Правила госпіталізації інфекційних хворих

1. Обов’язкова госпіталізація

   А) При карантинних (конвенційних) інфекціях – чума, холера, жовта гарячка та висококонтагіозні геморагічні гарячки (Ебола, Марбурга, Ласа). Ці інфекції надзвичайно швидко охоплюють значні прошарки населення і призводять до високого рівня летальності, а тому вважаються найнебезпечними у всіх країнах світу. Заходи при виявленні захворювання, підозрілого на чуму або холеру, здійснюються за спеціальними Міжнародними санітарними правилами. При виявленні випадку такого захворювання кожна країна зобов’язана сповістити регіональне бюро ВООЗ не пізніше ніж через 24 год. При таких інфекціях організується карантин, розгортаються спеціальні госпіталі для ізоляції хворих, контактних та проводиться обсервація осіб, які виїжджають з осередку (ізоляція на строк інкубаційного періоду).

Б) При особливо небезпечних інфекціях (ОНІ). В Україні перелік ОНІ наведений у “Законі про санітарно-гігієнічне та протиепідемічне благополуччя населення”. Обов’язковій госпіталізації підлягають хворі на дифтерію, менінгококову інфекцію, черевний тиф, паратифи, висипний тиф, малярію, кліщовий енцефаліт, гострі вірусні гепатити, сибірку, туляремію, гострі менінгіти, сказ, правець, ящур, лептоспіроз, кримську гарячку та ін.

2. Госпіталізація за клінічними показаннями:

- за тяжкого перебігу інфекційного захворювання;

- у дітей до 3-х років;

- за наявності супутніх хвороб;

- за наявності ускладнень.

3. Госпіталізація за епідеміологічними показаннями:

- у разі, якщо хворий належить до декретованих груп населення (працівники харчової промисловості, дитячих дошкільних закладів, початкових класів шкіл, хірургічних, пологових відділень, операційних тощо);

- якщо хворий проживає в умовах високої скупченості населення (гуртожитки, комунальні квартири, казарми, інтернати, тюрми тощо);

- у разі захворювання особи, яка мешкає разом із працівником декретованої групи (наприклад, якщо хворий на кишкову інфекцію мешкає з дружиною – поваром, він потребує госпіталізації);

- у разі захворювання дитини, яка відвідує дитячий дошкільний заклад;

- у разі проживання хворого в умовах відсутності зручностей, за недотримання санітарних норм і правил, за неможливості ізоляції від інших членів родини.

Відповідальність за правильність та своєчасність госпіталізації хворого покладається на лікаря, який його виявив. Лікар вирішує питання про евакуаційний транспорт, порядок та час госпіталізації, узгоджує його телефоном із відповідними службами та одночасно інформує регіональну СЕС.

Залежно від умов госпіталізація хворого може здійснюватися в містах транспортом дезінфекційних станцій, станцій швидкої допомоги, в сільській місцевості – транспортом ЦРЛ, амбулаторії, індивідуальним автотранспортом, в окремих випадках - транспортом інших підприємств та установ. Категорично забороняється проводити госпіталізацію інфекційних хворих громадським транспортом. Порядок госпіталізації в кожному місті та районі затверджується наказом по відділу охорони здоров’я або ЦРЛ. Евакуація хворих повинна виконуватися протягом 3 годин у містах та 6 годин у сільській місцевості після отримання повідомлення про необхідність госпіталізації. Після госпіталізації хворого персонал приймального відділення інфекційної лікарні проводить дезінфекцію транспорту на спеціальній площадці. Медичний персонал стаціонару не пізніше 24 год. із моменту госпіталізації хворого зобов’язаний інформувати про це СЕС, яка в свою чергу повідомляє медичну установу, що направила хворого. В амбулаторній карті хворого або в журналі амбулаторного прийому робиться відмітка про дату і час госпіталізації.