоду, поки хворий або носій є джерелом інфекції, тобто до закінчення періоду заразності.

Поточна дезінфекція проводиться медичними працівниками в інфекційних стаціонарах при госпіталізації хворих. Якщо ізоляція інфекційних хворих проводиться вдома, поточна дезінфекція виконується родичами пацієнта. Дезінфекцію вважають своєчасною, якщо її починають виконувати не пізніше 3 год. із моменту виявлення хворого.

Найбільше значення поточна дезінфекція має при кишкових інфекціях, тому що їх збудники періодично виділяються з організму з екскрементами, легко доступними знезаражуванню. Дезінфікують також предмети користування хворого, посуд, санітарно-технічне устаткування, білизну пацієнта тощо.

При інфекціях дихальних шляхів поточна дезінфекція має менше значення, однак вона дає можливість знизити кількість збудників у повітрі. Використовують провітрювання, УФО повітря, вологу обробку поверхонь із використанням дезінфікуючих засобів, дезінфекцію харкотиння та ін.

Для проведення поточної дезінфекції вдома застосовують найпростіші методи знезаражування:

- вологе прибирання приміщення з використанням мийних засобів;

- кип'ятіння посуду в 2% розчині соди протягом 15 хв.;

- кип'ятіння білизни в 2% розчині мийного засобу перед пранням;

-знезаражування екскрементів (при кишкових інфекціях) протягом 1 год. дезінфікуючими розчинами

2. Заключна дезінфекція проводиться в епідемічному осередку після видалення з нього джерела інфекції (в квартирі - після госпіталізації, в інфекційному відділенні - після виписки або смерті хворого). Мета завершальної дезінфекції - знищити збудників, що залишилися в приміщенні, де перебував хворий. Напротивагу поточній дезінфекції проводиться одноразово.

Знезаражуванню підлягають приміщення, екскременти, блювотні маси, білизна, предмети побуту й інші об'єкти, що могли бути контаміновані.

Заключна дезінфекція має найбільше значення в осередках інфекцій, при яких збудники тривалий час перебувають у навколишньому середовищі. Обсяг і строки проведення осередкової дезінфекції, вибір об'єктів, що підлягають дезінфекції, та засоби для її проведення залежать від властивостей збудника інфекційного захворювання, санітарного стану осередку й регламентовані нормативними документами.

Висока стійкість збудників у навколишньому середовищі потребує високого рівня дезінфекції. Тому до її проведення залучають співробітників дезінфекційної служби (наприклад, при чумі, холері, черевному тифі, хворобі Бриля, Ку-лихоманці, сальмонельозі, туберкульозі, орнітозі, дифтерії, грибкових захворюваннях волосся, нігтів, шкіри та ін.). У осередках вірусного гепатиту А, поліомієліту, дизентерії, ротавірусної інфекції, гострих кишкових інфекцій невстановленої етіології завершальну дезінфекцію можуть проводити співробітники лікувальних і дитячих установ, населення за згодою епідеміологів.

Профілактична дезінфекція

Проводиться за відсутності виявленого джерела інфекції, але коли передбачається його наявність.

Поточна дезінфекція постійно виконується на об'єктах водопостачання, каналізації, громадського харчування, підприємствах, що переробляють і реалізують харчові продукти й сировину тваринного походження, в лікарняно-профілактичних закладах, у тому числі в клініках стоматологічного профілю. Поточну дезінфекцію здійснюють також у місцях масового скупчення людей (вокзали, магазини, перукарні, транспорт, туалети, басейни та ін.), де передбачається ймовірність наявності джерел інфекції серед населення.

Методи дезінфекції

Розрізняють такі методи дезінфекції: механічний, фізичний і хімічний.

Механічний метод дезінфекції передбачає вологе прибирання приміщень, миття, прання, витрушування й вибивання. Сюди ж належать фільтрація повітря і води, які полягають у очищенні від сторонніх часток, у тому числі й мікробів. Механічний метод не приводить до повного звільнення від мікроорганізмів, тому його зазвичай поєднують із фізичним і хімічним.

Фізичний метод дезінфекції — це знезаражування об’єктів шляхом дії фізичних агентів: ультрафіолетового опромінення, сухого гарячого повітря, водяної пари, кип'ятіння та ін.

Кип'ятіння при 100°С протягом 15 - 45 хв. використовують для обробки білизни й посуду, залишків їжі. Антимікробну дію кип'ятіння підсилюють додаванням у воду 2% натрію гідрокарбонату або мила.

Радіоактивне випромінювання знищує всі вегетативні форми мікроорганізмів та їхні спори. Його широко застосовують для стерилізації одноразового медичного інструментарію, шовного матеріалу тощо.

Сухе гаряче повітря (сухий жар) має бактерицидну, віруліцидну, інсектицидну та спороцидну дії. При температурі 160-180⁰С сухе повітря застосовують у повітряних стерилізаторах для знезаражування лабораторного посуду, інструментів, стерилізації виробів із металу, скла та силіконової гуми, в камерах - для дезінсекції одягу, матраців, подушок, ковдр. При сухожаровій обробці при температурі вище 100°С змінюється структура рослинних і тваринних волокон, при температурі 170°С вони обвуглюються.

Гарячу пару використовують у спеціальних камерах - парових, пароповітряних і пароформалінових. Насичена водяна пара має бактерицидну, вірулоцидну й спороцидну дії. ЇЇ властивості підсилюються при підвищеному тиску, що застосовується в автоклавах для стерилізації медичного інструментарію. Пароповітряну суміш використовують у пароформаліновій дезінфекційній камері для обробки речей хворого й постільної білизни. Камерний спосіб дезінфекції застосовують при чумі, холері, поворотному тифі, епідемічному сипному тифі, хворобі Бриля, Ку-лихоманці, сибірковій виразці, геморагічних лихоманках, черевному тифі й паратифах, туберкульозі, дифтерії, мікозах шкіри й нігтів, корості, платяному педикульозі. Для знезараження хутряних і шкіряних виробів та інших нестійких матеріалів призначені пароформалінові камери, в яких використовують пари формаліну при температурі 50-60°С.

УФО широко застосовується для знезараження повітря приміщень у лікарняно-профілактичних закладах, стоматологічних клініках тощо.

Хімічний метод дезінфекції найбільш поширений та загальноприйнятий у лікарняно-профілактичних закладах. Він передбачає використання хімічних засобів, які згубно діють на збудників інфекційних хвороб.

Сучасний дезінфікуючий засіб, як правило, становить собою композицію кількох активно діючих речовин у співвідношеннях, що дозволяють досягнути максимального синергізму щодо найбільш стійких мікроорганізмів, а також містять функціональні добавки, що полегшують процеси миття й дезінфекції.

Сучасні дезінфектанти мають відповідати кільком основним вимогам, без яких жоден препарат не може бути рекомендований до застосування:

§ мікробіологічна ефективність;

§ високий ступінь стійкості до органічних домішок (наприклад, крові);

§ агресивність щодо конструкційних матеріалів, призначених для виготовлення медичних інструментів;

§ стабільність при зберіганні та транспортуванні;

§ безпечність для медичного персоналу і хворих;

§ зручна форма випуску;

§ економічність.